Соціальна робота з профілактики правопорушень серед підлітків (врахування суб’єктивних чинників скоєння правопорушень)

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ 7 1.1. Соціальна проблема зростання правопорушень серед підлітків 7 1.2. Соціальні причини та суб’єктивні чинники скоєння правопорушень підлітками 11 1.3. Засади соціальної роботи з профілактики скоєння правопорушень серед підлітків 23 Висновки до розділу 1 34 РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ СУБ’ЄКТИВНИХ ЧИННИКІВ СКОЄННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПІДЛІТКАМИ 37 2.1. Методи і процедура діагностики суб’єктивних чинників скоєння правопорушень 37 2.2. Аналіз результатів вивчення суб’єктивних чинників скоєння правопорушень серед підлітків 43 2.3. Визначення групи ризику серед учнів загальноосвітньої школи щодо скоєння правопорушень за проявами досліджених суб’єктивних чинників …………………………………………………………………….. 49 Висновки до розділу 2 54 РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ У ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ 57 3.1. Умови і напрямки соціальної роботи з профілактики правопорушень серед підлітків 57 3.2. Програма профілактичних заходів з попередження правопорушень підлітками 64 3.3. Аналіз результатів реалізації програми профілактики правопорушень …………………………………………………………….. 71 Висновки до розділу 3 77 ВИСНОВКИ 79 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 84 ДОДАТКИ 91  

Вступление:Актуальність теми дослідження. У наш час надзвичайно гострою є проблема зростання правопорушень серед дітей і молоді. Безперечно, правопорушення тісно пов’язані з процесами деморалізації суспільства, безробіття, зі стрімким розвитком залежної поведінки, розповсюдженням інших соціально негативних явищ. Аналіз стану правопорушень серед підлітків дає підстави вважати подолання криміногенної ситуації в дитячому та молодіжному середовищі проблемою гострою та актуальною для суспільства. Одним з найважливіших напрямів виховної роботи з дітьми та молоддю є превентивне виховання та профілактична робота з подолання злочинності серед неповнолітніх, превенції правопорушень у підлітків. І хоча рівень злочинності і правопорушень серед підлітків є відносно невисоким, проте враховуючи особистісні характеристики учнів даного віку, таких проявів не має бути взагалі. Дослідженню правових аспектів профілактики правопорушень неповнолітніх присвятили свої праці Ю. Антонян, І. Башкатов, М. Костецький, B. Кудрявцев, Т. Перепелиця, В. Тюріна та ін. Психолого-педагогічні аспекти профілактики правопорушень підлітків розроблялись у дослідженнях М. Алемаскіна, І. Дьоміної, О. Змановської, Л. Зюбіна, Н. Максимової, С. Немченка, М. Синьова, Т. Титаренка та ін. Зусилля цих вчених були спрямовані на дослідження причин виникнення відхилень у поведінці неповнолітніх, вивчення явища важковиховуваності дітей та його зв’язку з правопорушеннями, пошуки шляхів ефективної профілактики протиправної поведінки. В Україні питаннями профілактики правопорушень, превенції їх рецидивів у підлітків займалися науковці О. Ємець, В. Єрьоменко, Н. Квітковська, І. Козубовська, Г. Міньковський, С. Немченко, В. Оржеховська, О. Пилипенко, В. Татенко, Т. Федорченко, М. Фіцула, Ю. Янченко та ін. Важливе значення для практики профілактичної роботи з попередження протиправної поведінки підлітків мають напрацювання відомих українських вчених А. Алексюка, М. Боришевського, С. Дем’янчука, І. Зязюна, О. Киричука, Н. Ничкало, Н. Чепелєвої, М. Ярмаченка та ін. Особливу категорію підлітків, з якими варто проводити соціальну роботу з профілактики правопорушень, є учні з групи ризику скоєння правопорушень (схильні до девіантної поведінки, важковиховувані, спрямовані на легковажне ставлення до життя, безвідповідальну поведінку у взаєминах з оточуючими тощо). Соціальна профілактична діяльність з такими підлітками має бути спрямована на попередження скоєння ними протиправних дій. За даними цілого ряду науковців (Н. Бессонова, О. Безпалько, Р. Вайнола, Н. Гузій, А. Капська, Г. Лактіонова, І. Пєша, Ю. Руденко, О. Сердюк та ін.), соціальна робота з профілактики правопорушень має за мету запобігання розповсюдження правопорушень як соціального явища в учнівському середовищі, мінімізацію їх негативних наслідків; запобігання формуванню схильності дітей та підлітків до протиправної поведінки, створення умов для успішної соціалізації учнів, навчання їх більш адекватним способам самореалізації. Зважаючи на все вищевказане, для дослідження обрано актуальну тему: «Соціальна робота з профілактики правопорушень серед підлітків» (із врахуванням суб’єктивних чинників скоєння правопорушень). Об’єкт дослідження – чинники скоєння правопорушень у підлітковому віці. Предмет дослідження – особливості суб’єктивних чинників скоєння правопорушень підлітками. Мета дослідження – розробити та апробувати програму корекції суб’єктивних чинників скоєння правопорушень підлітками. Гіпотеза дослідження – 1) підлітки групи ризику мають певні суб’єктивні чинники, які провокують їх схильність щодо скоєння правопорушень; 2) соціальна робота, спрямована на профілактику правопорушень серед підлітків, має враховувати вплив суб’єктивних чинників їх скоєння. Завдання дослідження: 1. Теоретично проаналізувати проблему підліткових правопорушень в контексті їх девіантної поведінки; 2. Розглянути соціальні причини та суб’єктивні чинники скоєння правопорушень серед підлітків; 3. Розкрити особливості соціальної роботи з профілактики скоєння правопорушень серед підлітків; 4. Провести емпіричне дослідження суб’єктивних чинників скоєння правопорушень серед підлітків, проаналізувати їх індивідуально-психологічні характеристики, що зумовлюють схильність учнів до правопорушень. 5. Надати рекомендації щодо соціальної роботи з профілактики скоєння правопорушень серед підлітків. Методична основа дослідження передбачає використання наступних методів: - теоретичні: теоретичний аналіз і синтез основних положень щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх, узагальнення та систематизація напрямків роботи соціального працівника з підлітками для превенції правопорушень; - емпіричні: опитування, бесіди, використання спеціальних діагностичних методик, якісний та кількісний аналіз отриманих результатів дослідження. Під час емпіричного дослідження було використано наступні методики: «Методика діагностики схильності до девіантної поведінки» (А. Орел); «Адаптований характерологічний опитувальник» (К. Леонгард – Х. Шмішек); «Методика діагностики показників і форм агресії» (А. Басс-А. Дарка); «Шкала схильності до ризику» (А. Шмельов); «Методика діагностики потреби у пошуку гострих відчуттів» (М. Цукерман). Вибірку опитуваних склали 80 підлітків (14-16 років). З них 20 підлітків, що вже скоїли правопорушення, та 60 учнів 8-9 класів, які навчаються у загальноосвітній школі. Також до вибірки опитуваних входили 3 педагоги-класоводи 8-9 класів, в яких навчаються учні-підлітки (для визначення експертної оцінки змін у поведінці учнів). Теоретичне значення дослідження – проаналізовано суб’єктивні чинники скоєння правопорушень серед підлітків, розглянуто методологічні особливості соціальної роботи з профілактики правопорушень в учнівському середовищі. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання напрацьованих результатів у роботі соціальних працівників з підлітками для профілактики вчинення ними правопорушень. Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (із 68 найменувань) і додатку. Містить 13 таблиць, 6 рисунків.  

Выводы: На основі теоретичного і практичного вивчення особливостей соціальної роботи з профілактики правопорушень серед підлітків, що передбачає врахування суб’єктивних чинників скоєння правопорушень, зроблено наступні висновки: 1. Проблема підліткових правопорушень розглядається у контексті їх девіантної поведінки, і залишається однією з гострих проблем українського суспільства, оскільки закріпившись із раннього віку, така поведінка буде деструктивно впливати на розвиток особистості дитини й надалі перешкоджати її соціалізації у суспільстві. Термін «правопорушення» застосовується в широкому розумінні та об’єднує поняття як злочину, тобто діяння, окресленого в Кримінальному Кодексі України (ККУ), так і правопорушення, відповідальність за яке настає в адміністративному порядку. Для сучасних підлітків найбільш характерні правопорушення, пов’язані з наркотиками, хуліганством, крадіжками, злочинами проти життя та здоров’я тощо. 2. Соціальні причини скоєння правопорушень підлітками пов’язані із відсутністю у суспільстві чітко визначених ціннісно-моральних пріоритетів і масовим поширенням поведінкових відхилень; пропаганди цінностей та благ, які не відповідають рівню домагань підлітка, перешкоджаючи їй досягти бажаної мети в суспільно-схвалюваний спосіб, що спричиняє її невпевненість у собі, почуття самотності, фрустрації, які виявляються через виклик соціальному оточенню шляхом девіацій, вчинення правопорушень. Соціальні причини скоєння правопорушень у підлітковому віці – вплив соціального оточення, в якому живе й розвивається дитина (засвоює норми та цінності, несхвалювані широким загалом); низький рівень матеріального забезпечення сім’ї; відсутність сформованості моральних норм, відхилення у розвитку, часті конфлікти із дорослими (батьками й близькими людьми). Психологічні чинники вчинення правопорушень – незавершеність процесу формування особистості; залежність підлітка від вимог, норм і цінностей групи, до якої він належить; самоствердження, протест проти дійсності або вимог дорослих; низька самооцінка, розбіжність між прагненнями дитини та її потенціалом; зниження успішності, вживання тютюну, алкоголю, наркотиків, пошуку підтримки у «сумнівних» друзів. Суб’єктивними чинниками скоєння правопорушень у підлітковому віці є схильність до девіантної і делінквентної поведінки; емоційна неврівноваженість, підвищена емоційна вразливість і збудливість; схильність до підвищеної агресивності, конфліктності, емоційних зривів, депресії і, зрештою, до небажання відвідувати школу; низька стресостійкість, особистісна схильність демонстративної поведінки, проявів нестійкого та істероїдного характеру, власне сюди з відносяться й акцентуації характеру, властивості темпераменту тощо. 3. Актуальним питанням дослідження постає профілактика скоєння правопорушень серед підлітків, що визначається як діяльність, спрямована на запобігання формуванню схильності до протиправної поведінки дітей та підлітків, скоєнню неповнолітніми злочинів та закріпленню протиправної поведінки як звичної у неповнолітніх, які скоїли окремі протиправні вчинки. Профілактика протиправної поведінки передбачає усунення або нейтралізацію чинників, що сприяють формуванню в неповнолітніх делінквентної поведінки, та умов скоєння ними протиправних вчинків. За психолого-педагогічним підходом профілактика правопорушень передбачає запобігання формуванню у дітей та підлітків схильності до протиправної поведінки у процесі їх соціалізації й соціальної адаптації. На попередження скоєння правопорушень серед неповнолітніх спрямовані наступні заходи різних соціальних інститутів: правове виховання учнів; корекція проявів їх агресивної поведінки; запобігання переходу девіантної поведінки неповнолітніх у кримінальну; підвищення успішності дитини в навчальній діяльності, взаємостосунках з однолітками тощо. Основними напрямами профілактичної діяльності щодо попередження правопорушень підлітками є: правове виховання дітей; організація їхнього дозвілля; профілактика наркогенних звичок. При цьому правовосвітня і правовиховна робота може здійснюватись у різних формах і методах: надання правової інформації і знань; пропаганда здорового способу життя за участю лікарів та психологів; формування патріотизму і системи загальнолюдських цінностей, а також негативного ставлення до злочинності та злочинної поведінки; залучення учнів до акцій, благодійних і патріотичних заходів; сприяння розвитку індивідуальних нахилів підлітків, створення умов для їх творчої самореалізації в адекватних формах суспільно корисної діяльності; підтримка учнівського самоврядування, залучення підлітків до процесу правового виховання у своєму середовищі та ін. Важливою є профілактична робота соціального педагога з учнями-підлітками у вигляді тренінгових програм, спрямованих на подолання агресивності, емоційної збудливості, формування толерантності, відповідальності, вольового контролю за своїми емоціями та поведінкою. 4. На основі результатів емпіричного дослідження встановлено, що для підлітків-правопорушників характерні такі суб’єктивні чинники скоєння правопорушень: високий рівень схильності до подолання норм і правил, схильності до агресії й насильства, схильності до делінквентної (правопорушницької) поведінки (у 50%); перевага фізичної агресії (60%); значні прояви негативізму і підозрілості (у 50%); прояви непрямої агресії (у 45%); високі прояви інтегральних індексів – агресивності (ІА) (у 60%); індексу ворожості (ІВ) та прояву агресивної мотивації (РАМ) – у 45% підлітків; деструктивної спрямованості агресивності – у 40% підлітків-правопорушників. Також сюди відносяться: висока схильність до ризику (у 65%) та потреба у гострих відчуттях (50%); низькі прояви передбачливості та обережності (у 20%), розсудливості й обачності (у 10%). Виявивши психологічні чинники скоєння правопорушень, також визначили групу ризику серед учнів школи, які можуть проявляти індивідуальну схильність до відхилень у поведінці, правопорушень. Третина учнів-підлітків мають не оптимальні показники, схильні до агресії й насильства (53,3%), до подолання норм і правил (33,3%), до делінквентної (правопорушницької) поведінки (26,7%). Ще в учнів-підлітків виявлено не оптимальні типи акцентуацій характеру, які побічно пов’язані зі схильністю до правопорушень – гіпертимний (15% осіб), збудливий (16,7%), лабільний (11,7% осіб), демонстративний (6,7%) типи. За проявами агресії – для третини учнів властивий високий індекс агресивності і ворожості (30%), висока агресивна мотивація (26,7%), ще у 23,3% осіб виявлено деструктивну спрямованість агресивності. Також у третини учнів-підлітків встановлено високу схильність до ризику (30%), і високий рівень потреби у гострих відчуттях (36,7%). На основі результатів дослідження встановлено потребу проведення профілактичної роботи з попередження правопорушень серед учнів-підлітків. Вважаємо, що врахування суб’єктивних чинників скоєння правопорушень у профілактичній роботі з учнями краще сприятиме превентивній меті такої діяльності та досягненню поставлених завдань попередження відхилень у поведінці та зменшенню кількості правопорушень серед підлітків. 5. Для проведення профілактичної роботи ми розробили «Програму профілактичних заходів з попередження правопорушень підлітками». Мета даної програми тренінгових занять: профілактика формування схильності учнів до скоєння правопорушень, зниження проявів агресивної поведінки та корекція схильності до протидії нормам і правилам, підвищення їх відповідальності і дисциплінованості, толерантності у ставленні до оточуючих людей. Структурно вона включає 5 занять по 60-80 хв. кожне, які було проведено із учнями 8-го класу (експериментальна група). Учні 9-го класу входили до контрольної групи і з ними профілактичної роботи ми не проводили. Ефективність профілактичної роботи за «Програмою заходів з попередження правопорушень підлітками» доведена на основі порівняння результатів опитування учнів-підлітків «до» та «після» її проведення. Результати учнів контрольної групи змінилися незначно, а в експериментальній групі на 33,3% стало менше осіб із високою схильністю до агресивної поведінки. На 13,4% зменшилась кількість учнів ЕГ із схильністю до делінквентної (правопорушницької) поведінки, і на 23,3% стало більше осіб із низьким рівнем показників за даною шкалою. На 13,3% стало більше учнів із оптимальним показником високого вольового контролю емоційних реакцій. Серед учнів ЕГ на 20% стало менше осіб, схильних до фізичної агресії, роздратування, підозріливості, образи, аутоагресії. Також зменшилась кількість учнів із високим індексом агресивності (на 16,7%), ворожості (на 20%), високим проявом мотивації агресивної поведінки та деструктивною спрямованістю агресивності (на 16,7%). На 16,7% знизилась кількість учнів із високим ризиком, і високою потребою у гострих відчуттях, і на 23,3% стало більше підлітків з проявами обачливості, обережності, передбачення відповідальності за свою поведінку. Отримані результати надають змогу визначити високу ефективність проведеної профілактичної роботи з підлітками щодо попередження формування у них схильності до правопорушень. Рекомендуємо розробку «Програми профілактичних заходів з попередження правопорушень підлітками» до використання соціальними педагогами у роботі з учнями підліткового віку для превенції формування їх схильності до правопорушень.  

Литература: 1. Блага А. Б., Давиденко Л. М. (2011) Кримінологія. (Особлива частина). Харків: Вид-во ХНУВС. 390 с. 2. Васильківська І. (2004) Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти. Право України. № 1. С. 95-98. 3. Вахоцька І. О. (2009) Сутність девіатної поведінки та механізми її регуляції. Проблеми загальної та педагогічної психології. К. Т. 11. Ч. 6. С. 65-73. 4. Гребенюк Г. Є., Дегтярьов В. В., Протопопов А. Л. (2001) Педагогічно-правова профілактика правопорушень серед учнів професійних закладів освіти. К.: Наук. світ. 86 с. 5. Гуляр О. О. (2009) Взаємодія школи і соціальних служб у роботі з неблагополучними сім’ями. Педагогічна освіта: теорія і практика. Педагогіка. Психологія. К.: КМПУ імені Б. Д. Грінченка. №11 (Спецвип., Ч. 1). С. 55-59. 6. Джужа О. М., Василевич В. В., Гіда О. Ф. (2011) Профілактика злочинів. К.: Атіка. 720 с. 7. Живолуп Л. В. (2008) Тренінг розвитку толерантності у підлітків. Кременчук. 33 с. 8. Запорожан І. (2002) Правове виховання молодших школярів. Ужгород-Тернопіль: Мистецька лінія. 158 с. 9. Заросинський Ю. Л. (2015) Характеристика осіб неповнолітнього віку, що вчиняють злочини. Право. Серія 18. Економіка і право. Вип. 27. С. 254-259. 10. Заросинський Ю., Заросинський О. (2004) Причини і умови злочинності неповнолітніх потребують теоретичного і практичного розроблення. Право України. № 3. С. 64-68. 11. Змановская Е. В. (2003) Девиантология (Психология отклоняющегося поведения). М.: Издат. центр «Академия». 288 с. 12. Исаев Д. Н. (1996) Предупреждение реакций дезадаптации. Хрестоматия. Обучение и воспитание детей «группы риска». М. : Просвещение. 384 с. 13. Казміренко Л. І., Кудерміна О. І. (2013) Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни «Психологічна профілактика девіантної поведінки підлітків» підготовки спеціаліста спеціальність 6.03040201 «Правознавство». Навчально-науковий інститут підготовки кадрів кримінальної міліції. К. 171 с. 14. Капська А. (2001) Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навч.-метод, посібник. К.: УДЦССМ. 220 с. 15. Капська А. Й. (2004) Соціальна робота: технологічний аспект. К.: Центр навчальної літератури. 352 с. 16. Клішевич Н. А. (2010) Організація соціально-педагогічної роботи з делінквентними підлітками в центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Вісник Житомирськ. держ. ун-ту. Вип. 54. Пед. науки. С. 145-148. 17. Кльован Н. В. (2016) Профілактика правопорушень у студентському середовищі. Матеріали науково-практ. конфер. «Новітні кримінально-правові дослідження – 2016». К. С. 101-104. 18. Ковчина І. (2004) Зміст і організаційно-правові форми роботи з дітьми та молоддю шкільного віку. Соціальна робота: технологічний аспект. К.: ДЦССМ. С. 347-355. 19. Кожевников С. Н. (2001) Правовое поведение и правонарушение: Сущность и содержание. Н. Новгрод: Интерсервис. 66 с. 20. Козубовська І. В. (1996) Рання профілактика противоправної поведінки неповнолітніх (психолого-педагогічний аспект): автореф. дис. д-ра пед. наук. К 48 с. 21. Комендацький В. Причини правопорушень і шляхи їх подолання. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/5576/1/33.pdf. 22. Кононенко О. Я. Комплексний підхід в профілактиці правопорушень серед дітей. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/24691/1/Kononenko.pdf. 23. Кулик О. Г. (2013) Злочинність в Україні на початку ХХІ століття: монографія. К.: Юрінком Інтер. 272 с. 24. Лазаренко О. О. (2009) Організація профілактики девіантної поведінки підлітків в органах внутрішніх справ України. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та української молоді: зб. наук. пр. У 2-х кн. Кам’янець-Подільський: Видавець Зволейко Д. Г. Вип. 13. Кн. 2. С. 54-65. 25. Лесько Н. В. (2014) Проблеми правового регулювання профілактики правопорушень в Україні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. № 807. С. 231-235. 26. Линник Л. М. (2006) Соціально-педагогічні засади профілактичної роботи з важковиховуваними підлітками: автореф. дис. канд. пед. наук : 13.00.05. Луцьк. 22 с. 27. Літяга І. В. (2002) Деякі аспекти профілактики негативних явищ неповнолітніх. Соціально-педагогічні проблеми сучасної середньої та вищої освіти в Україні: Зб. наук. праць. К. С. 222-224. 28. Луценко Ю. А. (2015) Науково-обґрунтовані підходи в роботі з девіантними дітьми в умовах навчального закладу. З досвіду корекційної роботи практичного психолога і соціального педагога з дітьми з девіантною та деліквентною поведінкою: посіб. К.: Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи. С. 7-18. 29. Лютий В. П. (2005) Інновації в роботі з ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі: Методичні матеріали. К.: СССМ. 104 с. 30. Лютий В. П. (2009) Теоретичні підходи до проблеми попередження протиправної поведінки у підлітковому віці. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та української молоді: зб. наук. пр. – Кам’янець-Подільський: Видавець Зволейко Д. Г. Вип. 13. Кн. 2. С. 13-22. 31. Лютий В. П. (2012) Профілактика правопорушень неповнолітніх як напрям соціальної роботи. Соціальна педагогіка: теорія та практика. № 2. С. 54-61. 32. Мальцева Т. Є. (2011) Соціальна робота з психолого-педагогічної корекції девіантної поведінки. Луганськ: Альма-матер. 152 с. 33. Мацковский М. С., Куневский Л. Э. (2004) Энциклопедия социальной работы : в 3 т. М. : Центр общественных ценностей. Т. 2. 520 с. 34. Менделевич В. Д. (2005) Психология девиантного поведения. СПб.: Речь. 445 с. 35. Мінц М. О. (2009) Соціологія девіантної поведінки. Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили. 244 с. 36. Моргун В. Ф., Седых К. В. (1995) Делинквентный подросток. Учебное пособие по психопрофилактике, диагностике и коррекции отклоняющегося поведения подростков для социальных педагогов, студентов психологических, юридических специальностей, интернов-психиатров. Полтава. 345 с. 37. Мороз Л. (2009) Підготовка кадрів кримінальної міліції у справах дітей до здійснення профілактичної діяльності. Відновне правосуддя в Україні. С. 94-100. 38. Мотунова Н. В. (2014) Сутність поняття профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. Вип. 31. С. 104-106. 39. Нелюбіна Д. (2006) Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. Магістеріум. Випуск 25. Соціальна робота в охорона здоров’я. С. 9-14. 40. Немченко С. Г. (2008) Педагогічна корекція девіантної поведінки старшокласників загальноосвітньої школи. Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, ЛТД». 262 с. 41. Нікітенко О. В. (2011) Теоретичні проблеми профілактики бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх в Україні. Митна справа. №6 (78). Ч. 2. Кн. 2. С. 397-401. 42. Овчарова Р. В. (2003) Практическая психология образования. М.: Изд. центр «Академия». 448 с. 43. Оржеховська В. М., Федорченко Т. Є. (2008) Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх. Черкаси: Чабаненко Ю. 375 с. 44. Павлик Н. П. (2008) Виховна діяльність у притулку для неповнолітніх. Житомир: ОП «Житомирська облдрукарня». 228 с. 45. Пихтіна Н. П., Новгородський Р. Г. (2007) Профілактика та соціально-педагогічна робота з дітьми девіантної поведінки. Ніжин: Вид-во НДУ ім. М. Гоголя. 239 с. 46. Присяжнюк В. (2009) Чи затишно дітям під крилом закону?. Вісник прокуратури. №1. С. 42-46. 47. Расюк Е. (2009) Деякі кримінологічні аспекти злочинності неповнолітніх. Підприємництво, господарство і право. №4. С. 146-148. 48. Романенко О. В. (2017) Чинники схильності до правопорушень в осіб з вадами психічного розвитку. Юридична психологія. Вип. 1(20). С. 67-77. 49. Семенішин М. (2010) Напрями запобігання злочинів, які вчиняються неповнолітніми. Економіка, фінанси, право. №9. С. 33-34. 50. Скакун О. Ф. (2006) Теорія держави і права (Енциклопедичний курс). Х.: Еспада. 631 с. 51. Терещенко В.І. (1997) Система профілактики правопорушень серед дітей і підлітків засобами гуманізації сучасної школи: автореф. дис. канд. пед. наук. К. 23 с. 52. Теслюк В. М. (2010) Методичні рекомендації з підготовки до семінарських занять із дисципліни «Технології соціально-педагогічної діяльності» для підготовки фахівців напряму 0101 «Педагогічна освіта» зі спеціальності 6.010103 «Соціальна педагогіка». К.: НАКККіМ. 157 с. 53. Товканець О. С. (2014) Загальна і спеціальна превенції в процесі профілактики девіантної поведінки неповнолітніх. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». Ужгород: Говерла. Вип. 31. С. 185-188. 54. Трубавіна І. М. (2007) Соціально-педагогічна робота з сім’єю в Україні: теорія та методика. Харків: Нове слово. 132 с. 55. Трубавіна І. М. (2010) Аналіз існуючих у практиці підходів до профілактики правопорушень у дітей в Україні (Педагогічний аспект). Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. № 3. С. 14-25. 56. Федоренко О. І. (2004) Соціально-педагогічні підходи до профілактики правопорушень неповнолітніх та молоді. Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх : Мат-ли наук.-практ. конфер. (22-23.11.2002). Львів. С. 40-49. 57. Федорченко Т. Є. (2011) Профілактика девіантної поведінки школярів в умовах соціокультурного середовища: соціально-педагогічний аспект. Черкаси: ПП Чабаненко Ю.А. 488 с. 58. Федорченко Т. Є. (2015) Соціально-педагогічні детермінанти девіантної поведінки школярів. Збірник наукових праць. Вип. 15. Кн. II. С. 226-236. 59. Фіалка М. І. (2013) Неповнолітня злочинність: сучасний стан та напрямки профілактики. Вісник Кримінологічної асоціації України. № 5. С. 133-140. 60. Ходорчук А. Я. (2003) Соціальна робота в Україні: теорія та практика: Посібник для підвищення кваліфікації працівників соціальних служб для молоді. 4-а частина. К.: ДЦССМ, 2003. 272 с. 61. Чемодурова Ю. (2010) Профілактика і корекція девіантної поведінки підлітків. Психолог. Вип. 38 (422). С. 14-21. 62. Червінська Т. Г. (2005) Роль ЗМІ в криміналізації підлітків. Соціологічна наука і освіта в Україні: Збірник наукових праць. Вип.3: Глобалізація та громадянське суспільство. К.: МАУП. С. 160-162. 63. Червінська Т. Г. (2010) Субкультурні детермінанти злочинної поведінки підлітків. Сучасне суспільство в соціологічних дослідженнях. Матеріали VІІ міжвузівської наукової конференції. К.: МСУ. С. 50-56. 64. Черепненко О. О. (2006) Методи діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики злочинності серед неповнолітніх. Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. Харків: Вид-во ХНУВС. 244 с. 65. Шанскова Т. І. (2006) Аналіз причин правопорушень неповнолітніх як підґрунтя соціально-педагогічної роботи з молоддю щодо профілактики злочинності. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Вип. 30. С. 50-53. 66. Швейба Х., Чистоклєтов Л. Причини та особливості правопорушень серед неповнолітніх в Україні. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/5852/1/38.pdf. 67. Шнейдер Л. Б. (2007) Девиантное поведение детей и подростков. М.: Академический проект; Гаудеамус. 456 с. 68. Штанько А. О. (2009) Об'єктивні та суб'єктивні чинники правопорушень. Держава і право. Вип. 44. С. 89-94.