Вступление: Потреба здійснення судово-правової реформи, яка нині проводиться в Україні, обумовлена процесами становлення ринкових механізмів функціонування економіки, демократичних інститутів і цінностей, неадекватністю судових інститутів державної влади та неможливістю здійснювати поставлені перед ними завдання. Судово-правова реформа, яка здійснюється в Україні, починаючи з 1992 року, вирішила доволі багато назрілих питань функціонування судової системи, але разом з тим вона породила ще більше нових проблем. Хоча з початку здійснення судово-правової реформи зроблено чимало, але для завершення цього процесу потрібно докласти ще багато зусиль.
Шарль Монтеск’є вбачав у самостійній судовій гілці влади, рівноправній двом іншим гілкам влади, гарантію дотримання конституції та законів у державі 17, с. 156. Георг Гегель, розглядаючи громадянське суспільство як «сполучну ланку, що розміщена між розрізненими індивідами та державою як найвищою формою людської організації» 12, с. 211, звертав увагу на те, що правосуддя, яке гарантує свободу та захист власності, є однією з трьох глибинних ознак громадянського суспільства.
З прийняттям у 2002 році Закону України «Про судоустрій України» завершився перший етап судової реформи, загальною ознакою якого було впровадження структурних змін у судовій системі, приведення системи судових органів у відповідність до принципів, закріплених у Конституції України – територіальності й спеціалізації 11, с. 13.
Нині Україна перебуває на другому етапі судової реформи: на черзі прийняття законопроектів, спрямованих на вдосконалення судової системи.
Вищий господарський суд України виступає як вищий судовий орган серед господарських судів, якому надано обсяг повноважень щодо забезпечення судового захисту господарських правовідносин відповідно до його компетенції та покладених функцій. Саме в цьому відображається його подвійна правова природа, що відбивається на змісті правового статусу, оскільки термін «вищий» вказує на вищість Вищого господарського Суду України як у системному розумінні побудови господарських судів, так і в процесуальному аспекті їх діяльності з урахуванням виконання ним касаційної функції судочинства.
Питанням вивчення правового статусу судових органів в юридичній літературі приділено значну увагу. Слід згадати роботи таких авторів, як С. Г. Штогун, І. Б. Шицький, В. М. Коваль, В. В. Сердюк, Р. О. Куйбіда, Д. М. Притика, О. А. Беляневич, М. Й. Штефан, В. І. Потапенко, Л. М. Ніколенко та багатьох інших. Водночас питання правового статусу вищих спеціалізованих судів не були предметом окремого наукового дослідження.
Метою курсової роботи є аналіз та дослідження правого статусу Вищого господарського суду України.
Поставлена мета обумовила потребу виконання таких завдань:
– дослідити становлення та розвиток законодавства, що регулює діяльність Вищого господарського суду України;
– обґрунтувати особливості організації та діяльності Вищого господарського суду України в системі судової влади;
– розкрити завдання, мету діяльності, роль і місце Вищого господарського суду України у системі судової влади;
– розкрити організаційно-правові аспекти функціонування Вищого господарського суду України;
– з’ясувати зміст принципів діяльності і функцій Вищого господарського суду України у системі судової влади.
Об’єктом дослідження є правовідносини щодо організації та діяльності Вищого господарського суду України у системі судової влади України.
Предметом дослідження є Вищий господарський Суд України у системі судової влади України.