Зороастризм

Содержание:Вступ 3 1. Пророк Зороастр і його релігія навчання 5 2. Зороастрійські релігійні обряди та етика 8 3. Авеста як священня книга зороастрійців 11 4. Вплив зороастризму на інші релігії 13 Висновок 16 Список літератури 17

Вступление:Чи замислювались ви колись, що таке вогонь? Така знайома в житті річ: нічого немає простіше, ніж чиркнути сірником — ось він, вогонь! Але це занадто просто. Ось, що кажуть про нього фізики: це згусток низькотемпературної плазми, точніше — частка матерії, що складається з повністю іонізованих високою температурою молекул повітря. А це занадто складно для розуміння. А ось вогонь ще в одній іпостасі — нищівна сила, що руйнує і природу, і людські домівки, не зупиняється ні перед чим. Так можна описати вогонь сьогодні, в еру загальної освіти і технології. А що ж було раніш, коли первісне суспільство тільки-но навчилося підкоряти цю чарівну силу?! Тоді виникає багато вірувань, пов’язаних з вогнем. Одне з них — вогнепоклонство, напряму пов’язане з такою релігією як зороастризм. Більшість підручників тлумачить вогнепоклонство в культі зороастризму лише як дань верховному божеству Ахурамазді . Але це не зовсім так , справжній зв’язок вогню з філософією зороастризму набагато глибший. Вогонь дійсно відіграє велику роль в культі зороастризму, але це не звичайний вогонь... Це — одушевлений вогонь! Зрозуміти таке визначення допомагає гілозоїзм — філософське вчення про загальну “одушевленість” матерії. Страсний проповідник гілозоїзму — Джордано Бруно (1548 – 1600, спалений, до речі, на багатті інквізиції) — сформулював загальні його принципи в творі “Про причину, Початок та Єдине”, де провів гіпотезу про “світову душу” та єдиний початок усього. В кінці трактату Бруно доходить висновку, що навіть дрібна купка попелу має душу. Тому достатньо навіть частки цього попелу, щоб зберегти себе первісного і відновитись. (Практика показує, що Бруно помилявся — і полум’я багаття інквізиції є тому підтвердженням.) Таке відновлення, треба відмітити, нагадує легенду про Фенікса. Фенікс («Фойнік» — за ХІ книгою “Історії” Плінія) — це міфічне створіння, яке походить з Ефіопії. Живе Фенікс за одними даними 500, а за іншими — 1460 та 12955 років. Фенікс має вигляд орла з червоно-жовто-золотим пір’ям. Найбільш цікаво в ньому те, що, передбачаючи свій швидкий кінець, Фенікс, за Геродотом, спалює себе в гнізді, але тут же відроджується. Причому не просто відроджується, а починає нове життя — це вже чиста, молода, повна енергії істота, над істота. Тепер звернемось до класика німецької філософії — Фрідріха Ніцше. Розповідаючи про філософію Заратустри, а фактично — зороастризму, він однією з головних ідей вважає зверхність в світі надлюдини, філософського ідеалу людини (ідеалу — хоча б в уявленні Ніцше). За Ніцше, звичайна людина, щоб досягти стану надлюдини, повинна переродитися (Фенікса не нагадує?).

Выводы:Отже, що можна ще додати про таку релігію як зороастризм? Тільки те, що, як бачимо, це дійсно надзвичайна релігія. Це і її наполовину моно-, наполовину політеїзм. Це і те, що за легендою Заратустра отримав Одкровення, а, значить, за часом існування, її можна назвати найдавнішою релігією Одкровення. Це і її обожнювання вогню як священної субстанції. Я не закликаю миттєво переходити до зороастризму, але, на мій погляд, зараз, в світі, в якому навіть релігії підвладні дії технічного прогресу, зороастризм залишається тим унікальним синтезом магії, фетишизму, високих принципів Одкровення і глибокої філософії буття, якої іноді так не дістає в нашому житті...

Литература:1. Авеста в русских переводах \ под ред. Рак И. В.— СПб.— М.: Журнал «Нева» — Летний Сад, 1998 г. — 285 с. 2. Калінін Ю. А., Харьковщенко Є. А. Релігієзнавство: підручник. — К.: Наукова думка, 2000. — 352 с. 3. Лубський В. І., Лубська М. В., Теремко В. І. Релігієзнавство: підручник. — К.: Академвидав, 2003. — 432 с. 4. Малерб Мишель. Религии человечества. Миф, религия, культура.— М.— СПб.: Рудомино — Университетская книга, 1997. — 608 с. 5. Ницше Фридрих. Так говорил Заратустра: книга для всех и ни для кого.— М.: СП «Интербук», 1990.— 301 с. 6. Рак И. В. Мифы древнего и раннесредневекового Ирана.— СПб.— М.: Журнал «Нева» — Летний Сад, 1998 г. — 559 с. 7. Шиханов Д. Игра с огнём.— М.: ООО «Издательство АСТ», 2003.— 329 с.