Технологія виборчих кампаній

Содержание:  ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ 6 РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ 14 РОЗДІЛ 3 ВИБОРЧІ ТЕХНОЛОГІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ 39 ВИСНОВКИ 49 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 52  

Вступление: Актуальність дослідження. Одним із головних інститутів прояву ролі народу як джерела влади за демократичного політичного режиму є вибори. А для нашої країни вибори стали взагалі невід’ємною складовою життя пересічного громадянина, зважаючи на частоту їх проведення. 2019 рік також ознаменувався черговими президентськими виборами, виборча кампаніях яких вирізняється на фоні попередніх. Тому, на наше переконання, дослідження технологій виборчих кампаній є досить своєчасним та актуальним. Ще одним підтвердженням необхідності вивчення технологій виборчих кампаній є вже накопичений досвід їх організації та проведення у нашій країні, який не завжди успішний. І однією із причин є умови проведення виборчої кампанії, а також закони та поправки до них, які дуже часто висуваються і приймаються перед самим стартом виборчої кампанії під впливом тих чи інших політичних сил (найчастіше правлячих партій). Це, з одного боку, дозволяє забезпечити певні переваги для відповідних учасників виборчих перегонів, а з іншого – обмежує права решта кандидатів та претендентів на перемогу. Визначають також актуальність обраної теми для дослідження й постійне зростання попиту у нашій державі на фахівців з проведення виборчих кампаній. Зважаючи на технологізацію всіх сфер життя, сучасний фахівець має бути обізнаним у всіх аспектах проведення ефективної виборчої кампанії. Відтак, актуальність обраної теми для дослідження обумовлена необхідністю всебічного політологічного аналізу технологій виборчий кампаній. Джерельна база дослідження. Значним теоретичним внеском у сфері дослідження технологій виборчих кампаній стали напрацювання вітчизняних науковців, зокрема, В. Бебика 5, М. Варій 6, О. Заславської 11, А. Камуз 13, В. Кафарського 14, Л. Кочубей 16, Т. Мадриги 18-20, Є. Малкіна 22-23, В. Мокан 25-26, Л. Павлової 29, В. Полторака 35-37, Ю. Шведи 43, О. Шинкаренко 44 та інших представників політологічної науки. Саме доктринальні розробки згаданих дослідників є надзвичайно важливими у теоретично-методологічному відношенні. Однак більшість досліджень носять радше практичний характер, що обумовлено попитом на політичному ринку. Саме тому вивчення особливостей, етапів та технологій виборчих кампаній в Україні потребує системного дослідження та визначає актуальність дослідження. Відтак, метою дослідження є узагальнення теоретичних та прикладних напрацювань у частині технологій виборчих кампаній. За для реалізації мети дослідження необхідним є виконання таких завдань: 1. Розкрити сутність поняття «виборча кампанія». 2. Охарактеризувати основні технології виборчих кампаній. 3. Визначити основні характеристики та нові тренди у виборчій кампанії 2019 року. Об’єктом дослідження є виборча кампанія. Предметом дослідження є особливості використання технологій виборчих кампаній. Методи дослідження. Згідно мети та завдань дослідження в роботі було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання виборчих кампаній. Так, системний метод дав можливість виявити особливості виборчих кампаній як складового елемента політичної системи, а також дозволив виділити етапи виборчих кампаній. Структурно-функціональний метод дозволив розкрити сутність виборчої кампанії та її основні складові. Методи аналізу та синтезу, діалектичний підхід набули широкого застосування за для визначення сутності поняття «виборча кампанія». Метод компаративістики використано у частині виділення нових трендів у проведенні виборчих кампаній у порівнянні з попередніми виборами. Структура роботи. Мета та завдання дослідження обумовили логіку викладу та структуру кваліфікаційної роботи, яка включає вступ, три розділи, висновки і список використаних джерел, який нараховує 43 найменування. Загальний обсяг роботи становить 49 сторінок.  

Выводы: Отже, узагальнивши теоретичні та прикладі напрацювання, які присвячені технологіям виборчих кампаній, можемо зробити такі висновки: 1. Поняття виборчих кампаній досить спірне, і на сучасному етапі його прийнято розглядати у декількох іпостасях: з позицій соціологічного, комунікативного, соціально-психологічного, раціонально-інструментального та маркетингового підходів. Жоден із перелічених аспектів не претендує на універсальність, однак вони сприяли подальшому вдосконаленню понять «виборча кампанія» та «виборчі технології». Відтак, під виборчою кампанією у межах нашого дослідження ми розуміли офіційно оголошений період діяльності кандидата чи політичної партії, метою якої є боротьба за прихильність виборців. Розглянувши існуючі на сьогодні підходи до типології виборчих кампаній, нами було зроблено висновок, що кожна виборча кампанія є унікальною і залежить від багатьох чинників, в тому числі від особи кандидата чи партії, обраної стратегії, мети участі, загального вектору соціально-політичних процесів в країні тощо. 2. Не дивлячись на те, що кожна виборча кампанія є не схожою на попередню, нами було виділено основні етапи, які можна прослідувати у кожній виборчій кампанії. Так, нами було виокремлено такі 4 етапи: 1) підготовчий; 2) стартовий; 3) процесуальний та 4) завершальний. Насправді, у науковому обігу існують й інші підходи до виділення стадій виборчої кампанії, але, на наше переконання, запропоновані нами простежуються майже у всіх розглянутих нами кампаніях. Кожна стадія передбачає ряд завдань, які в загальному покликані досягти бажаного результату, але відзначимо, що не завжди ним є саме перемога на виборах. Так, деякі кандидати чи партії воліють досягти більшого рівня впізнаваності, інші є просто технічними кандидатами тощо. Одним із найважливіших у виборчій кампанії є саме підготовчий етап, результатом якого є остаточно прийняте рішення про участь у виборах, визначення округу для балотування, його глибокий аналіз, проведення соціологічних опитувань в межах округу і, звісно, безпосередньо реєстрація кандидата чи партії. Завершується підготовча стадія розробкою стратегії виборчої кампанії, тобто змістовної складової, на якій будується подальша організація та проведення кампанії в цілому. Загалом, стратегії виборчих кампаній спрямовані на забезпечення тіснішого зв’язку певного кандидата та його електорату з метою залучення якнайбільшої кількості потенційних голосів. У межах наступного етапу (стартового) кандидат чи партія намагається якомога гучніше заявити про свою участь у виборах, виділитись серед інших учасників перегонів і таким чином привернути максимум уваги до себе. На даному етапі використовуються командою та самим кандидатом різноманітні технології формування позитивного іміджу, висловлюються меседжі, які «хоче» чути виборець, виголошуються відповідні лозунги. Не менш важливим, але й найбільш затратним у всіх відношеннях, є процесуальний етап виборчої кампанії, який пов’язаний із безпосередньою «розкруткою» учасника перегонів, під час якого підтримується головна ідея виборчої кампанії та доводиться, що саме цей кандидат потрібен виборцям. У межах етапу проводиться чітка сегментація виборців (таргетинг) і відповідно до виділених груп проводиться ціленаправлена робота (поширення друкованих матеріалів, безпосередньо зустрічі, телефонні дзвінки, поширення реклами у ЗМІ тощо). Знаковим для даного періоду є використання різноманітних виборчих технологій, тобто різних методів, моделей, способів впливу на електорат, починаючи від «білих» та закінчуючи брудними, чорними технологіями. На завершальному етапі виборчої кампанії акумулюються всі зусилля команди, аби досягти бажаного результату. На даній стадії продумовується кожен крок, кожне слово кандидата та його представників, проводиться активна робота зі спостерігачами на виборчих дільницях, а після результатів голосування здійснюється аналіз проведеної кампанії в цілому, подається оцінка її ефективності. 3. Третій розділ кваліфікаційної роботи був присвячений основним характеристикам виборчої кампанії 2019 року. У ході аналізу було виявлено, що на її перебіг ключовий вплив мав зовнішній фактор та розвиток виборчих технологій в цілому, особливо, у частині інформатизації та залучення соціальних мереж як поля для агітації. Вибори Президента України 2019 року різко змінили традиційний перебіг виборчих кампаній. Тому не дивно, що наступні вибори можуть проходити за абсолютно іншими сценаріями, з використанням ще інших технологій виборчих кампаній. Але зрозумілим є одне, що без оперативної адаптації до змін кожен кандидат чи партія приречені на поразку.    

Литература:  1. Конституція України (поточна редакція від 21.02.2019, підстава – 2680-VIII) // Відомості Верховної Ради України. –1996. –№ 30. – Ст. 141 2. Про вибори Президента України : Закон України від 5 березня 1999 року № 474-XIV (поточна редакція від 28.02.2019, підстава – 2683-VIII) // Відомості Верховної Ради України. –1999. – № 14. – Ст. 81. 3. 3D-профілі учасників президентських виборів-2019 : соціологічне дослідження Електронний ресурс // YouTube : оф. сайт. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=B0LefVM510M&feature=youtu.be&t=7m46s 4. Андрусечко П. Вибори з великим знаком запитання Електронний ресурс / П. Андрусечко // Наше Слово : оф. сайт. – 30.03.2019. – Режим доступу : https://www.nasze-slowo.pl/vibori-z-velikim-znakom-zapitannya/ 5. Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг : навч.-метод. посіб. / В. М. Бебик. – К. : МАУП, 2001. – 216 с. 6. Варій М. Й. Політико-психологічні передвиборні та виборчі технології / М. Й. Варій. – К. : Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 400 с. 7. Вибори Президента України 2019 Електронний ресурс // Центральна виборча комісія України : оф. сайт. – Режим доступу : https://www.cvk.gov.ua/pls/vp2019/wp300pt001f01=719.html 8. Воронова Т. В. Вплив політичного іміджу на виборчий процес / Т. В. Воронова // Вісник Дніпропетровського університету. Політологія. – 2014. – Т. 22. – Вип. 24 (2). – С. 240–243. 9. Выборы: избирательное право и избирательный процесс в Российской Федерации / авт. колектив : Арсентьев В. Б., Баранов С. Д., Бутырин Г. Н. ; ред. Авескин Ю. А., Карпичев Ю. П. и др.. – М., 2003. – 240 с. 10. Гоулд Ф. Стратегическое планирование избирательной кампании / Ф. Гоулд // Полис. – 1993. – № 4. – С. 134–145. 11. Заславська О. О. Політичний маркетинг як основа організації виборчої кампанії / О. О. Заславська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2007. – Вип. 84-86. – С. 48–52. 12. Иванова Т. В. Политический PR : учебно-метод. пособ. / Т. В. Иванова. – К. : ЦВП, 2006. – 150 с. 13. Камуз А. О. Аналіз особливостей менеджменту виборчої кампанії в сучасних реаліях / А. О. Камуз // Державне будівництво. – 2016. – № 1. – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2016-1/doc/1/08.pdf 14. Кафарський В. Стратегія і тактика виборчої кампанії / В. Кафарський. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2001. – 108 с. 15. Кіянка І. Імідж у контексті виборчих стратегій: управлінський досвід / І. Кіянка, А. Новик // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. – 2012. – Вип. 30. – С. 82–89. 16. Кочубей Л. О. Виборчі технології / Л. О. Кочубей. – К., 2008. – 332 с. 17. Куценко Є. «Виборчі технології» як наукова категорія: сутність і класифікація / Є. Куценко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. – 2013. – Вип. 1 (63). – С. 387–403. 18. Мадрига Т. Б. Наукові підходи та методологія дослідження виборчої кампанії в зарубіжній політичній науці / Т. Б. Мадрига // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Політологія. Соціологія. Філософія. – 2009. – Вип. 13. – С. 310–313. 19. Мадрига Т. Б. Регіональні виборчі кампанії початку ХХІ століття (на прикладі західних областей України) : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Тетяна Богданівна Мадрига. – Львів, 2011. – 21 с. 20. Мадрига Т. Б. Специфіка теоретико-методологічних підходів до дослідження виборчої кампанії в українській науці / Т. Б. Мадрига // Вісник Прикарпатського університету. Політологія. – 2011. – Вип. 4-5. – С. 47–53. 21. Малишевский Н. М. Технология и организация выборов / Н. М. Малишевський. – Мн. : Харвест, 2003. – 256 с. 22. Малкин Е. Д. Основы избирательных технологий / Е. Д. Малкин, Е. Б. Сучков. – 3-е изд., расшир. и доп.. – М. : SPSL – Русская панорама, 2002. – 462 с. 23. Малкін Є. Основи виборчих технологій і партійного будівництва / Є. Малкін, Є. Сучков. – К. : Основні цінності, 2005. – 528 с. 24. Матеріали тренінгу для представників виборчих штабів. – К., 2012. – 101 с. 25. Мокан В. І. Ефективність виборчих технологій у сучасному електоральному процесі : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 – політичні інститути та процеси / В. І. Мокан. – К., 2010. – 21 с. 26. Мокан В. Чинники ефективності виборчих технологій в України Електронний ресурс / В. Мокан // Українська Політконсалтингова Група : оф. сайт. – 2016. – Режим доступу : http://upgroup.org.ua/chinniki-efektivnosti-viborchih-tehnologiy-v-ukrayini/ 27. Моторнюк Т. М. Виборчі технології США: специфіка та універсальність / Т. М. Моторнюк // Вісник СевНТУ : зб. наук. пр. / Севастоп. нац. техн. ун-т ; ред. Є. В. Пашков. – Севастополь : Вид-во Севастоп. нац. техн. ун-ту, 2010. – Вип. 112: Політологія. – С. 162–166. 28. Общая и прикладная политология : учебное пособие / под общей редакцией В. И. Жукова, Б. И. Краснова. – М. : МГСУ ; Изд-во «Союз», 1997. – 992 с. 29. Павлова Л. І. Об’єктивні чинники організації та здійснення парламентських виборчих кампаній в сучасній Україні Електронний ресурс / Л. І. Павлова // Політологічні записки. – 2012. – № 5. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Polzap_2012_5_24 30. Политологический словарь / под ред. В. Ф. Халипова. – М. : Прогресс, 1995. – 864 с. 31. Политология : словарь-справочник / сост. : М. А. Василик, М. С. Вершинин и др.. – М. : Гардарики, 2001. – 328 с. 32. Політологія / за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К. : Видавничий центр «Академія», 2001. – 528 с. 33. Політологія : навч.-метод. комплекс / Ф. М. Кирилюк, А. Є. Конверський, В. Ф. Білик та ін. ? за ред. Ф. М. Кирилюка ? М¬во освіти і науки України, Київ. нац. ун¬т ім. Тараса Шевченка. – К. : Центр навч. л¬ри, 2004. – 697 с. 34. Політологія : підручник / М. І. Панов (кер. авт. кол.). – К. : Ін Юре, 2005. – 520 с. 35. Полторак В. А. Избирательные кампании: научный подход к организации / В. А. Полторак, О. В. Петров. – К. : Знання України, 2004. – 120 с. 36. Полторак В. Політичний маркетинг та організація виборчих кампаній / В. Полторак // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 1. – С. 61–79. 37. Пустотін В. Ефективні стратегії створення сильних брендів / В. Пустотін // Маркетинг в Україні. – 2004. – № 6. – С. 50–52. 38. Рябов С. Г. Політологія : словник понять і термінів / С. Г. Рябов. – вид. 2-ге, переробл. і доповн.. – К. : Академія, 2001. – 256 с. 39. Сардалова Е. Джинса і не тільки: п’ять видів порушень, які спостерігачі зафіксували перед виборами Електронний ресурс / Е. Сардалова // Радіо Свобода : оф. сайт. – 26.03.2019. – Режим доступу : https://www.radiosvoboda.org/a/porushennia-na-vyborah-2019/29842453.html 40. Татарин А. Теоретико-методологічні підходи до вивчення стратегії і тактики виборчої кампанії / А. Татарин // Науковий вісник Ужгородського університету : Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. До 45-річчя від дня народження Вегеша Миколи Михайловича / ред. кол. В. Андрущенко, О. Бабкіна, В. Бурдяк та ін. – Ужгород : Говерла, 2009. – Вип. 12. – С. 126–130. 41. Хімченко О. Г. Політичні партії і виборчий процес в умовах розбудови демократичного суспільства : навч. посіб. / О. Г. Хімченко. – К. : Професіонал, 2006. – 208 с. 42. Хромець О. Л. Виборчі технології як чинник політичних трансформацій у пострадянських країнах (на прикладі України та Росії) : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 – політичні інститути та процеси / О. Л. Хромець. – К., 2009. – 16 с. 43. Шведа Ю. Р. Технологія виборчої кампанії. Основи електорального маркетингу та менеджменту : навч-метод. посіб. / Ю. Р. Шведа. – Л. : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. – 340 с. 44. Шинкаренко О. Є. Специфіка маркетингового стратегічного планування виборчих кампаній в Україні / О. Є. Шинкаренко // Грані. – 2015. – № 9 (125). – С. 60–67. 45. Шкурат І. В. Становлення та розвиток політичних виборів в Україні (управлінський аспект) : автореф. дис. … канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 – теорія та історія державного управління / І. В. Шкурат ; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2002. – 16 с.