Программа розробки методики "Шкала харизматичності особистості"

Содержание: Вступ 2 1. Структурні компоненти харизматичної особистості 4 2. Методика «Шкала харизматичності особистості» 7 3. Варіант для вимірювання педагогічної харизми 11 4. Варіант для вимірювання управлінської харизми 14 Висновки 17 Список використаних джерел 18  

Вступление:  Актуальність теми. Психологія харизматичної особистості – одна з найбільш складних і малодосліджених областей сучасної науки. Феномен харизми більше розглядається як соціальний феномен в рамках соціології. В останнє десятиліття в психології спостерігається все більший інтерес вчених до даного феномену. У науковий обіг поняття «харизма» ввів Макс Вебер. Він першим дав системний аналіз харизматичного панування. Більшість підходів, розроблених надалі в соціології тією чи іншою мірою, будуються за принципом модифікації, розвитку або критики веберівського трактування категорії «харизм». Західні психологи розглядають харизму як вроджену або набуту якість, акцентуючи свої дослідження на пошуку відповідей на питання: хто такий харизматичний лідер, наскільки він необхідний в сучасному суспільстві (Дж. П. Канджемі, К. Дж. Ковальські, Ч. Майджер), якими якостями володіє носій харизми (Н. Енкельманн, Б. Басс, Дж. Конгер, Р. Канунго). Але у вітчизняній психології питання дослідження харизми, а тим більше харизматичної особистості (чинників становлення, структури харизматичної особистості), залишаються відкритими. Також не розроблена методика, що дозволяє визначити особистість як харизматичну або нехаризматичну. Визначення феномену харизми можна зустріти в популярній психологічній енциклопедії, а визначення харизматичної особистості в психологічних словниках відсутнє. Мета роботи: розкрити особливості розробки методики «Шкала харизматичності особистості». Об’єкт роботи: шкала харизматичності особистості. Предмет роботи: програма розробки методики «Шкала харизматичності особистості».

Выводы:  Методика, призначена для експертної оцінки «рівня харизматичності» педагогів і керівників. Кількість випробовуваних має становити не менше 10 осіб. Проводиться анонімно як колективно, так і індивідуально. Методика являє собою бланк-опитувальник складається з 27 питань (тверджень), що визначають 6 шкал: ? чутливість до потреб інших; ? бачення майбутнього; ? чутливість до навколишнього середовища; ? особистий ризик; ? поведінка, що йде всупереч традиціям; ? загальний рівень харизматичності. Таким чином методика «Шкала харизматичності» є валідним, надійним і стандартизованим інструментом, призначеним для вимірювання ступеня вираженості харизматичності особистості педагога і керівника.  

Литература: 1. Бестужев-Лада И. В. К школе XXI века: размышления социолога. М. : Педагогика, 1988. 254 с. 2. Дмитриева Н., Буравцова Н., Платонов М. Технологии развития харизмы. Изд-во, СПБГИПСР, 2015. 3. Петракова Т. И. Гуманизм педагога как условие результативности духовно-нравственного воспитания : веб-сайт. URL: http://www.verav.ru/common/mpublic.php?num=13 (дата звернення: 15.12.2019). 4. Теории личности в западноевропейской и американской психологии. Хрестоматия по психологии личности / Под ред. Д. Я. Райгородского. Самара: «Бахрах», 1996. 479 с. 5. Филь Т. А. Теоретическое исследование структурных компонентов харизматической личности. Вестник ТГПУ. 2009. №5 : веб-сайт. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/teoreticheskoe-issledovanie-strukturnyh-komponentov-harizmaticheskoy-lichnosti (дата звернення: 15.12.2019). 6. Филь Т. А., Андронникова О. О. Конструирование и апробирование методики «Шкала харизматичности». МНКО. 2012. №1 : веб-сайт. UR: https://cyberleninka.ru/article/n/konstruirovanie-i-aprobirovanie-metodiki-shkala-harizmatichnosti (дата звернення: 15.12.2019). 7. Bass, B. M. Bass and Stogdill’s handbook of leadership: theory, research, and managerial applications. 3rd ed. – N.Y., L., etc: The Free Press, 1990. 8. Conger, J., Kanungo, R., Menon, S., Mathur, P. Measuring charisma: dimensionality and validity of the Conger-Kanungo scale of charismatic leadership // Canadian journal of administrative sciences. 1997. Vol. 14. № 3.