Сутність поняття "творчість"

Содержание: Вступ 3 1. Феномен «творчості» у філософському надбанні мислителів минулого 4 2. Тлумачення поняття «творчість» у науковому доробку вітчизняних учених-психологів 6 3. Категорія «творчість» в розумінні представників західної психологічної думки 9 Висновки 12 Список використаних джерел 13  

Вступление: Актуальність представленої тематики. Людина зберігає і примножує ряд цінностей через всю історію цивілізаційного процесу. Серед них такі ідеї, як віра, надія, любов, краса, свобода, добро, справедливість. До них належить і феномен творчості. Феномен творчості завжди був цікавий людству. Нерідко до цієї теми зверталися відомі філософи, письменники, поети, драматурги і, звичайно, психологи. Однак, в останні роки дослідження в даній галузі особливо актуалізувалися. Це обумовлено високим соціальним замовленням на креативні ідеї і креативну особистість в сучасному суспільстві, а також об’єктивними факторами. Перший з них пов’язаний з характерною для сучасності увагою до проблем особистості: яка роль особистості в історичному процесі, в розвитку мистецтва? У чому справжня сутність людини і сенс його життя? Другий фактор – це зумовленість інтересам до проблем творчості, потребами сучасної науки і техніки. Третій фактор закладений у самій природі творчості і практиці естетичного сприйняття його результатів – романів, віршів музики, фільмів, картин і так далі. Себе людина розуміє через світ нею ж створюваних об’єктів і при їх посередництві. У плідному продуктивному існуванні найбільш повно і цілісно розкривається родова соціально-діяльна сутність людини, її здатність творчо, універсально, історично самовизначатися в світі. Мета роботи полягає у характеристиці сутності поняття «творчість» в науковому дискурсі.

Выводы: Отже, розуміння та пояснення категорії творчості сягає періоду стародавнього світу. Стародавні мислителі вбачали в творчості дар богів. Середньовічні філософи продовжили напрямок у вивченні цього феномену, зокрема виділили два протилежні підходи до творчості – теологічний і логіко-гносеологічний. Творчість перебувала в центрі філософських концепцій як закордонних так і вітчизняних мислителів Нового і Новітнього часу. К. Лейбніц відстоював ідеї щодо формування логіки відкриття, концепції символічної науки, універсального аналізу і синтезу. У філософському розумінні І. Канта творчий процес виступав поєднанням заданих категорій та чуттєвого споглядання. Ф. Гегель розкрив основи творчої рефлексії, процес творення нового знання. Абсолютна ідея, на його переконання, наділена творчою енергією, тобто є творчим началом природи і людини. Г. Сковорода наголошував на безмежності людського пізнання наголошував. І. Франко наголошував на ролі суб’єктивного фактора в становленні творчої особистості. Під творчістю вітчизняні науковці розуміють процес створення, відкриття чогось нового, раніше для даного конкретного об’єкта невідомого. Певною мірою творчість як складне, багатоаспектне утворення, притаманна кожній особистості, засноване на взаємодії внутрішньо-особистісних та зовнішньо-соціальних детермінант розвитку, є тією характеристикою людини, яка активізує її внутрішній потенціал, розширює сфери самореалізації та формує дослідницьку позицію у відношенні до світу та себе. Представники західної психологічної думки вбачали в творчості процес створення, відкриття і розглядали її як глибинну потребу людини в самореалізації.

Литература: 1. Андреев В. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. Казань, 1988. 237 с. 2. Бичко І. Філософія : курс лекцій. К. : Либідь, 1994. 576 с. 3. Богоявленская Д. Интеллектуальная активность и творчество. Ростов, 1982. 185 с. 4. Богоявленская Д. Психология творческих спосібностей. М. : Академия, 2002. 320 c. 5. Вороніна К. Сучасні теорії творчості : веб-сайт. URL: http://appsychology.org.ua/data/jrn/v12/i15/ii/14.pdf (дата звернення: 14.02.2020). 6. Горський В. Історія української філософії : курс лекцій. К., 1996. 288 с. 7. Колодько Т. Творчість як складова педагогічної майстерності вчителя. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Сер. Філологічна. 2012. Вип. 23. С. 271–274. 8. Кремень В. Трансформації особистості в освітньому просторі сучасної цивілізації. Педагогіка і психологія. 2008. № 2. С. 5–14. 9. Лук А. Психология творчества. М., 1978. 126 с. 10. Маслоу А. По направлению к психологии бытия. М.: Эксмо-Пресс, 2002. 272 с. 11. Мей Р. Мужество творить. М.: Инициатива, 2001. 128 с. 12. Моляко В. Творчий потенціал людини як психологічна проблема. Психологія суспільства. 2007. № 4. С. 6–10. 13. Пономарьов Я. Психологія творчості і педагогіки. М.: Педагогіка, 1976. 280 с. 14. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. М.: Прогресс. 409 с. 15. Роменець В. Психологія творчості : навч. посібник для студ. 3-тє вид. К. : Либідь, 2004. 287 с. 16. Скрипка В. Творчість як проблема людського буття. Сiверянський лiтопис. 2008. № 1. С. 115–123. 17. Чорноус В. Творчість особистості у дискурсі практичної психології. Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. 2014. Вип. 8. С. 99–101. 18. Шандрук С. Творчість як употужнення здібностей особистості. Психологія і суспільство. 2015. № 3. С. 86–91.