Логіка Новго часу

Содержание:Вступ 3 1. Виникнення та розвиток науки логіки 4 2. Розвиток логіки у Новий час 6 Висновки 13 Список використаних джерел 15  

Вступление:Пізнання є поступальний історичний процес розвитку від незнання до знання. У зв’язку із загальним ходом розвитку наукового знання змінюється і наука логіка. За час існування логіки як науки її предмет піддавався дуже значним змінам. Специфіка логіки полягає в тому, що вона вивчає не об’єктивний світ природи і не суб’єктивний світ переживань, а мислення, за допомогою якого людина пізнає і те, і інше. Історія логіки вивчає етапи розвитку цієї науки. Цікавою задачею є розгляд історії розвитку логіки в Нові часи як частини загального розвитку цієї науки. Новий час – це період в історії людства, що знаходиться між Середньовіччям і Новітнім часом, приблизно з 17-го до 20-го століття. В даний відрізок часу відбувається виникнення нової цивілізації, нової системи відносин, європоцентристського світу, «європейського дива» і експансія європейської цивілізації в інші райони світу. Завдяки культурі Відродження середньовічний світогляд, центральною ланкою якого була віра і аскетизм, поступово занепав. Він був витіснений все більшим інтересом до античної спадщини, людини і наук, які її вивчають. Передові ідеї мислителів епохи Відродження знайшли свій відбиток і були розвинуті в філософії і логіці Нового часу. Прогрес наук, який, як відомо, вимагав того, щоб схоластичний метод мислення замінився новим методом пізнання, обумовлений об’єктивною реальністю. Філософія нового часу характеризується матеріалістичною тенденцією, розвитком елементів діалектики, поєднанням філософії з природничими науками.  

Выводы:Логіка – це особлива наука про мислення. Логіку можна визначити як науку про закони й операції правильного мислення. Логіка пройшла у своєму розвитку складний шлях від логіки Арістотеля до сучасної некласичної логіки, що охоплює проміжок у 25 століть. «Старше» формальної логіки, мабуть, тільки філософія і математика. Причому логіка як наука за цей вагомий проміжок часу встигла значно змінитися. Історію логіки можна розділити на два основні етапи: перший тривав понад дві тисячі років, впродовж яких логіка розвивалася дуже повільно; другий почався в другій половині XIX ст., коли в логіці сталася наукова революція, що в корені змінила її обличчя. Це було обумовлено передусім проникненням в неї математичних методів. На зміну аристотелівській, або традиційній, логіці прийшла сучасна логіка, що називається також математичною, або символічною. На початку Нового часу Ф. Бекон і Р. Декарт різко виступили проти арістотелівської логіки. Вони зробили спробу створити логіку відкриттів, що дозволяє за допомогою експериментів відображати природний світ і його властивості більш адекватно, ніж в арістотелівській середньовічній логіці, яка відійшла від матеріального критерію істини. Логіка, яка вивчає мислення і застосовується як засіб пізнання, виникла і розвивалась як філософська наука і в теперішній час є складною системою знань, що включає дві відносно самостійні науки: логіку формальну і логіку діалектичну. Застосування діалектичного методу в історії логіки перетворює її з науки, в якій переважали прості описи систем логіки, що змінили один одного, і суб’єктивна оцінка їх, в науку, що розкриває закономірності історичного її розвитку. Історія логіки показує, що розвиток вчень про саме мислення здійснюється у формі боротьби протилежностей, у боротьбі між прогресивними і реакційними напрямами в логіці, між матеріалізмом і ідеалізмом в ній. Історія логіки повинна показати зв’язок розвитку логіки із загальним ходом історичного розвитку суспільства, з громадським буттям, з розвитком виробництва і техніки, з класовою боротьбою, з розвитком філософії і наук (математики, природознавства та ін.). Встановлюючи зміну етапів в розвитку логіки, ми повинні водночас враховувати спадкоємність в розвитку логічних вчень. Логіка знаходиться в постійному становленні і розвитку, оскільки можливості і предмет її дослідження та зображення безмежно широкий. Отже, можна зробити висновок, що спочатку логіка зародилася в надрах філософії. Як у філософській літературі, так і в теорії навчання, розрізняють формальну і діалектичну логіку. Формальна логіка має справу з результатом процесу пізнання, тобто вона бере участь в отриманні нового знання. Діалектична логіка розглядає питання самого процесу формування нових знань.    

Литература:1. Арутюнов В.Х., Кирик Д.П., Мішин В.М. Логіка: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 1997. 2. Богдановський І. В. Логіка: Опорний конспект лекцій / Міжрегіональна академія управління персоналом. К. : МАУП, 2004. 168с. 3. Дуцяк І. З. Логіка. Львів: Просвіта, 1996. 128 с. 4. Жеребкін В. Логіка: Підручник. 7-е вид., стереотипне. К.: Знання, 2004. 255 с. 5. Ішмуратов А. Т. Вступ до філософської логіки: Підручник для студентів і аспірантів. К.: Абрис, 1997. 350 с. 6. Попов П. С. История логики нового времени. М., Издательство МГУ, 1964. 262 с. 7. Решетов О. О. Логіка: Навч. - метод. посіб. для студ. вищ. навчальних закладів. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2002. 52 с. 8. Тофтул М. Г. Логіка: Посібник. К.: Академія, 1999. 336 с. 9. Хоменко І. В. Логіка : підручник для студ. вищих навч. Закладів. К.: Центр учбової літератури, 2007. 335 с.