Выводы:
На основі теоретичного і практичного вивчення особливостей соціальної роботи з профілактики правопорушень серед підлітків, що передбачає врахування суб’єктивних чинників скоєння правопорушень, зроблено наступні висновки:
1. Проблема підліткових правопорушень розглядається у контексті їх девіантної поведінки, і залишається однією з гострих проблем українського суспільства, оскільки закріпившись із раннього віку, така поведінка буде деструктивно впливати на розвиток особистості дитини й надалі перешкоджати її соціалізації у суспільстві.
Термін «правопорушення» застосовується в широкому розумінні та об’єднує поняття як злочину, тобто діяння, окресленого в Кримінальному Кодексі України (ККУ), так і правопорушення, відповідальність за яке настає в адміністративному порядку. Для сучасних підлітків найбільш характерні правопорушення, пов’язані з наркотиками, хуліганством, крадіжками, злочинами проти життя та здоров’я тощо.
2. Соціальні причини скоєння правопорушень підлітками пов’язані із відсутністю у суспільстві чітко визначених ціннісно-моральних пріоритетів і масовим поширенням поведінкових відхилень; пропаганди цінностей та благ, які не відповідають рівню домагань підлітка, перешкоджаючи їй досягти бажаної мети в суспільно-схвалюваний спосіб, що спричиняє її невпевненість у собі, почуття самотності, фрустрації, які виявляються через виклик соціальному оточенню шляхом девіацій, вчинення правопорушень. Соціальні причини скоєння правопорушень у підлітковому віці – вплив соціального оточення, в якому живе й розвивається дитина (засвоює норми та цінності, несхвалювані широким загалом); низький рівень матеріального забезпечення сім’ї; відсутність сформованості моральних норм, відхилення у розвитку, часті конфлікти із дорослими (батьками й близькими людьми).
Психологічні чинники вчинення правопорушень – незавершеність процесу формування особистості; залежність підлітка від вимог, норм і цінностей групи, до якої він належить; самоствердження, протест проти дійсності або вимог дорослих; низька самооцінка, розбіжність між прагненнями дитини та її потенціалом; зниження успішності, вживання тютюну, алкоголю, наркотиків, пошуку підтримки у «сумнівних» друзів. Суб’єктивними чинниками скоєння правопорушень у підлітковому віці є схильність до девіантної і делінквентної поведінки; емоційна неврівноваженість, підвищена емоційна вразливість і збудливість; схильність до підвищеної агресивності, конфліктності, емоційних зривів, депресії і, зрештою, до небажання відвідувати школу; низька стресостійкість, особистісна схильність демонстративної поведінки, проявів нестійкого та істероїдного характеру, власне сюди з відносяться й акцентуації характеру, властивості темпераменту тощо.
3. Актуальним питанням дослідження постає профілактика скоєння правопорушень серед підлітків, що визначається як діяльність, спрямована на запобігання формуванню схильності до протиправної поведінки дітей та підлітків, скоєнню неповнолітніми злочинів та закріпленню протиправної поведінки як звичної у неповнолітніх, які скоїли окремі протиправні вчинки. Профілактика протиправної поведінки передбачає усунення або нейтралізацію чинників, що сприяють формуванню в неповнолітніх делінквентної поведінки, та умов скоєння ними протиправних вчинків.
За психолого-педагогічним підходом профілактика правопорушень передбачає запобігання формуванню у дітей та підлітків схильності до протиправної поведінки у процесі їх соціалізації й соціальної адаптації.
На попередження скоєння правопорушень серед неповнолітніх спрямовані наступні заходи різних соціальних інститутів: правове виховання учнів; корекція проявів їх агресивної поведінки; запобігання переходу девіантної поведінки неповнолітніх у кримінальну; підвищення успішності дитини в навчальній діяльності, взаємостосунках з однолітками тощо.
Основними напрямами профілактичної діяльності щодо попередження правопорушень підлітками є: правове виховання дітей; організація їхнього дозвілля; профілактика наркогенних звичок. При цьому правовосвітня і правовиховна робота може здійснюватись у різних формах і методах: надання правової інформації і знань; пропаганда здорового способу життя за участю лікарів та психологів; формування патріотизму і системи загальнолюдських цінностей, а також негативного ставлення до злочинності та злочинної поведінки; залучення учнів до акцій, благодійних і патріотичних заходів; сприяння розвитку індивідуальних нахилів підлітків, створення умов для їх творчої самореалізації в адекватних формах суспільно корисної діяльності; підтримка учнівського самоврядування, залучення підлітків до процесу правового виховання у своєму середовищі та ін.
Важливою є профілактична робота соціального педагога з учнями-підлітками у вигляді тренінгових програм, спрямованих на подолання агресивності, емоційної збудливості, формування толерантності, відповідальності, вольового контролю за своїми емоціями та поведінкою.
4. На основі результатів емпіричного дослідження встановлено, що для підлітків-правопорушників характерні такі суб’єктивні чинники скоєння правопорушень: високий рівень схильності до подолання норм і правил, схильності до агресії й насильства, схильності до делінквентної (правопорушницької) поведінки (у 50%); перевага фізичної агресії (60%); значні прояви негативізму і підозрілості (у 50%); прояви непрямої агресії (у 45%); високі прояви інтегральних індексів – агресивності (ІА) (у 60%); індексу ворожості (ІВ) та прояву агресивної мотивації (РАМ) – у 45% підлітків; деструктивної спрямованості агресивності – у 40% підлітків-правопорушників. Також сюди відносяться: висока схильність до ризику (у 65%) та потреба у гострих відчуттях (50%); низькі прояви передбачливості та обережності (у 20%), розсудливості й обачності (у 10%). Виявивши психологічні чинники скоєння правопорушень, також визначили групу ризику серед учнів школи, які можуть проявляти індивідуальну схильність до відхилень у поведінці, правопорушень.
Третина учнів-підлітків мають не оптимальні показники, схильні до агресії й насильства (53,3%), до подолання норм і правил (33,3%), до делінквентної (правопорушницької) поведінки (26,7%). Ще в учнів-підлітків виявлено не оптимальні типи акцентуацій характеру, які побічно пов’язані зі схильністю до правопорушень – гіпертимний (15% осіб), збудливий (16,7%), лабільний (11,7% осіб), демонстративний (6,7%) типи.
За проявами агресії – для третини учнів властивий високий індекс агресивності і ворожості (30%), висока агресивна мотивація (26,7%), ще у 23,3% осіб виявлено деструктивну спрямованість агресивності. Також у третини учнів-підлітків встановлено високу схильність до ризику (30%), і високий рівень потреби у гострих відчуттях (36,7%). На основі результатів дослідження встановлено потребу проведення профілактичної роботи з попередження правопорушень серед учнів-підлітків. Вважаємо, що врахування суб’єктивних чинників скоєння правопорушень у профілактичній роботі з учнями краще сприятиме превентивній меті такої діяльності та досягненню поставлених завдань попередження відхилень у поведінці та зменшенню кількості правопорушень серед підлітків.
5. Для проведення профілактичної роботи ми розробили «Програму профілактичних заходів з попередження правопорушень підлітками». Мета даної програми тренінгових занять: профілактика формування схильності учнів до скоєння правопорушень, зниження проявів агресивної поведінки та корекція схильності до протидії нормам і правилам, підвищення їх відповідальності і дисциплінованості, толерантності у ставленні до оточуючих людей. Структурно вона включає 5 занять по 60-80 хв. кожне, які було проведено із учнями 8-го класу (експериментальна група). Учні 9-го класу входили до контрольної групи і з ними профілактичної роботи ми не проводили.
Ефективність профілактичної роботи за «Програмою заходів з попередження правопорушень підлітками» доведена на основі порівняння результатів опитування учнів-підлітків «до» та «після» її проведення. Результати учнів контрольної групи змінилися незначно, а в експериментальній групі на 33,3% стало менше осіб із високою схильністю до агресивної поведінки. На 13,4% зменшилась кількість учнів ЕГ із схильністю до делінквентної (правопорушницької) поведінки, і на 23,3% стало більше осіб із низьким рівнем показників за даною шкалою. На 13,3% стало більше учнів із оптимальним показником високого вольового контролю емоційних реакцій.
Серед учнів ЕГ на 20% стало менше осіб, схильних до фізичної агресії, роздратування, підозріливості, образи, аутоагресії. Також зменшилась кількість учнів із високим індексом агресивності (на 16,7%), ворожості (на 20%), високим проявом мотивації агресивної поведінки та деструктивною спрямованістю агресивності (на 16,7%). На 16,7% знизилась кількість учнів із високим ризиком, і високою потребою у гострих відчуттях, і на 23,3% стало більше підлітків з проявами обачливості, обережності, передбачення відповідальності за свою поведінку.
Отримані результати надають змогу визначити високу ефективність проведеної профілактичної роботи з підлітками щодо попередження формування у них схильності до правопорушень. Рекомендуємо розробку «Програми профілактичних заходів з попередження правопорушень підлітками» до використання соціальними педагогами у роботі з учнями підліткового віку для превенції формування їх схильності до правопорушень.