Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Право»

Правові засади управління в акціонерних товариствах за участі держави

Карточка работы:30841-2019ф
Цена:
Тема: Правові засади управління в акціонерних товариствах за участі держави
Предмет:Право
Дата выполнения:2019
Специальность (факультет):Правознавство
Тип:Дипломна робота
Задание:
ВУЗ:Київський Національний Економічний Університет ім.Вадима Гетьмана (КНЕУ)
Содержание: ВСТУП 4 РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ПРИВАТНОГО ПРАВА. ДЕРЖАВА ЯК СУБ’ЄКТ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН 8 1.1. Загальна характеристика приватних інтересів у цивільному праві 8 1.2. Передумови створення та існування юридичних осіб приватного права 15 1.3. Історико-правові аспекти участі держави в акціонерних товариствах в Україні 38 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ В АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВАХ ЗА УЧАСТІ ДЕРЖАВИ 46 2.1. Правовий статус державних акціонерних компаній 46 2.2. Особливості правового режиму майна в акціонерних товариствах за участі держави 60 2.3. Загальні засади відповідальності акціонерних товариств за участі держави за цивільно-правовими зобов’язаннями 66 2.4. Аналіз структури органів управління в акціонерних товариствах за участі держави 70 РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВИХ ЗАСАД УПРАВЛІННЯ В АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВАХ ЗА УЧАСТІ ДЕРЖАВИ 75 3.1. Форми участі держави в діяльності акціонерних компаній в зарубіжних країнах і моделі корпоративного управління 75 3.2. Напрями удосконалення управління корпоративними правами держави 84 3.3. Формування правового забезпечення управлiння акціонерним товариством за участі держави, адаптованого до європейських стандартів 92 ВИСНОВКИ 104 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 110
Курс:6
Реферат:
Язык:укр
Вступление: Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах трансформації української державності зміни в усіх галузях громадського життя сприяли значній інтенсифікації розвитку науки державного управління, розвитку її науково-методологічної бази, вдосконаленню організаційно-правового регулювання соціально-економічних відносин. Із прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. у регулюванні відносин, які виникають щодо акціонерних товариств, відбулися суттєві зміни, які, зокрема, стосуються і управління в акціонерних товариствах за участі держави. Разом із тим нині відсутня чітка концепція формування української моделі корпоративного управління взагалі і концепція правового забезпечення корпоративного управління в АТ за участі держави – зокрема, чим і обумовлюється актуальність теми дослідження. Як суб’єкт корпоративних відносин держава є, з одного боку, їх учасником (акціонером), з іншого – регулятором таких відносин, що багато в чому і визначає особливості корпоративного управління в АТ з державною участю. Держава зберігає свою участь в АТ з метою забезпечення, перш за все, своїх стратегічних інтересів і, як регулятор корпоративних відносин, виконує публічно-правові функції, що ставить її в нерівне становище по відношенню до інших акціонерів. При цьому держава, керуючись суспільними інтересами, має діяти, враховуючи законні права й інтереси інших учасників корпоративних відносин. Тому корпоративне управління в АТ з державною участю слід вибудовувати виходячи з принципу максимальної публічності та інформаційної прозорості діяльності АТ з державною участю, забезпечення права акціонерів (насамперед, міноритарних) на доступ до інформації і захисту їх прав. Виступаючи не як регулятор, а як суб’єкт корпоративних відносин, держава стає в один ряд з іншими акціонерами і володіє всіма корпоративними правами, наданими законом і статутом АТ. Правове регулювання відносин у сфері корпоративного управління АТ з державною участю не має комплексного та системного характеру. Відсутність уніфікованого законодавчого акту, що відображає всі аспекти і особливості участі держави в АТ, є явною прогалиною в українському законодавстві. Сформульовані в роботі теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються на досягненнях цивілістичної науки. Зокрема, науково-теоретичну базу для роботи склали наукові праці В. І. Борисової, В. А. Васильєвої, О. М. Вінник, Н. С. Глусь, О. В. Дзери, Ю. М. Жорнокуя, А. В. Зеліско, О. В. Ільківа, І. Р. Калаура, О. Р. Кібенко, Н. В. Козлової, В. М. Коссака, Н. Р. Кобецької, С. С. Кравченка, В. М. Кравчука, О. Д. Крупчана, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, Р. А. Майданика, С. Д. Могилевського, Л. С. Нецької, О. В. Просянюк, В. В. Посполітака, В. Д. Примака, С. Я. Рабовської, О. В. Регурецької, В. В. Рєзнікової, І. Б. Саракун, І. В. Спасибо-Фатєєвої, І. С. Тімуш, В. І. Цікала, В. С. Щербини, О. В. Щербини, О. С. Яворської, В. Л. Яроцького та інших учених. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення особливостей правових засад управління в акціонерних товариствах за участі держави. Для досягнення вказаної мети були поставлені та вирішувались такі завдання: ? надати загальну характеристику приватних інтересів у цивільному праві; ? визначити передумови створення та існування юридичних осіб приватного права; ? розглянути історико-правові аспекти участі держави в акціонерних товариствах в Україні; ? визначити правовий статус державних акціонерних компаній; ? розглянути особливості правового режиму майна в акціонерних товариствах за участі держави; ? визначити загальні засади відповідальності акціонерних товариств за участі держави за цивільно-правовими зобов’язаннями; ? провести аналіз структури органів управління в акціонерних товариствах за участі держави; ? визначити форми участі держави в діяльності акціонерних компаній в зарубіжних країнах і моделі корпоративного управління; ? запропонувати напрями удосконалення управління корпоративними правами держави; ? визначити особливості формування правового забезпечення управлiння акціонерним товариством за участі держави, адаптованого до європейських стандартів. Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають при управлінні в акціонерних товариствах за участі держави. Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання управління в акціонерних товариствах за участі держави. Методологічною основою дослідження є концептуальні положення теорії корпоративного управління, діалектичний підхід до вивчення особливостей формування і функціонування АТ з державною участю в сучасній економіці. У рамках вивчення об’єкта дослідження автором також були використані методи аналізу і синтезу, порівнянь і класифікацій, порівняльно-історичний метод, а також метод аналізу правового регулювання діяльності АТ з державною участю. Інформаційну базу дослідження склали інформаційні ресурси мережі Інтернет, відповідні методичні матеріали та публікації в спеціалізованій періодичній пресі, матеріали науково-практичних конференцій і семінарів з питань корпоративного управління. Теоретична і практична значущість дослідження. Теоретична цінність дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть підвищити наукову розробленість поставленої проблематики та сприяти подальшим дослідженням проблем участі держави в акціонерних товариствах. Практична значимість роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані для вдосконалення законодавства, що регулює питання участі держави в акціонерних товариствах. Також результати дослідження можуть бути використані в лекційних матеріалах по корпоративному та цивільному праву, окремих спецкурсах. Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять підрозділи, висновків і списку використаних джерел.  
Объём работы:
116
Выводы:  Встановлено, що приватний інтерес як юридична категорія підлягає регулюванню нормами і механізмами приватного права. З одного боку, приватний інтерес суб’єктивний, оскільки є психологічним ставленням особи до певного явища або громадських зв’язків в кожному конкретному випадку. З іншого боку, інтерес є об’єктивним, оскільки відображає об’єктивні чинники, що складаються в необхідності задоволення потреб, які або вже існують, або виникнуть у найближчому майбутньому. Інтерес, як і право, відображаючи волю об’єктивної більшості людей, має суб’єктивний сенс, а об’єктивно – формується у вигляді законодавчих норм. Весь спектр приватних інтересів неможливо охопити законодавством, і не можна ставити перед ним таке завдання. З цього випливає, що законну охорону отримують приватні інтереси, які виділені серед інших діалектичною співпрацею держави і громадянського суспільства, тобто ті, які не суперечать позитивному законодавству, загальним засадам права, інтересам громадянського суспільства і держави. Охоронювані законом інтереси повинні бути реалізовані саме в цих рамках. Визначено, що спеціальною ознакою юридичної особи приватного права, яка дозволяє ідентифікувати її як підприємницьку є право розподілу прибутку між її учасниками або ж членами. Вказана ознака видозмінює трактування юридичних осіб приватного права на основі законодавчого визначення підприємницьких товариств. Зокрема, сам факт отримання прибутку юридичною особою не може бути підґрунтям для належності її до підприємницької, оскільки потреби сучасних реалій визначають можливість отримання прибутку будь-якою юридичною особою. Так само, як і сам по собі, розподіл прибутку також не може визначати належність юридичної особи до підприємницької, оскільки він може розподілятися на забезпечення поточної діяльності юридичної особи, виконання її спеціальної мети тощо. Відповідно, в основі конститутивного критерію належності юридичної особи до підприємницької знаходиться її право розподіляти прибуток саме між її учасниками. Вказані вище положення щодо розкриття особливої правової природи досліджуваних юридичних осіб, дає можливість також змоделювати дефініцію категорії «юридична особа приватного права» – юридична особа, яка діє на основі відносин участі або членства її засновників (учасників або членів) та має право розподіляти між ними прибуток. Потрібно підкреслити, що така дефініція включає лише ті сформовані ознаки, які притаманні суто для такої родової категорії і відображають її правову сутність. Освітивши в ретроспективному плані історичні аспекти участі держави в діяльності акціонерних товариств в Україні і провівши аналіз участі зарубіжних держав в юридичних особах різних організаційно-правових форм, вдалося зіставити способи участі держави в компаніях, а також визначити найбільш оптимальну організаційно-правову форму юридичної особи для участі держави в її управлінні. Такою організаційно-правовою формою є акціонерне товариство. Виділивши й охарактеризувавши особливості правового регулювання управління в акціонерних товариствах за участі держави обгрунтована з урахуванням сучасних вимог необхідність прийняття єдиного законодавчого акту, що регулює порядок і механізм участі держави в корпоративних правовідносинах, порядок участі держави в корпоративних правовідносинах і управління належними їй акціями. Правовідносини, що виникають між державою й акціонерним товариством, акції якого належать державі, можна поділити на корпоративні й речові. Корпоративні правовідносини виникають між державою й акціонерним товариством з приводу належних державі акцій, а речові – із приводу майна (у тому числі корпоративних прав інших юридичних осіб, переданих державою акціонерному товариству до статутного капіталу), яке, однак, не перейшло у власність такого акціонерного товариства як юридичної особи. На сучасному етапі правовий статус майна акціонерних товариств за участі держави визначається індивідуально із застосуванням правових титулів, похідних від права власності (оперативного управління, господарського відання). Такий стан породжує низку проблем і спорів. Акціонерне товариство за своєю природою є об’єднанням капіталів і вимагає закріплення за ним майна на праві власності незалежно від кількості акцій, що належать державі. Використання зазначених правових титулів для закріплення майна за акціонерними товариствами за участі держави – вимушений крок. Акціонерні товариства за участі держави є суб’єктами господарювання, які вступають у цивільні правовідносини на рівних умовах з іншими суб’єктами, будучи за своєю суттю юридичними особами приватного права. Відповідальність акціонерних товариств за участі держави має приватноправовий характер, оскільки виникає між суб’єктами цивільних правовідносин. Акціонерні товариства відповідають за власними зобов’язаннями усім належним їм майном. Акціонерні товариства акціонером яких є держава, також відповідають усім належним їм майном за власними цивільно-правовими зобов’язаннями З метою уникнення питань щодо обсягу відповідальності акціонерного товариства за власними зобов’язаннями запропоновано внести відповідні зміни до абз.1 ст. 24 Закону України «Про господарські товариства», виклавши його в такій редакції: «Акціонерним визнається товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями належним йому на праві власності майном товариства згідно з законом». Запропоновано передбачати і настання юридичної відповідальності за зловживання окремими акціонерами своїми правами стосовно звернення до суду, якщо це призвело до рейдерської атаки на господарське товариство. Реалізація зазначених пропозицій, з однієї сторони, сприяла б захисту прав учасників акціонерного товариства, а з другої – захищало б останнє від рейдерських захоплень Розглядаючи державу як «контролюючу особу», вбачаємо необхідність законодавчого врегулювання питань відповідальності особи, що видає директиви на голосування членам ради директорів товариства, передбачивши відповідальність членів ради директорів товариства та зазначених осіб. Саме солідарна відповідальність є найбільш вдалим видом відповідальності представників інтересів держави та осіб, які видали директиви на голосування в раді директорів акціонерного товариства. Вивчивши особливості застосування спеціального права на участь в управлінні акціонерним товариством («золотої акції») в зарубіжних країнах встановлено, що Україна повинна враховувати досвід економічно розвинених держав. Разом з тим, недоцільно беззастережно копіювати цей досвід. Варто звернути увагу належну увагу на ініціативу застосовувати «золоту акцію» виключно в стратегічних галузях. Так, вважаємо за необхідне на законодавчому рівні закріпити перелік стратегічних галузей, в яких розумно вводити «золоту акцію». Українська модель корпоративного управління, регламентована нині чинним акціонерним законом, є змішанням англо-американської (аутсайдерської) і німецької (інсайдерської) моделей управління і не в повній мірі сприяє встановленню балансу різних інтересів: великих і дрібних акціонерів, менеджерів, а також інших зацікавлених осіб (найманих працівників, контрагентів, населення та ін.). Розвиток української моделі корпоративного управління полягає у формуванні варіативної моделі управління, заснованої на законодавчо закріпленої можливості вибору різних моделей корпоративного управління. Серед положень acquis communautaire законодавства про компанії, які потребують імплементації у законодавство України, першочерговими слід визнати положення стосовно узгодження реєстраційної процедури корпорацій, електронної комунікації з акціонерами, незалежних директорів акціонерного товариства та ін. З урахуванням положень Директиви № 2007/36/ЄС правова позиція щодо застосування електронних засобів зв’язку в акціонерних товариствах полягає у такому: 1) вбачається за доцільне встановити у Законі України «Про акціонерні товариства» можливість електронної комунікації з акціонерами, зокрема щодо повідомлення про проведення загальних зборів; подання пропозицій до порядку денного загальних зборів; документів, які надаються акціонерам; дистанційного голосування; проведення загальних зборів у режимі реального часу; посвідчення довіреності; 2) можливість електронної комунікації з акціонерами також має бути передбачено статутом; 3) якщо акціонер надав свою адресу електронної поштової скриньки чи іншого електронного засобу комунікації, це слід вважати згодою на повідомлення його за допомогою засобів електронного зв’язку; 4) законодавством і статутом акціонерного товариства може бути передбачено право акціонера письмово звернутися до товариства з вимогою про надання певної інформації із зазначенням проміжку часу, який має бути надано для реалізації цього права; 5) у дистанційному голосуванні пріоритет необхідно надавати електронним засобам зв’язку; 6) дистанційне голосування варто також дозволити шляхом обміну листами; 7) пріоритет має бути надано проведенню загальних зборів у режимі реального часу, проте у товариствах з обмеженою відповідальністю та приватних акціонерних товариствах голосування може бути проведено шляхом опитування; 8) голосування шляхом опитування (без проведення загальних зборів у реальному часі) не може бути проведено з питань, що вимагають наявності кваліфікованої більшості голосів, а також з питання про виключення учасника із товариства з обмеженою відповідальністю; 9) у ЦК доцільно передбачити механізм посвідчення довіреності за допомогою електронних засобів зв’язку; 10) відповідні зміни до законодавства України мають бути розроблені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з фахівцями у галузі права, економіки і програмного забезпечення. У частині внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» щодо запровадження посади незалежних директорів наглядової ради, зазначимо, що ці особи є важливими суб’єктами забезпечення балансу інтересів в акціонерному товаристві, проте законодавче закріплення їх інституту потребує значного доопрацювання в частині: 1) визначення мінімальної кількості членів наглядової ради; 2) встановлення мінімальної кількості директорів наглядової ради; 3) уточнення поняття «дочірнє підприємство» в Законі України «Про акціонерні товариства»; 4) визначення вимог до кваліфікації складу наглядової ради; 5) встановлення вимог до діяльності, складу, компетенції, доступних ресурсів, відвідання засідань комітету та прозорості діяльності всіх комітетів акціонерного товариства загалом і кожного зокрема; 6) закріплення можливості передбачити обрання незалежного директора виконавчого органу, якщо законодавцем буде запроваджено можливість створення наглядової ради публічних акціонерних товариств за вибором акціонерів.    
Вариант:нет
Литература: 1. Административное право : учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах. М.: Изд-во БЕК, 2009. 368 с. 2. Бернадский В. О. Интерес: познавательная и практическая функции. Томск : Изд-во Томс. ун-та, 1984. 186 с. 3. Блюмхардт О. В. Корпоративне управління та його модель для акціонерних товариств в Україні. URL : http://www.zsu.zp.ua/herald/articles/2708.pdf 4. Борисова В. Теорії сутності юридичної особи: історія і сучасність. Вісник Академії правових наук України. 2001. № 4 (27). С. 117–130. 5. Бородюк Н. Державний сектор економіки: перезавантаження. URL : http://www/kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=118553239 6. Бочаров В. П. Государственная собственность в экономике развитых стран. URL : http:// www.vestnik.vsu.ru/pdf/econ/2004/02/bocharov.pdf 7. Васильєва В. А. Корпорації як суб’єкти корпоративних відносин. Корпоративне право України : підручник / за заг. ред. В. В. Луця. К. : Юрінком Інтер, 2010. 567 c. 8. Васильєва В. А. Проблеми розвитку корпоративного права. Приватне право. 2013. № 1. С. 135–145. 9. Васильєва В. А. Проблеми цивільно-правового регулювання відносин з надання посередницьких послуг : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03. К., 2006. 32 с. 10. Венгер В. До питання про управління державними підприємствами Економіка України. 2015. № 2. С. 46-52. 11. Венедиктова И. В. Охраняемый законом интерес в гражданском праве : монография. Х. : Точка, 2012. 508 с. 12. Венедіктова І. В. Категорія охоронюваного законом інтересу в цивільному праві України. Приватне права. № 1. 2013. С. 146–158. 13. Вишневська Н. С. Краща практика корпоративного управління на державних підприємствах: европейский підхід. Акціонерне товариство: питання корпоративного управління. 2015. № 12. С. 15–17. 14. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товарист- вах: проблеми правового забезпечення : монографія. К., Атіка, 2003. 352 с. 15. Волкова Л.О. Государственные акционерные компании – юридические лица публичного права: понятие и основные признаки. Legea si viata. 2016. Июнь. С. 17–20. 16. Волкова Л.О. До питання використання правових титулів, похідних від права власності, для державних акціонерних компаній. International research and practice conference «Urgent problems of law on the modern stage of statehood development» : Conference proceedings, October 20–21, 2017. Lublin : Izdevnieciba «Baltija Publishing». Р. 68–70. 17. Волкова Л.О. Юридичні особи: історія і сучасність. Право і суспільство. 2016. № 3. Ч. 2. С. 32–38. 18. Вормс А.Э. Смешанные акционерные общества. Советское право. 1922. № 1. С. 89 19. Глусь Н. С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. К., 2000. 23 с. 20. Горова К. О., Лангова Г. М. Проблеми корпоративного управління в Україні. Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. 2019. Вип. 2. С. 186–190. 21. Господарське право України : підруч. для студ. вищ. навч. закл. К.: МАУП, 2005. 424 с. 22. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 № 436-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18–22. Ст. 144. 23. Гражданский кодекс Грузии от 26 июня 1997 года №786-IIс. URL : http://www.tnu.in.ua/study/books/ entry-2056992.html 24. Гражданское и торговое право капиталистических государств / под ред. В.В. Безбаха, В.К. Пучинского. М., 2004. 455 с. 25. Гражданское право : учебник / под. ред. А. П. Сергеева и Ю. К. Толстого. М.: Проспект, 2005. 765 с. 26. Грибанов В. П. Интерес в гражданском праве URL : http://civil.consultant.ru/elib/books/1/page_23.html. 27. Грудницкая С.Н. Корпоративные субъекты хозяйствования и корпоративное управление: направления совершенствования законодательства и дальнейших разработок. Економіка та право. 2004. № 3. С. 93–99. 28. Гукасян Р. Е. Избранные труды по гражданскому процессу. М. : Проспект, 2009. 480 с. 29. Державний класифікатор ДК 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм господарювання». URL : http://search.ligaakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ST000948.html 30. Дзера Ю. Особливості правового режиму майна, переданого державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства у результаті корпоратизації державного унітарного підприємства. Юридична Україна. 2010. № 4. С. 59–63. 31. Директива Європейського парламенту та Ради від 11 червня 2007 р. No 2007/36/ЄС про використання певних прав акціонерів у лістингованих компаніях. Official Journal, L 184/17. 14.7.2007. Р. 17–24. 32. Довгерт А. С. Загальні положення про юридичну особу. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар за ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. К. : Істина, 2004. 786 с. 33. Дойников И. В. Проблемы правового регулирования государственного предпринимательства: дисс. … д-ра юрид. наук. Москва, 2003. 188 с. 34. Дронів Б.М. Взаємовплив приватного і публічного права: сучасна континентально-європейська теорія і практика : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Харків, 2012. 192 с. 35. Дутко А.О. Особливості юридичних конструкцій приватного та публічного права. Порівняльно-аналітичне право. 2013. № 2. С. 25–27. 36. Екеринг В. Управление и организованные интересы. Государственная служба. Группы интересов. Лоббирование. Взгляд из-за рубежа : рефер. зб. М., 1995. Вып. 4. 285 с. 37. Жорнокуй Ю. М. Корпоративні конфлікти в акціонерних товариствах: цивільно-правовий аспект : монографія. Х. : Право, 2015. 532 с. 38. Захарченко А. Щодо визначення і застосування поняття «державне акціонерне товариство». Публічне право. 2013. № 1 (9). С. 302–309. 39. Здравомыслов А. Г. Потребности, интересы, ценности. Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1964. 74 с. 40. Зеліско А. В. «Підприємницька юридична особа приватного права» як системоутворююче поняття. Право України. 2015. № 4. С. 97–105. 41. Зозуляк О. І. Непідприємницькі юридичні особи публічного та приватного права: проблеми удосконалення критерію класифікації. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. 2015. Вип. 37. С. 102–115. 42. Зубар В.М. Участь юридичних осіб публічного права у цивільних правовідносинах. Молодий вчений. 2016. № 11 (38). С. 304–307. 43. Касьяненко В.И. НЭП и акционерное предпринимательство в СССР. М. : Знание, 1991. 64 с. 44. Кибенко Е. Р. Корпоративное право Великобритании : Законодательст- во. Прецеденты. Комментарии. Х., 2003. 368 с. 45. Козлова Н. В. Понятие и сущность юридического лица : Очерк истории и теории : учеб. пособ. М. : Статут, 2003. 318 с. 46. Кочетигова Ю. Експансія держави: держава як керуючий. Відомості. 2013. № 42. С. 2. 47. Кочин В. В. Правова сутність юридичної особи. Юридична Україна. 2013. № 5. С. 43–48. 48. Кравчук В. М. Корпоративне право: науково-практичний коментар законодавства та судової практики. К. : Істина, 2005. 720 с. 49. Крупчан О. Д. Актуальні проблеми вітчизняної цивілістики. Корпоративне право України та інших європейських країн: порівняльно-правова характеристика : збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції (26–27 вересня 2014 р., м. Івано-Франківськ). НДІ приватного права і підприємництва ім. академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України ; за ред. д-ра юрид. наук, акад. НАПрН України В. В. Луця. Івано-Франківськ, 2014. С. 3–8. 50. Крупчан О. Д. Методологічні виміри сучасного вітчизняного приват- ного права. Методологія приватного права (теоретичний дискурс та практичне застосування : матеріали міжнар. наук.-теорет. конф. (м. Київ, 10 червня 2016 р.). К. : НДІ приватного права і підприємництва ім. акад. Ф. Г. Бурчака НАПрН України, 2016. С. 11–17. 51. Кубко А.Є. Реалізація публічних інтересів у цивільному праві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03. Київ, 2012. 225 с. 52. Кузнецова Н. С. О корпоративном праве и корпоративном законодательстве Украины: проблемные вопросы. Гражданское право. 2013. № 4. С. 9–13. 53. Кузнецова Н. С. Поняття і класифікація юридичних осіб в цивільному праві України: теорія і практика. Сучасні проблеми приватного права. Кам’янець-Подільський : Рута, 2012. С. 159–176. 54. Кузнецова Н. С. Развитие гражданского законодательства Украины: проблемы и перспективы. Альманах цивилистики : сб. ст. / под ред. Р. А. Майданика. К., 2018. Вып. 1. 55. Кузнєцова Н. С. Завдання української цивілістики на зламі епох. Актуальні проблеми приватного права : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 93-й річниці з дня народження д-ра юрид. наук, проф., чл.-кор. АН УРСР В. П. Маслова (Харків, 27 лютого 2015 р.). Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Національна академія правових наук України, Харківський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації «Асоціація цивілістів України» . Х. : Право, 2015. С. 7–11. 56. Кунах Ю.І. До питання про виникнення та діяльність українських філій змішаних акціонерних товариств у 1923–1925 рр. Український історичний журнал. 1971. № 3. C. 56–61. 57. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приват- ного права : монографія. К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. 328 с. 58. Ландиа А. Корпоративне управління в державних і приватних компаніях в епоху змін. М.: Либрайт, 2015. 240 с. 59. Лаптев В.В. «Предпринимательское (хозяйственное) право в современных условиях. Государство и право на рубеже веков. Материалы Всероссийской конференции. М., 2001. С. 218-219 60. Лещенко П.И. История народного хозяйства СССР. Т. 1. М.: Госполитиздат, 1956. 377 с. 61. Лукач І. В. Правове становище холдингових компаній : Монографія. К. : Юрінком Інтер, 2008. 240 с. 62. Майданик Р.А. Цивільне право. Загальна частина. Т. І : Вступ у цивільне право. Київ : Алерта, 2012. 472 с. 63. Макарова О.А. Проблемы типологии корпораций. Закон. 2009. № 2. С. 173-183 64. Малько А. В., Субочев В. В. Законные интересы как правовая категория. СПб., 2004. 359 с 65. Мальцев Г. В. Социалистическое право и свобода личности. М., 1968. 194 с. 66. Мальцев Г. В. Социальные основания права. М., 2012. 800 с. 67. Науковий висновок лабораторії корпоративного права НДІ приватного права та підприємництва імені Ф. Г. Бурчака НАПрН України на виконання запиту Національної академії правових наук України від 12.03. 2014 р. No 391, на виконання запиту Національної академії правових наук України щодо висловлення наукової позиції стосовно поділу юридичних осіб, створених державою, на юридичні особи публічного та приватного права. 68. О введении в действие Гражданского Кодекса УССР : постановление ВУЦВК от 16.12.1922 г. СУ УССР 1922 г. № 55. Ст. 780 69. Панов М. І. Проблеми методології формування категоріально-понятійного апарату юридичної науки. Право України. 2014. № 1. С. 48–55. 70. Пахман С.В. О задачах предстоящей реформы акционерного законодательства. Харьков, 1861. С. 73-75 71. Пащенко О. М. Правове становище державних сільськогосподарських підприємств. Аграрне право України : Підручник / за ред. О. О. Погрібного. К.: Істина, 2014. 448 с. 72. Поважний О. С., Орлова Н. С., Харламова А. О. Корпоративне управління: підруч. К.: Кондор, 2019. 244 с. 73. Погрібний Д. І. Корпоративні права держави : поняття, підстави виникнення, механізм реалізації. Х: Видавництво «ФІНН», 2009. 168 с. 74. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. М., 1998. 353 с. 75. Постановление ЦИК СССР, СНК СССР «Об утверждении положения об акционерных обществах» от 17.08.1927 г. URL : http://www.bestpravo.ru/ussr/data04/tex16663.htm 76. Про акціонерні товариства: закон України від 17.09.2008 р. № 514-VI. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/514-17 77. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 49. Ст. 682. 78. Про громадські об’єднання Закон України від 22.03.2012 № 4572-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 1. Ст. 1 79. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України: Лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. Юридичний вісник України. 2008. Вип. 05. № 18-19. 80. Про заставу: Закон України від 02.10.1992 р. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 47. Ст. 642. 81. Про корпоратизацію підприємств : Указ Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93. URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/en/210/93 82. Про перетворення казенних підприємств у державні комерційні підприємства : Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 р. Урядовий кур’єр. 2006. 08. № 144. 83. Про управління об’єктами державної власності: Закон України від 21.09. 2006 р. Відомості Верховної Ради України. 2006 № 46. Ст. 456. 84. Про холдингові компанії в Україні : Закон України від 15.03.2006 р. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3528-15 85. Реєстр корпоративних прав держави у статутних капіталах господарських товариств. URL : http://www.spfu.gov.ua/ua/documents/press-list/spf-management-rights- state/10140.html 86. Рекомендації щодо економічних та інституціональних реформ. URL : http://www.undp.org.ua/files/ua_96333PolRec_Ukr.pdf 87. Рекомендація Комісії ЄС від 15 лютого 2005 р. про роль невиконавчих директорів або наглядових директорів лістингованих компаній і про комітети (наглядової) ради. Official Journal. 2005. Р. 51–63. 88. Руднев П.А. О праве госорганов, состоящих на госбюджете, образовывать акционерные общества (государственные паевые товарищества). М., 1927. С. 3 89. Румянцева С. Переваги закону «Про акціонерні товариства». URL : http://www.corporation.com.ua/library/publication/pub.php?id=262 90. Салтицький С. Корпоративні права держави: суть, значення, перспективи. URL : http://www.yur-gazeta.com/oarticle/1524 91. Серова О. А. К вопросу о классификации юридических лиц. Нотариус. 2010. № 2. С. 11–13. 92. Скляров С. М. Дотримання балансу інтересів міноритарних і мажоритарних акціонерів у законодавництві зарубіжних країн. Аналітичний вісник. 2014. № 17. С. 12. 93. Спасибо-Фатєєва І. В. Акціонерне товариство як акумуляція, синтез та суперечливість інтересів. Право України. 1999. № 12. С. 44–48. 94. Спасибо-Фатєєва І. В. Деякі роздуми про юридичні особи та їх органі- заційно-правові форми. Право України. 2007. № 2. С. 118–123. 95. Спасибо-Фатєєва І. В. Цивілістика: на шляху формування доктрин : вибр. наук. пр. Х. : Золоті сторінки, 2012. 696 с. 96. Спасибо-Фатєєва І. В. Юридичні особи за Цивільним кодексом України. Приватне право. 2013. No 2. С. 62–70. 97. Спасибо-Фатєєва І. Представництво акціонерів. URL : http://www.justinian.com.ua/ article.php?id=3482. 98. Стефанчук Р. О. Шляхи реформування цивільного законодавства: по- гляд на Захід та Схід. Право України. 2009. № 8. С. 53–61. 99. Тарасов И.Т. Учение об акционерных компаниях. Киев, 2000. 666 c. 100. Цивільний кодекс України : Закон України вiд 16 січня 2003 року № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356. 101. Чепис О. І. Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві: поняття та структура. Порівняльно-аналітичне право. 2013. № 1. С. 129-134. 102. Чепис О.І. Інтереси в цивільному праві: сутність, місце та особливості захисту: автореф. дис. ... канд. юр. наук: 12.00.03 / О.І.Чепис ; Харківський національний університет внутрішніх справ Х., 2010. 18 с. 103. Черненко О.А. Організаційно-правові форми державного підприємства : автореф. дис ... канд. юрид. наук : 12.00.04. Київ, 2011. 20 с. 104. Чеховская С. А. Виртуальная форма осуществления предпринимательской деятельности. Предпринимательское право: вызовы времени. Научные труды кафедры предпринимательского права. М. : ГУ-ВШЭ, 2010. Вып. 1. С. 58–84. 105. Шкодіна І. В. Зарубіжний досвід корпоративного управління в компаніях з державною участю. Молодий вчений. 2017. № 11. С. 1354-1357. 106. Щербина В. С. Господарське право : підручник. К.: Юрінком Інтер, 2012. 480 с. 107. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол. : Ю.С.Шемшученко (відп.ред.) та ін. К.: «Укр. енцикл.», 1998. Т. 5. : П-C. 736 с. 108. Яроцький В. Л. Специфіка застосування юридичних конструкцій у правовому регулюванні цивільних відносин. Актуальні проблеми правовідносин в приватній сфері. Х. : Юрайт, 2012. С. 13–17. 109. Zelisko A. The Entrepreneurial Legal Entity of Private Law : Processes of the Integration and the Differentiation. Ewolucia prawa prywatnego (Ewolution of Private Law). Katowice : Wyd-wo Uniwersytetu Slaskiego, 2014. P. 123–129.    
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (942)