Рівень ксенофобії в Україні

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЯВИЩЕ КСЕНОФОБІЇ ТА ПРИЧИНИ ЙОГО ВИНИКНЕННЯ 6 1.1. Сутність поняття ксенофобії 6 1.2. Основні причини прояву ксенофобії 12 1.3. Правові зобов’язання України у галузі протидії ксенофобії 16 РОЗДІЛ 2. КСЕНОФОБІЯ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ 20 2.1. Соціально-психологічні джерела ксенофобії 20 2.2. Типологія проявів ксенофобії у суспільстві 22 2.3. Ксенофобія як ключова загроза етнополітичній безпеці України 25 2.4. Методи визначення рівня ксенофобії: вітчизняний та зарубіжний досвід 27 2.4.1. Загальна характеристика методів визначення рівня ксенофобії. 27 2.4.2. Проблемні аспекти вітчизняних методів визначення рівня ксенофобії. 29 2.5. Рівень та динаміка ксенофобії в Україні 31 2.6. Основні шляхи протидії ксенофобії 35 ВИСНОВКИ 39 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42

Вступление: У сучасному світі, якому притаманні глобалізаційні та трансформаційні процеси, все більшого значення набувають питання взаємоповаги, толерантності та терпимості. Ці ознаки є базовими рисами вихованого суспільства, яке варто розглядати, перш за все, як саморегульовану систему. Натомість ксенофобія є руйнівним чинником соціуму, вона виступає однією з найскладніших проблем забезпечення прав людини в сучасних складних соціально-політичних умовах. На жаль, на теренах багатьох держав світу рівень взаємоповаги до представників інших етносів є достатньо мінливим та характеризується нестабільними коливаннями під впливом політичних передумов. Хвиля нетерпимості характерна і для українського суспільства, а притаманні риси щирості та гостинності зазнають змін: ворожнече налаштування набирає сили, а сучасні радикально налаштовані угруповання активно пропагують боротьбу проти національних відмінностей. Такі тенденції мають яскраве відображення на загальному рівні ксенофобії, динаміка якої спонукає до поглибленого дослідження передумов виникнення цього явища, методів боротьби, мінімізації, шляхів усунення, порівняння динаміки в різні історичні періоди та визначення взаємозалежності між особливостями суспільства та рівнем ксенофобії. Таким чином, проблема ксенофобії залишається не менш актуальною в сучасному соціумі, а наявні напрацювання вітчизняних і зарубіжних класиків психології та соціології потребують подальшого обґрунтування, поглибленого вивчення, а також доповнення. Під час проведення дослідження категорії ксенофобії та її рівня у реаліях вітчизняного соціуму було проаналізовано праці таких вітчизняних науковців, як О. В. Антонюк, М. В. Бутиріна, І. О. Борейчук, Ю. Л. Білоусов, Д. О. Кобзін, О. А. Мартиненко, Н. В. Паніна, В. І. Паніотто, Н. О. Прібиткова, К. М. Скулкіна та ін. Крім того, вагомий внесок у дослідження теми було здійснено завдяки напрацюванням класиків соціології, зокрема, М. Вебера, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, А. Кельберга, О. Конта, Т. Парсонса, Г. Спенсер, Е. Фромма та інших. Мета роботи: визначити сутність поняття ксенофобії, рівень та динаміку в умовах розвитку українського суспільства з подальшим обґрунтуванням шляхів та конкретних заходів боротьби з даними явищами в сучасному соціумі. Відповідно до визначеної мети можна окреслити такі завдання: – розкрити сутність поняття ксенофобії; – визначити основні причини прояву ксенофобії; – з’ясувати соціально-психологічні джерела проявів ксенофобії; – охарактеризувати типологію проявів ксенофобії в суспільстві; – виокремити ксенофобію в контексті ключової загрози етнополітичній безпеці України; – систематизувати методи визначення рівня ксенофобії у вітчизняній та зарубіжній практиці; – з’ясувати рівень та динаміку ксенофобії в Україні; – запропонувати основні шляхи протидії ксенофобії. Об’єктом дослідження в курсовій роботі виступає явище ксенофобії як найяскравіший прояв нетерпимості в сучасному суспільному житті. Предметом дослідження в курсовій роботі є рівень та динаміка ксенофобії в реаліях українського соціуму. Методи дослідження. Під час написання курсової роботи використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні соціологічні методи. Серед них основними були метод аналізу та синтезу філософської, психологічної, соціологічної літератури з проблеми дослідження, що дало можливість визначити сутність і причини ксенофобії на рівні окремого індивіда і суспільства загалом, поєднання логічного та історичного підходів до вивчення категорії ксенофобії, метод системно-структурного дослідження, статистично-аналітичний, метод порівняння, систематизація, узагальнення та інтерпретації існуючих теоретичних підходів з подальшим аналізом отриманої інформації. Теоретична значимість дослідження полягає у тому, що воно дає можливості для більш чіткого розуміння поняття «ксенофобії», передумови її виникнення в соціумі та причини збільшення. Крім того, в роботі було узагальнено особливості вітчизняних та зарубіжних методів визначення рівня ксенофобії, типологію проявів та соціально-психологічні джерела ксенофобії. Практична значимість отриманих результатів дослідження полягає у подальшому використанні теоретичних напрацювань розглянутої проблематики з метою протидії та зменшення рівня ксенофобії в сучасному українському суспільстві. Структура роботи визначена метою та завданнями дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, які поділені на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (37 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи – 45 друкованих сторінок, з яких основного тексту – 39 сторінок.

Выводы:  У результаті проведеного дослідження явища ксенофобії у вітчизняних реаліях сьогодення, визначення його сутності, передумов та соціально-психологічних джерел виникнення, методів визначення рівня, а також динаміки розвитку можна зробити такі висновки: 1. Попри етнічну різноманітність та зростання кількості іноземців в межах нашої країни, на державному рівні досі не існує жодної стратегії щодо підвищення рівня толерантності, взаємоповаги та терпимості у суспільстві. Як результат – маємо сталу тенденцію розвитку ксенофобії. Головною передумовою походження цього явища є стрімкі демографічні зміни. Сутність досліджуваної соціологічної категорії полягає у негативному, ірраціональному за своїм походженням ставленні до окремих індивідів або етнічних спільнот, які характеризуються іншою релігією, світоглядом, вподобаннями, культурою або національністю, а також в окремих випадках до іноземців. 2. Причини ксенофобних проявів у суспільстві можуть з’являтись на індивідуальному, соціально-психологічному чи загальносоціальному рівнях. При цьому кожен з них має однаково негативний вплив на динаміку цього явища та провокує подальший розвиток конфлікту. Серед основних причин варто зазначити: штучне розмежування етнічних спільнот; порушення прав національних меншин; дискримінація етнічних груп; етнотериторіальні спори та претензії; зміни у системі розподілу праці, відкрита експлуатація робочої сили однієї нації іншими; недооцінена роль інституту сім’ї у становленні індивіда; прагнення індивідів чи цілої етнічної групи до збереження своїх цінностей, поглядів, етнічної культури та інші причини. 3. Нормативно-правове регулювання ксенофобії здійснюється на міжнародному та національному рівнях. Україна має достатньо розгалужену структуру вітчизняних законодавчих документів та інституцій щодо протидії ксенофобії, методів зниження її рівня та заходів покарання за подібні злочини, серед основних регулюючих документів є: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», Закон України «Про національні меншини в Україні», Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закон України «Про друковані засоби масової інформації». До основних міжнародних правових зобов’язань, які були ратифіковані Україною, належать Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт економічні, культурні та соціальні права, Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, Декларація ЮНЕСКО принципів терпимості, Європейська соціальна хартія, Рішення Ради міністрів ОБСЄ №4/03 та ін. 4. Серед основних соціально-психологічних джерел прояву ксенофобії варто назвати: примітивізм інтересів, слабкість особистісного розвитку та самоконтролю, агресивність; високий рівень соціальної напруженості; стереотипізація свідомості населення; страх перед представниками інших груп людей та етносів; дисфункції інститутів сім’ї та освіти; незадоволеність суспільства своїм соціально-економічним становищем та інші. 5. Для сучасного суспільства характерними є такі типи ксенофобії: етнічна, яка проявляється у вигляді антисемітизму, ромофобії, сінофобії, етнофобії та расизму; територіальна – у формі мігрантофобії; соціальна ксенофобія (гандікапізм, ейджизм, сексизм, гомофобія); релігійна, яка проявляється у вигляді ісламофобії. 6. Доведено, що ксенофобія є ключовим руйнівним чинником етнополітичної безпеки країни. Етнічний фактор розвитку країни заслуговує на особливу увагу під час забезпечення етнополітичної загальнонаціональної безпеки. Етнічність може виступати збудником конфліктів, а тому провокувати серйозні загрози національній безпеці, що необхідно враховувати під час визначення національних інтересів. Але при цьому слід пам’ятати, що національні інтереси – це система взаємопов’язаних та узгоджених між собою інтересів поліетнічного суспільства, а ксенофобія є головною причиною порушення цих інтересів. 7. Вітчизняна практика вимірювання рівня ксенофобії включає такі методики: опитувальник для виявлення ступеня вираженості ксенофобних установок (О. Гуріна); методика виявлення схильності до ксенофобії (О. Юрасова); шкала етнонаціональних установок (О. Хухлаєв, І. Кузнєцов, Н. Ткаченко); експрес опитувальник «Індекс толерантності» (Г. Солдатова, О. Кравцова, О. Хухлаєв, Л. Шайгерова); шкала соціальної дистанції Богардуса. Для застосування у вітчизняній практиці шкала Богардуса була адаптована Н. В. Паніною, головним недоліком методики є присутність суб’єктивізму та недостатня точність трактування відповідей респондентів. 8. Встановлено, що найнижчий рівень етнічних упереджень в Україні до українців, білорусів і росіян, найвищий – до африканців і ромів. За аналізований період (вересень 2018 – вересень 2019) рівень ксенофобії мав тенденцію до зниження – з 4,2 він досягнув рівня 4,0. Загалом з 2000 до 2007 року рівень ксенофобії в Україні мав сталу тенденцію до збільшення, у 2007 він був найвищим за весь час досліджень КМІС, з 2008 до 2013 дещо знизився, в період після анексії Криму та війни на Донбасі з 2014 до 2018 трохи зріс і повернувся до рівня 2013 року. 9. Протидія ксенофобії має базуватись на принципі раціонального поєднання нормативно-правової бази та роботи органів влади. За прояви нетерпимості законодавство України передбачає кримінальну відповідальність. При цьому проблемним залишається питання застосування законодавства, оскільки злочини на ґрунті нетерпимості залишаються поза увагою правоохоронних органів. Запропоновано основні шляхи в боротьбі з ксенофобією: вдосконалення та доопрацювання національного законодавства, реалізація заходів з підвищення обізнаності громадськості та проведення освітніх заходів для сприяння міжкультурному діалогові, створення загальнонаціональної платформи для громадянського суспільства з метою налагодження зв’язків етнічних та соціальних груп між собою та з представниками уряду.

Литература: Адорно, Т. (2001) Исследование авторитарной личности. Москва: Серебряные нити. Антонюк, О. В. (2015) Основи етнополітики: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ: МАУП. Бакальчук, В. О. (2009) Міжетнічна нетерпимість у молодіжному середовищі в Україні. Стратегічні пріоритети. №2(11). С.117-123 Бацевич, Ф. С. (2011) Словник термінів міжкультурної комунікації. Режим доступу: http://terminy-mizhkult-komunikacii.wikidot.com/k (дата звернення 23.02.2020 р.) Борейчук, І. О. (2010) Студент з особливими потребами як об’єкт ксенофобних реакцій. Проблеми розвитку соціально-економічних систем: підприємництво, глобалізація, економічне зростання. №1. С. 267-269. Борейчук, І. О. (2018) Психологічні особливості проявів ксенофобії у студентів: дис… канд. психолог. наук: 19.00.01. / Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Луцьк. Бутиріна, М. В., Виртос, І., Шендеровський, К. (Ред.) (2018) Ксенофобський дискурс: причини, масштаб, наслідки та уроки для медіа. «Права людини та мас-медіа в Україні»: конспекти лекцій. Київ: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. С. 127-136. Герасіна, Л. М., Погрібна, В. Л., Поліщук, І. О., Требін, М. П. (Ред.) (2015) Політологічний енциклопедичний словник. Харків: Право. Горбачик, О. А. (2015) Перевірка валідності шкали Богардуса для вимірювання міжнаціональної толерантності в Україні. Наукові записки. Том 46. Соціологічні науки. С. 18-22. Горбатенко, В. П., Шемшученко, Ю. С., Кресіна, І. О., Стойко, О. М. (2015) Етнополітична безпека України: політико-правові механізми протидії етнополітичній дезінтеграції держави: Наукова записка. Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 80 с. Гринчак, А. А. (2018) Протидія расизму, ксенофобії та екстремізму: навчальний посібник. Київ: Вид-во «ФОП Голембовська О. О.». Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 лютого – 15 травня 2019 року. Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини. Режим доступу: https://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/ReportUkraine16Feb-15May2019_UA.pdf Дюркгейм, Э. (1998) Метод социологии. (пер. с фр. А. Б. Гофмана). Москва: Канон. Дюркгейм, Э. (1995) Социология. Её предмет, метод, предназначение. (пер. с фр., составление, послесловие и примечания А. Б. Гофмана). Москва: Канон. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу)». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2782-12. Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17. Івченко, А. О. (2009) Тлумачний словник української мови: Близько 7000 словник. ст. Харків: Фоліо. Кобзін, Д. О, Шейко, Р. В., Мартиненко, О. А., Белоусов, Ю. Л. (2008) Ксенофобія в контексті поліетнічності українського суспільства: Результати соціологічного дослідження. Харків. Ковальова, Т. В. (2010) Великий тлумачний словник української. Харків: Фоліо. Копєйчиков, В. В, Колодій, В. В. (2014) Правознавство: підручник. Київ Юрінком Інтер. Кресіна, І. О., Стойко, О. М. (2015) Етнополітичний вимір національної безпеки України. Політологічний вісник. №78. С. 434-439. Кривицька, О. (2015) Конфліктний вимір етнонаціонального розвитку України. Політичний менеджмент. № 3. C.42-62. Кримінальний кодекс України. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2341-14. Кроз, М. В., Ратинова, Н. А. (2015) Социально-психологические и правовые аспекты ксенофобии. Москва: Московское бюро по правам человека, Academia. Леонтьев, А. А., Толстова, Т. П. (Ред.) (2013) Психолингвистическая экспертиза ксенофобии в средствах массовой информации: Методические рекомендации для работников правоохранительных органов. Москва: Смысл. Логвинчук, В. В. (2011) Толерантність як ціннісна детермінанта політичної культури: дис… канд. політ. наук: 23.00.03 / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Київ. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_105. Муравьёв, А. (2014) Ксенофобия: от инстинкта к идее. Отечественные записки. № 4 (18). С. 279-287. Панина Н. (2009) Факторы национальной идентичности, толерантности, ксенофобии и антисемитизма в современной Украине. Вестник общественного мнения. Данные. Анализ. Дискуссии. № 1 (81). С.26-38. Паніотто, В. І. (2008) Динаміка ксенофобії й антисемітизму в Україні (1994-2007). Соціологія: теорія, методи, маркетинг. № 1. С. 197-214. Паніотто В. І. (2019) Міжетнічні упередження в Україні, вересень 2019. Режим доступу: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=904&page=1. Пометун, О. І., Султанова, Л. Ю. (2010) Людина у полікультурному суспільстві: навчально-методичний посібник для викладачів вищих навчальних закладів з курсу за вибором для студентів соціо-гуманітарних спеціальностей. Київ: «Інжиніринг». Прібиткова, Н. О. (2017) Характеристика культурно-психологічних факторів поширення расизму та ксенофобії. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. №3. С. 80-88. Прібиткова, Н. О. (2016) Характеристика основних факторів поширення расизму та ксенофобії як фонових для злочинності явищ в Україні. Право і безпека. №2 (61). С. 88-93. Скулкіна, К. М. (2013) Ксенофобія: аналіз та операціоналізація поняття. Вісник Національного університету оборони України. Питання психології. №6 (37). С. 304-310. Скулкіна, К. М. (2014) Психологічні детермінанти ксенофобії неповнолітніх. Юридична психологія та педагогіка. № 1. С.193-205. Фромм, Э. (1998) Анатомия человеческой деструктивности (пер. с нем. Э. М. Телятникова). Москва: ООО «Издательство АСТ-ЛТД».