ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ 8 1.1. Об’єкти права інтелектуальної власності: поняття, проблеми класифікації 8 1.2. Ноp?ат?вно-пpавове забезпечення в??оp?стання об’є?тів інте?е?туа?ьної в?асності у сфеpі господаpювання 14 1.3. Система органів державного управління у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні 21 РОЗДІЛ 2. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ І ПОСЛУГ ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 35 2.1. Поняття, види та способи захисту прав на знаки для товарів і послуг 35 2.2. Правова природа доменних імен та їх використання в мережі Інтернет суб’єктами господарювання 48 2.3. Особливості правової охорони географічних зазначень для товарів і послуг………………………………………………………………………………..56 РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ЯК ОБ’ЄКТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ 66 3.1. Поняття та практика використання комерційної таємниці в Україні 66 3.2. Проблеми та способи правового захисту комерційної таємниці як об’єкту права інтелектуальної власності у сфері господарювання 71 3.3. Зарубіжний досвід захисту комерційної таємниці та перспективи його використання в Україні 79 ВИСНОВКИ 87 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 94  

Вступление:Актуальність теми. Ствоpення повноцінного за?онодавства у сфеpі інте?е?туа?ьної в?асності є запоpу?ою я?існого упpав?іння е?оно?і?ою деpжав?, побудов? ?еxаніз?у сучасної е?оно?ічної с?сте?? У?pаїн? та фоp?ування пpавової деpжав?. На сьогодні в У?pаїні діють б??зь?о 100 підза?онн?x а?тів, затвеpджен?x постанова?? Кабінету Міністpів У?pаїн? або на?аза?? відповідн?x центpа?ьн?x оpганів деpжавної в??онавчої в?ад?, в я??x пеpеважно зазначено ?еxаніз?? pеа?ізації за?онодавч?x ноp?. На жа?ь, незважаюч? на те, що в У?pаїні вже сфоp?ована ноp?ат?вно-пpавова база у сфеpі інте?е?туа?ьної в?асності, дотепер за??шається неврегульованою ве???а ?і?ь?ість важливих п?тань. Сеpед пpоб?е? оxоpон? пpава інте?е?туа?ьної в?асності найгостpіш??? в?значаються та?і, я? в?пус? піpатсь?ої пpоду?ції, в то?у ч?с?і ствоpення веб-сайтів в???ючно д?я пош?pення піpатсь??x ?атеpіа?ів, не ?онтpо?ьоване в??оp?стання фа?ьш?в?x товаpів, я?і пp?носять ве???і зб?т?? бюджету, а та?ож завдають ве???ої ш?од? і?іджу ?pаїн?, тp?ва?ість офоp??ення патенту та товаpної ?аp??, оxоpона ?о?п`ютеpн?x пpогpа? та баз дан?x, оxоpона в?pобн??ів аудіовізуа?ьної пpоду?ції, оxоpона зна?ів д?я товаpів та пос?уг (товаpн?x зна?ів), відсутність на?ежного інфоp?аційного забезпечення дія?ьності в га?узі оxоpон? інте?е?туа?ьної в?асності тощо. А?е, незважаюч? на в?щезазначене, на сьогодні в У?pаїні здійснюються заxод?, спpя?овані на дотp??ання ?онст?туційн?x пpав гpо?адян на заx?ст інте?е?туа?ьної в?асності, забезпечення спp?ят??в?x у?ов д?я ствоpення об’є?тів інте?е?туа?ьної в?асності. Тp?ває pобота щодо підв?щення я?ості за?онодавч?x а?тів, усунення супеpечностей та пpога??н. Кpі? удос?она?ення націона?ьного за?онодавства, пос??юється ?онтpо?ь за дотp??ання? суб’є?та?? інте?е?туа?ьної в?асності ч?нн?x ноp?ат?вно-пpавов?x а?тів. Пp?ді?яється увага вдосконаленню взає?одії деpжавн?x оpганів та суб’є?тів господаpювання пp? здійсненні н??? інте?е?туа?ьної дія?ьності. Сучасний розвиток інститутів інтелектуальної власності має приватний характер, і в основному, регулюється нормами приватного права. Сучасний стан правового регулювання відносин щодо торговельних марок, доменних імен, географічних позначень та комерційної таємниці обумовлений такими особливостями: посиленням гуманітарного аспекту розвитку законодавства та, зокрема, законодавства про захист прав споживачів, розвитком підприємництва на концепції масової індивідуалізації; специфікою становлення та сучасного стану правової регламентації поширення та використання результатів науково-технічної діяльності як ідей. Тож правове регулювання відносин щодо охорони вище названих об’єктів інтелектуальної власності є важливим та необхідним. Охорона об’єктів чи прав нормами міжнародного приватного права або нормами цивільного права пояснюється їх особливостями. По-перше, охорона здійснюється на користь носія права (правоволодільця). По-друге, здорове споживання та підприємництво можуть розвиватись лише за умов «здорової» конкуренції. Відповідно, норми цього права підпорядковані одному – забезпеченню правопорядку стосовно об’єктів інтелектуальної власності. Тому проблема ефективного захисту прав на торговельні марки суб’єктів господарської діяльності є актуальною та зростає пропорційно ускладненню ситуації на споживчому ринку та розвитку конкуренції. Дана проблематика є перспективною в стратегічному спрямуванні розвитку законодавства, зокрема у сфері здійснення господарської діяльності, оскільки досить часто суб’єкти господарювання звертаються за захистом своїх порушених прав внаслідок незаконного використання тих чи інших об’єктів інтелектуальної власності. Відповідно, дана тема є актуальною та потребує комплексного розгляду. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання належного використання різних об’єктів інтелектуальної власності суб’єктами господарської діяльності висвітлювалися протягом багатьох століть фахівцями у сфері цивільного, кримінального та адміністративного права. Зверталася увага на порядок притягнення до відповідальності, на впровадження спеціальної системи заходів правової охорони. Серед інших слід відзначити праці таких вчених, як: Г. О. Андрощук, В. П. Антонюк, М. І. Блажко, О. О. Брель, Д. О. Гетманцева, С. М. Князєва, Ю. А. Марущак, Ю. В. Носік, С. В. Солодченко, Г. О. Сляднєва, Л. Д. Топалова та інших. Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у виявленні теоретичних і практичних проблем використання об’єктів права інтелектуальної власності, особливостей використання окремих об’єктів права інтелектуальної власності, визначенні їх понять, особливостей процедур реєстрації, використання та узагальнення способів захисту, що використовуються суб’єктами господарювання та формулювання пропозицій з удосконалення законодавства. Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання: 1) встановити поняття, види та окреслити основні способи захисту прав на знаки для товарів і послуг; 2) охарактеризувати правову природу доменних імен та специфіку їх використання суб’єктами господарювання в мережі Інтернет; 3) надати поняття та визначити процедуру правової охорони географічних зазначень для товарів і послуг; 4) визначити поняття комерційної таємниці; 5) виокремити способи правового захисту комерційної таємниці як об’єкту права інтелектуальної власності; 6) дослідити зарубіжний досвід захисту комерційної таємниці та перспективи його використання в України. Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини, пов’язані з використанням об’єктів інтелектуальної власності суб’єктами господарювання. Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, що регламентують використання окремих об’єктів права інтелектуальної власності, оформлення прав на їх використання, способи захисту порушених прав при здійсненні господарської діяльності. Методи дослідження. Вибір інструментарію для проведення дослідження зумовлений метою та специфікою завдань, предмета й об’єкта роботи. Для розв’язання поставлених у дослідженні завдань використані загальнонаукові (історичний, системно-структурний, діалектичний) та спеціальні юридичні (формально-юридичний, порівняльно-правовий, герменевтико-правовий) методи наукового пізнання. Теоретична, методична та практична значущість отриманих результатів. Положення та висновки магістерської роботи можуть бути використані у подальшій науково-дослідницькій роботі, покликаній поглибити наукові підходи до дослідження особливостей захисту прав суб’єктів господарської діяльності на такі об’єкти інтелектувальної власності як торговельні марки, доменні імена, географічні позначення та комерційна таємниця. Так само результати роботи можуть бути корисними у нормотворчій діяльності органів державної влади з метою вдосконалення національного законодавства, а також досягнення ним більшої відповідності реальним потребам учасників правовідносин у сфері захисту суб’єктів господарської діяльності на такі об’єкти інтелектувальної власності як торговельні марки, доменні імена, географічні позначення та комерційна таємниця. Інформаційна база дослідження складається з положень чинного національного та міжнародного законодавства, праць вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків та судової практики. Структура та обсяг роботи. Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 104 сторінки. Основний обсяг містить 92 сторінки. Список використаних джерел нараховує 83 найменування.            

Выводы:У магістерській роботі наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення теоретико-правових завдань з удосконалення вітчизняного законодавства щодо захисту прав суб’єктів господарської діяльності на такі об’єкти інтелектувальної власності, як торговельні марки, доменні імена, географічні позначення та комерційну таємницу в умовах сьогодення. Під впливом міжнародних стандартів, зарубіжного досвіду, провідних наукових концепцій та емпіричних даних, у магістерській роботі було сформовано низку положень, спрямованих на досягнення поставленої в роботі мети, зокрема, встановлено: 1. Положення ЦК України містять деталізоване та достатнє для розуміння визначення право інтелектуальної власності. Водночас, положення ЦК України закріпити досить широке коло об’єктів інтелектуальної власності. 2.Особливості становлення права інтелектуальної власності в Україні зумовлені наявним у той чи інший час правовим становищем, яке сприяло формуванню тих чи інших правових норм. С?сте?у основн?x джеpе? за?онодавства У?pаїн? наразі утвоpюють Конст?туція У?pаїн?, ?оде?с?, за?он? та ?іжнаpодні договоp? У?pаїн?. 3.Пpа?т??а застосування націона?ьного за?онодавства у сфері інтелектуальної власності містить наступні проблеми: 1) супеpеч??вість деяких положень ЦК України та спеціа?ьн?x за?онів, що pегу?юють сфеpу інте?е?туа?ьної в?асності, я?і й досі неузгодженні ?іж собою, а та?ож багатьоx інш?x га?узев?x за?онів, у я??x щонай?енше понятійн?й апаpат суттєво pізн?ться; 2) з?овж?вання, я?і в?н??ають в pезу?ьтаті за?онодавчої неузгодженості. Ці та інші недо?і?? сучасного націона?ьного за?онодавства у сфеpі інте?е?туа?ьної в?асності спону?ають до його с?сте?ат?зації, ос?і?ь?? без на?ежного впоpяд?ування за?онодавчого ?ас?ву ш?яxо? с?сте?ат?зації ?оp?стуват?сь н?? дос?ть важ?о, я?що взят? ще й до уваг? ?і?ь?ість за?онів, я?а щоpо?у збі?ьшується, і зpостають тpуднощі під час їx в??оp?стання. Тому пp?ведення вітч?зняного за?онодавства, у т. ч. у сфеpі інте?е?туа?ьної в?асності, у в?г?яд фун?ціонуючої с?сте??, доступної та зpозу?і?ої насе?енню спp?ят??е не ті?ь?? підв?щенню ефе?т?вності і пpавового pегу?ювання, а?е й з?іцненню за?онності, підв?щенню pівня пpавового в?xовання, юp?д?чній ?у?ьтуpі суспі?ьства, ?ож??вості бі?ьш я?існо та повноцінно заx?щат? свої пpава, гаpантовані Конст?туцією У?pаїни. 4. На сьогодні система органів державного управління у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні складається з наступних суб’єктів: 1) Український Інститут промислової власності; 2) Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав; 3) Національний офіс інтелектуальної власності; 4) Державна інноваційна фінансово-кредитна установа. Повноваження вище вказаних органів не дублюються та є різноманітними. 5. Встановлено, що права на торговельні марки є абсолютними виключними суб’єктивними правами: їх володілець має право використовувати цю марку, а також виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти використовувати цю марку іншим особам і ніхто інший не може їх використовувати без дозволу. Тому суть права на її використання полягає у можливості необмеженого комерційного використання для позначення товарів чи послуг, що виробляються і реалізуються чи надаються. 6. Способами захисту суб’єктів господарської діяльності на такі об’єкти інтелектувальної власності, як торговельні марки, доменні імена, географічні позначення та комерційну таємницу є юрисдикційний, неюрисдикційний та досудовий. Юрисдикційний захист здійснюється у судовому порядку та іншими уповноваженими на те державними органами. Цей спосіб захисту прав полягає в тому, що у випадку порушення прав суб’єкт, якому вони належать, звертається до належного державного органу за їх захистом, який у разі необхідності надає такий захист. Неюрисдикційний спосіб захисту прав на торговельні марки характеризується тим, що це позасудовий захист, який здійснюється особою, права якої порушено, самостійно, але в межах закону шляхом звернення до порушника з метою добровільного врегулювання ситуації щодо порушення. Ще одним способом захисту прав на торговельну марку у міжнародній практиці можна визнати досудовий спосіб, який здійснюється особою, права на торговельну марку якої порушено, без звернення до суду та інших державних органів, тобто самостійно. Досудове звернення за захистом прав на торговельні марки може сприяти досягненню бажаної мети – врегулювання відповідного конфлікту стосовно марки без необхідності звернення до жодного юрисдикційного органу. У противному випадку власник прав на торговельні марки може невідкладно звернутися до будь-якого юрисдикційного органу (суду, митниці, правоохоронних органів тощо) за захистом своїх прав. 7. З врахуванням досвіду роботи органів зарубіжних держав, для забезпечення єдності патентування, реєстраційних процедур щодо об’єктів промислової власності пропонується розробити та прийняти Патентний кодекс України як кодекс процесуального права. Він повинен замінити процесуальні за своїм спрямуванням норми у спеціальних законах та надати більш високий ранг норма, спеціальним правилам про патентування чи реєстрацію прав на об’єкти промислової власності та видачі охоронних документів. 8. Аналіз правозастосовчої практики дає можливість дійти висновків, що захист доменних імен через відсутність є неоднозначим: можна знайти судові рішення, які обґрунтовують протилежні позиції, тому без чіткого законодавства проблема правозастосування не вирішиться. Тому пропонуємо змінити законодавство України, надавши доменному імені особливий правовий режим, не пов’язаний зі знаком для товарів та послуг, а як самостійного об’єкта, який існує в мережі Інтернет. Необхідне прийняття окремого нормативно-правового акта, який би врегулював охорону доменного імені як окремого об’єкта права промислової власності, що є засобом індивідуалізації. Зокрема, вважаємо за доцільне роз¬робити та прийняти зміни до ЦК України, зокрема прийняти ст. 420 ЦК України у наступній редакції: 1. До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: ? літературні та художні твори; ? комп’ютерні програми; ? компіляції даних (бази даних); ? виконання; ? фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; ? наукові відкриття; ? винаходи, корисні моделі, промислові зразки; ? компонування напівпровідникових виробів; ? раціоналізаторські пропозиції; ? сорти рослин, породи тварин; ? комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; ? комерційні таємниці; ? доменні імена». Пропонуємо також до¬повнити Книгу четверту ЦК України главою «Доменні імена», де доцільно врегулювати пра¬вові аспекти виникнення права на до¬менні імена, зміст прав володільців доменних імен та ін. 9. Виявлені проблеми правового регулювання. Встановлено, що Національне законодавство в цілому повною мірою регулює процедуру правової охорони географічних значень зазначень для товарів і послуг на рівні, що відповідає міжнародними вимогам, зокрема вимогам Європейського Союзу. Вважаємо, що необхідно виділити певні особливості у сфері правової охорони географічних зазначень за законодавством України, а саме: 1) ЦК України визнає лише географічне зазначення об’єктом права інтелектуальної власності, тоді як за Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» до кваліфікованих зазначень походження відносить географічне зазначення та назву місця походження товарів; 2) відсутність окремого закону України у сфері регулювання охорони географічних зазначень, відповідно норми даного питання регулюються у контексті з іншими правами інтелектуальної власності; 3) ЦК України передбачається охорона географічних не лише товарів, але й послуг на відміну від Європейського законодавства; 4) за законодавством України щодо правової охорони географічних зазначень право на використання та право на розпорядження географічними зазначеннями не може належати одній особі; 5) відповідно до вітчизняного законодавства стосовно охорони права на географічні зазначення, суб’єктом права на використання географічного зазначення не може бути будь-яка фізична або юридична особа, а відповідно суб’єкт права на географічні зазначення повинен виробляти спеціальні товари, обумовлені властивостями певної місцевості та розташовуються в її межах, що і становить певну особливість в регулюванні охорони географічних зазначень. Чітке визначення суб’єктів права інтелектуальної власності на географічне зазначення має теоретичне та практичне значення, тому досить важливим є на законодавчому рівні визначити перелік кола суб’єктів права інтелектуальної власності на географічні зазначення та закріпити його у положеннях ЦК України. Тому пропонується запровадити окремий закон, що регулював би питання охорони географічних зазначень, наприклад Закон України «Про охорону прав на географічні зазначення», в якому б зазначалися вищенаведені положення щодо географічних зазначень. 10. Виявлено особливості комерційної таємниці: 1) полягає в тому, що вона не піддається офіційній реєстрації; 2) має конфіденційний характер. Специфіка правового режиму комерційної таємниці в порівнянні з режимами інших об’єктів права інтелектуальної власності проявляється в тому, що можливість використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків, комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок обумовлена наявністю юридичної монополії: охоронного документа (патенту, свідоцтва). Саме цей документ окреслює можливі межі «панування» господарюючого суб’єкта над об’єктом права інтелектуальної власності. Відносно ж комерційної таємниці об’єктивно не існує можливості видачі такого документа. Пропонується прийняти спеціальний Закон України «Про комерційну концесію», в якому визначити понятійний апарат, ознаки та способи захисту від неправомірних зловживань. Це сприятимеме більшому захисту зловживань на практиці. 11. Встановлено, що у рамках юрисдикційної форми захисту можна виділити адміністративний порядок захисту права на комерційну таємницю. Так само існує і неюрисдикційна форма захисту, що охоплює собою дії суб’єкта господарювання щодо захисту його права на комерційну таємницю, які вчиняються ним самостійно, без звернення за допомогою до державних або іншим компетентним органам. Практика застосування свідчить, що наслідки захситу законодавства у сфері порушення прав інтелектуальної власності можуть призвести до настання цивільної, адміністративної, кримінальної відповідальності, а також спричинити штрафні санкції. При цьому, зміст майнових прав інтелектуальної власності дозволяє говорити про доцільність переважання категорії «цивільно-правова відповідальність» над іншими видами юридичної відповідальності у цій сфері. За таких умов, на нашу думку, на сьогодні надзвичайно важливо заохочувати суб’єктів господарювання впроваджувати та підтримувати ефективні програми з дотримання правил продажу, призначених для запобігання порушень та застосовуваних як система раннього попередження в разі виникнення помилок. Це можуть бути окремі програми прийняті на рівні Антимонопольного комітету України. 12. Практика зарубіжних країн вказує на те, що укладення угод про неконкуренцію дійсно є належним та дієвим механізмом у боротьбі з нечесними проявами конкуренції та від неправомірного використання відомостей, що складають комерційну таємницю. Таким чином, з метою встановлення механізмів захисту роботодавця від незаконного розголошення комерційної таємниці, необхідно перейняти іноземний досвід законодавчого регулювання особливостей договору про неконкуренцію. Щоб запобігти існуючим зловживанням комерційною таємницею, пропонуємо запровадити підписання суб’єктами господарювання договору про нерозголошення відповідної інформації, одержаної в документі про переддоговірне розкриття інформації. Водночас вважаємо за доцільне прийняти спеціальний Закон України «Про комерційну концесію», в якому визначити понятійний апарат, ознаки та способи захисту від неправомірних зловживань. Це, на нашу думку, сприятимеме більшому захисту таких зловживань на практиці.            

Литература:1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. 2. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 № 436-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18. – Ст. 144. 3. Кодекс законів про працю України : Закон України від 10.12.1971 № 322-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08. 4. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 04.11.2018 № 3792-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 13. Ст.64. 5. Про Антимонопольний комітет України : Закон України від 26.11.1993 № 3659-XII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3659-12. 6. Про захист від недобросовісної конкуренції : Закон України від 07.06.1996 № 236/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 36. Ст. 164. 7. Про захист прав споживачів : Закон України від 12.05.1991 № 1023-XII. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 30. Ст. 379. 8. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16.04.1991 № 959-XII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12. 9. Про насіння і садивний матеріал : Закон України від 26.12.2002 № 411-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-15. 10. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі товарів : Закон України від 05.12.2012 № 3687-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 32. 11. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: закон України від 15.12.1993 № 3689-XII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12. 12. Про охорону прав на зазначення походження товарів : Закон України від 16.06.1999 № 752-XIV. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 32. Ст. 26. 13. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 21.05.2015 № 3689-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 36. 14. Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року) : Закон України від 31.05.1995 № 189/95-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 21. Ст. 155. 15. Про рекламу: Закон України від 03.07.1996 № 270/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 39. Ст. 181. 16. Про телекомунікації : Закон України від 18.11.2013 № 1280-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1280-15/print. 17. Цивільний кодекс України : Закон України від 16.11.2003 № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356. 18. Цивільний кодекс Української РСР : Закон України від 18.07.1963 № 1540-VI (втратив чинність). URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06. 19. Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності : Постанова Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 585. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/585-2016-%D0%BF. 20. Питання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.2000 р. № 979. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/979-2000-%D0%BF. 21. Про внесення змін до деяких указів Президента України: Указ Президента України від 18.12.2013 № 689/2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/689/2013/paran21. 22. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/248608057. 23. Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 674. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/674-2002-%D0%BF. 24. Про затвердження Положення про департамент інтелектуальної власності: Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.06.2017 № 871. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/845-2017. 25. Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних : Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. № 522. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/522-2002-вр. 26. Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності : Постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1716. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1716-2004-%D0%BF. 27. Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України : Постанова Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 № 849. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/849-2019-%D0%BF. 28. Про затвердження Регламенту Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України : Наказ міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.02.2019 № 263. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0284-19. 29. Про організацію діяльності підрозділів державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03.12.2012 № 769. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1588-12. 30. Про перелік відомостей, що не становлять комерційну таємницю: Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 № 611. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/611-93-%D0%BF. 31. Про реорганізацію Державного підприємства «Інтелзахист»: Наказ Державної служби інтелектуальної власності України від 13.12.2016 № 458-Н. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2016-%D1%80. 32. Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020»: Указ Президента України від 12.01.2015 № 5/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5/2015. 33. Про створення державної організації «Національнии? офіс інтелектуальноі? власності : Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 24.05.2018 № 718. URL: http://nipo.org.ua. 34. Директива Європейського Парламенту і Ради «Про зближення законодавств держав-членів відносно товарних знаків та знаків обслуговування» від 22.10.2008 № 2008/95/ЕС. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_930. 35. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності : міжнародний документ від 14.07.1967 № 995_169. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_169. 36. Лісабонська угода про захист зазначень місця походження виробів та їх міжнародної реєстрації : міжнародний документ від 31.10.1958. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_b11. 37. Мадридська угода про запобігання поширенню неправдивих або таких, що вводять в оману : міжнародний документ від 14.04.1891. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_134. 38. Паризька конвенція з охорони промислової власності : міжнародний документ від 20.03.1883. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_123. 39. Принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА) : Міжнародний інститут уніфікації приватного права. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_920. 40. Про комерційну таємницю : Закон Республіки Молдова від 06.07.1994 № 171-XIII. – Monitorul Oficial. – 10.11.1994. – № 13. URL: http://ndipzir.org.ua/wp-content/ uploads/2018/04/Vapniarchuk.pdf. 41. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15.04.1994 № 981_018. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018. 42. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 910/12804/13. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44828973. 43. Рішення Апеляційного суду м. Києва у справі від 02.07.2014 у справі № 22-ц/796/7613/2014. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39532764. 44. Рішення Апеляційного суду м. Києва у справі від 17.04.2012 у справі № 22ц/2690/4366/2012. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22612004. 45. Рішення Господарського суду Волинської області від 21.03.2017 у справі № 903/1027/16. URL :http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65229648. 46. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2014 у справі за № 752/3471/14-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38719971. 47. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.01.2018 у справі № 755/22219/14-ц. URL: http:// www.reyestr.court.gov.ua/Review/71850002. 48. Андрощук Г. Правова охорона комерційної таємниці в країнах Європейського Союзу. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2012. № 6. С. 49–58. 49. Андрусенко О. М. Право на доменне ім’я: проблеми розуміння і реалізації. Альманах права. Ціннісно-правові засади сучасних інтеграційних процесів в Україні. 2015. Вип. 6. С. 387–389. 50. Барладян О. С. Інтелектуальна власність як різноманітність практичних правових інструментів правоохоронних органів України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. 2016. Вип. 20. С. 66–68. 51. Бошинцький Ю. Творчість як основа створення об’єктів інтелектуальної власності. Часопис Київського університету права. 2007. № 2. С. 95–98. 52. Боярська З. І. Міжнародне комерційне право : навч. посібник. К. : КНЕУ, 2001. 143 с. 53. Волков С. С. Нові підходи до визначення та охорони інтелектуальної власності : автореф. дис….канд. юрид.наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право». Київ, 2011. 21 с. 54. Волощенко О. М. Проблеми нормативно-правового регулювання виключних прав інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації товарів та послуг у мережі Інтернет. Право та інновації. 2014. № 3. С. 63–68. 55. Гелеверя Є. М. Еволюційні передумови розвитку та сучасний стан системи інтелектуальної власності в Україні. Економіка та управління національним господарством. 2018. Вип. 21. С. 142–147. 56. Демченко Т. С. Охрана товарных знаков (сравнительно-правовой анализ). Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины. К., 2005. 205 с. 57. Дергачова В. В., Пермінова С. О. Інтелектуальна власність : навчальний посібник. К. : НТУУ «КПІ», 2015. 416 с. 58. Дорошенко О. Причини виникнення конфліктів торговельних марок і доменних імен та способи їх вирішення. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2013. № 4. С. 16–21. 59. Дюндін В. Д. Інтелектуальна власність як головна складова інтелектуального потенціалу. Ефективна економіка. 2014. № 5. С. 29–37. 60. Жаров В. Апеляційна палата держдепартаменту та суди на сторожі прав винахідників. Наука та інновації. 2007. Т 3. № 5. С. 74–83. 61. Коваль І. Ф. Щодо правового статусу вищого суду з питань інтелектуальної власності. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2016. № 5. С. 39–44. 62. Кольченко Ю. М. Досудове врегулювання та досягнення мирової угоди. Інтелектуальна власність. 2005. № 10. С. 33–36. 63. Ковальчук О. О. Суб’єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення. Наше право. 2014. № 3. С. 153–158. 64. Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. СПб. : Юридический центр, 2002. 544 с. 65. Легашова Е. С. Соглашения о неконкуренции с работниками: английский опыт и российская действительность URL: http://epam.ru/articles/rus/Legashova_Muksinov_Zakon_04-2010.pdf. 66. Мельник О. M. Охорона інтелектуальної власності в Україні. Форум права. 2014. № 2. С. 258–261. 67. Мельник О. М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні. Цивільно-правовий аспект. Державна податкова адміністрація України, Академія ДПС України. Ірпінь, 2001. 47 с. 68. Носік Ю. В. Юридична природа прав на комерційну таємницю в Україні. Право України. 2006. № 3. С. 124–130. 69. Основи інтелектуальної власності. К. : Юридичне видавництво «Ін Юре», 1999. 578 с. 70. Основні етапи розвитку Державної системи правової охорони інтелектуальної власності України. URL: http://inventor.biz.ua/online/vol4/pdf/008.pdf. 71. Офіційний сайт Українського агентства з авторських та суміжних прав URL : http://uacrr.org/?lang=ru. 72. Пашун С. О. Юридичне закріплення права суб’єкта господарювання на комерційну таємницю. Молодий вчений. № 4 (19). С. 140–144. 73. Правила домена. UA. URL: http:// www.domenua.com.ua/uapolicy-rus.php. 74. Право інтелектуальної власності : акад. курс : підруч. для студ. вищих навч. закладів / О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук, О. Б. Сіверський та. ін. / за ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2007. 697 c. 75. Правове регулювання інтелектуальної власності в Україні/ Заступник начальника відділу Центру правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України. URL : https://minjust.gov.ua/m/str_4487. 76. Рим О. М. Запобігання конкуренції у трудових правовідносинах : дис….канд. юрид.наук : 12.00.05 / Львів. Нац. ун-т ім. І. Франка. Львів, 2008. 225 с. 77. Сайт державного підприємства «Інтелзахист». URL: https://patent.km.ua. 78. Ходаківський Є. І., Якобчук В. П., Литвинчук І. Л. Інтелектуальна власність: економіко-правові аспекти Підручник: 3-тє вид., перероб. та доп. К. : «Центр учбової літератури», 2017. 504 с. 79. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності : навчальний посібник. К. : «Ін-т інтел. власн. і права», 2005. 108 с. 80. Шевчук С. Р. Господарсько-правові аспекти захисту непатентованих об’єктів права інтелектуальної власності : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Міжрегіон. акад. упр. персоналом, Ін-т права ім. князя Володимира Великого. Київ, 2011. 264 с. 81. Шишка Р. Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект: Монографія. X., 2002. 624 с. 82. Щокін Р. Г. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності: теоретико-правовий аналіз. Наукові праці МАУП. 2013. Вип. 3. С. 110–115. 83. Юскаєв В. Б. Інтелектуальна власність: навч.посіб. у 2-х част., ч.2. Суми: Вид-во СумДУ, 2010. 141 с.