Екодизайн як інноваційний напрямок в розробці продукту.

Содержание: Вступ 3 1. Сутність екологічного дизайну 4 2. Вимоги, методи та принципи екодизайну 6 3. Технологічні процеси в екодизайні 11 Висновки 15 Список використаних джерел 17

Вступление: Сьогодні руйнування природного середовища в різноманітних формах перетворилося на світовий процес, наслідки якого привели до необхідності кардинальних змін багатьох сфер людської діяльності. Нині через комплекс причин проблема необхідності багатоаспектної оптимінімізації взаємодії суспільства і природи залишається більш ніж актуальною. Відповідно до цього проявляється постійна необхідність пошуку та впровадження дійсно проривних інтелектуальних та соціальних технологій в суспільну практику. Однією з таких перспективних інтелектуальних технологій є екодизайн. Його місія в проектуванні екологічних продуктів полягає, перш за все, в забезпеченні нерозривності соціальних, утилітарно-функціональних, екологічних та естетичних вимог до «природи», органічної єдності мистецтва та розрахунку на основі об’єктивних законів творчої проектної діяльності, у виключенні конфлікту природного та штучного середовища людини. Саме результати професійної діяльності дизайнера можуть стати основою матеріального втілення соціально значущих екологічних цінностей, розкриваючи таким чином свій соціально-технологічний зміст. Формування екологічно правильного стилю споживання припускає не тільки скорочення споживання, але і орієнтацію на використання екологічно безпечних продуктів, виготовлених із застосуванням нешкідливих і безвідходних технологій. Тому з екологізацією споживання пов’язана і технологічна екологізація (або екологізація виробництва). Цей напрям розв’язує проблеми, пов’язані з економією природних ресурсів, нешкідливими і безвідходними технологіями, вторинним використанням виробів, екологічним «круговоротом».

Выводы: Досліджуючи особливості екодизайну, слід зазначити, що він є досить молодим напрямком в дизайні та з кожним новим кроком розвитку технічного прогресу набуває все більшої актуальності. Причиною популярності екодизайну є не тільки бажання захистити природне середовище, а і захистити людину, зберегти створені людством духовні та матеріальні блага. Тобто, можна відмітити те, що особливість екологічного дизайну полягає у збереженні рівноваги між людиною та навколишнім середовищем. Екологічний напрям в дизайні виник в 70-х роках минулого століття і орієнтувався на активний вплив дизайну на охорону та відновлення природного середовища. Тобто, на розробку нових матеріалів і технологій, що не завдають шкоди довкіллю; максимальну економію ресурсів та матеріалів; досягнення оптимального співвідношення витрат при виробництві виробу і його довговічності; використання альтернативних джерел енергії. Суть екодизайну полягає в тому, щоб, взявши приклад з природи, спростити побут людини. У зв’язку з цим на перший план вийшли не стільки вдосконалення форм та функцій, скільки скорочення надлишкового числа продуктів, а також перегляд матеріалів і технологій виробництва, і, як наслідок цього, формування нової структури потреб. Найбільш поширеними методами екодизайну є: проектне прогнозування; комбінаторно-модульне формоутворення; трансформації форми; біонічне формоутворення; уніфікація і стандартизація; агрегатування. Основними принципами екодизайну є: економія ресурсів при проектуванні, виготовленні, використанні і утилізації, підвищена увага до походження матеріалів; прийняття до уваги безлічі аспектів, починаючи з захисту довкілля виробником або постачальником і закінчуючи дотриманням прав працівників підприємств, гуманним ставленням до тварин, коректним ставленням до оточення; нетоксичність, гіпоалегенність матеріалів. Головний принцип екодизайну сучасності – локалізація. Еко-мода має на увазі застосування при виробництві як натуральних матеріалів, так і раціонального використання вже наявних ресурсів. Наприклад, «органічні» тканини виготовляються з природних матеріалів: бавовни, льону тощо, зменшення шкоди довкіллю досягається шляхом відмови від хімічних добрив, а в сучасній архітектурі активно все частіше використовуються світлодіоди та малопотужні галогенні лампочки. Сьогодні, по всьому світу, створюються екологічні групи, рухи, напрямки, в котрих працюють різні спеціалісти за фахом спільно з дизайнерами. Впроваджуються програми відносно екологічних аспектів. Багато «екотехнічних» програм, в яких робляться спроби створення нової взаємодії на шляху сумісного розвитку потенціалу людини та природи, постають з принципу заморожування або пониження людських потреб.  

Литература: 1. Гнатюк Л. Р., Бовкун М. С. Формотворення середовища офісних приміщень на засадах екодизайну. Проблеми розвитку міського середовища. 2012. Вип. 7. С. 61–67. 2. Гнецько З. І. Тема екодизайну в освітньому процесі. Культура України. 2013. Вип. 43. С. 141–148. 3. Дизайнерська діяльність: екологічне проектування : науково-методичне видання / за заг. ред. В. О. Свірка. Київ: УкрНДІ ДЕ НАУ, 2016. 196 с. 4. Звенігородський Д. Л. Екодизайн та його коефіцієнт корисної дії. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архитектура. 2009. № 6. С. 45–51. 5. Заколябіна Я. І. Продукти утилізації як об’єкти екодизайну. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архитектура. 2010. № 4. С. 13-15 6. Крижановська Н. Я., Смірнова О. В. Екодизайн : конспект лекцій для студентів 5 курсу за спеціальністю: Архітектура та містобудування, освітня програма підготовки магістрів «Дизайн архітектурного середовища». Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2019. 65 с. 7. Никоненко Т. М. Естетична концепція екодизайну. Проблеми розвитку міського середовища. 2012. Вип. 7. С. 170–176. 8. Сазонова Ю. Ф. Екодизайнерські принципи, прийоми та засоби організації житлового середовища. Теорія та практика дизайну. 2013. Вип. 4. С. 148–159. 9. Сазонова Ю. Ф. Екодизайнерські засоби гармонізації житлового середовища. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. 2013. Вип. 34. С. 548–559. 10. Троцька О. С. Екодизайн у контексті вирішення проблем екологізації дизайн-освіти. Науковий вісник НЛТУ України. 2013. Вип. 23.18. С. 389–392. 11. Чупріна Н. В. Енергозберігаючі технології екодизайна у створенні сучасного одягу як продукту індустрії моди. Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. 2013. № 6. С. 245–253.