Зелена книга України

Содержание: ВСТУП 3 1. «Зелена книга України»: тлумачення сутності 6 2. Ключові законодавчі та нормативні документи щодо охоронних заходів збереження, відтворення та використання занесених до неї природних угруповань (Зелена книга України) 7 ВИСНОВКИ 17 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 18  

Вступление: Як відомо, жива природа охоплює незліченну кількість організмів, кожен з яких, за умовами існування, самостійно вижити неспроможний. Відповідно на основі різних за характером і ступенем виявлення зв’язків та відносин як з іншими організмами, так і з середовищем існування, вони утворюють різні сукупності, що є структурними одиницями організації біорізноманітності: популяції, угруповання, екосистеми тощо. У районах України, які зазнають глобального техногенного та антропогенного впливів, потреба збереження біологічної різноманітності рослинного та тваринного світу постала найгостріше. Значення рослинного та тваринного світу було екологічно важливим протягом усіх геологічних періодів еволюції біосфери. Достеменно однією з визначальних характерних рис зелених рослин є те, з еволюційного та біогеохімічного погляду вони самі створюють сприятливе екологічне середовище для свого існування. Поява на Землі рослинності, яка містить хлорофіл, мала вирішальне значення для утворення біосфери. Україна володіє понад 30 % біорізноманіття Землі, охоплюючи менше 10 % площі Європи, причиною чого є розташування території України на перехресті багатьох природних зон, шляхів міграції представників рослинного і тваринного світу. На порівняно невеликій території утворились чотири природні зони: широколистяно-лісова, лісостепова, степова і середземноморська зона. Особливістю України є також існування потужної водної екосистеми Дніпра та значної кількості ландшафтів 2; 6; 10. Зміна клімату, руйнування озонового шару, кислотні дощі, спустелювання, втрата біорізноманіття в масштабах планети – це тотальна глобалізація екопроблем на сучасному етапі природокористування. Відтепер стала очевидною необхідність зміни ідеології традиційних відносин суспільства з природою, які базуються на засадах панування людини над природою, невичерпності її ресурсів і необмеженого їх споживання, на якісно нові – такі, що керуються ідеологією самоцінності природи, самоусвідомлення людиною рівноправності усього живого, збалансованого (сталого) використання природних ресурсів в інтересах прийдешніх поколінь. Упродовж останніх ста років здійснено десятки спроб зменшити руйнівну діяльність людської спільноти шляхом обґрунтування та втілення різних природоохоронних ініціатив. Ініційовано створення заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, зоопарків і ботанічних садів, складання «червоних книг» та «червоних списків» видів тварин, рослин і грибів тощо. Зокрема, для запобігання негативним наслідкам господарської діяльності людини та послаблення антропогенного навантаження на біосферу суспільство розробило й утілило в життя концепцію охорони генофонду, засновану на ідеології відновлення 18. Однією з найсуттєвіших в системі функцій екологічного управління є функція екологічного інформування. Остання є загальною та інтегрованою і виступає предметом діяльності всіх органів публічної влади, що забезпечують управління природокористуванням і охороною довкілля. Зелена книга як нова форма наукової та обґрунтованої охорони рослинних угруповань запроваджує новітній підхід щодо захисту та збереження біорізноманіття, маючи при цьому аспект ценотичний 2; 6. Для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань вона є безсумнівно, основою. Варто наголосити, що охорона цих угруповань забезпечить не лише збереження відповідних ценозів, а й популяцій рідкісних видів рослин та екосистем в цілому 3; 6. Зелена книга України забезпечить створення передумов, які дозволять більш ґрунтовно вивчити динамічні тенденції рослинності, здійснювати прогнози їхнього розвитку, а це все сприятиме активізації наукових досліджень, виявлення закономірностей сучасного формування рослинності вивчення історичних етапів її розвитку. Зелена книга України є значним внеском у забезпечення збереження природних рослинних угруповань – національного багатства України та вагомої складової гармонійного життя людини.  

Выводы: Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних рослин, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні. Зелена книга України забезпечить створення передумов, які дозволять більш ґрунтовно вивчити динамічні тенденції рослинності, здійснювати прогнози їхнього розвитку, а це все сприятиме активізації наукових досліджень, виявлення закономірностей сучасного формування рослинності вивчення історичних етапів її розвитку. Вона є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання. Основні положення ведення Зеленої книги України базуються на принципах: відповідності міжнародним вимогам; зацікавленості та відповідальності землекористувачів; необхідності обліку, кадастру та моніторингу рідкісних рослинних угруповань; централізованого управління; координації дій; пріоритетності наукової ініціативи; обов’язкового інформування громадськості.

Литература: 1. Відкрите довкілля. Зелена книга. Проблеми та можливості створення єдиної інформаційно-комунікаційної системи сфери охорони навколишнього середовища та сталого розвитку / Фундація «Відкрите суспільство». 12 червня 2018 року. URL: http://osf.org.ua/data/blog_dwnl/Zelena_kniga_redaktsiya_3.pdf (дата звернення: 10.01.2020) 2. Голубець М. А. До питання про Національну зелену книгу. Український ботанічний журнал. 2006. Т. 63. № 3. С. 422–431. 3. Дідух Я. П. Якою ж бути Зеленій книзі України? Український ботанічний журнал. 2006. Т. 63. № 3. С. 432–439. 4. Ермоленкова Г. В., Куликова Е. Я., Вознячук Н. Л. Редкие прибрежно-водные фитоценозы Белорусского Поозерья. Растительность Восточной Европы и Северной Азии : материалы Междунар. науч. конф. (Брянск, 28 сентября – 3 октября 2014). Брянск : ГУП «Брянское полиграфическое объединение», 2014 С. 54. 5. Завгородня В. М. Розвиток автоматизованих систем екологічної інформації в Україні та Європейському союзі. Реформування правової системи в контексті євроінтеграційних процесів : матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 23-24 травня 2019 р. Суми : СумДУ, 2019. Ч.1. С. 95–98. 6. Зелена книга України / За ред. Я. П. Дiдуха. К. : Альтерпрес, 2009. 448 с. 7. Зелена книга України: дискусійні питання і реальність / П. М. Устименко, Д. В. Дубина, С. Ю. Попович, Л. П. Вакаренко. Український ботанічний журнал. 2006. Т. 63. № 3. С. 440–447. 8. «Зелена книга України»: ще раз щодо тлумачення сутності / Д. В. Дубина, П. М. Устименко, С. Ю. Попович, Я. І. Мовчан, Л. П. Вакаренко. Український ботанічний журнал. 2016. Т. 73. № 2. С. 107–115. 9. Зеленая книга Украинской ССР: редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / Под ред. Ю. Р. Шелягa-Сосонко. К. : Наук. думка, 1987. 214 с. 10. Зеленые книги: концепции, опыт, перспективы / В. Б. Мартыненко, Б. М. Миркин, Э. З. Баишева, А. А. Мулдашев, Л. Г. Наумова, П. С. Широких, С. М. Ямалов // Успехи современной биологии. 2015. 135(1). С. 40–51. 11. Карамушка В. Г., Мовчан Я. І. Міжнародні правові документи в сфері охорони навколишнього середовища та їх статус для України. Екологічна енциклопедія. Т. 2, дод. 2. К. : ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007. С. 353–366. 12. Лавренко Е. М. Об охране биологических объектов в СССР. Вопросы охраны ботанических объектов. Л. : Наука, 1971. С. 106–113. 13. Принципи, категорії, поняття й терміни оселищної концепції збереження біотичної різноманітності – український контекст / О. О. Кагало, Б. Г. Проць, І. М. Данилик, І. І. Чорней, Р. Я. Кіш // Біотопи (оселища) України: наукові засади їх дослідження та практичні результати інвентаризації : мат-ли роб. семінару (Київ, 21–22 березня 2012 р.). Київ; Львів, 2012. С. 29–36. 14. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення загальнодержавної автоматизованої системи «Відкрите довкілля» : Проект розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.06.2019. URL: https://menr.gov.ua/news/33494.html (дата звернення: 11.12.2019). 15. Про схвалення Концепції створення загальнодержавної автоматизованої системи «Відкрите довкілля» : Розпорядження Кабінету Міністрів України; Концепція від 07.11.2018 № 825-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/825-2018-%D1%80 (дата звернення: 11.12.2019). 16. Розробка ключових законодавчих актів щодо охорони біорізноманіття в лісах: адаптація українського законодавства до вимог ЄС (проект) / О. Кагало, Л. Проценко, Г. Бондарук, Д. Скрильніков Д. // IEK НАН України / WWF-DCP України, 2015. 77 с. 17. Стойко С. М., Шеляг-Сосонко Ю. Р. Раритетний фітоценофонд України та концепція національної «Зеленої книги». Український ботанічний журнал. 2005. Т. 62. № 5. С. 611–623. 18. Шеляг-Сосонко Ю. Р. Стан рослинності – головна проблема світової cпільноти. Український ботанічний журнал. 2008. Т. 65. № 2. С. 274–288.