Вступление: Понад століття мала група залишається предметом дослідження численної кількості соціально психологічних шкіл і напрямів. Як відомо, соціальна група є основним елементом соціальної структури суспільства. Особливої актуальності нині, в період трансформаційних процесів, набуває теоретичний та емпіричний аналіз соціальних груп, зокрема малої. Ще антропологічні дослідження довели, що людина як соціальна істота стає повноцінною особистістю (має свідомість, мислення, мову, відповідальність, самоконтроль, трудові навички тощо) тільки в контексті соціальних відносин, у тому числі групової діяльності.
Соціальна спільнота, група, колектив – це один із основних феноменів, що ґрунтовно вивчаються у соціології, політології, соціальній психології, соціальній роботі та низці інших соціогуманітарних дисциплін. Така увага з боку науковців до цієї проблематики пояснюється тим, що загальний розвиток суспільства загалом зумовлюється рівнем розвитку його макро- та мікроструктурних компонентів. Глибоке розуміння управлінцями та менеджерами різних рівнів тенденцій, закономірностей і законів розвитку численного розмаїття соціальних груп і є тим чинником, що зумовлює ефективність функціонування як окремих трудових колективів, організацій та установ, так і позитивно позначається на розвитку суспільства загалом як складного соціального метасистемного утворення.
Саме тому актуальним є дослідження сучасних наукових доробків, присвячених аналізу малих соціальних груп як сукупності індивідів, які перебувають у різних типах взаємодії одне з одним.
Об’єктами нашого дослідження стали статті О. О. Морушка, С. К. Андрейчука «Визначення інтегрального соціотипу в малих соціальних групах методом соціонічного аналізу» та П. П. Горностая «Особистість, групова взаємодія і структура малої групи».