Відповідність в цивільному праві

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Поняття цивільно-правової відповідальності 5 Розділ 2. Форми і види цивільно-правової відповідальності 10 Розділ 3. Підстави цивільно-правової відповідальності 17 Висновок 24 Список використаних джерел 25

Вступление:Цивільно-правова відповідальність як різновид санкції — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав або в заміні невиконаного обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Отже, до основного обов'язку — до поставити товари — приєднуються нові, додаткові обов'язки у вигляді відшкодування збитків або сплати неустойки. Від цивільно-правової відповідальності як покладення на правопорушника нового додаткового обов'язку або позбавлення суб'єктивного цивільного права слід відрізняти засоби оперативного впливу (оперативні санкції). Останні не відновлюють початкового майнового стану потерпілої сторони, а спрямовані на запобігання конкретним порушенням у майбутньому, виконують забезпечувальну функцію, мають застережливий характер і можуть застосовуватися в оперативному порядку односторонньо управомоченою стороною без звернення до юрисдикційного органу. Ефективність цивільно-правової відповідальності залежить передусім від її застосування, реалізації до конкретних осіб, винних у скоєнні цивільного правопорушення. Проте, керуючись принципом диспозитивності, властивим як цивільному праву в цілому, так і окремим його інститутам, зокрема інституту відповідальності, потерпіла сторона сама вирішує, застосовувати чи не застосовувати міри відповідальності до правопорушника. Іншими словами, застосування майнових або немайнових санкцій, у тому числі відповідальності, за чинним законодавством є правом, а не обов'язком суб'єктів цивільних правовідносин. У цивільно-правовому зобов'язанні з боку кредитора або боржника можуть діяти дві або більше осіб. Залежно від розподілу прав та обов'язків між суб'єктами зобов'язання із множинністю осіб розрізняють часткові (пайові), солідарні та додаткові (субсидіарні) зобов'язання. Відповідальність за порушення цих зобов'язань теж буває частковою, солідарною або субсидіарною. За загальним правилом, цивільне законодавство передбачає обов'язок боржника (заподіювача) перед кредитором (потерпілим) відшкодувати збитки у повному обсязі. Це стосується як витрат, що зроблені кредитором, втрати або пошкодження його майна, так і не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби боржник виконав зобов'язання (ст. 203 ЦК). Темою дослідження даної курсової роботи є відповідальність у цивільному праві.

Выводы:Протиправність поведінки боржника або кредитора полягає в порушенні договірного зобов'язання. Відповідно до ст. 630 проекту ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення боржника або кредитора. Судити про прострочення боржника або кредитора можна тоді, коли порівняти встановлені законом чи договором послідовність і строки виконання сторонами своїх обов'язків і фактичну наявність (або відсутність) такого виконання у визначений час. Порушення особистих і майнових прав може спричинити виникнення у потерпілої особи моральної (немайнової) шкоди. Право, на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням договірних зобов'язань, виникає лише у випадках, передбачених законом або договором, зокрема при заподіянні моральної шкоди товаром неналежної якості, придбаним у роздрібній торговельній мережі (ст. 24 Закону України " Про захист прав споживачів"). Для покладення відповідальності за цивільне правопорушення, крім зазначених вище трьох об'єктивних умов — протиправності, збитків і причинного зв'язку, за загальним правилом, необхідна ще одна умова — вина заподіювача. Вина в цивільному праві розглядається як психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків У цивільному праві необережність поділяється на легку ї грубу, хоч критеріїв їх розмежування немає ні в законодавстві, як і не окреслено чітких їх контурів у судовій практиці та літературі. Все залежить від характеру вимог, які не додержані особою у тій чи іншій ситуації.

Литература:1. Харитонов Є. О. Вступ до цивільного права України: Навч. посіб.. — К. : Істина, 2006. — 288с 2. Чубоха Надія Федорівна, Старчук Оксана Володимирівна. Цивільне право України (загальна частина): Навч. прогр. / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Юридичний факультет. Кафедра цивільного права і процесу. — Луцьк : РВВ "Вежа" ВДУ ім. Лесі Українки, 2006. — 40с. 3. Берестова Ірина Ерівна, Бичкова Світлана Сергіївна, Бірюков Іван Андрійович, Бобрик В. І., Братель О. Г. Цивільне право України. Особлива частина. Договірні зобов'язання: Навч. посібник / Національна академія внутрішніх справ України / Світлана Сергіївна Бичкова (заг.ред.). — К., 2005. — 348с 4. Доліненко Людмила Олексіївна, Сарновська Світлана Олександрівна. Цивільне право України: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 384с. 5. Заіка Ю. О. Українське цивільне право: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — К. : Істина, 2005. — 312с 6. Харитонов Євген Олегович, Саніахметова Ніна Олексіївна. Цивільне право України: Підручник. — К. : Істина, 2005. — 776с 7. Білоусов Ю. В., Лозінська С. В., Русу С. Д., Стефанчук Р. О., Ватрас В. А. Цивільне право України: Навч. посіб. / Р.О. Стефанчук (ред.). — К. : Наукова думка, 2004. — 452с. — (Юридична бібліотека). — Бібліогр.: с. 440-445. 8. Бориславська Марина В'ячеславівна. Цивільне право України: Метод. матеріали та плани семінарських занять для студ. ІІ-ІІІ курсів ф-ту правничих наук / Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". Факультет правничих наук.