Коспенсаторна гіпертрофія

Содержание:ВСТУП 3 1. Визначення поняття «гіпертрофія» та його характеристика 4 2. Компенсаторна гіпертрофія, причини виникнення, приклади 6 3. Синдроми компенсаторної гіпертрофії міокарда передсердь і шлуночків 8 ВИСНОВКИ 16 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 17  

Вступление:Вивчення питань, що стосуються структурно-функціональних механізмів компенсаторно-пристосувальних процесів, в даний час є актуальним як в теоретичному, так і в практичному плані. Сталість внутрішнього середовища організму, яка називається гомеостазом, є неодмінною умовою його існування. Така відносна стабільність біологічних систем повинна зберігатися як при зміні зовнішнього (навколишнього) середовища, так і внутрішнього (при розвитку патології). Реакції, які забезпечують пристосування організму до навколишнього середовища і виживання виду, вироблені в процесі філо- і онтогенезу, називаються пристосувальними. При дії надзвичайних чинників, які викликають пошкодження частини структур організму, запускаються реакції, спрямовані на компенсацію порушених функцій, які називаються компенсаторними. Аналіз літератури свідчить про те, що відомості з проблеми структурно-функціональної основи компенсаторно-пристосувальних процесів носять уривчастий характер, залишається безліч спірних і невирішених питань. До них відносяться такі питання, як співвідношення гіпертрофії і гіперплазії клітин. Вирішення цих механізмів дозволяє розкрити загальнобіологічні закономірності становлення компенсаторно-пристосувальних процесів на різних рівнях організації. Це обумовлено нагальними завданнями біології і медицини, що визначає сучасність і актуальність даної проблеми 2.    

Выводы:Компенсація не є протиставленням поняттю пристосування – це одна з приватних форм пристосування, її прояв у конкретного індивідуума. У медицині поняття компенсації виводиться суто логічно з поняття декомпенсації (і навпаки): мається на увазі відновлення порушеної рівноваги. Отже, ті процеси, які забезпечують організму відновлення втрачених структур і заповнення порушених функцій в умовах патології, можуть бути об’єднані в одну групу під назвою «компенсаторно-пристосувальні процеси». Таким чином, компенсаторно-пристосувальні процеси – це морфологічні та функціональні зміни в організмі, спрямовані на заміну втрачених функцій. На відміну від ушкоджень, які є гіпобіотичними процесами, ці процеси супроводжуються підвищенням або нормалізацією рівня життєдіяльності та забезпечують пристосування організму до нових умов існування при патологічних станах. Найпоширеніший вид гіпертрофії – це компенсаторна або робоча гіпертрофія, яка зустрічається як в умовах фізіології, так і при деяких патологічних станах. Причиною її є посилене навантаження органу або тканини. В умовах патології робоча гіпертрофія розвивається в тих випадках, коли в результаті хворобливого процесу органу або частини органу доводиться посилено працювати. Іншими словами, компенсаторна гіпертрофія – це гіпертрофія посилено функціонуючого органу 4.    

Литература:1. Буцель А. Ч., Долина И. В. Гипертрофия лимфоэпителиального кольца глотки : учеб.-метод. Пособие. Минск : БГМУ, 2011. 14 с. 2. Основные направления в формировании морфологических изменений сердца спортсменов / Шарыкин А. С., Бадтиева В. А., Субботин П. А., Рубаева З. Г., Попова Н. Е., Хохлова М. Н. Кардиоваскулярная терапия и профилактика, 2014; 13(5). С. 94–102. 3. Приобретенные пороки сердца: митральные и аортальные : метод. указ. к практ. занятиям по пропедевтике внутр. медицины для студентов мед. фак-тов высш. мед. учеб. заведений III–IV уровня аккредитации / сост. Т. В. Ащеулова, О. Н. Ковалева, Н. А. Сафаргалина-Корнилова, Н. Н. Герасимчук. Харьков : ХНМУ, 2016. 28 с. 4. Компенсаторно-приспособительные процессы. Кафедра патоморфології з курсами гістолоїі, судової медицини та секційного курсу. Сумський державний університет : веб-сайт. URL: http://pathology.med.sumdu.edu.ua/images/stories/lectures/russian/processes_adaptation_and_compens.pdf (дата обращения: 05.11.2019). 5. Синдромы гипертрофии миокарда предсердий и желудочков / Струтынский А. В., Баранов А. П., Глазунов А. Б., Бузин А. Г. Лечебное дело. № 1. 2008. С. 80–89. 6. Смоленский А. В., Михайлова А. В. Основные направления развития спортивной кардиологии. Наука и спорт: современные тенденции. 2013. № 1. С. 69–79. 7. Heidbuchel H., La Gerche A. The right heart in athletes: evidence for exercise induced arrhythmogenic right ventricular cardiomyopathy. Herzschrittmacherther Elektrophysiol. 2012. № 23. С. 82–86.