Вступление:Актуальність теми дослідження щодо процесуального порядку відкриття провадження в цивільній справі визначається передусім значимістю цієї стадії позовного провадження в цивільному процесі України. Важливість означеної стадії полягає в її «першості», адже саме завдяки схваленню судом поданої особою позовної заяви та на підставі відкриття провадження в справі можуть бути реалізовані подальші дії щодо розгляду справи по суті, а, отже, з’ясування спору між сторонами, визначення правомірних і неправомірних вимог і претензій учасників справи тощо. Відкриття провадження в цивільній справі – це перший необхідний елемент для здійснення правосуддя в межах позовного провадження.
Окрім цього, актуальність дослідження посилюється прийнятою новою редакцією Цивільного процесуального кодексу України наприкінці 2017 року, яка, зокрема, визначає певні нові аспекти щодо змісту позовної заяви, порядку діяльності суду на стадії відкриття провадження в цивільному процесі. Останні потребують особливої уваги з боку науковців.
Метою нашого дослідження є з’ясування сутності позову як процесуальної передумови відкриття провадження в справі, а також теоретичне узагальнення порядку відкриття провадження в цивільному процесі.
Означена мета обумовила постановку таких завдань дослідження:
1) з’ясувати поняття, елементи та види позовів;
2) визначити форму та зміст позовної заяви;
3) надати характеристику пред’явленню позовів, їх об’єднанню та роз’єднанню;
4) окреслити особливості залишення позовної заяви без руху та її повернення;
5) провести аналіз процесуальної діяльності суду в разі відкриття провадження в справі.
Об’єкт дослідження – цивільно-процесуальні правовідносини щодо порядку провадження в цивільній справі.
Предмет дослідження – процесуальний порядок відкриття провадження в цивільній справі.
Емпіричною базою дослідження стали акти чинного законодавства України (Цивільний, Цивільний процесуальний кодекс), а також судова практика. У свою чергу, теоретичну основу дослідження склали наукові праці й доробки таких вчених і дослідників, як: О. Братель, В. Комаров, Ю. Притика, Ю. Червоний, М. Штефан та інших.
Методи дослідження. Під час проведення дослідження використовувались такі методи, як: аналіз і синтез, узагальнення, діалектичний, формально-правовий, компаративний методи та інші.
Структура дослідження. Робота складається з двох розділів, які вміщують п’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (всього 25 найменувань).