Структура та напрями регулювання форм ринку

Содержание:Вступ 3 1 Розділ. Сутність та структура фармакологічного ринку України 6 1.1.Сутність фармакологічного ринку 6 1.2.Структура фармакологічного ринку 8 2 Розділ. Регулювання фармакологічного ринку України 10 2.1.Основні нормативно-правові акти, що регулюють фармакологічний ринок України 10 2.2.Функціїї державних органів по регулюванню фармакологічного ринку України 21 3 Розділ. Напрямки вдосконалення регулювання фармакологічного ринку України 29 3.1.Необхідність державної реєстрації цін на основні лікарські засоби 29 3.2.Необхідність створення єдиного регуляторного органу 31 Висновки 34 Список літератури 36

Вступление:Охорона здоров'я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та забезпечує її реалізацію. Безпосередню охорону здоров’я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші установи охорони здоров'я. Заходи охорони здоров’я здійснюються в установах охорони здоров’я. Установи охорони здоров’я - підприємства, установи та організації (державні або приватні), завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров’я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Організація діяльності медичних установ набуває особливої значимості на сучасному етапі розвитку української системи охорони здоров'я. Отже, актуальність обраної теми полягає в тому, що управлінські проблеми знаходять свій відбиток у всіх концепціях і програмах реформи системи охорони здоров'я в країні. Тому представляється цікавим розглянути загальні методологічні підходи до діяльності організацій, що займаються наданням медичних послуг населенню. Сприяння здоров’ю та здоровому способу життя визначене законодавством України як один з основних напрямів державної політики охорони здоров’я, що передбачає необхідність багатосекторальної діяльності, залучення до неї держави, громади, некомерційних і комерційних неурядових організацій та індивідуумів. На сьогодні в Україні однією з актуальних проблем є необхідність кардинального реформування нормативно-правового регулювання охорони здоров’я. Однак рішення цієї проблеми гальмує відсутність необхідних теоретичних та практичних знань про особливості окремих законодавчих систем різних країн. Деякі положення законодавства України, які прямо чи опосередковано стосуються регулювання проблем, пов`язаних з формуванням здорового способу життя матерів та дітей, потребують певного вдосконалення з метою врахування міжнародних підходів. Актуальність такого вдосконалення зумовлена в тому числі й необхідністю реалізації Концепції адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. №1496. Державне управління економікою — це організуючий і регулюючий вплив держави на економічну діяльність суб’єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності. Основ¬ними функціями управління є: організація, планування, регулювання, кадрове забезпечення, контроль. Державне регулювання – управління соціально-економічним розвитком країни, тобто сукупність заходів державного впливу на об’єкти і процеси з метою надання певної спрямованості господарській діяльності суб'єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів Основними функціями державного регулювання є: регулювання макроекономічних пропорцій; розроблення та реалізація науково-технологічної, інвестиційної та соціальної політики; фінансування фундаментальних досліджень у галузі суспільних, природничих і технічних наук за рахунок бюджетних коштів і кредитів; економічний захист власних пріоритетних виробництв; розроблення регіональної політики; фінансування заходів соціальне та культурної політики; пом'якшення впливу кризових явищ; соціальний захист населення; вироблення вимог з охорони навколишнього середовища та його відтворення; захист особи, підприємництва, інтересів держави, майнових та інших прав громадян; організація інвестиційної діяльності. На сьогоднішній день прийнято ряд законів за якими здійснюється фармакологічна та медична діяльність в Україні, наприклад, такі, як: Закон України «Про лікарські засоби», Закон України „Про підприємництво”, Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закон України „ Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Законом України “ Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” та інші. Стратегічним напрямом розвитку фармакологічної галузі є її перехід до роботи за європейськими стандартами, який полягає у впровадженні системи забезпечення якості ліків, гармонізації відповідних нормативно-правових актів із законодавством ЄС Мета фармакологічного рин¬ку — задоволення попиту споживачів на якісні лікарські засоби та прибутковість такої діяльності для підприємців, що діють на конкурентних заса¬дах. У цьому контексті державне регулювання. Однією із функцій державного регулювання є функція державного контролю. Державний контроль включає контролюючі дії усіх без винятку державних структур. Його ос¬новна мета — дослідження взаємовідносин суб'єктів державного управління з метою підтри¬мання законності та дисципліни у державному управлінні. Цілі контролю можна поділити на стра¬тегічну та тактичну. Стратегічною ціллю контролю є забезпечення законності й дисципліни у суспільстві взагалі та державному управлінні зок¬рема. Тактична — полягає у нагляді та аналізі відповідності діяльності усіх суб'єктів суспільних відносин встановленим державою параметрам. Мета роботи: вивчити структуру та напрямки регулювання фармакологічного ринку України. Мета роботи визначає основні завдання: з’ясувати сутність та структуру фармакологічного ринку України, оцінити напрямки регулювання фармакологічного ринку України, розробити напрямки вдосконалення регулювання фармакологічного ринку України. Предмет дослідження: структура та напрямки регулювання фармакологічного ринку України. Об’єкт дослідження: фармакологічний ринок України.

Выводы:Уряди, які піклуються про здоров’я своїх громадян, розробили відповідні регуляторні норми, які належним чином збалансовують інтереси власників об’єктів інтелектуальної власності та пацієнтів, які потребують доступу до інноваційних безпечних та ефективних ліків. На нашому ринку багато відтворених препаратів закордонного виробництва. Факт, що до складу препарату входить активний фармацевтичний інгредієнт, — необхідна, але далеко не достатня умова для віднесення лікарського засобу до категорії генериків. Достатньою умовою є еквівалентність генерика щодо препарату порівняння. Тому актуально впроваджувати обов’язкові дослідження біоеквівалентності препаратів-генериків, або ж, у випадку приналежності препарату до І або ІІІ класу Біофармацевтичної класифікаційної системи, — дослідження in vitro з наступним отриманням біовейвера. Відомо, що фармацевтична галузь розвинених країн світу є найбільш «зарегульованою». Цього, на жаль, не можна сказати про українську фармацію, що істотно гальмує її розвиток. На сьогоднішній день ми маємо регуляторні документи під назвою «Настанова», наприклад, з фармацевтичної розробки, вивчення стабільності, біоеквівалентності, які носять лише рекомендаційний характер. Безперечно, МОЗ України, ДП «Державний фармакологічний центр», Державна служба лікарських засобів та виробів медичного призначення, Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів та ін. зробили значний внесок у розвиток регуляторної бази вітчизняної фармацевтичної галузі. Українські виробники ЛЗ могли б узяти на себе відповідальність за розроблення певних пропозицій щодо подальшого розвитку регуляторної бази галузі, гармонізованих з відповідними нормами ВООЗ та ЄС, і подавати їх на розгляд до відповідних державних структур. Крім того, існує необхідність встановлення зворотного зв’язку з органами державної влади, що допомогло б уникнути розроблення ними неефективної нормативної бази для фармацевтичної індустрії. У цьому відношенні зразковим можна вважати досвід Європейської бізнес-асоціації, керівники якої на регулярній основі зустрічаються з вищими посадовими особами МОЗ України. Враховуючи вищезазначене та особливості поточного моменту, необхідність пошуку шляхів виходу на провідні фармацевтичні ринки світу та розроблення стратегії процвітання вітчизняних фармацевтичних виробників в умовах гострої конкуренції зумовили розглянути можливість створення дієздатної Асоціації фармацевтичних виробників України. Об’єднання довкола цієї асоціації вітчизняних фармацевтичних підприємств дозволить розробити стратегію розвитку галузі та допомогти державним органам удосконалити норми, що регулюють діяльність фармацевтичної сфери. Крім того, не буде перебільшенням сказати, що одним із першочергових завдань є запровадження науково обґрунтованої та прозорої формулярної системи в Україні. Доки цієї системи не буде запроваджено, доти вітчизняний виробник не матиме чітких орієнтирів щодо руху далі, неспроможний буде належним чином комплектувати свій портфель препаратів. Також треба винести на обговорення широкого загалу фахівців проблему створення механізму державного відшкодування витрат на закупівлю ЛЗ, оскільки запровадження страхової медицини в Україні явно забуксувало. Треба всебічно вивчити досвід країн ЄС, особливо нових її держав-членів, щодо впровадження європейської регуляції фармацевтичної галузі. Слід також пам’ятати, що регуляція ліків у ЄС — не догма, вона постійно удосконалюється. Тому нам вкрай необхідно запросити консультантів з Європейської комісії та Європейського агентства з оцінки лікарських засобів (ЕМЕА). До речі, вони готові надати таку допомогу державним структурам України. Спірні питання щодо регуляції обігу ЛЗ на фармацевтичному ринку повинні вирішуватися прозоро за участі організаторів охорони здоров’я, науки та фармацевтичної індустрії. Тільки після цього слід вводити в дію нові регуляторні акти.

Литература:1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради Укра їни 28 червня 1996 р. // Голос України. – №128. – 1996 р. – с. 28-36 2. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ // Голос України. – № 238. – 1992 р. – с. 5 – 10 3. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України, затв. Указом Президента України від 07.12.2000 р. № 1313/2000. // Голос України. – № 316. – 2000р. – с. 3 4. Наказ МОЗ “Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я” від 28.10.2002 № 385 // Офіційний вісник України. – № 46. – 2002. – ст. 2116 5. Белошапка В.А., Загорий Г.В., Усенко В.А. Стратегическое управление и маркетинг в практике фармацевтических фирм: Учебное издание / Под ред. В.А.Белошапки. – К.: РИА “Триумф”, 2001. – 368 с. 6. Гордон Ю. Керівник в охороні здоров'я: моральні аспекти, стиль, методи // Ваше здоров'я.- 2002.- №. 46, 5 грудня.- С. 14. 7. Громовик Б.П. Організація роботи аптек. – Вінниця, 2003 – 240 с.. 8. Дубинин С. А., Гуров А. Н. Некоторые положения экономической теории развития здравоохранения // Эконом. здравоохранения.-2002. - № 5-6.-С.29-32. 9. Журавель В. Концептуальное видение стратегии и тактики реформирования здравоохранения Украины // Український медичний часопис. - 2006. - №5(13), 10. Ільїнська І.Ф. та ін. Епідеміологічний аналіз ВІЛ-інфекції в Україні та шляхи його удосконалення // Журнал АМН України. - 2000. - № 2, т.6. - С.344-356 11. Канюка Г. Психологические особенности управленческой деятельности руководителей медицинских учреждений // Гл.врач. 2005. - №2. С.50-51. 12. Кораблев В.Н. Содержание экономического анализа в здравоохранении // Эконом. здравоохранения. - 2004. - №4. - С.5-8. 13. Кудрин В.С., Лейзерман В.Г. Оценка производственной деятельности и мотивация труда в здравоохранении // Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и история медицины.-2003.-№1.-С.18-21. 14. Лещук Н.М. Особенности трансформации структуры нормативно-правовых актов, касающихся различных направлений деятельности здравоохранения Украины // Вісник соціальної. гігієни та організації охорони здоров'я України. - 2002.-№2.-С.45-50. 15. Литвинова О.Н. Управленческая роль руководителя системы здравоохранения // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України.-2002.-№1.-С.80-83. 16. Литвинова О.Н. Функції менеджера в охороні здоров'я // Вісник соц. гігієни. та організ. охорони здоров'я України. - 2002. - №2. - С.94-95. 17. Ластовецкий О.Д. Обзор рынка медицинских услуг стран СНГ // Профессиональная медицинская консультация. – 2004. - №3. – с.21-23. 18. Медицинский курьер. - 2000. - № 1-2. - С. 1- 62 19. Михайлова Ю.В. Научные основы стратегического планирования в здравоохранении // Эконом. здравоохранения.-2002.-№3.- С.48-52. 20. Морозов О.Н., Никольская В.А. Анализ платежеспособности учереждений здравоохранения в условиях рынка // Объективные основы антикризисного управления экономикой. – Тверь: 1999. – 62 с. 21. Охорона здоров'я в Україні: проблеми та перспективи/Заг. Ред. В.М.Пономаренко. Тернопіль: Укрмедкнига. - 1999. -С.68. 22. Платная бесплатная медицина// Компаньйон. – 2000. - №18(170). 23. Поривай А.Д. До питання про приватний сектор українського ринку медичних послуг // Український медичний часопис. – 2003. - №4. – с. 13–16. 24. Путин М.Е. Планирование и повышение эффективности деятельности бюджетных медицинских учреждений // Эконом. здравоохранения. - 2002. -№3. -С.14-18. 25. Слабкий Г.О. Стан фінансування спеціалізованої медичної допомоги міському населенню та перспективи його покращання // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. - 2002. - №3. - С.67-71. 26. Ужва В.П., Суміна З.Г., Сулима В.П. Правовий шлях удосконалення системи охорони здоров'я в Україні // Медичні перспективи. - 2002. - №1. - С.161-163. 27. Чубарова Т.В. Управление медицинским учереждением: методологические подходы и новые тенденции // Медицина и экономика. – 2003. – №15. – с. 24-28. 28. Шмидт В.В. Возможности и ограничения применения SWOТ-анализа в управлении медицинскими службами // Управление здравоохранением. – 2003. – № 4 – с. 19-22. 29. www.apteka.ua 30. www.moz.gov.ua