Методологія кримінального права України

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Поняття кримінального права та його особливості 6 1.1. Поняття кримінального права 6 1.2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України 8 1.3. Завдання, функції та принципи кримінального права 12 1.4. Система кримінального права 17 1.5. Кримінальне право і суміжні галузі права 19 Розділ 2. Методологія кримінального права та її особливості 24 2.1. Наука кримінального права та його методологія 24 2.2.Методи кримінального права України 34 Висновок 46 Список використаної літератури 50

Вступление:Актуальність теми: дослідження теми методології кримінального права та її особливостей. Методологія кримінального права а саме з цих позицій, на мою думку, і виходили С. Голунський та Б.Шавер, стверджуючи, що врахування індивідуальних особливостей розслідування у кожній конкретній справі можливе при слідуванні правилу: «Йти від методу вчинення злочину до методу його розкриття». Пізніше Г.Зуйков щодо змісту методу розслідування писав: «Схема — від способу вчинення злочину до способу його розкриття — повністю прийнятна схема як визначення шляху пізнання істини у кримінальній справі». Подібний погляд підтримав і український криміналіст М.Сенчик, досліджуючи загальний шлях пізнання при розслідуванні злочинів. Він зазначав: «розслідування кожного злочину йде від встановлення і вивчення способу вчинення злочину до його розкриття» . Прихильник аналогічної думки на загальний метод розслідування Р.Бєлкін прийшов до наступного висновку: «нам уявляється, що такий метод є, і його сутність як раз і полягає у тому самому правилі, про яке йшла мова.., «від способу вчинення злочину — до методу його рсзкриття». І далі: формула «від способу вчинення — до методу розкриття» у лаконічній формі виражає сутність цього методу...» Свою думку Р.Бєлкін підсумковує висновком, що загальний метод розслідування «не є ні «універсальною відмичкою» таємниці злочину та злочинця, ні шаблоном, який сковує слідчого жорсткими рамками раз і назавжди приписом дій; але служить тільки спрямовуючим початком у пошуках кожний раз особливих шляхів встановлення істини». На його ж погляд, структурно загальний метод розслідування складається з двох частин: аналізу вихідної і додаткової інформації про злочин і адаптації у відповідності до неї конкретної окремої методики . Так, С.Чурилов дійшов схожих з Р.Бєлкіним висновків. На його думку, універсального методу, який слугує «відмичкою» для розкриття таємниці будь-якого злочину і у всіх без винятку випадках, що намагалися у минулому розробити вчені-криміналісти та практики, немає і бути не може. Об'єктивно існує загальний метод розслідування злочинів як окремо науковий зміст розробленого філософією загального методу пізнання. Даний метод не може розглядатися у ролі якоїсь панацеї; це — загальний шлях, який веде до встановлення істини у кримінальній справі, що у гносеологічному розумінні враховує особливості розслідування злочинів різних категорій. Як зазначалось вище, Р.Бєлкін підтримував думку, що загальний метод розслідування — це шлях максимально можливої адаптації окремої криміналістичної методики до обставин конкретного акту розслідування, система правил такої адаптації. З цим міркуванням можна погодитися частково. По-перше, на даний час не для всіх видів злочинів розроблені окремі криміналістичні методики; по-друге, немає ніякої гарантії, що вже розроблені не містять помилок, адже вони є продуктом наукового пошуку людини або ж морально застаріли; по-третє, виникає припущення: якщо окрема криміналістична методика не розроблена, то і злочин розкрити неможливо. Методи розслідування після встановлення конкретної цілі діяльності дають можливість виявлення тактичного завдання, визначення вихідного комплексу наявних доказів, дій з найменшою затратою сил. Кожний метод розслідування має ряд модифікацій залежно від конкретних цілей, умов, об'єктів. Погоджуюся з думкою Р.Бєлкіна, що загальний метод розслідування можна виразити лаконічною формулою: «від способу вчинення злочину — до методу його розкриття», однак не поділяю погляду, що це слід розуміти як адаптацію окремої криміналістичної методики до конкретного акту розслідування справи. Окрема криміналістична методика певного виду або підвиду злочинів і є по суті методом розслідування. Адаптуючи або використовуючи її, слідчий користується інтегративним методом, який увібрав сукупність найбільш ефективних методів для даного виду або підвиду злочинів. Темою дослідження даної курсової роботи є методологія кримінального права України.

Выводы:Під методом слід розуміти комплекс правил діяльності слідчого, належне виконання яких при дотриманні вимог закону певною мірою гарантує отримання у справі нових знань і правильне вирішення завдань досудового слідства. Зрозуміло, багатоплановий характер діяльності слідчого забезпечує не один який-небудь метод, а система взаємопов'язаних між собою різних методів пізнавально-практичної діяльності. Розслідування потребує значної кількості методів практичної діяльності. Вони розробляються, як правило, у межах криміналістики з використанням методів та підходів інших наук. Однак не завжди такі методи відповідають потребам практики розслідування злочинів, інколи вони мають цілком теоретичний характер, їх практично не можливо застосувати працівникам правоохоронних органів у діяльності із розслідування злочинів. Подібні методи практичної діяльності неодноразово піддавалися критичному аналізу вчених-криміналістів та практиків. Однією з головних функцій методу розслідування є оптимізація діяльності з виявлення, розкриття та розслідування злочинів, забезпечення вирішення завдань досудового слідства з найменшими затратами сил і часу. Підвищуючи інтелектуальний потенціал слідчого, методи допомагають організувати розслідування, аналіз, використання інформації, висунення версій, визначення завдань розслідування, прийняття рішень, вибір технічних засобів і тактичних прийомів, адекватних поставленій меті. Дослідження праць науковців з криміналістичної методики останніх років свідчить, що розробленню методів практичної діяльності з виявлення, розкриття і розслідування злочинів приділяється недостатньо уваги. Навіть у підручниках з криміналістики, у розділі криміналістична методика рідко згадуються методи розслідування, хоча саме викладення останніх є основою для практичних рекомендацій із здійснення розслідування. Як свідчить аналіз досліджень з криміналістичної методики останніх років, завдання розроблення методів розслідування не включається у предмет такої методики, а просто вказується на загальне завдання розробки тактичних засобів. Вважаю, науково обґрунтовані рекомендації щодо діяльності з виявлення, розкриття і розслідування злочинів, у своїй основі, повинні містити, перш за все, методи самої практичної діяльності. Розроблення методів названої діяльності є основним шляхом впровадження наукових досягнень у практику. Звичайно, не можна робити висновки про те, що суб'єкти зазначеної вище діяльності (слідчі, дізнавачі, оперативні працівники) взагалі не використовували і не використовують методи розслідування. Практична діяльність, включаючи і діяльність з виявлення, розкриття та розслідування злочинів, завжди свідомий вибір та здійснення обраного шляху і методу. Однак застосування методів розслідування вказаним суб'єктом часто здійснюється інтуїтивно, як результат особистого засвоєння наукових досягнень та наслідок накопичення практичного досвіду. Інтуїтивне знання методу розслідування, як і будь-яке інтуїтивне знання, має одну особливість — воно не виражене у явній і доступній для усіх формі, не може бути використано іншими слідчими, не може передаватися і забезпечувати правильність ходу і результатів діяльності у кожному, окремому випадку. Таке знання методу (в кожному разі) індивідуальне як за способом виникнення, так і за його обсягом, нерідко це знання є результатом багатьох проб і помилок попередньої слідчої діяльності. Це, безумовно, свідчить про нагальну необхідність розроблення системи науково обгрунтованих методів розслідування. Розробка методів розслідування дасть слідчим можливість після визначення вихідного комплексу наявних доказів, встановлення конкретної мети діяльності, виявлення тактичного завдання діяти оптимально чітко, з найменшою затратою сил, досягаючи наперед поставленої мети. Методи розслідування повинні охоплювати якомога більше ситуацій, які виникають або можуть виникнути у процесі розслідування кримінальних справ. Знання закономірностей розвитку злочинної діяльності, її елементів, утворення слідів дозволяють науковцям розробляти методи, за допомогою яких можуть бути виявлені у процесі розслідування усі елементи структури злочинної діяльності та взаємозв'язки між ними. Вважаю, головним завданням методики розслідування на сучасному етапі розвитку науки криміналістики повинна стати розробка методів практичної діяльності, що створить тверде наукове підґрунтя для усіх рекомендацій щодо розслідування окремих категорій злочинів. Метод розслідування має свою структуру, а саме повинен складатися з: понятійного апарату, який виражає сутність методу і дозволяє відрізнити його від інших; спеціальних засобів (інструментів), що забезпечують виконання правил, які приписуються даним методом; технології методу, тобто системи операцій, належне виконання котрих у певній мірі гарантує успішне вирішення відповідних завдань (у сукупності зазначені спеціальні засоби і технологія утворюють механізм методу, який забезпечує його ефективність); опису методу (його правил, механізму), що дозволяє використовувати метод широкому колу користувачів. Застосувати той або інший метод у діяльності з виявлення, розкриття і розслідування злочинів означає — використовуючи відповідні засоби і технологію, виконати приписувані методом правила і операції. Різні методи у певних ситуаціях виявляються ефективними чи малоефективними, відповідаючи ми чи невідповідаючими складності вирішуваних завдань розслідування. Правильність вибору визначається відповідністю (невідповідністю) даного методу: закономірностям об'єкта, який досліджується, зокрема, закономірностям виду злочину, що розслідується; особистісним якостям винного; характеру вирішуваного завдання; обстановці, у якій здійснюється розслідування; вимогам закону, що регламентують процесуальний режим діяльності учасників розслідування. Окремі методи розслідування злочинів досить ретельно розроблені або описані науковцями, зокрема: програмно-цільовий; метод криміналістичного моделювання; метод матрицювання; метод криміналістичного портретування; криміналістичний аналіз злочинів; криміналістичний аналіз оперативної обстановки; метод криміналістичного аналізу телефонних викликів та інші. Однак їх вкрай недостатньо для оптимізації діяльності з виявлення, розкриття і розслідування злочинів у сучасних умовах поширення організованих злочинів, активної протидії розслідуванню, застосування злочинцями «вишуканих» способів вчинення злочинних дій та їх ретельної підготовки. Отже, можна зробити такі висновки. Універсального методу розслідування немає і побудувати його неможливо. Найбільш перспективним напрямом розвитку криміналістичної методики є розроблення методів розслідування. Сьогодні методика розслідування окремих видів злочинів недостатньо оснащена системою науково розроблених методів, що призвело її до відставання від інших розділів криміналістичної науки. Нині у криміналістиці розробка методик розслідування окремих видів злочинів ведеться за шаблоном, у якому практичний аспект нерідко взагалі відсутній, тоді як їх основою повинні бути саме методики розкриття злочинів та адаптовані до конкретного виду злочинів методи розслідування. Сьогодні головним завданням криміналістики є розроблення методів практичної діяльності, що створить тверде наукове підґрунтя для усіх рекомендацій із застосування тактичних засобів і прийомів. При розробці методик розслідування особливу увагу слід звернути на питання розкриття та розслідування злочинів саме у проблемних ситуаціях.

Литература:1. Конституція України 2. Кримінальний кодекс України 3. Гацелюк Віталій Олександрович. Кримінальне право України. Частина загальна: Зб. тестових завдань / Луганський держ. ун-т внутрішніх справ. — Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2006. — 128с 4. Грищук Віктор Климович. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. ВНЗ [у вигляді логічних схем / Львівський держ. ун-т внутрішніх справ. — К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2006. — 567с. : 5. Коновалов Володимир Васильович. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посіб. / Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". — Миколаїв : Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2006. — 84с. 6. Кримінальне право України: Навч. прогр. / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Юридичний факультет. Кафедра кримінального права і процесу / Олександр Григорович... Колб (уклад.). — Луцьк : РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. — 133с. 7. Степанюк А. Х., Лисодєд О. В., Романов М. В., Голіна В. В., Черненок М. П. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого / А.Х. Степанюк (ред.). — 2.вид., випр. і доп. — Х. : Право, 2006. — 255с. 8. Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б., Дорош Л. В. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / МОН України / М.І. Бажанов (ред.). — 2.вид., перероб. і доп. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 544с. 9. Дудченко Оксана Сергіївна, Полулях Василь Володимирович. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч.-метод. посіб. / Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. — Ніжин : Видавництво НДУ ім.М.Гоголя, 2005. — 210с. 10. Дьомін Юрій Михайлович, Юлдашев Сергій Олексійович. Кримінальне право України (у питаннях і відповідях): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом / З.Д. Смітієнко (заг.ред.). — К. : МАУП, 2005. — 340с 11. Костенко Олександр Миколайович, Козаченко Іван Петрович, Матвійчук Валерій Костянтинович, Нікітін Юрій Вікторович, Хар Інна Олексіївна. Кримінальне право України. Особлива частина: Практикум / Національна академія управління / Валерій Костянтинович Матвійчук (заг.ред.). — К. : Азимут-Україна, 2005. — 383с. 12. Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — К. : Істина, 2005. — 380с. 13. Кузнєцов Володимир Казимирович, Гіжевський Віталій Олександрович. Кримінальне право України: Повний курс у схемах та таблицях:Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Університет економіки та права "КРОК"; Білоцерківський держ. аграрний ун-т. — К. : Кондор, 2005. — 459с 14. Левицька Л. В., Мудряк Т. О., Сіренко О. В., Цимбал П. В. Кримінальне право України. Загальна частина (у схемах): Навч. посіб. / Державна податкова адміністрація України; Національна академія держ. податкової служби України. — Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2005. — 202с 15. Машіка Віктор. Кримінальне право: Тести, рівняння, відмінності, ігри та задачі. — К. : Видавничий дім "Шкільний світ", 2005. — 128с. 16. Тітов Микола Микитович, Ляш Андрій Олексійович. Кримінальне право: Навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна" / А.А. Музика (заг.ред.). — К. : Університет "Україна", 2005. — 544с. 17. Ющик Олена Іванівна, Шевчук Андрій Васильович, Нежурбіда Сергій Ігорович. Кримінальне право України. Особлива частина: Навч.-метод. посібник / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці : Рута, 2005. — 124с.