Выводы: У нашому дослідженні ми зупинилися на визначенні поняття «реалія», запропонованого Л.А. Жиденко, який під терміном «реалія» розуміє слова і словосполучення, які позначають специфічно національні предмети та явища, характерні для культури того чи іншого народу. Тому говорити про особливості перекладу мовних реалій неможливо, абстрагуючись від соціокультурного аспекту.
Найбільш прийнятною, на наш погляд, є класифікація за предменими областями Т.Р. Кияка, що включає: ономастичні реалії (антропоніми, топоніми, хрематоніми тощо); побутові реалії (житло, інструменти, одяг, харчі, види занять та професій, грошові знаки та міри); етнографічні та міфологічні реалії (етнічні та соціальні групи, регіональні звертання, народні свята та танці, назви богів, міфологічних персонажів); реалії світу природи (зооніми, фітоніми, назви ландшафтів); реалії державно-адміністративного устрою та суспільного життя; асоціативні реалії (символи, алюзії) тощо. Ономастичні реалії представлені власними назвами, які вказують на місце дії, час дії, на національні традиції, на ставлення автора до персонажу та інше.
Найбільшого поширення в німецькомовних ЗМІ отримали українські реалії державно-адміністративного устрою та суспільного життя, що склали 51 лексичну одиницю або 30,7% від загальної кількості отриманих реалій. Значного розповсюдження зазнали також ономастичні реалії, що були представлені переважно антропонімами, та топонімами у кількості 37 лексичних одиниць або 22,2%. Майже однакового поширення набули українські побутові реалії (види занять і професій, грошові знаки), що становлять 31 одиницю або 18,6% та етнографічні реалії (етнічні та соціальні групи тощо) у кількості 29 одиниць або 17,4%. Нарешті, найменш представлені у німецькомовних текстах ЗМІ асоціативні реалії (символи, алюзії тощо), що склали 18 випадків вживання або 10,8%.
Відтворення семантико-стилістичних функцій реалій у перекладі – нагальне питання перекладознавства. На основі зіставлення німецькомовних перекладів українських реалій з їх оригіналами можна визначити такі способи їх відтворення: транскодування, тобто застосування прийомів транскрипції і транслітерації, калькування, описовий або пояснювальний переклад, наближений переклад, трансформаційний переклад.
На матеріалі 100 німецькомовних текстових фрагментів, відібраних нами з Інтернет джерел, таких як УкрІнформ та UkrInform, а також Deutsche Welle або DW, ми розглянули досліджувати українські реалії переважно суспільно-політичної тематики. Ми проаналізували відібрані нами лексичні одиниці за тематико-семантичним принципом та за способами відтворення українських реалій в німецьких текстах ЗМІ українською мовою.
У нашому дослідженні способів перекладу українських реалій німецькою мовою, відібраних із текстів ЗМІ, було визначено, що найбільшого поширення отримали лексико-формальні перекладацькі трансформації такі, як калькування або дослівний переклад, що становить 51 випадок вживання або 30,7% та транскодування (транскрипція і транслітерація) у кількості 36 лексичних одиниць або 21,6%. Відтворення українських реалій переважно суспільно-політичного характеру німецькою мовою також відзначається значним поширенням функціональних або контекстуальних відповідників загальною кількістю 26 або 15,6% та еквівалентів (19 випадків або 11,4%). Менш поширеним при перекладі українських реалій є такий вид лексико-граматичних трансформацій як описовий переклад (9 випадків або 5,4%), додавання як різновид граматичних перекладацьких трансформацій (7 випадків або 4,2%), конкретизація як вид лексико-семантичних трансформацій (6 випадків або 3,6%). Найменшого розповсюдження зазнали генералізація (4 випадки або 2,4%) та компенсація (3 випадки або 1,8%), що входять до складу лексико-семантичних та лексико-граматичних трансформацій.