Управлінське консультування в Україні та основи консультаційних пропозицій. Аналіз підприємства та консультаційні пропозиції для покращення діяльності об’єкта. Ґрунтові рекомендації консультантів та аналіз їх використання підприємством.

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІНСЬКЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ОСНОВИ КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ПРОПОЗИЦІЙ 5 1.1. Еволюція становлення консультування 5 1.2. Сутність понять „консалтинг”, „консультування” 8 1.3. Особливості функціонування ринку консалтингових послуг 10 1.4. Особливості становлення і розвитку консультаційного бізнесу в Україні 14 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПІДПРИЄМСТВА ТА КОНСУЛЬТАЦІЙНІ ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ 19 2.1. Загальна характеристика проблемної області підприємства Львівська меблева фабрика „Карпати” 19 2.2. Необхідність запрошення консультантів для вирішення проблем підприємства 20 2.3. Діагностика роботи підприємства, поставлена консультантами 23 РОЗДІЛ 3. ҐГРУНТОВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ КОНСУЛЬТАНТІВ ТА АНАЛІЗ ЇХ ВИКОНАННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 28 3.1. Основні пропозиції та рекомендації консультантів 28 3.1.1. Поліпшення якості продукції 28 3.1.2. Створення відділу продажів 29 3.1.3. Впровадження нової продукції/дизайну 29 3.1.4. Зниження витрат виробництва 30 3.1.5. Зменшення оборотного капіталу 31 3.1.6. Зміна процедур набору кадрів 32 3.1.7. Зміна процедур бухгалтерського обліку 32 3.2. Ситуація на підприємстві після проекту 33 ВИСНОВКИ 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42

Вступление:Актуальність дослідження курсової роботи обґрунтовано тим, що у процесі становлення ринкових відносин в Украї¬ні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. На межі банкрутства перебуває сьогодні багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов’язання, і у вирішення проблем підприємств важливе значення має управлінське консультування, яке у наш час активно розвивається у зв’язку з усвідомленням більшістю підприємств необхідності сторонньої допомоги для вирішення існуючих на підприємствах проблем. Метою курсової роботи є комплексне дослідження теоретико-прикладних основ здійснення консультування на українських підприємств та обґрунтування пропозицій консультантів, спрямованих на відтворення ефективної діяльності підприємства, що забезпечить його стійкий розвиток та економічне зростання. Об’єктом дослідження є проблемне підприємством Львівська меблева фабрика „Карпати”, яка потребувала допомоги з боку консультантів. Предметом дослідження виступають організаційно-економічні механізми, задіяні у процесі управлінського консультування. Досягнення встановленої мети вимагає виконання наступних завдань дослідження: - дослідити управлінське консультування в Україні та основи консультаційних пропозицій; - здійснити аналіз підприємства та консультаційні пропозиції для покращення діяльності фабрики „Карпати”; - проаналізувати ґрунтовні рекомендації консультантів та аналіз їх виконання підприємством для покращення діяльності. Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних фахівців з питань консультування, консультаційного управління, зокрема, найбільш повно ці проблеми висвітлені у роботах Верби В.А., Жаворонкової Г.В., Карамушки Л.М. Маккхема К., Марченко О.С., Спільника І., Чернова Ю.В., Комішина С.В., Тищенко А.І. та ряду ін. У дослідженні використано ряд загальнонаукових та спеціальних методів дослідження процесів і явищ у їх взаємозв’язку і розвитку. Серед загальнонаукових методів пізнання необхідно виділити абстрактно-теоретичний, історичний, діалектичний, аналізу й синтезу, що були використанні при визначенні та узагальненні теоретико-методологічних та виопрацювання практичних рекомендацій щодо банкрутства. Інформаційну базу дослідження склали теоретична та практична інформація, дані, опубліковані у наукових роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, науково-практичних конференціях, періодичних виданнях. Структура роботи складається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання; трьох розділів для вирішення основних поставлених завдань курсової роботи. Завершують роботу висновки та список використаних джерел.

Выводы:узагальнення: Започаткування консалтингового бізнесу було пов’язане з бажанням колишніх успішних підприємців і керівників, які за різних причин відійшли від справ, передати свій досвід іншим компаніям. Так була створена перша консалтингова фірма ("Служба ділових досліджень"), яка з’явилась на початку ХХ ст. в Чикаго і пропонувала клієнтам проведення робіт з підвищення ефективності функціонування промислових підприємств. Після Другої Світової війни сплеск ділової активності сприяв становленню консалтингу, як офіційно визнаної професії та прибуткового бізнесу. Відмітною рисою управлінського консультування того періоду стала адаптація типових управлінських принципів і методів до потреб конкретних підприємств. Консалтинг початку XXI століття характеризується системним і ситуаційним підходом при вивченні і розв’язанні управлінських проблем підприємств, розробкою інтелектуальних продуктів, що розробляються на стиках функціональних аспектів менеджменту, міжгалузевої взаємодії, розвитку кластерної економіки. Про суттєву роль управлінського консультування у ринковій економіці свідчить факт виділення його у окремий сектор економіки. До найважливіших причин стрімкого розвитку управлінського консультування та зростання попиту на консалтингові послуги на світовому ринку відносять наступні: - загальну тенденцію глобалізації бізнесу, яка однаково сприяє попиту на консалтингові послуги і серед транснаціональних корпорацій, що захоплюють нові ринки, і серед щойно створених компаній, які сподіваються позиціонуватися на світовому ринку; - можливість використання ідей і таланту консультанта в якості конкурентної переваги у ринковій боротьбі; - необхідність впровадження інформаційних технологій, які дозволяють значною мірою підвищити продуктивність компанії. Управлінське консультування дозволяє: - ідентифікувати та аналізувати управлінські проблеми і можливості; - пропонувати альтернативні варіанти вирішення цих проблем; - надавати допомогу в реалізації рекомендацій та впровадженні конструктивних змін, що визнані доцільними. Основним завданням управлінського консультування є надання допомоги клієнтам у вирішенні їх управлінських та ділових проблем, оптимізації їх бізнесу, підвищенні ефективності функціонування клієнтської організації. Менеджмент-консалтинг, який є особливим видом консультаційної діяльності, має специфічні професійні ознаки. Основними характерними рисами роботи консультантів з управління є: загальна ерудиція та компетентність, незалежність та неупередженість, рекомендаційний характер пропозицій і конфіденційність. Особливості функціонування ринку управлінського консультування в цілому визначаються специфікою самого товару – консалтингової послуги, інтелектуального продукту, що залишається у розпорядженні клієнта після завершення консультування. Специфіка консалтингової послуги полягає в її удаваній невідчутності, непомітності та, як правило, у відсутності завершеної матеріальної форми до її продажу. Потреба у допомозі консультантів обумовлена не тільки новими знаннями, аналітичними уміннями, заходами та методологічними підходами, які може привнести консультант в клієнтську організацію, а й тим, що сторонні консультанти покликані допомагати менеджерам орієнтуватися в складних умовах прискорення технологічних змін, швидкого зростання ділової активності, що надзвичайно впливає на майбутнє організації. Більшість фахівців, що досліджують даний ринок, вважають, що попит на консультування обумовлений в першу чергу: - поточною завантаженістю менеджерів фірм, що перешкоджає їх самостійному вирішенню глобальних проблем розвитку та кризових проблем компанії; - прагненням отримати незалежну оцінку справ в організації; - необхідністю постійного підвищення ефективності виробництва та бізнесу в умовах жорсткої конкуренції та ускладнення управлінських проблем; - інтеграцією в світове економічне товариство, інтернаціоналізацією вимог та стандартів; - необхідністю ініціації змін в організації; - подоланням стереотипів вирішення існуючих проблем; - навчанням персоналу новим управлінським технологіям. Потенційними споживачами консалтингових послуг виступають будь-які організації, що зустрічаються з управлінськими проблемами. До них в першу чергу можна віднести приватні компанії, банки, державні установи, професійні асоціації, інвестиційні фонди та ін. Український ринок консалтингу в порівнянні з іншими країнами - дуже молодий, він переживає період становлення, залишаючись при цьому недостатньо структурованим. Але, незважаючи на це, попит на послуги менеджмент-консалтингу, так само як і вимоги клієнтів, з кожним роком зростають. Це обумовлено частково й тим фактором, що європейські консалтингові компанії починають виходити на український ринок, пропонуючи інноваційні рішення. Така ситуація спонукує український консалтинговий бізнес розвиватися швидше, вибирати свої пріоритети, уміло застосовувати європейський досвід для власної економіки й шукати свою нішу на ринку консалтингових послуг. Львівська меблева фабрика «Карпати» була заснована в 1962 році як державна компанія. У 1993 році компанія була приватизована й перетворена в акціонерну компанію. За останні три роки продажі постійно скорочувалися, і компанія в технічному плані виявилася банкрутом, тобто підприємству, як ми бачимо, була необхідна допомога консультантів. Відразу після прибуття в компанію консультанти встановили, що якість продукції є очевидно поганою, навіть за українськими стандартами. На момент приїзду консультантів не був організований відділ продажів/маркетингу, і керівництво не усвідомлювало в цьому ніякій необхідності. Була відсутня документація про клієнтів, торговельним агентам не надавалося ніякій самостійності в пошуку клієнтів, а вони й не прагнули проявляти ініціативу. Існуючий асортименти продукції необхідно було припинити продавати. Собівартість продукції була досить висока, що, звичайно, відображалося на можливості продажів за конкурентоспроможними цінами. Як і на більшості колишніх радянських підприємств, процес прийняття рішень був централізованим, і велика увага приділялася технічній кваліфікації фахівців. Продажі й рентабельність компанії почали скорочуватися незадовго до прибуття консультантів. Ситуація також ускладнювалася тим фактом, що компанія на 100% належала нинішнім і колишнім працівникам. Керівництво не хотіло пропонувати заходи щодо реструктуризації, які будуть непопулярні в працівників-акціонерів. На першому етапі необхідно було переконати робітників у необхідності поліпшення якості. Поліпшення якості консультанти продукції домоглися досить швидко. Консультанти мали намір впровадити процеси управління якістю шляхом організації кружків якості, проведення групових дискусій з якості й т.д. Створення відділу продажів є обов’язковим для виживання компанії. Процес виявився досить важким, тому що керівництво наполягало на пошуку ресурсів усередині компанії. Консультанти проводили заняття з торговельними агентами, представили нові методи збуту й процедури адміністрування продажів, нову систему оплати праці торговельних агентів і наполягали на необхідності пошуку нового менеджера з продажів. Консультанти посприяли в процесі впровадження нових ідей дизайну, показуючи продукцію порівняних з фабрикою „Карпати” західних виробників, вивчаючи з конструкторською групою кожен з існуючих виробів, для того, щоб з’ясувати, у які можна внести поліпшення, ввівши новий товарний знак (розроблений дизайнерами «Карпат»). Особливо корисною для початку змін виявилася навчальна поїздка в країни ЄС. У цій поїздці взяли участь провідні інженери й начальники цехів. Це допомогло переконати інженерів, що використовуване устаткування необов’язково повністю застаріле - аналогічні європейські компанії використовують подібне старе встаткування. Але використовують більш продуктивно. Останнім часом виробництво було встановлено на рівні необхідних продажів. Першою рекомендацією, що стосується всіх відділів, а особливо служби маркетингу, була необхідність підбора професійних фахівців на вакантні посади відповідно до посадових інструкцій, що відображають завдання сучасних умов ринку, замість призначення на посаді людей, які не зможуть виконати свої обов’язки. У підборі персоналу була досягнута більша гнучкість. Організаційна структура компанії була переглянута, і керівники відділень одержали повну відповідальність за роботу свого сектора. Отже, після порівняння висновків аналізу з отриманими результатами самими основними релевантними характеристиками можна відзначити наступні: - продукція досягла стандарту якості, що відповідає сегменту ринку, на якому вона продається; - існує відділ маркетингу, укомплектований досить підготовленими фахівцями, керівник відділу несе повну відповідальність за діяльність відділу, але, проте, може знадобитися подальше навчання персоналу; - впроваджено нові асортименти виробів, які краще адаптовані до поточних смаків, ринків і виробничим процесам; - компанією вжиті заходи по скороченню виробничих витрат завдяки енергозберігаючим заходам і зусиллям працюючих; - припинено скорочення оборотного капіталу й впроваджені методи, націлені на контроль використання оборотного капіталу; - найм на нові посади усе ще здійснюється переведенням працівників, які можливо, не підходять для нової діяльності (треба взяти до уваги, що правові норми ставлять за обов’язок компанії надати таку можливість існуючому персоналу), але сьогодні реальною можливістю стає залучення фахівців з боку; - вводиться нова інформаційна система, і співробітники фінансового відділу використовують нові методи роботи; - залежно від цеху й устаткування виробничі витрати скоротилися від 20% до 50%.

Литература:1. Верба В. А. Решетняк Т.І. Організація консалтингової діяльності: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 244 с. 2. Давиденко В. Особливості розвитку бізнес-консалтингу в Україні // Науковий вісник. – Ірпінь, 2004. – N2 (24): Економіка, право. – С.12-17. 3. Давиденко В.В. Вдосконалення організаційних засад консалтингового бізнесу // Економіка: проблеми теорії та практики. – Д., 2004. – Вип.192, т.2. – С.598-604. 4. Давиденко В.В. Кадрова політика як інструмент розвитку консалтингової компанії // Формування ринкової економіки. – К., 2004. – Вип.12. – С.255-263. 5. Давиденко В.В. Попит на консультаційні послуги як основний фактор існування консалтингового бізнесу // Економіка: проблеми теорії та практики. – Д., 2004. – Вип.190, т.2. – С.536-542. 6. Джентл Роберт. Как сделать карьеру в консалтинге / В.И. Писарева (пер.). – СПб.: Нева, 2003. – 184 с. 7. Жаворонкова Г.В. Управління якістю інформаційно-консалтингових послуг // Зб. наук. пр. – Умань, 2002. – Вип.55. – С.270-284. 8. Иванов М.С., Фербер М.В. Руководство по маркетингу консалтинговых услуг – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 139 с. 9. Игуменцева Н.В. Особенности формирования кадрового потенциала в консалтинговом бизнесе // Вісник. – Х., 2002. – №564. – С.378-381. 10. Калянов Г. Н. Консалтинг: от бизнес-стратегии к корпоративной информационно-управляющей системе. – М.: Горячая линия-Телеком, 2004. – 208 с. 11. Карамушка Л.М. Основи психолого-управлінського консультування. – К.: МАУП, 2002. – 136 с. 12. Коростелев В.А. Роль консалтинга в управлении бизнесом. – К.: МАУП, 2004. – 252 с. 13. Коростельов В.А. Управлінське консультування. – К.: МАУП, 2003. – 104 с. 14. Маккхем К. Управленческий консалтинг / Пер. с англ. – М.: Дело и сервис, 1999. – 288 с. 15. Марченко О.С. Консалтинговая фирма и минимизация трансакционных издержек в условиях современной экономики // Наукові праці. – Донецьк, 2004. – Вип.75: Сер.: Економічна. – С.196-200. 16. Марченко О.С. Консалтинговая фирма как организационная форма интеллектуального бизнеса // Управління розвитком. – Х., 2003. – №1. – С.74-76. 17. Марченко О.С. Основные характеристики ценности услуг экономического консалтинга // Економіка: проблеми теорії та практики. – Д., 2005. – Вип.202, т.4. – С.1003-1010. 18. Мишалова Т.О. Шляхи вдосконалення якості консалтингових послуг в Україні // Економіка та підприємництво. – К., 1998. – Вип.2. – С.113-117. 19. Посадский А. Основы консалтинга: пособие для преподавателей экономических и бизнес-дисциплин. – М.:ГУВШЭ, 1999. – 240 с. 20. Спільник І. Консалтингова діяльність в Україні: проблемні питання та аналітичні аспекти // Наук. зап. – Тернопіль, 2005. – Вип.14. – С.85-89. 21. Чернов Ю.В., Комишин С.В., Тищенко А.И. Управленческое консультирование: Учебн.пособие. – Х.: Олди-плюс. – 272 с. 22. Шапошникова Е.Н. Современное состояние консалтинга в Украине // Зб. наук. пр. – Донецьк, 2005. – Т.6: Сер.: Державне управління, вип.48: Фінансово-банківські механізми державного управління економікою України. – С.272-283.