Вступление: Актуальність теми. Професії, які пов’язані з соціальною роботою, мають досить широку диференціацію – фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, педагог-психолог, психолог, соціальний педагог. І кожна з представлених професій має свої межі компетенції та вимоги до компетентності суб’єкта праці. При цьому в сучасній психології є досить мало досліджень, які б стосувались безпосередньо вивчення вимог до особистості фахівця соціальної сфери та критеріїв готовності соціального працівника до професійної діяльності. В основному дослідження стосувались проблем вивчення професійної сфери суб’єкта праці соціального працівника або фахівців соціальної сфери в комплексі (Н. Шмельова, В. Мальцев). І немає досліджень, які змогли б виявити, якими професійно важливими якостями та характеристиками повинен володіти фахівець із соціальної роботи для успішної та ефективної діяльності.
Фахівці із соціальної роботи надають соціальні послуги населенню у випадках важких життєвих ситуаціях, з якими людина або група осіб не може впоратись самостійно. Професійна соціальна робота і підготовка фахівців цієї сфери започаткована в Україні порівняно нещодавно. Незважаючи на те, що впродовж останніх років вченими досить інтенсивно здійснюються дослідження різних аспектів соціальної роботи і підготовки фахівців, далеко не всі питання є повністю вивченими. Це стосується, зокрема, і визначення самого поняття «соціальна робота», а також особливостей готовності майбутнього соціального працівника до професійної діяльності.
Значний вклад у розвиток теорії і практики соціальної роботи і підготовки фахівців в Україні внесли: С. Архипова, В. Васильєв, Н. Гайдук, І. Грига, І. Звєрєва, Н. Кабаченко, А. Капська, І. Ковчина, І. Мигович, Л. Міщик, В. Поліщук, В. Полтавець, В. Сидоров, І. Трубавіна та ін.
Проблема готовності до діяльності стала предметом досліджень фізіологів, психологів і педагогів з початку XX століття, коли її почали розглядати з позиції теорії рефлексів І. Павлов і з позиції теорії установки Д. Узнадзе. До початку 60-х років XX століття були виявлені фізіологічні, нейрофізіологічні та психологічні механізми регуляції і саморегуляції поведінки (П. Анохін, Н. Бернштейн, А. Лурія, Г. Уолтер та ін.).
Готовність до професійної діяльності як психолого-педагогічне явище розглядалась багатьма дослідниками, зокрема Г. Баллом, О. Дубасенюк, М. Дьяченко, М. Євтухом, Л. Кадченко, Л. Кондрашовою, Г. Костюком, А. Ліненко, О. Міщенко, В. Моляко, В. Стасюк, О. Хлівною та ін.
У наукових дослідженнях зазначене питання студіювалось в різних аспектах – педагогічному, дидактичному, історичному, економічному, соціологічному, філософському. Серед сучасних досліджень відзначимо також дисертаційні роботи Н. Андрієвської, С. Тарасової, Т. Шестакової та ін., присвячені проблемам формування готовності до конкретного різновиду професійної діяльності.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити готовність майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності.
Враховуючи мету дослідження, було визначено наступні завдання:
? визначити специфіку професійної діяльності соціального працівника;
? описати професійні та особистісні вимоги до фахівця із соціальної роботи;
? проаналізувати чинники готовності майбутнього соціального працівника до професійної діяльності;
? розкрити педагогічні умови забезпечення готовності до професійної діяльності в умовах ЗВО;
? здійснити дослідження рівня готовності до професійної діяльності майбутніх соціальних працівників;
? запропонувати програму підвищення рівня готовності до професійної діяльності майбутніх соціальних працівників та визначити її ефективність.
Об’єкт дослідження – готовність до професійної діяльності майбутніх соціальних працівників.
Предмет дослідження – чинники готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності.
Гіпотеза дослідження: формування готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності в процесі навчання у ЗВО буде результативним, якщо: визначено психолого-педагогічні підстави, а також виявлено фактори, що впливають на формування готовності студентів до майбутньої професійної діяльності; здійснюється поетапне формування готовності студентів до майбутньої професійної діяльності; створено та реалізуються педагогічні умови формування готовності студентів до майбутньої професійної діяльності.
Методи дослідження. Під час написання роботи ми використовували такі методи:
– теоретичні: теоретичний аналіз й синтез зарубіжного й вітчизняного досвіду для обґрунтування теоретичних положень з проблеми готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності;
– емпіричні: пряме й опосередковане спостереження, експериментальне дослідження з метою оцінки рівня готовності до професійної діяльності майбутніх соціальних працівників.
Експериментальна база. Експериментальне дослідження здійснювалось впродовж 2019-2020 рр. на базі Національного університету ім. Івана Франка.
У дослідженні брало участь 50 студентів вищого навчального закладу, котрі навчаються за спеціальністю «Соціальна робота».
Наукова новизна результатів дослідження:
? згруповано та класифіковано фактори формування готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності;
? розроблено діагностичний інструментарій, що дозволяє визначити рівень сформованості готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності.
Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що систематизовано психолого-педагогічні фактори формування готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності. Обґрунтовано необхідність формування умінь відповідно до функціональних обов’язків фахівця з соціальної роботи.
Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що:
? розроблено діагностичний інструментарій, за допомогою якого вимірюється рівень сформованості готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності;
? апробовано комплекс засобів, які можуть бути використані для підвищення рівня готовності до професійної діяльності майбутніх соціальних працівників.
Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел – 51, додатків. Загальний обсяг роботи становить 84 сторінки.