Оцінювання здібностей людини у психодіагностичній практиці клієнта

Содержание:  Вступ 3 1. Оцінювання здібностей людини у психодіагностичній практиці клієнта 4 Висновки 12 Перелік використаних джерел 13  

Вступление: У психодіагностиці як науці під психологічним оцінюванням розуміють процес цілеспрямованого систематизованого збирання інформації про особистість та особливості навколишнього середовища, у якому вона перебуває. Психологічне оцінювання вперше досліджували американські психологи та психіатри, описуючи процедуру відбору осіб для військової діяльності. У 70-ті роки XX ст. термін «психологічне оцінювання» поширився у США, країнах Західної Європи, практично витіснивши собою поширений того часу термін «психологічне тестування». На відміну від психологічного тестування, що передбачає тільки застосування тестів, психологічне оцінювання є комплексним процесом, який передбачає звернення до різноманітних джерел інформації, завдяки чому можна отримати максимально повну картину функціонування особистості. На основі оцінювання здійснюється прийняття відповідного поставленим завданням рішення (висновку). Актуальним напрямом психодіагностичних досліджень є оцінювання здібностей, що обумовлюється практичною значущістю вивчення здібностей і нахилів людини в контексті успішності оволодіння різними видами діяльності, підвищення ефективності праці. Надійні та прогностичні методи діагностики рівня розвитку здібностей широко використовуються у процесі професійної консультації, профвідборі, професійному навчанні й інших сферах. Метою роботи є загальна характеристика та визначення здібностей особистості, опис методик оцінювання здібностей людини в психодіагностичній практиці клієнта.

Выводы: Отже, можемо дійти висновків про те, що необхідність у дослідженні та розробці методів оцінювання здібностей особистості зумовлена зростаючими потребами застосування психологічних знань у різних сферах виробництва, з метою підвищення ефективності розподілу праці. Прийнято виділяти: загальні здібності, які забезпечують оволодіння різними видами знань і умінь, які людина реалізує в багатьох видах діяльності; та спеціальні здібності, що розглядаються стосовно окремих, спеціальних сфер діяльності, (математичні, літературні, художні тощо). Під час вивчення здібностей використовується широкий набір різноманітних методів оцінювання: спостереження, природний і лабораторний експеримент, аналіз продуктів діяльності, тестування та ін. Аналіз різних підходів до психодіагностики здібностей індивіда дозволив виділити й описати найпоширеніші методики, тести, опитувальники, що використовуються з метою оцінювання загальних і спеціальних здібностей. Резюмуючи, зазначимо, що знання методики діагностики неминуче призводить до помилок та знижує її діагностичну цінність. Удавана простота шкал та субтестів, їхня доступність для широкого кола читачів часто призводить до спроб їх використання особами, що не одержали спеціальної підготовки, не розуміють їх особливостей, а також природи обстежуваних якостей, специфіки психодіагностичної ситуації. З метою недопущення дискредитації психодіагностики, нанесення прямої чи опосередкованої шкоди обстежуваним, помилок у сформульованих висновках про відсутність здібностей у даного індивіда при їх об’єктивній наявності і навпаки, інструментарій психодіагностики оцінювання здібностей повинен використовуватися лише фахівцями.

Литература: 1. Бодалев А. А. Общая психодиагностика / А. А. Бодалев, В. В. Столин, В.С. Аванесов. – СПб. : Изд-во «Речь», 2000. – 440 с. 2. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов / Л. Ф. Бурлачук. – СПб. : Питер, 2006. – 351 с. 3. Галян І. М. Психодіагностика : навч. посіб. / І. М. Галян. – 2-ге вид., стереотип. – К. : Академвидав, 2011. – 464 с. 4. Дружинин В. Н. Психология общих способностей / В. Н. Дружинин. – СПб. : Питер Ком, 1999. – 368 с. 5. Теплов Б. М. Проблемы индивидуальных различий / Б. М. Теплов. – М. : Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1961. – 536 с.