Усиновлення іноземними громадянами в Україні

Содержание: Вступ 3 1. Правова регламентація процесу усиновлення дітей-сиріт іноземними громадянами 5 2. Особливості міжнародно-правових стандартів у сфері усиновлення іноземцями 8 3. Особливості національного порядку проведення процедури усиновлення дітей-сиріт іноземцями 15 Висновки 20 Список використаних джерел 22  

Вступление:  Актуальність теми. Одним із основних напрямків державної політики України є реалізація заходів, які спрямовані на охорону дитинства. Впродовж останніх років в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості усиновлення за участю іноземців, чим і обумовлено актуальність дослідження. Усиновлення дитини провадиться, враховуючи найвищі інтереси для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Усиновлення є самостійним інститутом цивільного права, головне завдання якого – надання дітям-сиротам та дітям, які залишились у силу тих чи інших обставин без батьківського піклування, благополучних умов виховання в сім’ї, довгоочікуваних батьків. Тобто міждержавне усиновлення є підставою для виникнення цивільних відносин як юридичного акта за участю іноземного громадянина. Після усиновлення дитина стає рівною в особистих і майнових правах із рідними дітьми усиновлювача, його родичами, між якими виникають такі ж права і обов’язки, як між родичами за походженням. Водночас при цьому виникає низка проблемних питань, які потребують вирішення в науковому та правовому аспектах. Окремі питання міжнародного усиновлення досліджувались у працях В. А. Рясенцева, І. А. Зіміної, О. О. Дюжевої, С. А. Абрамової, Ю. С. Червоного та інших правників. Проте, на сьогоднішній день, низка актуальних проблем удосконалення нормативно-правового законодавства у сфері міжнародного усиновлення не є досконалою. У першу чергу, це пов’язано з тим, що Україна, станом на сьогодні, досі не ратифікувала Гаазької конвенції (про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення). Це питання з року в рік піднімається у Верховній Раді, однак не має підтримки тієї більшості депутатів, аби законодавчо затвердити ратифікацію. Скажімо, у листопаді 2018 року у ВР знову проходило обговорення питання про приєднання України до Конвенції, обговорення відбувалось за повною процедурою і тривало більше години. Однак, депутати відмовилися підтримати закон про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення – проект закону № 0166 підтримали лише 166 народних депутатів, і, таким чином, закон був відхилений. Аналіз перспектив подальшого розвитку сімейно-правових норм, які регулюють усиновлення дітей в Україні іноземними громадянами, відтак, на наш погляд, є недостатньо дослідженими.  

Выводы:  Актуальність теми. Одним із основних напрямків державної політики України є реалізація заходів, які спрямовані на охорону дитинства. Впродовж останніх років в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості усиновлення за участю іноземців, чим і обумовлено актуальність дослідження. Усиновлення дитини провадиться, враховуючи найвищі інтереси для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Усиновлення є самостійним інститутом цивільного права, головне завдання якого – надання дітям-сиротам та дітям, які залишились у силу тих чи інших обставин без батьківського піклування, благополучних умов виховання в сім’ї, довгоочікуваних батьків. Тобто міждержавне усиновлення є підставою для виникнення цивільних відносин як юридичного акта за участю іноземного громадянина. Після усиновлення дитина стає рівною в особистих і майнових правах із рідними дітьми усиновлювача, його родичами, між якими виникають такі ж права і обов’язки, як між родичами за походженням. Водночас при цьому виникає низка проблемних питань, які потребують вирішення в науковому та правовому аспектах. Окремі питання міжнародного усиновлення досліджувались у працях В. А. Рясенцева, І. А. Зіміної, О. О. Дюжевої, С. А. Абрамової, Ю. С. Червоного та інших правників. Проте, на сьогоднішній день, низка актуальних проблем удосконалення нормативно-правового законодавства у сфері міжнародного усиновлення не є досконалою. У першу чергу, це пов’язано з тим, що Україна, станом на сьогодні, досі не ратифікувала Гаазької конвенції (про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення). Це питання з року в рік піднімається у Верховній Раді, однак не має підтримки тієї більшості депутатів, аби законодавчо затвердити ратифікацію. Скажімо, у листопаді 2018 року у ВР знову проходило обговорення питання про приєднання України до Конвенції, обговорення відбувалось за повною процедурою і тривало більше години. Однак, депутати відмовилися підтримати закон про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення – проект закону № 0166 підтримали лише 166 народних депутатів, і, таким чином, закон був відхилений. Аналіз перспектив подальшого розвитку сімейно-правових норм, які регулюють усиновлення дітей в Україні іноземними громадянами, відтак, на наш погляд, є недостатньо дослідженими.  

Литература: 1. Конституція України : прийнята 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22. – Ст. 135. 3. Про охорону дитинства : Закон України від 26.04.2001 р., № 2402-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142. 4. Про затвердження Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 р. № 1377 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 36. – Ст. 14. 5. Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення (укр./рос) : документ 995-365 від 29.05.1993 Електронний ресурс. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_365 6. Конвенція про права дитини : прийнята 20.11.1989 № 995-021 Електронний ресурс. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 7. Декларація про соціальні та правові принципи щодо захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях : прийнята Резолюцією ГА ООН 03.12.1986 р. № 41/85 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/сgibin/laws/main.сgi?nreg=995_131. 8. Аверина К. Н. Особенности правового регулирования брачно-семейных отношений, осложненных иностранным элементом / К. Н. Аверина // Международное право и международные организации. – 2012. – № 4. – С. 67–76. 9. Бартоле Е. Міжнародне усиновлення: погляд на питання з точки зору прав людини / Е. Бартоле // Право США. – 2012. – № 1/2. – С. 291–310. 10. Деркаченко Ю. Правова забезпеченість і соціальна обумовленість міжнародного усиновлення / Ю. Деркаченко // Юридична Україна. – 2006. – № 4. – С. 95–100. 11. Кухар А. О. Актуальні питання удосконалення інституту міжнародного усиновлення / А. О. Кухар // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2010. – Вип. 48. – С.407–412. 12. Міжнародне приватне право : підручник / за ред. В. П. Жушмана, І. А. Шуміло. – Х. : Право, 2012. – 320 с. 13. Сімейне право : підручник / за заг. ред. : В. І. Борисова, І. В. Жилінкова. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2012. – 322 с. 14. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право : підручник / Г. С. Фединяк, Л. С. Фединяк. – 4-те вид., переробл. і допов. – К. : Атіка, 2009. – 500 с. 15. Офіційний сайт Міністерства закордонних справ Електронний ресурс. – Режим доступу : https://mfa.gov.ua/ua