Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Право»Історія держави та права»

Становлення системи господарських судів в Україні

Карточка работы:29441-2019ф
Цена:
Тема: Становлення системи господарських судів в Україні
Предмет:Історія держави та права
Дата выполнения:2019
Специальность (факультет):Історія
Тип:Дипломна робота
Задание:
ВУЗ:Інший (Україна)
Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ ТА ЇХ МІСЦЕ В СУДОВІЙ СИСТЕМІ 7 1.1. Теоретико-правові засади організації та діяльності господарських судів України 7 1.2. Місце і роль господарських судів у судовій системі України 17 1.3. Особливості організації господарського судочинства в зарубіжних країнах 20 РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ЮРИСДИКЦІЇ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 29 2.1. Історіографія дослідження 29 2.2. Виникнення і розвиток правових форм організації та функціонування органів господарського судочинства в Україні (XIX – початок XX ст.) 34 2.3. Особливості організації господарської юрисдикції в Україні у 1917–1991 рр. 52 2.4. Законодавче забезпечення розгляду господарських спорів періоду 1992–2001 рр. 62 2.5. Господарські (спеціалізовані) суди: європейська модель децентралізації судової влади 2002–2019 рр. 68 РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ 76 3.1. Недоліки попередніх судових реформ щодо функціонування господарських судів 76 3.2. Шляхи вдосконалення системи господарських судів 83 ВИСНОВКИ 90 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 97  
Курс:5
Реферат:
Язык:укр
Вступление: Актуальність теми дослідження. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» декларує, що судова влада в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Дане положення є однією з головних ознак правової та демократичної держави. Разом з тим, закріплення законодавцем відповідної норми на даний час лише визначає напрямок організації та вдосконалення механізму відправлення правосуддя, в той час як сама судова система постійно перебуває в руслі змін, що запроваджуються в ході пошуку оптимальної її форми. Питання щодо необхідності реформування судової системи України через її малоефективність піднімалось неодноразово, але дійсно суттєвих змін, які б могли, в тому числі, відновити довіру до правосуддя зі сторони суспільства, судоустрій почав зазнавати лише в ході реформи 2016 – 2019 років. Створення ефективної юрисдикційної системи вирішення зростаючої кількості господарських спорів, адекватно відображає потреби вітчизняних підприємців, всього суспільства і держави, перш за все пов’язано з інститутами господарської юстиції, що сприяють розвитку партнерських ділових відносин, зміцненню законності в сфері господарської діяльності і забезпечення економічної безпеки. Система господарських судів неодноразово піддавалася реформуванню в ході вдосконалення судових процедур. Така судово-правова політика, що має характер оперативного реагування, була обумовлена як постійними викликами економічної глобалізації, так і прогалинами в системі юридичних механізмів захисту економічних інтересів суб’єктів господарювання. Господарські суди України пройшли тривалий шлях розвитку від комерційних судів Російської імперії, до складу якої входили українські землі, до повноцінних судових органів. Щоб більш глибоко зрозуміти місце і роль господарського суду як правового інституту, який покликаний вирішувати господарські спори, необхідно дослідити історичні форми його існування, роль і місце в системі державних (судових) органів та етапи його реформування. Проблеми правового статусу та організації господарських судів неодноразово ставали предметом наукових досліджень. Зокрема, особливу увагу цим питанням приділяли такі вчені як К.М. Біда, А.М. Бірюкова, В.Д. Бринцев, К.Л. Василяка, М.Й. Вільгушинський, Н.І. Глазунова, Л.Є. Гузь, С.В. Глущенко, В.В. Городовенко, К.В. Гусаров, О.Ю. Дудченко, А.А. Іванищук, Р.В. Ігонін, Т.Є. Кагановська, В.В. Калініченко, В.М. Коваль, С.В. Которобай, О.В Краснобарова, І.Є. Марочкін, Л.М. Москвич, А.О. Неугодніков, С.Ю. Обрусна, А.Й. Осетинський, Б.Д. Плотніцький, М.А. Погорецький, В.Я. Погребняк, С.В. Прилуцький, Д.М. Притика, І.Л. Самсін, В.В. Сердюк, Н.В. Сібільова, А.А. Стрижак, Л.І. Фесенко, Т.Ю. Фортуна, О.З. Хотинська-Нор, О.Г. Яновська та інші. Водночас особливості історії становлення та розвитку господарських (арбітражних) судів в Україні на даний час не було предметом окремого комплексного наукового дослідження з урахуванням вимог часу, а тому набуває особливої актуальності за сучасних умов реформування судової системи. Зазначене зумовлює необхідність подальших розробок у цій сфері, свідчить про актуальність теми дослідження, що і визначило її вибір. Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на підставі узагальнення думок вчених, аналізу відповідної нормативно-правової бази вирішити наукове завдання щодо історії становлення та розвитку господарських (арбітражних) судів в Україні. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких завдань: ? визначити теоретико-правові засади організації та діяльності господарських судів України; ? встановити місце і роль господарських судів у судовій системі України; ? розглянути особливості організації господарського судочинства в зарубіжних країнах; ? розглянути історіографію дослідження; ? дослідити виникнення і розвиток правових форм організації та функціонування органів господарського судочинства в Україні (XIX – початок XX ст.); ? визначити особливості організації господарської юрисдикції в Україні у 1917–1991 рр.; ? охарактеризувати законодавче забезпечення розгляду господарських спорів періоду 1992–2001 рр.; ? розглянути господарські (спеціалізовані) суди в рамках європейської моделі децентралізації судової влади 2002–2019 рр.; ? виявити недоліки попередніх судових реформ щодо функціонування господарських судів; ? визначити шляхи вдосконалення системи господарських судів. Об’єктом дослідження є організація та діяльність господарських (арбітражних) судів в Україні на різних історичних етапах української державності. Предметом дослідження є історія становлення та розвитку господарських (арбітражних) судів в Україні. Хронологічні межі дослідження охоплюють початок XIX ст. – 2019 рр. Нижня хронологічна межа пов’язана із зародженням і розвитком інституту вирішення господарських спорів. Верхня хронологічна межа пов’язана із 2019 р., вибір якої зумовлений сучасним станом функціонування господарських (спеціалізованих) судів в рамках європейської моделі децентралізації судової влади. Методи дослідження обрані з урахуванням його мети, завдань, об’єкта і предмета. В роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи, які є засобами наукового пошуку для отримання об’єктивних та достовірних результатів. За допомогою використання історико-правового методу було надано загальну характеристику основних етапів становлення та розвитку господарських (арбітражних) судів в Україні. Метод системного аналізу використовувався в ході дослідження правових норм, які визначають повноваження господарських (арбітражних) судів в Україні. Шляхом використання системно-структурного і формально-юридичного методів проаналізовано законодавче забезпечення розгляду господарських спорів. У процесі дослідження застосовувались також формально-логічний, структурно-функціональний, комплексний, логічний та інші методи, які надали змогу комплексно та всебічно дослідити проблемні питання предмету дослідження. Наукова новизна одержаних результатів. Новизна роботи полягає в тому, що вона є комплексним дослідженням, у процесі якого отримані нові науково обґрунтовані результати, що в сукупності розкривають еволюцію становлення та розвитку господарських (арбітражних) судів в Україні, формують історично цілісну картину процесу становлення, функціонування та трансформації господарського судочинства на теренах України, визначають закономірності та основні чинники вдосконалення системи господарських судів. Науково-теоретичною основою дослідження є праці вчених в галузях судоустрою, господарського процесу, порівняльного правознавства, а також роботи з історії держави і права та інших правових дисциплін. Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», інші нормативно-правові акти України, а також законодавство окремих іноземних держав. Окрема увага приділена новому Господарському процесуальному кодексу України (далі – ГПК України) та порівняльній характеристиці окремих його положень, а також законодавству про судоустрій і статус суддів. Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження мають прикладний характер і використовуються за різними напрямками діяльності, зокрема: ? у нормотворчій діяльності – для удосконалення норм законодавства України, що регламентує діяльність господарських судів в Україні; ? у навчальному процесі та науково-дослідній діяльності – при викладанні навчальних дисциплін «Судоустрій в Україні», «Судова влада в Україні», «Проблеми судової влади», «Організаційно-правові проблеми судової діяльності», «Проблеми судового провадження», тощо, а також для підготовки відповідних навчальних і методичних посібників, підручників, спеціальних курсів, курсів лекцій, тестових завдань. Структура роботи визначається метою, завданнями та предметом дослідження і композиційно складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 107 сторінок, список використаних джерел – 101 найменування.  
Объём работы:
94
Выводы: У роботі запропоновано нове бачення вирішення наукового завдання в юридичної науки щодо історії становлення та розвитку господарських (арбітражних) судів в Україні. Основні результати проведеного дослідження сформульовано у таких висновках: Встановлено, що господарський суд можна охарактеризувати як спеціалізований орган судової влади, складову механізму держави, що в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, здійснює державно-владну діяльність в частині відправлення правосуддя у господарських справах. Доведено, що статус господарського суду є комплексним явищем, в якому одночасно знаходять своє втілення наступні явища: статус органу державної влади як частини механізму держави, статус органу здійснення правосуддя як частини судової влади та власне статус суду, який спеціалізується на розгляді окремої категорії справ – господарських справ. Обгрунтовано, що господарські суди, враховуючи характер та зміст їх правового статусу, отримують організаційну та функціональну самостійність, що передбачає можливість вступу їх у відносини управлінського характеру, що дає підстави розглядати цей суд як суб’єкт права. Дослідження процесу створення та реформування органів господарської юрисдикції на теренах Російської імперії та українських землях, які входили до її складу, дають нам можливість зробити висновок про те, що створення першого комерційного суду у новоствореному місті Одесі було пов’язано з необхідністю задовольнити потреби місцевої торгівлі у неупередженому вирішенні торгових суперечок. Про це свідчить також те, що після створення аналогічних судів у Санкт-Петербурзі (1832), Москві (1833), Новочеркаську (1835), Керчі (1841) процес створення комерційних судів, на зразок Одеського, припинився. Це, у свою чергу, свідчило також про те, що такі суди були пристосовані переважно для вирішення проблем, пов’язаних із зовнішньою торгівлею, а тому потреби в їх організації в такому вигляді в інших містах просто не було. Разом з тим, комерційні суди відіграли свою важливу роль у розвитку зовнішньої торгівлі. Однак, після проведення судової реформи 1864 року комерційне судочинство втратило свою актуальність через невідповідність існуючим принципам правосуддя. Разом з тим, в останні роки свого існування комерційні суди, внаслідок значного втручання з боку органів державної влади, перестали бути неупередженими судовими органами, і, на відміну від комерційних судів перших років заснування, тільки гальмували розвиток соціально-економічних відносин, а тому їх ліквідація була неминучою. Провівши аналіз повноважень органів державного арбітражу, передбачених Законом «Про державний арбітраж в СРСР» ми встановили, що йому була властива подвійна правова природа. Разом з тим, сам державний арбітраж вже не входив до системи виконавчо-розпорядчих органів. Можна стверджувати, що він став відносно незалежним юрисдикційним та контролюючим органом, здатним активно впливати на зміцнення законності та правопорядку в господарській діяльності, на організацію договірних відносин, та спроможний проводити роботу по удосконаленню правового регулювання господарських відносин. Саме в цей період зароджується думка про те, що державний арбітраж повинен називатись судом. Така назва могла логічно вписуватись у діючу судову систему. Саме тому згодом було використано назву «арбітражний суд», адже вона чітко визначала предмет юрисдикційної діяльності такого органу. З прийняттям Закону України «Про арбітражний суд» було відновлено механізм здійснення правосуддя у господарських справах спеціалізованими судовими органами, як це відбувалось до 1917 року, коли спори між суб’єктами господарювання, які випливали з торгових угод, вирішували комерційні суди. Ідея Закону «Про арбітражний суд» полягала у тому, щоб наблизити арбітраж до суду, зберігши його оптимальні риси. Закон також зберіг внутрішню структуру ланок арбітражу, яка себе виправдала: арбітражні суди областей, міст Києва і Севастополя, Вищий арбітражний суд УРСР, які у сукупності становили єдину систему. Найвищий контроль і нагляд за діяльністю арбітражних судів республіки здійснювався Вищим арбітражним судом Української СРСР, який діяв у складі Президії та двох колегій - по вирішенню спорів та наглядової. Ключові питання діяльності арбітражних судів вирішував колегіальний орган – Президія Вищого арбітражного суду, яка діяла як найвища наглядова інстанція. Вона також давала керівні роз’яснення щодо застосування законодавства, яке регулювало відносини в господарській сфері. Розробники закону вважали, що необхідно запозичити процесуальний досвід роботи Верховного Суду УРСР, який розглядав справи саме в колегіях. Однак, враховуючи специфіку та особливості арбітражного провадження, така ідея не була реалізована. Створення інституту арбітражного суду – це не просто перейменування органів державного арбітражу, а перетворення їх у принципово нову юрисдикційну систему, якій притаманні інституційні ознаки судових органів. Враховуючи історичний досвід розвитку органів господарської юрисдикції в Україні та світові тенденції, можна стверджувати про необхідність збереження нині існуючої форми діяльності органів господарської юрисдикції - господарських судів, оскільки саме вони зарекомендували себе як такі, що здатні ефективно вирішувати спори між суб’єктами господарювання. Разом з тим, можна сформулювати наступні умови успішного процесу їх подальшого реформування. По-перше, він має передбачати удосконалення процесуальної реформи, шляхом прийняття нового Господарського процесуального кодексу України, який би спростив саму процедуру судового розгляду окремих категорій справ для підвищення ефективності господарського судочинства, порядку оскарження рішень. По-друге, необхідно ефективно використати принцип спеціалізації суддів на певних категоріях справ (внутрішня спеціалізація), що дозволить компетентно і якісно вирішувати господарські спори. Для цього необхідно створити у внутрішній структурі судових органів відповідні підрозділи, які розглядатимуть певні категорії спорів. Для поглиблення та підвищення ефективності внутрішньої спеціалізації доцільно вирішити на законодавчому рівні такі питання як функції, компетенція та порядок утворення спеціалізованих структурних утворень у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розробити чіткі критерії розподілу справ між суддями за окремими категоріями, коефіцієнти визначення складності окремих категорій справ, узагальнені показники тривалості розгляду окремих справ. По-третє, зменшення навантаження на господарські суди шляхом впровадження альтернативних способів урегулювання правових конфліктів, позасудове вирішення дрібних спорів. Серед таких способів – міні-суд, нейтральна експертна оцін¬ка, медіація. Одним з важливих аспектів подальшого реформування органів господарської юрисдикції є забезпечення добору суддів у такі суди, запровадження спеціальних програм їх підготовки, що враховуватимуть юрисдикційні особли¬вості господарської юрисдикції. Тут можна навести приклад Хорватії, де тор¬гові суди (trgovacki sud), що існують протягом 50 років і мають широку компетенцію, є найбільш подібними до української моделі, вони активно залучають до кадрового скла¬ду мирових суддів, практикуючих адвокатів та юрисконсультів комерційних фірм. При цьому, що стосується долі господарських (комерційних) судів, питання про доцільність їх існування, як і наявності окремої вищої судової інстанції господарської юрисдикції, серед державних діячів та науковців залишається відритим вже більше століття. Разом з тим, навіть те, що в часи радянської влади, яка заперечувала з ідеологічних міркувань ринкові відносини, не змогли відмовитись від існування органів з вирішення економічних спорів, що виникають між підприємствами, переконливо свідчить в необхідності наявності господарської юрисдикції та господарської касаційної інстанції, зокрема, у часи розбудови ринкової економіки. Підтвердженням цьому є й іноземний досвід. Разом з тим, варто зазначити, що хоча спори між суб’єктами господарювання (економічні спори) вирішуються судами у всіх країнах світу, однак забезпечення касаційного оскарження господарських спорів в зарубіжних країнах відрізняється в організаційному плані. Так, сучасне зарубіжне законодавство по-різному вирішує питання про те, які суди повинні розглядати економічні (господарські) спори: суди загальної юрисдикції чи спеціалізовані господарські суди. Наведеним у більшості випадків і обумовлюється наявність чи відсутність окремої судової палати, яка вирішує комерційні спори у суді касаційної інстанції відповідної країни. Більшість країн, які входили до складу Радянського Союзу, зберегли господарську спеціалізацію на всіх інстанціях, включаючи і касацію. Водночас Європейські країни віддали перевагу вирішенню господарських спорів в межах судів загальної юрисдикції, з огляду на що вирішення господарських спорів у касаційній інстанції здійснюється в межах цивільної палати. В Норвегії, наприклад, число спеціалізованих судів надзвичайно велике в порівнянні з іншими країнами, однак судів, спеціалізованих виключно на економічному правосудді немає. У Федеративній республіці Німеччина діють комерційні суди, які однак подібні до моделі третейських судів в Україні, і право оскарження економічних спорів до таких судів є альтернативним, оскільки з аналогічним позовом можна звернутись і до судів загальної юрисдикції, в яких діють комерційні палати. У державі Грузії, досвід реформування якої активно використовувався Україною, не зважаючи на надзвичайну схожість побудови механізму касаційного перегляду справ, все ж відсутня окрема палата Верховного суду з розгляду саме економічних спорів. Водночас, наявна Велика Палата, діяльність якої запозичена і Україною в процесі реформування судової системи, до повноважень якої входить рідкісні правові проблеми, які не можна вирішити на рівні інших палат. Республіка Білорусь не так давно також пройшла шлях реформ у процесі удосконалення судочинства, за результатами якої Вищий господарський суд фактично увійшов до складу Верховного суду у вигляді судової колегії в економічних справах. У Туреччині у складі касаційного суду окремо діють секції у комерційних справах та з питань банкрутства. Крім того, не у всіх зарубіжних країнах право касаційного оскарження є безумовним, у Федеративній Республіці Німеччина воно залежить від ціни позову, в той час як у Франції касаційний суд зобов’язаний переглядати оскарження будь-яких рішень, у тому числі і у незначних спорах. Поряд з цим, Верховний Суд усіх країн має спільні риси, які і формують інститут касації. Так, касаційна інстанція є вищим судовим органом, який забезпечує єдність застосування норм матеріального та процесуального права, не переглядаючи при цьому спору по суті, та не досліджуючи обставин справи та докази, тобто здійснює нормативний контроль. Рішення суду касаційної інстанції, не у всіх країнах виступає прецедентом юридично, однак так чи інакше формує судову практику, оскільки його рішення є остаточними. Для підвищення ефективності нормативного регулювання діяльності господарських судів запропоновано внести зміни, зокрема, до статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, доповнивши її положеннями про те, що суддя Верховного Суду не може бути молодшим 40 років, а також запропоновано доповнити статтю 156 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016, яка визначає особливості апарату Верховного Суду, положеннями про те, що збори суддів відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду або Пленум Верховного Суду можуть висловити недовіру керівнику апарату Верховного Суду та його заступникам, які очолюють структурні підрозділи апарату Верховного Суду, що має наслідком звільнення їх з посади. Визначено необхідність на законодавчому рівні закріпити перелік повноважень зборів суддів відповідного касаційного суду Верховного Суду, такі як: 1) обговорювати питання щодо внутрішньої діяльності касаційного суду або роботи конкретних суддів чи працівників апарату касаційного суду та приймати з цих питань рішення, які є для них обов’язковими; 2) визначати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ; 3) визначати рівень навантаження на суддів відповідного касаційного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов’язків; 4) заслуховувати звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому касаційному суді, та заступника керівника апарату суду. В контексті дотримання рекомендацій Венеціанської комісії щодо максимального усунення будь-якого впливу на судову систему, запропоновано скоротити строк, протягом якого Президент України має видати указ про призначення судді до 15 днів, а також визначити можливість призначення судді на посаду Вищою радою правосуддя самостійно у разі невиконання Президентом України своїх повноважень щодо видачі відповідного указу у визначений законом строк. Таким чином, запроповані вище зміни до законодаваства, яке регулює функціонування та діяльність господарських судів в Україні допоможуть забезпечити ефективне реформування судової системи у вiдповiдностi до Конституції України, міжнародних та європейських стандартів, і створить умови для демократизації судової влади в цілому. Безперечно, викладені пропозиції не є вичерпними, адже під час реформування судової системи постійно формуються нові пріоритети і завдання. А тому, необхідно постійно дотримуватись основного вектору реформування – доступності та неупередженості правосуддя при розгляді господарських спорів.  
Вариант:нет
Литература: 1. Абова Т.Е. Арбитражный процесс в СССР. Понятие, основные принципы. М.: «Наука», 1985. 142 с. 2. Архипов И.В. Коммерческие суды и судебная реформа 1864 года. Правоведение. 1999. №4. С.165-173. 3. Аюпова Р. М. Особливості статусу господарських судів і їх місце в механізмі держави, судовій системі і системі суб’єктів адміністративного права. Науковий вісник Херсонського Державного університету. Серія Юридичні науки. 2014. Вип. 5-2. Т. 3. С. 82– 85. 4. Базилевич К.В. Элементы меркантелизма в экономической политике Алексея Михайловича. Ученые записки МГУ. Вып.41. М., 1940. 248 с. 5. Бардаченко Л. Судова система Польщі: погляд польського судді. Правовий тиждень. URL: http://legalweekly.com.ua/index.php?id=16061&show=news&newsid=121736 6. Барон А., Нолькен М. Судебная реформа 1864 года и первый Департамент Правительствующего Сената. Исторические заметки. С.-Петербург, 1905. 341 с. 7. Беляев И.Д. Лекции по истории русского законодательства / Предисл. Каплина А.Д. ; Отв. ред. Платонов О.А. Москва : Институт русской цивилизации, 2011. 896 с. 8. Бринцев В. Д. Стандарти правової держави: втілення у національну модель організаційного забезпечення судової влади: монографія. Х.: Право, 2010. 345 с. 9. Бринцев В.Д. Зміни конституційних засад судової влади – безумовна передумова завершального етапу судової реформи. Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. Х.: Одіссей, 2010. С. 180–183 10. Бутырский А. История возникновения и развития хозяйственного судопроизводства в Украине: Междунаробный научно-практический правовой журнал «Legea si Viata». 2013, Вип. №11/3. С. 33-36 11. Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. (Донецьк, 12-13 квітня 2006р.) / Вищий господарський суд України, Академія правових наук України, академія суддів України, Донецький апеляційний господарський суд. Донецьк.: 2006. 541с. 12. Відкрите звернення суддів Верховного Суду України до Президента України від 24 черв. 2008 р. URL: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/530DB52213FB4A58C2257475004A07AE?opendocument. 13. Глущенко С. В. Вищі спеціалізовані суди в системі судової влади України : дис … д-ра юрид. наук: 12.00.10. Харків, 2015. 490 с. 14. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України. Відомості Верховної ради України. 1992. № 6. Ст. 56. 15. Декрет ВСНК СССР от 20 марта 1931г. «Об изменении в системе кредитования, укреплении кредитной работы и обеспечения хозяйственного расчета во всех хозяйственных органах». Сборник Законов СССР (СЗ СССР). 1931. №18. М. :Госюриздат, 1931, Ст.166. 16. Демченко С. Ф. Теоретичні аспекти становлення і розвитку господарського судочинства в Україні. К. : Преса України, 2009. 247 с. 17. Европейская патентная конвенция: Сб. док. Пер. и вступ. ст. В. И. Еременко, с. 3–24. 2-е изд. Москва: ВНИИПИ. 1998. 232 с 18. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. URL: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch 19. Закурін М.К. Зарубіжний досвід розгляду господарських спорів. База даних Судова влада України. URL: http://ks.arbitr.gov.ua/sud5024/8/8/741/ 20. Історія держави та права України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. Київ : Вентурі, 1996. 304 с. 21. Калініченко В.В. Правовий статус Вищого господарського суду України: дис … канд. юрид. наук: 12.00.10. КНУ ім. Тараса Шевченка. Київ, 2015. 207 с. 22. Каллистратова Р.Ф. Государственный арбитраж. Проблемы совершенствования организации и деятельности. М.: Юрид.лит., 1973. 205 с. 23. Капліна О.В. Проблеми реформування судових і правоохоронних органів України та створення належного механізму їх функціонування. Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. Х.: Одіссей, 2010. С. 176–180 24. Клеандров М.И. Экономическое правосудие в России: прошлое, настоящее, будущее. URL: https://www.lawmix.ru/commlaw/1306 25. Конституции государств Европы: в 3 т. / под. общ. ред. и со вступ. ст. директора ИЗСП при Правительстве РФ Л. А. Окунькова. М.: Изд-во НОРМА, 2001. Т. 2. 718 с. 26. Конституция Бельгии URL: https://worldconstitutions.ru/?p=157 27. Конституція Польщі: Закон від 02.04.1997. Офіційний сайт Сейму республіки Польща. URL: http://www.sejm.gov.pl/prawo/konst/polski/kon1.htm 28. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 29. Корецкий В. М. Проэкт Юрия Подебрада об организации мира и безопасности. М. : Известия, 1946. № 5. 240 с. 30. Кривенко В. В. Демократизація судової системи України: проблеми і перспективи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.10. Одеса, 2006. 19 с. 31. Куйбіда Р. О. Організація і розвиток сучасної судової системи України : автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. К. : Академія адвокатури України, 2006. 16 с. 32. Мандичев, Д.В. Історичні умови формування системи господарських судів в Україні: адміністративно-правовий аспект. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». 2016. Вип. 2. Т. 2. С. 62-65 33. Мельник Р. С. Система адміністративного права України: монографія. Х.: Вид-во Харківського національного університету внутрішніх справ, 2010. 398 с. 34. Москвич Л. М. Ефективність судової системи: концептуальний аналіз: моногр. Х. : ФІНН, 2011. 384 с. 35. Москвич Л. М. Ефективність та справедливість судової системи. Вісник Верховного Суду України. 2009. № 8 (108). С. 45 36. Назаров І. В. Конституційні засади побудови судових систем країн Європейського Союзу. Юридична Україна. 2008. № 2. С.81-85 37. Наймолодшому майбутньому судді Верховного Суду – 33 роки. Українське право. URL: http://ukrainepravo.com/news/ukraine/naymolodshomu-maybutnomu-suddiverkhovnogo-sudu-33-roki/ 38. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України URL: http://pidruchniki.com/1958030249013/pravo/naukovopraktichniy_komentar_gospodarskogo_protsesualnogo_kodeksu_ukrayini 39. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. К. : Центр учбової літератури, 2012. 364 с 40. Ніколенко Л. Порівняльно-правове дослідження правової природи господарського суду. Підприємництво, господарство і право. 2010. № 4. С. 150–153. 41. Обрусна С.Ю. Зарубіжний досвід судового управління та можливості його використання при реформуванні судової системи України. Вісник Вищої ради юстиції. № 4. 2010. С. 52-73. 42. Орлова В. В. Добрынин О. В. Как работают патентные суды Германии и Великобритании. Патенты и лицензии. 2007. № 7. С. 47-56 43. Основні новели Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 травня 2016 року URL: http://osvita-stn.ucoz.ua/noveli_sudoustr.pdf 44. Пастухова, В. И. Назначение и функции судебной власти в Республике Беларусь. Юридический журнал. 2018. № 4. С. 37–41. 45. Побирченко И.Г. Советский арбитражный процесс. Киев, Вища школа, 1988. 271 с. 46. Послання Президента України від 03 черв. 2010 р. «Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу». URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0003100-10. 47. Постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 21 сентября 1922г «Положение о порядке разрешения имущественных споров между государственными учреждениями и организациями» / Собрание узаконений РСФСР. М.: Издание Народного Комиссариата Юстиции, 1922. №60. Ст.769. 48. Постановление Совета Министров СССР от 17 января 1974г. «О дальнейшем совершенствовании организации и деятельности государственного арбитража». Собрание постановлений правительства СССР. 1974. №4.Ст.19. 49. Постановление Совета Министров СССР от 23 июня 1959 г. «Об улучшении работы государственного арбитража». Собрание постановлений правительства СССР. 1959. № 15. Ст. 5. 50. Постановление ЦИК и СНК СССР от 6 июня 1924 г. «Положение об арбитражной комиссии при Совете Труда и Обороны». Вестник ЦИК, СНК и СТО СССР. 1924. № 62. Ст. 618. 51. Пояснювальна записка до проекту Закону «Про судоустрій і статус суддів» (реєстр. номер 6450 від 31 трав. 2010 р.). URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=37806. 52. Правила рассмотрения дел государственным арбитражем // Сборник инструктивных указаний Государственного арбитража при Совете Министров СССР. Ввып. 26. М. : Юридическая литература, 1967. 125 с. 53. Прилуцький С.B. Судова система Республіки Польща. Право України. 2004. № 9. С. 146-150. 54. Притика Д. М. Організаційно-правові засади становлення і діяльності господарських судів в Україні : автореф. дис. … докт. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура». Х., 2003. 26 с. 55. Притика Д. М. Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. 328 с. 56. Притика Д.М.Арбітражний суд на етапі переходу до ринкових відносин. Право України. 1992. №9. С.14-19. 57. Про арбітражний суд Закон України (станом на 1 серпня 1997 р.). Верховна Рада України. К. : Парламентське видавництво, 1997. 7 с. 58. Про введення мораторію на примусову реалізацію майна : Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 10. Ст. 77. 59. Про вдосконалення судової системи Республіки Білорусь: Декрет Президента Республіки Білорусь від 29.11.2013 № 6. База даних Національний правовий інтернет портал Республіки Білорусь. URL: http://www.pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=Pd1300006&p1=1 60. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 61. Про відновлення довіри до судової влади в Україні: Закон України від 08.04.2014 № 1188-VII. Відомості Верховної Ради. 2014. № 23. Ст.870. 62. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 31.Ст. 440. 63. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів: Закон від 03.10.2017 № 2147-VIII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2147-19 64. Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя): Закон України від 02 черв. 2016 р. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 28. Ст. 532. 65. Про деякі питання діяльності судів Республіки Білорусь: Указ Президента Республіки Білорусь від 29.11.2013 № 529. URL: http://www.pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=P31300529&p1=1 66. Про забезпечення права на справедливий суд: Закон України від 12 лют. 2015 р. Голос України. 2015. № 35. 67. Про запобігання корупції: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 49. Ст. 2056. 68. Про затвердження складу судових палат, персонального складу колегій суддів у складі судових палат, спеціалізації судових палат та суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рішення зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2017 № 5. URL: https://supreme.court.gov.ua 69. Про захист економічної конкуренції: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 12. Ст. 64. 70. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 29. Ст. 377 71. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006. Офіційний вісник України. 2006. № 19. Ст. 1376. 72. Про міжнародні договори України: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 50. Ст. 540. 73. Про очищення влади: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 44. Ст. 2041. 74. Про Раду з питань реформування судової системи України: Указ Президента. Офіційний вісник України. 2001. №49. Ст. 2184. 75. Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки від 20.05.2015 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/276/2015 76. Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки». URL: Коментар http://nsj.gov.ua/files/1467884108%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%B407.pdf 77. Про судоустрій і статус суддів: Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 78. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07 лип. 2010 р. Голос України. 2010. № 142. 79. Про судоустрій України: Закон України За станом на 15 вересня 2001 р. Верховна Рада України. К. : Парламентське вид-во, 2001. 28 с. 80. Псковская судная грамота. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9-ти томах / Под редакцией О. И Чистякова. М.,1984. Т.1. 253 с. 81. Регламент Главного Магистрата от 16 января 1721 года // Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). Собр. 1. Т. VI. №.3708 82. Рішення Конституційного Суду України від 11 берез. 2010 р. № 8рп/2010 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-10. 83. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами"від 09.09.2010 № 19-рп/2010 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v019p710-10 84. Розвиток публічного права в Україні (доповідь за 2009 –2010 роки) / за заг. ред. Н. В. Александрової, І. Б. Коліушка. К. : Конус-Ю, 2011. 726 с. 85. Рунова В. В. Правові засади організації діяльності господарських судів та місце серед них адміністративно-правового регулювання. Наше право. 2016. № 5. С.105-109 86. Сірий М. І. Проблемні питання реформування судової системи України. Питання удосконалення судової системи України : матеріали наук.-практ. конф. / ред. кол. : Ю. В. Баулін (голов. ред.) та ін. Х. : Кроссроуд, 2007. С. 50–53. 87. Співак В. Реформа судової влади: проблеми теорії та практики/ Василь Співак. Вісник Вищого адміністративного суду України. № 1. – 2011. – С. 41-47 88. Судова реформа в Україні: поточні результати та найближчі перспективи. Інформаційно-аналітичні матеріали до Фахової дискусії на тему «Судова реформа 2010 р.: чи наближає вона правосуддя в Україні до європейських норм і стандартів?» 4 квітня 2013 р. К., 2013. URL : http://www.razumkov.org.ua/upload/Sudova_reforma_2013.pdf. 89. Тацій В.Я. Судова реформа: стан та перспективи розвитку // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. Х.: Одіссей, 2010. С. 166–170. 90. Торговый статут : Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). 2. собр. СПб. Т. 46. 935 с. 91. Тужеляк Н. Про спеціалізацію та децентралізацію судової системи у Німеччині. Юридична газета. 16.06.2015. URL: http://yurgazeta.com/publications/practice/inshe/evropeyskiy-dosvid.html 92. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. URL: http://www.kmu.gov.ua/kmu/docs/EA/00_UkraineEU_Association_Agreement(body).pdf. 93. Указ об учреждении коммерческих судом и устава их судопроизводства от 14 мая 1832 года. Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). 2.собр. СПб. Т. 7: 1830, №5360. 94. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О внесении изменений и дополнений в законодательство Союза ССР о государственном арбитраже» от 18 февраля 1987 года. Ведомости Верховного Совета СССР. 1987. С.43. 95. Устав коммерческого суда для Одессы от 10 марта 1808 года. Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). 2.собр. СПб. Т. 26: 1830, № 22886. 96. Устав о таможенном суде 1727 года. Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). 2. собр. СПб. Т. 7: 1830. 97. Устав судопроизводства торгового: С разъяснениями / Добровольский А.А. С.-Пб.; Тип. т-ва «Обществ. польза», 1905. Ст. 42. 98. Шершеневич Г.Ф. Несколько слов о коммерческих судах. Журнал Министерства юстиции. 1895. № 4. С. 17-26. 99. Шишкін В.І. Організаційна структура судової системи Німеччини. Право України. 1996. №1. С. 47-51. 100. Як відбувається добір кандидатів у Верховний Суд Польщі. Офіційний сайт Київського районного суду міста Одесси. URL: https://kievskiysud.od.ua/pressdepartment/all-news/2937-yak-vidbuvaetsya-dobor-kandidativ-u-verkhovnij-sud-polshchi 101. Glasson E. D. Histoire du droit et des institutions de la France. Paris, 1887-1903. v.4. 450 р.
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (125)