Выводы:На основі проведеного в роботі дослідження особливостей розвитку страхового посередництва в Україні можна зробити такі висновки.
1. Дослідження економічної літератури показало, що сьогодні немає єдиного визначення поняття страхового посередництва, найчастіше під цим поняттям розуміють професійну діяльність на страховому ринку страхових посередників, а саме осіб, які надають страхові послуги та внесені до відповідного реєстру в порядку, що функціонують з метою отримання прибутку та задоволення потреб суб’єктів цього ринку в певних послугах.
В Україні розвиток страхового посередництва пройшов чотири етапи, починаючи з 80-х років минулого століття, закінчуючи сьогоденням, коли необхідно продовжувати роботу щодо розвитку посередництва на страховому ринку.
2. Нині розрізняють прямих страхових посередників (страхові агенти і брокери) та непрямих страхових посередників (актуарії, андерайтери, сюрвеєтери, диспашери, аджастери, аварійні комісари).
Представлення страхового посередництва як страховими агентами, так і страховими брокерами при страхуванні життя має як переваги, так і недоліки. Потенційним страхувальникам необхідно звернути увагу на те, що страхові агенти переважно є представниками лише однієї страхової компанії. Так як розмір їхньої заробітної плати залежить від розміру комісійних, які, в свою чергу, залежать від кількості укладених договорів страхування, то основний акцент страхові агенти будуть робити на переконання потенційного страхувальника, придбати страховий продукт саме в їхній компанії.
На відміну від страхових агентів, страхові брокери є незалежними від конкретної страхової компанії. Тобто їх першочерговим завданням є надання аргументів для потенційного страхувальника, які б переконали його в необхідності придбання договору зі страхування життя в тій чи іншій компанії. Далі ним має бути проведено оцінку фінансової спроможності та визначення потреб потенційного страхувальника. Лише після цього страховий брокер повинен запропонувати декілька альтернативних варіантів програм страхування життя в різних страхових компаніях. Цим самим страховий брокер має навести максимальну кількість аргументів «за» і «проти» по кожному з пропонованих варіантів..
3. Страхове посередництво в Україні є об’єктом регулювання і нагляду з боку держави, що підтверджують відповідні документи: Закон України «Про страхування», Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками», розпорядження ДКЦПФР «Про затвердження Положення про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів» тощо.
4. В Україні об’єднувальною ланкою між страховою компанією та її клієнтом є страхові посередники – страхові брокери, які представляють інтереси страхувальників, та страхові агенти, які працюють на страховиків. Проте за своїми кількісними характеристиками вітчизняний страховий ринок кардинально відрізняється від переважної більшості ринків страхового посередництва західних країн.
Зокрема, для більшої частин ринків розвинених країн характерним є той факт, що кількість страхових брокерів значно перевищує кількість страхових компаній. За даними Нацфінпослуг, така пропорція часто становить 1 : 10 або вище. Так, на страховому ринку Польщі на 40 страховиків приходиться 1 200 страхових брокерів. Дуже високий відсоток охоплення ринку брокерами в таких країнах, як Нідерланди, Сполучене Королівство, Бельгія, Ірландія, де на одну страхову компанію припадає декілька десятків страхових брокерів. Помітні кроки в розвитку страхового ринку зробив Китай, зокрема на таку величезну країну припадає всього 68 страхових компаній, тоді як страхових брокерів налічується 1 260 (1 : 18,5).
В Україні було зареєстровано 58 страхових і перестрахових брокерів-резидентів та два перестрахові брокера-нерезидентів і 451 страхова компанія. Отже, наявне співвідношення страховиків і страхових посередників складає 7,5 : 1.
5. ПрАТ СГ «ТАС» працює на ринку страхових послуг понад 20 рокiв i має лiцензiї Нацкомфiнпослуг України на здійснення 38 видiв страхування, з них: 21 – у формi добровiльного та 17 – у формi обов’язкового, та пропонує клiєнтам близько 100 страхових продуктiв.
Аналіз показав, що в період 2016–2017 рр. у компанії спостерігається нарощення активів – з 1387,7 млн грн до 1606,3 млн грн. Обсяг страхових премій, який визначає активність і конкурентоспроможність страхової компанії, також зростав протягом періоду дослідження – з 763,2 млн грн в 2016 р. до 1387,7 млн грн в 2018 р.
Ефективність діяльності та її зростання підтверджує головний показник розвитку страхових компаній та їх конкурентного положення – страхові виплати, які в 2016 р. становили 262,2 млн грн, то в подальшому їх розмір зростав – до 545,5 млн грн за підсумками 2018 р.
Питома вага страхування ОСЦПВ в ПрАТ СГ «ТАС» в 2018 р. займала 34,67% від всіх видів страхування, що нею здійснювались. На другому місці Зелена картка – 19,67%. Третє за обсягами страхових платежів місце в структурі страхових послуг компанії має КАСКО 18,4 %, всі інші види мають ще нижчу питому вагу.
6. Основною і ключовою фігурою, яка приводить в рух механізм реалізації страхових послуг в ПрАТ СГ «ТАС», є страховий агент. Станом на 2018 рік кількість страхових агентів ПрАТ СГ «ТАС» становила 2542 особи.
ПрАТ СГ «ТАС» проводить навчання агентів. Програма навчання страхових агентів, розроблена фахівцями ПрАТ СГ «ТАС», учить спілкуватися з людьми, виявляти їхні потреби та пропонувати оптимальні рішення як для клієнта, так і для компанії. Страховий агент досконало знає страхові продукти ПрАТ СГ «ТАС» та розуміє основні тенденції розвитку ринку страхування.
7. В Україні рівень вимог до кваліфі¬кації страхових брокерів значно нижчий ніж у розвинених кра¬їнах, а для страхових агентів – практично відсутній. В США існує досить специфічна система регулюван¬ня діяльності страхових посередників, яка передбачає існуван¬ня різних вимог до ліцензування страхових брокерів та агентів в залежності від штату. У всіх країнах ЄС законодавчо закріплені вимоги до проходження страховими посередниками мінімально необхідної спеціальної підготовки. До того ж скрізь страхові брокери підлягають обов’язковій реєстрації та внесенню в державний реєстр. У деяких країнах реєстрація обов’язкова і для агентів. У Польщі прийняті всі необхідні законодавчі заходи для регулювання ринку страхового посередництва. На нашу думку, така система регулювання діяльності страхових посередників є досить ефективною і могла б бути адаптована в Україні.
8. Для того щоб ефективно вирішити актуальні завдання розвитку страхового ринку, потрібно розробити та запровадити заходи, спрямовані на удосконалення й подальший розвиток законодавства, що регулює страхування. Зокрема, потрібно забезпечити створення правових основ діяльності товариств співстрахування. Перш за все варто розробити та прийняти Закони України «Про діяльність страхового пулу» та «Про співстрахування». Важливими є встановлення основ обов’язкового страхування, а також визначення їх пріоритетних видів і суттєве удосконалення здійснення державного нагляду за страховою діяльністю в Україні.
Сьогодні для страхових агентів обов’язкова реєстрація відсутня. Потрібно запровадити чіткі дозвільні вимоги та критерії для страхових агентів і страхових брокерів. Вимоги повинні стосуватися рівня професійної кваліфікації, репутації і фінансового стану посередників. Так, як наразі проводиться політика децентралізації економіки, то потрібно врахувати позитивний ефект відмови від ліцензування професійної діяльності.
Зростає необхідність запровадження сертифікації страхових агентів із усіх видів страхування. Це дасть можливість підвищити культуру страхового ринку загалом і вирішити багато проблем. До цього часу на українському страховому ринку спостерігається низький рівень довіри суспільства до страхових агентів, їхньої діяльності. Цю проблему також може вирішити запровадження сертифікації страхових агентів в Україні. Відтак, на порядку денному стоїть проблема затвердження процедури сертифікації страхових агентів, її запровадження у реальне життя. Це процес тривалий, який може бути реалізований у кілька етапів. Спочатку треба розробити масштабну програму навчання і тестування страхових агентів, яка б включала їх загальну підготовку і навчання за спеціалізаціями (страхування майна, відповідальності, життя.