Правовий статус Вищого господарського Суду України

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ 5 1.1. Становлення та розвиток законодавства про Вищий господарський суд України в незалежній Україні 5 1.2. Основні засади діяльності Вищого господарського суду України на сучасному етапі 8 РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ 11 2.1. Структура Вищого господарського суду України 11 2.2. Завдання Вищого господарського суду України, його повноваження та функції 16 РОЗДІЛ 3. РОЛЬ І МІСЦЕ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ СУДОВОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ 19 ВИСНОВКИ 24 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 26  

Вступление: Потреба здійснення судово-правової реформи, яка нині проводиться в Україні, обумовлена процесами становлення ринкових механізмів функціонування економіки, демократичних інститутів і цінностей, неадекватністю судових інститутів державної влади та неможливістю здійснювати поставлені перед ними завдання. Судово-правова реформа, яка здійснюється в Україні, починаючи з 1992 року, вирішила доволі багато назрілих питань функціонування судової системи, але разом з тим вона породила ще більше нових проблем. Хоча з початку здійснення судово-правової реформи зроблено чимало, але для завершення цього процесу потрібно докласти ще багато зусиль. Шарль Монтеск’є вбачав у самостійній судовій гілці влади, рівноправній двом іншим гілкам влади, гарантію дотримання конституції та законів у державі 17, с. 156. Георг Гегель, розглядаючи громадянське суспільство як «сполучну ланку, що розміщена між розрізненими індивідами та державою як найвищою формою людської організації» 12, с. 211, звертав увагу на те, що правосуддя, яке гарантує свободу та захист власності, є однією з трьох глибинних ознак громадянського суспільства. З прийняттям у 2002 році Закону України «Про судоустрій України» завершився перший етап судової реформи, загальною ознакою якого було впровадження структурних змін у судовій системі, приведення системи судових органів у відповідність до принципів, закріплених у Конституції України – територіальності й спеціалізації 11, с. 13. Нині Україна перебуває на другому етапі судової реформи: на черзі прийняття законопроектів, спрямованих на вдосконалення судової системи. Вищий господарський суд України виступає як вищий судовий орган серед господарських судів, якому надано обсяг повноважень щодо забезпечення судового захисту господарських правовідносин відповідно до його компетенції та покладених функцій. Саме в цьому відображається його подвійна правова природа, що відбивається на змісті правового статусу, оскільки термін «вищий» вказує на вищість Вищого господарського Суду України як у системному розумінні побудови господарських судів, так і в процесуальному аспекті їх діяльності з урахуванням виконання ним касаційної функції судочинства. Питанням вивчення правового статусу судових органів в юридичній літературі приділено значну увагу. Слід згадати роботи таких авторів, як С. Г. Штогун, І. Б. Шицький, В. М. Коваль, В. В. Сердюк, Р. О. Куйбіда, Д. М. Притика, О. А. Беляневич, М. Й. Штефан, В. І. Потапенко, Л. М. Ніколенко та багатьох інших. Водночас питання правового статусу вищих спеціалізованих судів не були предметом окремого наукового дослідження. Метою курсової роботи є аналіз та дослідження правого статусу Вищого господарського суду України. Поставлена мета обумовила потребу виконання таких завдань: – дослідити становлення та розвиток законодавства, що регулює діяльність Вищого господарського суду України; – обґрунтувати особливості організації та діяльності Вищого господарського суду України в системі судової влади; – розкрити завдання, мету діяльності, роль і місце Вищого господарського суду України у системі судової влади; – розкрити організаційно-правові аспекти функціонування Вищого господарського суду України; – з’ясувати зміст принципів діяльності і функцій Вищого господарського суду України у системі судової влади. Об’єктом дослідження є правовідносини щодо організації та діяльності Вищого господарського суду України у системі судової влади України. Предметом дослідження є Вищий господарський Суд України у системі судової влади України.

Выводы: Аналіз історії розвитку господарських судів дає підстави стверджувати, що вони відігравали і продовжують відігравати чи не одну з провідних ролей у регулюванні економічних відносин, сприяючи їх цивілізації та забезпечуючи впровадження ринкових механізмів регулювання економіки. Нині господарські суди становлять єдину триланкову систему спеціалізованих судів, яка складається з місцевих господарських судів, апеляційних господарських судів та Вищого господарського суду України. Зміст правового статусу Вищого господарського суду України розкривається шляхом законодавчого визначення його компетенційної сфери кожного з одночасним наданням відповідного обсягу судових повноважень для реалізації такої компетенції, а також шляхом виокремлення інших, допоміжних напрямів діяльності зазначеного суду. Крім того, важливим аспектом у дослідженні змісту правового статусу Вищого господарського суду України є фактична аналогічність його внутрішньої організації, що обумовлює функціонування судових палат з розгляду справ у певній сфері за встановленими процесуальними приписами, функціонування пленуму, Науково-консультативної ради та апарату з метою здійснення організаційного забезпечення діяльності Вищого господарського суду України. Повноваження вищого спеціалізованого суду – це сукупність його прав та обов’язків щодо здійснення встановлених законом процесуальних дій стосовно перегляду в касаційному порядку законності судових рішень, які набрали законної сили, і є предметом перевірки за касаційними скаргами. Кожен із вищих спеціалізованих судів має окрему компетенцію, яку слід розглядати як чітко відмежовану сферу судової діяльності з перегляду судових рішень у певних категоріях справ, а їх повноваження – як напрями реалізації цієї сфери діяльності. Загалом, завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Щодо важливості положення у судовій системі, яке займає Вищий господарський суд України серед інших державних органів та стосовно відповідних судів апеляційного і місцевого рівня, то аналіз приписів Основного Закону дає змогу зробити однозначний висновок: вищі спеціалізовані суди, виходячи з наданого обсягу компетенції, покладених функцій і встановлених повноважень щодо забезпечення судового захисту у визначеній сфері правовідносин, виступають як вищі судові органи у відповідних системах спеціалізованих судів. Саме в цьому відображається їх подвійна правова природа, що має віддзеркалення на змісті їх правового статусу, оскільки термін «вищий» вказує на вищість такого суду як у системному розумінні побудови спеціалізованих судів, так і в процесуальному аспекті їх діяльності (виконання касаційної функції судочинства). Одним із важливих аспектів у реформуванні органів господарської юрисдикції повинно стати створення ефективного механізму добору суддів. Як вбачається з історичного досвіду функціонування органів господарської юрисдикції, цьому питанню завжди приділялася значна увага, зокрема, у період функціонування комерційних судів процедура підбору кандидатів на посаду судді була чітко регламентована, вона здійснювалася шляхом проведення виборів, а тому, як правило, членами таких судів ставали досвідчені й гідні особи. Особливе значення мали моральні якості претендентів не тільки на посаду судді, але й інших працівників суду. Господарська юрисдикція перевірена часом і відповідає потребам господарських відносин в оперативному та кваліфікованому вирішенню спорів, забезпеченню доказів; вона мінімалізує формалізм, сприяє ефективному виконанню рішень, а тому повинна бути збережена як самостійна форма здійснення правосуддя.

Литература: 1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 23.07.1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV (поточна редакція від 01.04.2016, підстава 922-19) // Офіційний вісник України від 28.03.2003. – № 11. – С. 303. – Ст. 462. 3. Про арбітражний суд : Закон України станом на 04.06.1991 (поточна редакція – втрата чинності від 01.06.2002, підстава 3018-14) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 36. – Ст. 469. 4. Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України : Закон України за станом на 21.06.2001 (поточна редакція – прийняття від 21.06.2001) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 36. – Ст. 188. 5. Про судоустрій і статус суддів : Закон України станом на 07.07.2010 (поточна редакція від 01.01.2016, підстава 911-19, 928-19) // Офіційний вісник України. – 2010. – Ст. 1900. – С. 7. – № 55/1. – код 52172/2010. 6. Про судоустрій України : Закон України станом на 07.02.2002 (поточна редакція – втрата чинності від 03.08.2010, підстава 2453-17) // Офіційний вісник України. – 2002. – № 10. – С. 1. – Ст. 441. 7. Про забезпечення права на справедливий суд : Закон України за станом на 12 лют. 2015 р. (поточна редакція від 04.06.2015, підстава 469-19) // Голос України. – 26.02.2015. – № 35. 8. Про затвердження нової редакції положення про Науково-консультативнураду Вищого господарського суду Українита визначення її персонального складу : Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 №4 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.arbitr.gov.ua/files/pages/ppVGSU_10072014_4.pdf. 9. Про утворення в арбітражних судах України спеціальних колегій з розгляду справ про банкрутство : Указ Президента України № 333/98 за станом на 21 квіт. 1998 р. // Збірник Указів Президента України (квітень-червень 1998 року). – Випуск 2. – С. 44. 10. Баштанник В. Закономірності і тенденції трансформації системи судової влади у контексті реформування публічного управління в Україні / В. Баштанник, Я. Красницька // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ 2008. – Вил. 3. – С. 79-88. 11. Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи : матеріали науково-практичної конференції (Донецьк, 12-13 квітня 2006 р.) / Вищий господарський суд України, Академія правових наук України, Академія суддів України, Донецький апеляційний господарський суд. – Донецьк : 2006. – 541 с. 12. Гегель Г. Основи філософії права, або природне право і державознавство / Петро Соколовський (ред.), Роман Осадчук (пер. з нім.), Микола Кушнір (пер. з нім.). – К. : Юніверс, 2000. – 329 с. – (Філософська думка). 13. Глущенко С. В. Вищі спеціалізовані суди в системі судової влади України : дис. ... док. юрид. наук : 12.00.10 / Світлана Володимирівна Глущенко ; Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого. – Харків, 2015. – 490 с. 14. Глущенко C. B. Зміст правового статусу вищих спеціалізованих судів / Світлана Володимирівна Глущенко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : «Право». – Випуск 31. Том 3. – С. 111−115. 15. Історичний нарис про становлення та розвиток арбітражно-судової системи в Україні Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.arbitr. gov.ua/pages/125. 16. Марочкін І. Є. Проблеми доступності судової влади: соціально-правовий аналіз / І. Є. Марочкін, О. М. Овчаренко // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 1. – С. 30−36. 17. Монтескье Ш. Л. О духе законов / сост., пер. и коммент. А. В. Матешук. – М. : Мысль, 1999. – 672 с. 18. Окремі проблеми організаційного забезпечення функціонування Вищого господарського суду України / В. В. Калініченко // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». – 2014. – № 2 (10). – С. 1−13. 19. Осетинський А. Й. Формування касації у контексті розвитку господарської спеціалізації в судовій системі України / А. Й. Осетинський // Право України. – 2004. – № 3. – С. 8−13. 20. Осетинський А. Й. Правові позиції Вищого господарського суду України з питань застосування податкового законодавства : навч.-практ. посібник. – К. : Концерн «Видавничий дім «Ін Юре»», 2005. – 134 с. 21. Пленум Вищого господарського суду України Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.arbitr.gov.ua/files/pages/Plenym.pdf. 22. Рекомендация N° R (86) 12 Комитета министров Совета Европы «О мероприятиях по недопущению и сокращению избыточной рабочей нагрузки на судей» : по состоянию на 16 сент. 1986 р. // Российская юстиция. – 1997. – № 7. – С. 5−11. 23. Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України : за станом на 11 бер. 2010 р // Вісник Конституційного суду України. – 2010. – № 3. – С. 7. 24. Спеціалізація судових палат та суддів ВГСУ Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.arbitr.gov.ua/pages/425. 25. Фесенко Л. І. Правовий статус Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у системі судового устрою : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Фесенко Леонід Іванович ; Од. нац. юрид. акад. – Одеса, 2011. – 242 с.