Відображення характеру людини в почерку, міміці, пантаміміці

Содержание:Вступ 3 Розділ І. Кінетика 4 1.1.Загальні положення кінесики 4 1.2.Аналогові сигнали. Рівневі сигнали 6 Розділ ІІ. Графологія. Почерк та характер людини 11 2.1.Виникнення графології 11 2.2.Характер особистості за графологією 15 Розділ ІІІ. Міміка та пантоміміка 17 3.1.Міміка людини та її інтерпретація 17 3.2.Інтерпретування жестів 22 Висновки 27 Список використаної літератури 28

Вступление:Актуальність теми. Вивчення характеру особистості за її почерком, мімікою та жестикуляцією не нова але досі не розкрита повністю проблема. Витоки її походять з 19 століття, коли появилося вперше в літературі поняття графології, яке ввів абат Мішон. Цікавим є те, що даною проблемою цікавився видатний літератор Гете, який підтримував напрямки розвитку цієї теми. Сьогодні багато вчених світу займаються такою течією, і досягнуто великих результатів, які ретельно описуються у роботі. Також ведеться аналіз теорії кінесики, в сутності якої вбачаються дослідження характеру людини, що виражається у мові її тіла. Розкриваються поняття сигналів, які людина подає в процесі контакту з іншою особою. Розглядаються цікаві сучасні проблеми бачення характероаналізу. В роботі наведено критерії оцінювання характеру людини, спираючись на теорії графології. Мета роботи – визначити основні фактори впливу на характер людини та процес його виявлення шляхом дослідження почерку, міміки та жестикуляції. Теоретична база роботи – аналіз літературних джерел стосовно кінесичних особливостей людини. Завдання роботи – теоретично визначити основні сучасні напрямки, вектори яких направлені на виявлення особливостей характеру людини шляхом вивчення її почерку, міміки та пантоміміки.

Выводы:? Дана проблема має право на життя вже більш як двісті років і за цей період часу було проведено багатьма вченими світу досліджень. ? Почерк, міміка та пантоміміка дуже пов’язані між собою, оскільки поєднання їхнього спільного аналізу надає можливості об’єктивного висновку стосовно характеру людини. ? Важливо враховувати фактори, які можуть впливати на об’єктивність, наприклад, такі як ситуативне хвилювання, страх тощо. ? Поведінка людини має необхідність у комплексному підході підчас розгляду та встановленню її характеру. ? На міміку та жестикуляцію людини має вплив середовище. ? Розроблено ряд мімічних, пантомімічних критеріїв людини, за якими можна визначити відображення характеру. ? Оточення ситуативно має вплив на миттєву зміну поведінки та маскування характеру людини, що при спостереженні виявляється у зміні та неузгодженості сигнальних рівнів.

Литература:1. Биркенбил В. - Язык интонации, мимики, жестов. – М., 1986. 2. Асмолов А. Г. Психология личности. – М., 1990. 3. Василюк Ф. Е. Психология переживаний. – М., 1984. 4. Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990. 5. Выготский Л. С. История развития высших психических функций. //Собр. соч. в 6-ти т. – М., 1984. 6. Гальперин П. Я. Введение в психологию. – М.: МГУ, 1976. 7. Годфруа Ж. Что такое психология.: В 2 т. – М.: Мир, 1992. 8. Джеймс У. Психология. – Пг., 1922. 9. Зинченко В. П., Моргунов Е. Б. Человек развивающийся. Очерки российской психологии. – М., 1994. 10. Ковалев А. Г. Психология личности. – Л.: ЛГУ, 1963. 11. Ковалев А. Г., Мясищев В. Н. Психические особенности человека. Т. 2. Способности. – Л.: ЛГУ, 1960. 12. Кречмер Э. Строение тела и характер. – М., 1924. 13. Ланге Г. Душевные движения. Психофизиологический этюд. – СПб., 1896. 14. Лазурский А.Ф. Очерк науки о характере. – Пб., 1917. 15. Лазурский А. Ф. Классификация личностей. – Пг., 1922. 16. Левитов Н. Д. Психология характера. – М.: Просвещение, 1969. 17. Мерлин В. С. Структура личности. Характер, способности, самосознание. – Пермь, 1990. 18. Мясищев В. Н. Психология отношений. – М.-Воронеж, 1995. 19. Немов Р. С. Психология: В 2-х кн. – М.: Просвещение, 1994. 20. Теплов Б. М. Психология. – М.: Учпедгиз, 1946. 21. Ушакова Т. Н. и др. Речь человека в общении. – М., 1989. 22. Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. – М.: МГУ, 1981. 23. Эббингауз Г. Основы психологии. – СПб., 1890. 24. Ярошевский М. Г. История психологии. – М.: Мысль, 1976. 25. Ярошевский М. Г. Психология в XX столетии. – М., 1974.