Політичне рішення в структурі політичної діяльності

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ РІШЕНЬ 6 РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ РІШЕНЬ 22 РОЗДІЛ 3 ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ ПОЛІТИЧНИХ РІШЕНЬ В УКРАЇНІ 44 ВИСНОВКИ 54 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 58  

Вступление: Актуальність теми дослідження. Найважливішою складовою частиною політичного процесу, його найбільшим проявом є політичне рішення. Безумовно, ухвалення рішень є фундаментом політичного управління, оскільки вони впливають на стан політичних інститутів, перебіг суспільно-політичних процесів у коротко- і довготерміновій перспективі. Можна з впевненістю констатувати, що та політична система, яка сьогодні склалася в нашій державі, а також характер політичних процесів, які у ній протікають, є результатом прийнятих політичних рішень. Необхідність дослідження теоретичних основ політичних рішень обумовлена тим, що технології його розробки, прийняття, а також втілення у життя відрізняються одна від одної в залежності від типу суспільства, його політичної системи, а також його політичної культури. Кожна з цих технологій має свої переваги та недоліки і стосовно до суспільства, в якому вона функціонує, може бути або корисною, або навпаки, гальмувати його розвиток, в залежності від того, ким та за яких умов вона застосовується. Виявивши всі сторони прийняття політичних рішень, з’ясувавши всі аспекти його імплементації, дозволить з легкістю передбачати ризики, які вони можуть нести для суспільства. Для України, яка постійно зазнає змін в суспільно-політичній та соціально-економічній сферах, перебуває у стані реформування державного управління, внаслідок чого відбувається зміщення центрів прийняття політичних рішень, дослідження механізмів прийняття рішень у політичній сфері є напрочуд актуальним та важливим. Тому не дивно, що за останні десять років наукова сфера збагатилася напрацюваннями вітчизняних дослідників. Так, основою для написання роботи стали розробки В. Бакуменка, В. Бебика, Н. Вінникової, О. Карагодіного, М. Мацях, Т. Мироненка, Ю. Мірошниченка, Т. Сергієнко, В. Тучи, О. Шаяна, Л. Шипілової та інших. Та незважаючи на існуючі наукові доробки, питання прийняття політичних рішень сповнене наукових дискусій, до цього часу залишилася ціла низка нерозкритих питань, які потребують свого вирішення. Відтак, метою дослідження є узагальнення та систематизація теоретичних напрацювань у частині сутності, класифікації та процесу прийняття політичних рішень. За для реалізації мети дослідження необхідним є виконання таких завдань: 1. Розкрити сутність поняття політичного рішення. 2. Узагальнити підходи до виділення стадій прийняття політичних рішень. 3. Виділити характерні особливості прийняття політичних рішень в Україні. Об’єктом дослідження є процес прийняття політичних рішень як політична технологія і засіб здійснення політики. Предметом дослідження є сутність, класифікація та особливості прийняття політичних рішень. Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання політичних явищ. Зокрема, було використано такі основні методи: ? описовий – для розгляду теоретичних підходів до проблеми розробки та впровадження політичних рішень; ? структурно-функціональний – для розкриття змістовно-функціональних ознак політичного рішення; ? діалектичний – для розкриття сутності об’єктів та суб’єктів політичних рішень; ? системний – для аналізу особливостей етапів розробки та впровадження політичних рішень; ? компаративістський – для зіставлення різних концептуальних підходів щодо формування та впровадження політичних рішень у різних просторово-часових вимірах. Структура роботи. Мета та завдання дослідження зумовили логіку викладу та структуру кваліфікаційної роботи, яка включає вступ, два розділи, висновки і список використаних джерел, який нараховує 40 найменувань. Загальний обсяг роботи становить 53 сторіни.  

Выводы: Отже, узагальнивши теоретичні засади дослідження політичних рішень, визначавши особливості їх прийняття, можемо зробити такі висновки: 1. Політичні рішення є необхідною складовою сучасних політичних реалій. Саме завдяки їм можливою є реалізація державної політики. Тому не дивно, що політичні рішення є об’єктом дослідження не тільки політології, а й соціології, психології, юриспруденції. Зважаючи на це, нами було виділено політологічний, управлінський, соціальний, психологічний та нормативно-правовий аспекти визначення поняття політичного рішення. Всі вони мають право на життя, адже відображають всю складність досліджуваного феномену. Що стосується власне політологічної розробки поняття політичного рішення, то воно у переважній більшості концентрується на прийнятті рішень політичними інститутами за умов невизначеності їх функціонування та існуванні численних ризиків. Політичні рішення є багаторівневими та різноманітними. Тому єдиного підходу до їх типології виділити важко. Так, політичні рішення класифікують за масштабом прийняття (фундаментальні, законодавчі та адміністративні), за способом прийняття (авторитарні, колегіальні, мережні), ступенем охоплення об’єкта (загальні та локальні), значимістю (значимі, чергові, косметичні), спрямованістю (правильні, нейтральні, неправильні), характером цілей (стратегічні, тактичні та оперативні) тощо. Загалом, нами було виявлено, що серед запропонованих критеріїв класифікації превалюють інституційні, функціональні, інформаційні та психологічні аспекти. Серед специфічних характеристик політичних рішень нами було виділено такі: 1) публічність; 2) масштабність; 3) проблемно-ситуаційний характер; 4) інноваційність; 5) невизначеність, з якою стикається суб’єкт політичного управління. 2. У другому розділі нами було досліджено поняття прийняття політичних рішень у двох аспектах: у статичному та динамічному. Це дозволило обґрунтувати та систематизувати різноманіття підходів, які сьогодні існують у даній царині. Так, нами було виявлено, що під прийняттям політичного рішення розуміють: 1) процес; 2) акт вибору однієї з альтернатив; 3) результат вибору; 4) сукупність дій. Нами ж було запропоновано під цим поняттям розуміти поетапний розвиток політичної діяльності суб’єкта владних відносин, спрямований на вирішення конкретної суспільно значущої проблеми. Загалом, нами було з’ясовано, що у сучасній політології прийнято виділяти два основних теоретико-методологічних підходи до прийняття політичних рішень – нормативний (прескриптивний) і поведінковий (дескриптивний). Хоча ми дійшли висновку, що обидва підходи у чистому вигляді на практиці майже не зустрічаються. Розглядаючи прийняття політичного рішення як складний діалектичний процес, який починається з появи політичної проблеми і закінчується її вирішенням, нами було виявлено, що існує безліч підходів, які розбивають процес прийняття політичних рішень на різну кількість етапів. Однак нами було запропоновано виділяти такі три: етап підготовки політичного рішення, в межах якого відбувається аналіз ситуації, формулювання проблеми, аналіз альтернативних методів її вирішення та вибір одного з них; безпосередньо етап реалізації політичного рішення та етап оцінки результатів та ефективності прийнятого політичного рішення. Одним із найвідповідальніших та найгрунтовніших нами було визначено саме етап підготовки прийняття політичного рішення. На даній стадії прийняття політичного рішення здійснюється аналіз проблемної ситуації шляхом її легітимізації або проблематизації, збір інформації, узагальнення проблеми, вироблення конкретних цілей (підцілей) діяльності, напрацювання альтернативних шляхів розв’язання проблемної ситуації та вибір одного з них. Окрім того, у межах розділу нами було виокремлено 4 основні моделі прийняття політичних рішень: 1) формально-логічна; 2) змагальна; 3) колегіальна та 4) мережна. Основою для їх виділення є використання тих чи інших інформаційно-комунікаційних каналів надходження первинної інформації, технологій селекції та аналізу даної інформації, а також розгляду виокремлених альтернатив проектів політичного рішення. А сам вибір моделі залежить від традицій, звичаїв та нор управління, які усталені в тій чи іншій державі, від рівня розвитку політичної культури партійно-політичної та інтелектуальної еліти й суспільства в цілому, від психологічних характеристики суб’єкта прийняття рішення, від конституційної та нормативно-правової регламентації процедури підготовки та прийняття політичного рішення тощо. У ході аналізу наступного етапу прийняття політичного рішення нами було з’ясовано, що підготувати рішення ¬– це тільки початок вирішення ситуації, не менш важливим є його реалізація. Зміст технології реалізації підготовлених політичних рішень визначається дією таких принципів, як директивність, адресність, законність, наявність резервної системи реалізації рішень, інституціоналізацією контролю за процесом реалізації прийнятих рішень, несуперечливість вимог, безперебійна інформація про наслідки і характер реалізації політичних рішень тощо. В цілому, нами було виділено такі типи реалізації політичних рішень, як популізм, елітизм, консерватизм, демократизм і радикалізм. Кожному з них відповідають певні методи владного регулювання, характер взаємин влади і населення, інформаційний режим владарювання тощо. Успіх реалізації політичного рішення також залежить від: стану законодавчої та нормативно-правової бази в галузі політичного процесу, рівня професіоналізму суб’єктів політичного процесу, які приймають рішення, від якості та обсягу інформації, що бралася до уваги на підготовчому етапі, ступеня відкритості, прозорості політичних процесів, повноти врахування політичної ситуації тощо. Не менш важливим є заключний етап, в межах якого здійснюється оцінка результатів прийнятого рішення, зіставлення результатів виконання політичного рішення з тими цілями, для здійснення яких воно було прийнято, перевіряються побічні наслідки, що виникають у результаті виконання політичного рішення, проводиться аналіз засобів, які були пов’язані з виконанням політичного рішення, їх адекватність, ефективність і оптимальність для досягнення поставлених завдань тощо. Однак, як нами було виявлено, критеріїв ефективності прийнятого рішення на сьогодні не напрацьовано. Однією із причин, на нашу думку, є те, що важко швидко оцінити всі наслідки, до яких привело прийняте політичне рішення. У деяких випадках потрібно не один рік, аби оцінити ефективність рішення. Зрозумілим є те, що ефективність політичного рішення в кінцевому підсумку залежить від ефективності його підготовки та реалізації. 3. У третьому розділі кваліфікаційної роботи було визначено особливості розробки та прийняття політичних рішень в Україні. Серед характерних ознак було виділено такі: несистемність, суперечливість, непрогнозованість прийнятих рішень, їх однобокий характер, безальтернативність, низький рівень кваліфікації експертів, які залучаються до розробки рішень, переважання декларативного характеру та адміністративних методів імплементації політичних рішень, відсутність чітких інструкцій, які б були затверджені на законодавчому рівні, відсутність механізмів оцінки прийнятих рішень, гендерна нерівність у прийнятті політичних рішень тощо. Відтак, говорити про те, що процес прийняття та реалізації політичних рішень відповідає задекларованому курсу України видається не можливим. Тому тільки за активної участі громадян та волі українського політику наша держава зможе подолати всі негаразди і стати, дійсно, демократіє у класичному розумінні цього слова.

Литература: 1. Абизов В. Є. Політичне рішення : механізм прийняття / В. Є. Абизов, В. Г. Кремень. – К. : Національний інститут стратегічних досліджень, 1995. – 68 с. 2. Антология мировой политической мысли : в 4 т. – М. : Мысль, 1997. – Т. II. – 830 с. 3. Аристотель. Политика. Афинская полития / Аристотель. – М. : Мысль, 1997. – Т. 4. – 460 с. 4. Бакуменко В. Д. Механізми імплементації політичних рішень в державному управлінні : монографія / В. Д. Бакуменко, О. М. Руденко, В. В. Туча. – К. : АМУ, 2015. – 184 с. 5. Батурин В. К. О технологии принятия политических решений: философский анализ Электронный ресурс / В. К. Батурин // Пространство и Время : электронное научное издание. – 2012. – Т. 1. – Вып. 2. – Режим доступа : http://e-almanac.space-time.ru/assets/files/Tom1Vip2/rubr2-sistema-koordinat-st2-baturin-2012.pdf 6. Бебик В. М. Технології, процеси, типи і правила ухвалення політичних рішень / В. М. Бебик // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. – 2009. – Вип. 1. – С. 11–18. 7. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. – М. : Прогресс, 1990. – 650 с. 8. Вінникова Н. Сутність політичного рішення: від традиції до новації / Н. Вінникова // Освіта регіону : Політологія, психологія, комунікації. – 2010. – № 4. – С. 151–158. 9. Воронкова В. Г. Управління проектами: вітчизняний і зарубіжний досвід : монографія / під ред. С. Чернова, В. Воронкової, А. Двигун, О. Сосніна та ін.. – Запоріжжя : РВВ ЗДІА, 2015. – 356 с. 10. Гетьманчук М. Політологія : навч. посіб. / М. Гетьманчук та ін. ; за заг. ред. М. Гетьманчука. – К. : Знання, 2011. – 415 с. 11. Дегтярев А. А. Принятие политических решений / А. А. Дегтярев. – М. : КДУ, 2004. – 416 с. 12. Державна політика : підручник / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) та ін.. – К. : НАДУ, 2014. – 448 с. 13. Дмитрук Д. А. Соціокультурні чинники прийняття політичних рішень (проблеми, структура, моделі) : автореф. дис. … канд. соц. наук : 22.02.04 – спеціальні та галузеві соціології / Д. А. Дмитрук. – К., 2009. – 23 с. 14. Канченко А. В. Вплив засобів масової інформації на прийняття політичних рішень / А. В. Канченко // Стратегічні пріоритети. – 2009. – № 4(13). – С. 40–45. 15. Карагодін О. В. Розвиток механізмів прийняття та реалізації управлінських рішень в системі державного управління : дис. канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 – механізми державного управління / О. В. Карагодін. – Маріуполь, 2015. – 219 с. 16. Козуб О. О. Прийняття проектних рішень. Навчально-методичний посібник / укл. : Т. І. Сергієнко, О. О. Козуб. – Запоріжжя, 2015. – 131с. 17. Культурологічні аспекти політичної діяльності / Л. І. Сухотеріна, К. А. Тиганій, І. М. Чистякова та ін. – Одеса : Наука і техніка, 2005. – 172 с. 18. Мацях М. Наукові дослідження процесу прийняття рішень у сфері зовнішньої політики держави / М. Мацях // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2016. – Вип. 38. – C. 89–96. 19. Мироненко Т. Процес ухвалення політичних рішень у дискурсі сучасної політичної науки / Т. Мироненко // Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. – 2017. – Вип. 10. – С. 154–160. 20. Науменко А. А. Теория и методология принятия политических решений : дис. … канд. филос. наук : 09.00.11 – социальная философия / А. А. Науменко. – Чебоксары, 2005. – 158 с. 21. Обушна Н. Публічне управління як нова модель організації державного управління в Україні: теоретичний аспект / Н. Обушна // Ефективність державного управління : зб наук. пр. – 2015. – Вип. 44. – С. 53–63. 22. Побочий І. А. Політологія : Конспект лекцій / І. А. Побочий, Д. М. Павлов. – Дніпропетровськ : НМетАУ, 2013. – 112 с. 23. Політологічний енциклопедичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і. перероб. – К. : Генеза, 2004. – 736 с. 24. Політологія : підруч. / І. С. Дзюбко, К. М. Левківський, В. П. Андрущенко та ін. ; за заг. ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківського. – К. : Вища шк., 1998. – 304 с. 25. Политология / под ред. Н. Сазонова. – Харьков : Фолио, 2001. – 831 с. 26. Плешакова Е. А. Государственные и политические решения: демаркация смыслов / Е. А. Плешакова // Вестник Саратовского государственного технического университета. – 2006. – № 1 (16). – С. 194–198. 27. Пугачев В. П. Введение в политологию / В. П. Пугачёв, А. И. Соловьев. – 3-е изд. перераб. и доп. – М., 1996. – 346 с. 28. Рябцев Г. Політичні рішення: сутність і класифікація / Г. Рябцев // Актуальні проблеми державного управління. –2012. – Вип. 3. – С. 24–27. 29. Сергієнко Т. І. Особливості та технології прийняття і впровадження політичних рішень в умовах сьогодення / Т. І. Сергієнко // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – 2017. – Вип. 69(1). – С. 189–194. 30. Сонечко О. Політичне рішення як спосіб функціонування влади / О. Сонечко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К., 2009. – Вип. 15. – С. 241–248. 31. Сосунов Д. В. Процесс принятия политических решений в современной России : монография / Д. В. Сосунов. – Воронеж : Научная книга, 2010. – 410 с. 32. Сприяння участі громадян у демократичному процесі прийняття рішень в Україні Електронний ресурс // Council of Europe : оф. сайт. – Режим доступу : https://www.coe.int/uk/web/kyiv/promoting-civil-participation-in-democratic-decision-making-in-ukraine#{%2247092042%22:4} 33. Туча В. В. Методологічна сутність взаємодії політичної влади та державного управління у процесі прийняття та імплементації політичних рішень / В. В. Туча // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія : Управління. – 2011. – Вип. 4. – С. 353–360. 34. Чабанна М. В. Основні підходи до аналізу прийняття політичних рішень у західній політичній науці / М. В. Чабанна // Наук. зап. НаУКМА. Сер. Політ. науки. – 2009. – Т. 95. – С. 42–46. 35. Шаброва Н. О. Сущность, структура и типология политических решений / Н. О. Шаброва // Научные труды МосГУ. – 2012. – Вип. 142. – С. 101–108. 36. Шипілова Л. Прийняття політичних рішень: організаційно-управлінський аспект / Л. Шипілова // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України : науковий журнал. – 2012. – Вип. 3. – С. 98–104. 37. Эллисон Т. Г. Государственный и частный менеджмент: являются ли они похожими по существу во всех второстепенных моментах? / Т. Г. Эллисон // Классики теории государственного управления: американская школа / под ред. Д. Шафритца, А. Хайда. – М. : Изд-во МГУ, 2003. – С. 499–524. 38. Hill M. The Policy Process in the Modern State / М. Hill. – London. 1997. 39. Problems of spation development of sosio-economic systems: economics, education, medicine. Monograph. – Opole : The Academy of Management and Administration in Opole, 2015. – 380 р. 40. Xing Y. Analysis of Political Decision-Making and Its Influencing Factors / Y. Xing // Cross-Cultural Communication. – 2013. – № 11(3). – P. 42–46. 41. Wilson W. The Study of Administration / W. Wilson // Political Science Quarterly. – 1987. – № 2. – Р. 197–222.