Выводы: Отже, результати проведених досліджень дозволяють зробити такі висновки.
Етимологія поняття «волонтер» походить від французького слова, що означає волю або бажання людини. Цей термін за останнє століття істотно розширив своє значення, адже спочатку волонтерами вважалися лише люди, що поступили на військову службу за власним бажанням.
На етимологічному рівні значення понять «волонтера» і «добровольця» синонімічні, адже мають такі характеристики: в основі поняття лежить діяльність, якою актори займаються за доброю волею, за власним бажанням, за власним вибором; люди, які реалізовують діяльність, не чекають якоїсь матеріальної винагороди за результати своєї праці; ця діяльність виявляє ознаки інституційного закріплення.
Категорія волонтерства відображена в ряді міжнародних документів, зокрема в Загальній Декларації Добровольчества, у резолюції Генеральної асамблеї ООН, де вона визначається як традиційні форми взаємодопомоги і самодопомоги, офіційне надання послуг та інші форми цивільної участі в економічному і соціальному розвитку, що приносять користь суспільству в цілому, спільнотам та самим добровольцям.
Феномен волонтерства перебуває в центрі наукових досліджень закордонних та пострадянських вчених. У волонтерстві західні дослідники вбачають невід’ємну частину цивільного суспільства, соціальну систему взаємозв’язаних дій членів цього суспільства на локальному, національному і міжнародному рівнях у межах певного суспільного сектора, який відділяється від держави і бізнесу.
Пострадянські дослідники розглядають категорію «волонтерство» як форму суспільної добродійної діяльності, яку характеризує відсутність жорсткої регламентації і залучення широкого круга суб’єктів. Вони зводять визначення волонтерства до альтруїстичного характеру діяльності, до прояву гуманності і милосердя, до безкорисливого служіння людям, звертаються до етосу служіння, порятунку.
Виділені принципи та ознаки відображають всю складність як самого феномену волонтера, так і його науково-теоретичного вивчення. Представлена систематизація трактувань категорії «волонтерство» подає ряд взаємодоповнюючих сутнісно-змістовних трактувань волонтерства з позиції системного, суспільного та діяльнісного та інших підходів.
Так, волонтерство з позицій системного підходу – суспільна система взаємодіючих добровольчих структур, яка функціонує в широкому контексті соціальних, економічних, політичних відносин, що продукує волонтерські практики, відтворюючи легітимні норми, традиції та зразки поведінки різних спільнот волонтерів, а також правила їх діяльності на основі загальнолюдських цінностей.
З позицій суспільного підходу волонтерство розглядається як реально існуючий, відносно єдиний і самостійний взаємозв’язок (соціальна спільнота) людей як суб’єктів добровольчої діяльності, що характеризується такими ознаками, як наявність у неї соціальних, економічних, культурних ресурсів, загальних цінностей, інтересів, установки як основи формування соціальної ідентичності цієї спільності; відсутність очікувань у членів спільності матеріальної винагороди за результати своєї праці; осмислений та усвідомлений вибір, відповідальне відношення, задоволення процесу і результатів волонтерської діяльності. Мета волонтерства полягає у формуванні власної ідентичності, суспільному визнанні їх праці, що приносить конкретну практичну користь об’єктам волонтерської діяльності.
Волонтерство з позиції діяльнісного підходу розглядається як вид діяльності, заснований на принципах поєднання цілераціонального і ціннісно-раціональний типів діяльності, свободи від зовнішнього примусу, можливості вибору варіанту дії, альтруїзму, діяльності за межами родинних і дружніх відносин. Ознаками волонтерства як діяльності є його процесуальний характер і позитивна спрямованість; реалізація добровільної діяльності у вільний від основної роботи час; відсутність у волонтерів очікувань матеріальної винагороди за результати своєї праці, її осмислений і усвідомлений вибір, відповідальне відношення, задоволення процесом і результатами волонтерської діяльності. Метою волонтерської діяльності є досягнення соціального і економічного ефекту і практичної користі для її об’єкта.
Студентство представляє собою соціально-демографічну групу, яка характеризується спільністю інтересів, субкультурою і способом життя при віковій однорідності, не притаманній іншим соціально-професійним групам. Студентська молодь виступає важливим ресурсом волонтерської діяльності. Участь у волонтерському русі студентської молоді дає можливість власної самореалізації, можливість відчути себе причетними до участі у державних справах. Також, приймаючи участь у волонтерстві, молодь не лише отримує формальну освіту, а й неформальну, яка допоможе у подальшому стати висококваліфікованим спеціалістом.
Одним із важливих наслідків розбудови громадянського суспільства в Україні став активний розвиток відносно нового для країни соціального явища – волонтерського руху.
Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в Україні залишаються, передусім, труднощі організації волонтерської діяльності.
Сьогодні в Україні активно розвивається волонтерських рух серед студентської молоді. Студентські волонтерські групи працюють майже при кожному закладі вищої освіти, численних громадських організаціях, здійснюючи переважно роботу у профілактичному, просвітницькому, реабілітаційному, рекреативному, фандрейзинговому, інформаційно- рекламному, охоронно-захисному та соціально-побутовому напрямах.
Студентство є одним із найважливіших ресурсів волонтерської діяльності. Варто зазначити, що найчисельнішою групою волонтерів, які працюють у соціальній сфері, є студентська молодь.
Важливість дослідження полягає в усвідомленні великою кількістю студентів їхнього соціального покликання та бажанням його реалізувати. Відповідно до нашої мети і завдань ми провели дослідження, щоб визначити рівень обізнаності та ставлення молодих людей до волонтерства, готовність до участі у волонтерських заходах, зібрали дані про волонтерські організації та загальну інформацію про респондентів, а також мотивацію студентів.
Опитування проводилось серед студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Під час дослідження було опитано 60 респондентів 1 та 4 курсу, з яких на 1 курсі – 35 осіб, на курсі – 25 віком, від 18 до 22 років, більшість яких, а саме 75%, складають жінки. Більше половини опитаних навчається, а майже третина поєднує навчання з роботою.
Для виявлення мотивації основних форм та методів волонтерської діяльності у студентів, і щоб зрозуміти, як саме волонтерство впливає на соціальну активність студентів, ми провели дослідження, яке складалось з анкетування «Користь волонтерської діяльності» та методики «Вивчення цінностей особистості» Ш. Шварца.
Більшість студентів 1 та 4 курсу розуміють волонтерство як добровільну неоплачену діяльність на надання допомоги особам, що перебувають в складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Студенти готові до благодійної діяльності, але не знають, яким чином реалізувати свій добровольчий потенціал.
Аналізуючи загальну кількість респондентів незалежно від віку можна зробити висновок, що у більшості з них егоїзм переважає над альтруїзмом на 4 курсі, а націленість на результат переважає над процесом. Також ми виявили, що саме студенти, які отримали високі показники в шкалі альтруїзму і в шкалі процесу, більше націлені брати участь у волонтерських заходах.
Опитування показало, що студенти, які брали участь в дослідженні, в цілому сприймають волонтерство позитивно, але недостатньо добре інформовані про діяльність добровольчих організацій. Необхідно розвивати систематичну роботу з молоддю в цьому напрямі, перш за все інформаційно.