Проектування трудових процесів та організація робочих місць

Содержание:Зміст 2 Вступ. 3 Розділ 1. Проектування трудових процесів та організації робочих місць в працях наукових дослідників. 6 Розділ 2. Фактори, що впливають на процес проектування трудових процесів та організації робочих місць 17 Розділ 3. Оцінка проблем проектування трудових процесів та організації робочих місць і пропозиції їх вирішення 25 Висновки. 31 Список використаних літературних джерел. 36

Вступление:Світовий досвід довів життєвість і ефективність ринкового механізму в забезпеченні збалансованості економіки, у раціональному використанні трудових ресурсів, матеріальних і фінансових ресурсів, у створенні гнучких виробництв, сприйнятливих до запитів споживачів і досягненням науково-технічного прогресу. Така система організації стимулює до рішучих дій в оволодінні новими методами господарювання, перебудові діяльності. Організація стає головним суб'єктом господарювання. Вона є незалежним товаровиробником, економічне виробництво для якого практично не обмежене, але цілком залежить від уміння працювати беззбитково, адаптуючись до умов економічного середовища, що змінюється. Для вивчення і аналізу даних економічних передумов як всередині підприємства, так і навколишнього середовища фірми використовують менеджмент. Найважливіша сфера застосування якого є господарська діяльність організації. Організації самостійно формують свою виробничу програму, вибирають постачальників, споживачів і інших партнерів по господарській діяльності, установлюють договірні ціни в рамках державної політики цін, розпоряджаються своєю продукцією, ресурсами і доходами. Отже, тема обрана для розгляду в даній роботі – проектування трудових процесів та організація робочих місць, на сьогодні є однією з актуальніших для підприємств і організацій. Оскільки від правильного планування, побудови і реалізації трудових процесів на підприємстві залежить успішність фірми, що працює в умовах жорсткої конкуренції. На ряду з цим вдала реалізація грамотно побудованого робочого процесу неможлива без правильної організації робочих місць. Робоче місце це первинна ланка виробництва, зона трудової діяльності робітника або групи робочих, яка повинна бути оснащена необхідними засобами для виконання виробничого завдання. При правильному плануванні робочого місця, враховується необхідність його оснащення яке відповідає цілям виробництва. Правильна організація робочого місця працівників є необхідним заходом підвищення продуктивності праці і запорукою успіху в діяльності організації. Завдання проведення даного дослідження є проведення комплексного аналізу проблеми проектування трудових процесів та організації робочих місць, порушених вітчизняними і закордонними науковцями, визначити фактори, що впливають на вирішення проблеми, окреслити проблеми з якими стикається керівник при плануванні трудового процесу на підприємстві, запропонувати можливі шляхи їх вирішення. Об’єктом дослідження є трудові процеси, що відбуваються на підприємстві і робочі місця працівників, що організовують і переорганізовуються керівництвом компанії. Предметом вивчення є використання наукового підходу до проектування трудових відносин та порядку організації робочих місць працівників. Метою написання даної курсової роботи є вирішення проблеми проектування трудових процесів та організації робочих місць, з використанням методів діалектичного пізнання, на основі вивчення матеріалу закордонних і вітчизняних науковців. Науковий підхід до організації праці дозволяє кращим чином поєднати в процесі виробництва технічний комплекс і людей, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження трудомісткості і ріст продуктивності праці. Він спрямований на збереження здоров'я працівників, збагачення змісту їхньої праці. Інформаційною базою дослідження служать посібник Маслова Е.В. в якому він пропонує для підвищення ефективності і продуктивності праці використовувати наукову організацію праці16;226, розглядає питання забезпечення взаємозв’язків адміністрації і профсоюзів при проектуванні трудових процесів16;230, розглядає питання підвищення можливостей соціальної політики підприємства 16;247. Непомнящій Е.Г. в своїх працях порушив питання маркетингового підходу до керівництва фірмою при проектуванні трудових процесів і організації робочих місць ;61, організаційні структури трудових процесів фірми ;257. Дж. Харінгтон в своїй книзі “Вдосконалення бізнес-процесів” і М. Робінсон в праці “Практичне керівництво по реінжерінгу бізнес-процесів” де запропонували новий підхід до вдосконалення бізнес-процесів фірми, шляхом проектування організаційно нових трудових процесів фірми. На їх думку Реінжиніринг бізнес-процесів — це створення цілком нових і ефективніших бізнес-процесів без врахування наявних. РБП використовує велику кількість інструментів і методів всередині звичайної структури, але його фокус спрямований насамперед на об'єднання функцій на макроорганізаційному рівні. Це означає, що субпроцеси можуть здійснюватися в рамках однієї функції або підрозділу, і до них теж можна застосувати РБП. Акулов В.Б. і Рудаков М.Н. в праці “Теорія організації” визначили основні способи організаційного проектування трудових процесів – організаційне проектування на основі виділення фінансових підрозділів і організаційне проектування на основі обліку трансакційних витрат. Базарова Т.Ю., Еремена Б.Л. в книзі “Управління персоналом” розглядають типи проектування структури трудових процесів – лінійна організаційна структура, функціональна організаційна структура, адаптаційна структура. Визначають фактори проектування трудових процесів, ступінь впливу деяких компонентів технології на проектування. Гольдштейн Г.Я. в учбовому посібнику Стратегічний інноваційний менеджмент вивів основні засади організації і порядку виконання трудових процесів на підприємствах, що використовують науковий підхід до організації праці співробітників і підвищення їх продуктивності.

Выводы:Вимога системного походу до виробництва як одного з головних умов його ефективності визначає важливість розкриття взаємозв'язків і взаємозумовленості всіх організаційних явищ і процесів на виробництві. Тому що процес виробництва - це єдність трьох його основних компонентів - знарядь праці, предметів праці і самої праці. Організація трудової діяльності полягає в єдності підсистем організації знарядь праці і предметів праці, тобто організації засобів виробництва, а також організації трудових процесів. Засоби виробництва функціонують у рамках визначених технологічних процесів, тому підсистему організації засобів виробництва більш повно буде представляти підсистема організації технологічних процесів. Крім організації засобів виробництва, організація технологічних процесів містить у собі сукупність процедур, зв'язаних з виконанням різних робіт на підприємстві. Підсистема організації технологічних процесів разом з підсистемою організації праці утворять систему організації виробництва Але виробництво динамічне, вимагає постійної підтримки пропорційності і рівноваги, оперативного реагування на зовнішні і внутрішні збурювання, тобто керування. Організація керування має на увазі наявність визначеної структури органів керування і виконання властивих їм функцій по плануванню процесів, їхньої організації (установленню, формуванню, удосконалюванню порядку функціонування), регулюванню, координації, аналізові, контролеві й ін. У закінченому виді організація виробництва як динамічна система може бути представлена у виді сукупності трьох підсистем: організації технологічних процесів, організації праці й організації керування. Організація технологічних процесів - це та сукупність організаційних рішень, що визначає порядок функціонування засобів виробництва, їхнє сполучення і просторове розміщення, а також порядок здійснення технологічних операцій і процедур, що складають істоту кожного виду виробничої діяльності. Є кілька точок зору на співвідношення організації виробництва, організації праці й організації керування. Є судження, що організація виробництва й організація праці - взаємозалежні, але відносно самостійні системи. При цьому під організацією виробництв розуміють організацію речовинних елементів трудового процесу, тобто - організацію засобів виробництва. За іншою версією організація праці - частина організації виробництва, а паралельно з ними існує організація керування. Необхідна частина організації трудових процесів на підприємстві являється організація робочих місць. Робоче місце виступає первинною ланкою виробництва, зоною трудової діяльності робітника, що оснащена необхідними засобами для виконанні виробничого завдання. Під організацією робочого місця розуміється система його оснащення і планування, підлегле цілям виробництва. Ці рішення, у свою чергу, залежать від характеру і спеціалізації робочого місця, від його виду і ролі у виробничому процесі. У залежності від специфіки виробництва робочі місця можуть бути: спеціалізованими і універсальними, індивідуальними і колективними, стаціонарними і рухливими, одноверстатними і багатоверстатними, постійними і тимчасовими, а також місцями робітників ручної роботи, механізованими, автоматизованими, апаратними, робітниками місцями службовців і ін. Оснащення робочого місця складається із сукупності засобів, необхідних для здійснення виробничого процесу. До них відносяться: 1. основне технологічне і допоміжне устаткування; 2. технологічне оснащення - робітник і міряльний інструмент, пристосування, запасні частини; 3. організаційне оснащення - засобу зв'язку і сигналізації, робочі меблі, тара; 4. робоча документація; 5. засоби комунікації для подачі на робоче місце сировини, матеріалів, енергії; 6. господарський інвентар для підтримки чистоти і порядку й ін. Повне і комплектне оснащення робочого місця дозволяє щонайкраще організувати процес праці. Для цього необхідна раціональне планування засобів оснащення - розміщення їх на робочому місці так, щоб забезпечувалася зручність їхнього обслуговування; вільний доступ до механізмів і їх окремих вузлів, що вимагають регулювання і контролю, економія рухів і переміщень працівника, зручна робоча поза, гарний огляд робочої зони, безпека праці, економія виробничої площі, наявність проходів, під'їздів і проїздів для транспортних засобів, взаємозв'язок із суміжними робітниками місцями і з місцем бригадира, майстри, іншого керівника. Проведені атестації робочих місць дозволяють виявляти відступу від нормативних вимог до них і удосконалювати організацію робочих місць відповідно до вимог наукової організації праці. За результатами атестації малоефективні робочі місця можуть скасовуватися, або з'являється можливості більш раціонального використання виробничих площ, установки сучасного високопродуктивного устаткування й інтенсифікації виробничого процесу. Отже, проектування трудових процесів на підприємстві - це, з одного боку, створення системи виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва і один з одним, що утворить визначений порядок трудового процесу, яки складається з поділу праці і його кооперації між працівниками, організації робочих місць і організації їхнього обслуговування, раціональних прийомів і методів праці, обґрунтованих норм праці, його оплати і матеріального стимулювання, планування й обліку праці і який забезпечується підбором, підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації кадрів, створенням безпечних і здорових умов праці, а також вихованням дисципліни праці. А з іншого боку, дії по встановленню, упорядкуванню або зміні порядку здійснення трудового процесу і зв'язаних з ним виробничих взаємодій працівників із засобами виробництва і один з одним. Зміни техніки і технології виробництва вимагають відповідної зміни або удосконалювання організації трудових процесів. Крім того, наука про організації праці збагачується новими даними, виникає передовий досвід нових організаційних рішень. Наукова організації праці є елементом трудового процесу і процесу виробництва. Задачі проектування трудових процесів мають: - економічний зміст(підвищення ефективності продуктивності праці); - психофізіологічний зміст (створення сприятливих умов праці). - техніко-технічний зміст (заміщення живої праці машинним). - соціальний зміст (підвищення змістовності праці). Найбільш точною ознакою і властивістю проектування і організації трудових процесів в колективі являється підйом ведення трудового процесу. Тому в атрибутивному змісті організація трудових процесів на підприємстві є визначений порядок побудови і здійснення трудового процесу, що утворить систему взаємодії працівників із засобами виробництва і один з одним для досягнення заздалегідь поставленої мети трудової діяльності. У функціональному змісті організація трудових процесів на підприємстві - це діяльність по встановленню і зміні порядку взаємодії працівників із засобами виробництва і один з одним для успішного досягнення цілей трудової діяльності. Сутність понять організації трудового процесу на робочому місці в атрибутивному і функціональному змістах не відрізняється від понять організації трудових процесів, даних для підприємства. Розходження є лише в числі елементів, що охоплюють ці поняття. Форми організації праці - це види її проектування, що відрізняються один від одного особливостями рішення питань по окремих елементах організації праці. По способі встановлення планових завдань і обліку виконаної роботи виділяють форми: - індивідуальна (виробниче завдання, облік виконаної роботи і нарахування заробітної плати здійснюється для кожного працівника персонально); - колективна (виробниче завдання встановлюється в цілому підрозділові підприємства, облік виконаної роботи ведеться за кінцевими результатами праці працівників, заробітна плата спочатку нараховується всьому підрозділові, потім поділяється між працівниками). В залежності від місця підрозділу в ієрархії управління на підприємстві колективні форми можуть бути ланковими, дільничними, груповими, цеховими й ін. По способі формування засобів для здійснення діяльності розрізняють форми організації праці, характерні для індивідуальної трудової діяльності, для підрядних і орендних колективів, для кооперативів і малих підприємств. По способах взаємодії з керівництвом виділяють форми, засновані на прямому підпорядкуванні, на договорі підряду, на договорі оренди, на контракті.

Литература:1. Аузан Василь "Спусковий гачок"// Експерт, 2001, № 3 – 24 с. 2. Акулов В.Б., Рудаков М.Н. Теорія організації. Петрозаводськ: ПетрДУ; 2002 – 316 с. 3. Базарова Т.Ю., Еремена Б.Л. Управління персоналом. Москва: Центр кадрових технологій ХХІ століття; 2001 – 116 с. 4. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник для вузов по напр. И спец. «Менеджмент» – Москва: Гардарика, 2000 – 250 с. 5. Гаррингтон Емерсон Дванадцять принципів продуктивності. – Київ: Основа; 201 - 150 с. 6. Гольдштейн Г.Я. Стратегічний інноваційний менеджмент: учбовий посібник. Таганрог: Вид-во ТРТУ, 2004 – 345 с. 7. Голубков Е.П. Стратегическое планирование и роль маркетинга в организации //Маркетинг в России и за рубежом// № 3, 2000г. 8. Горелова Н. Економіка праці. К.: Основа, 2001 – 343 с. 9. Дж.Харiнгтон Вдосконалення бiзнес-процесiв - http://www.management.com.ua/bpr 10. Золотогоров В.Г. Энциклопедический словарь по экономике. Минск: АМК, 2000 – 648 с. 11. Колосніцина М.Г. Економіка праці. Москва: МДУ, 2004 – 421 с. 12. Кобець Е.А., Корсаков М.Н. Організація, оплата і нормування праці. Таганрог: Вид-во ТРТУ, 2006 – 258 с. 13. Остапенко Ю.М. Экономика труда: Учебное пособие. — М.: ИНФРА-М, 2003. — 268 с. 14. Семенов А., Агєєв Д. "Соціальні пріоритети підтримки підприємництва"// Економіст, 2000, № 10. 15. Курганов, В. Сучасний менеджмент: теорія і практика. М.: Книжковий світ, 2004 – 182 с. 16. Маслов Є.В. Управління персоналом підприємства: Посібник / Під ред, П.В. Шеметова. - Москва: ІНФРА-М; 2000. - 258 с. 17. Немомнящій Г.А. Економіка і управління підприємством: Конспект лекцій. Київ: Основа, 2006 – 308 с. 18. Подсолонко, О.А. Менеджмент: теорія і практика. К.: Вища школа, 2000 – 264 с. 19. Робсон М. Практичне керiвництво по реiнжинiрiнгу бiзнес-процесiв. - http://www.management.com.ua/bpr/bpr003.html 20. Шеремет А.Д. Стратегічний менеджмент. Москва: ІД ФБК-ПРЕСС, 2004 – 511 с. 21. Шин, В.І. Корпоративний менеджмент. М.: ОАО Тип.”Новини”, 2000 – 480 с.