Основні теорії економічного зростання

Содержание:Вступ 3 Розділ 1.Основні теорії економічного зростання 4 1.1.Теорія виробничої функції 4 1.2.Теорія мультиплікатора - акселератора 5 Розділ 2.Економічне зростання в України 11 Висновок 16 Список літератури 18

Вступление:Економічне зростання і розширене відтворення - це ідентичні, проте не тотожні поняття. Розширене відтворення належить як до макрорівня (національне і світове господарства), так і до мікрорівня (підприємство, фірма, галузь). Якщо йдеться про розширене суспільне відтворення, то в центрі знаходиться проблема пропорційності в зростаючому суспільному виробництві, увага акцентується на капіталонагромадженні та підвищенні суспільної продуктивності праці. Економічне зростання переважно характеризує цілі економічні системи, наприклад господарство країни, групи країн, тобто належить в основному до макрорівня. Головна увага приділяється таким показникам, як валовий продукт, національний доход, зайнятість, суспільний капітал тощо. Вони характеризують абсолютні результати господарської діяльності макроекономічних об'єктів. Такі показники також необхідні для зіставлення макроекономічних об'єктів, що мають різні якісні характеристики, наприклад національних економік, які знаходяться на різних рівнях розвитку, або суспільств, які відрізняються структурою своїх продуктивних сил. Економічне зростання означає регулярне, стійке розширення масштабів діяльності даної господарської системи, яке виявляється у збільшенні розмірів застосованої суспільної праці і виробленого продукту - товарів і послуг. При розгляді економічного зростання головною стає проблема кількісного та якісного розвитку виробництва і поліпшення його структури. Мета роботи - розглянути основні теорії економічного зростання.

Выводы:Отже в результаті дослідження можна зробити висновок. Будь – який процес виробництва незалежної від його суспільної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії. Так само, як суспільство не може перестати споживати, так не може воно перестати виробляти. Тому всякий процес суспільного виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, в той же час є процесом відновлення. Безперервне виробництво матеріальних благ і послуг є об’єктивною основою існування людського суспільства. Політична економія досліджує суспільне відтворення як економічне. Суспільство не може існувати без споживання визначеного мінімуму матеріальних благ, джерелом яких є виробництво. Тому воно змушено робити, робити і робити. Процес постійного поновлення і повторення виробництва називається відтворенням. Кожне його повторення припускає наявність усіх факторів виробництва, головним з який є робоча сила. Проблема її відтворення зв'язана з тим, що на зміну поколінням працівників, що ідуть, повинні приходити нові, що відповідають сучасним професійним якостям. До початку кожного наступного виробничого кругообігу потрібно мати і необхідні засоби виробництва. Зношені машини, механізми і прилади, будинки і спорудження повинні бути замінені новими чи відремонтовані. Відтворення не може бути здійснено і без відновлення запасів матеріалів і палива. При цьому необхідно не просто подбати про забезпечення робочою силою і засобами виробництва, але і про їхнє сполучення у визначених пропорціях (кількісних співвідношеннях). Це загальноекономічна передумова безперебійного процесу відтворення в будь-якім суспільстві. Для безупинного поновлення виробництва як тепер, так і в майбутньому необхідно постійно відтворювати природні ресурси: відновлювати родючість ґрунту і лісових масивів, підтримувати чистоту водяного і повітряного басейнів. Постійне поновлення робочої сили і засобів виробництва, а також природних ресурсів означає відтворення продуктивних сил. Разом з ними відтворюються і відповідні виробничі відносини між людьми як соціально-економічні форми виробництва. Економічне відтворення відбувається як у рамках підприємств і домогосподарств галузей і регіонів, так і в масштабах всього суспільства. Основою суспільного відтворення є відтворення на окремих підприємствах та домогосподарствах, або одиничне (індивідуальне відтворення).

Литература:1. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник. Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін. За редакцією Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко. - К.: Вища шк. - Знання, 1997. 2. Політична економія. Підручник. Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. - К.: Ніка-Центр Ельга, 2000. 3. О.О.Беляєв, А.С.Бебело. Політична економія.- К., 1999. 4. Т.І.Башнянин. Політична економія.- К., 2000. 5. Основи економічної теорії: Підручник/Під ред. Г.Н.Климко.- К., 2001, 646 с. 6. С.В.Мочерний, В.К.Симоненко. Основи економічної теорії.-К., 2000.- 607 с. 7. Иохин В.Я. Экономическая теория.- М., 2000.- 861 с. 8. Экономическая теория: Учебник для вузов/ Под ред.Камаева В.Д.- М., 1999.- 640 9. Коломієць В.Д. Підручник по основах економічної теорії. – М.: Владос, 1996, стор. 355 – 359. 10. Курс економічної теорії /Під загальною редакцією: проф. Чепурина М.Н., проф. Кисельової Е.Н. – Кіров: “НСА”.-2005р., стор. 340-362. 11. Давыдов А.Ю. Инфляция в экономике: мировой опыт и наши проблемы. Москва., “Международные отношения”, 2002. 12. Тимофеєв В. До питання антиінфляційного оподаткування i регулювання цiн в умовах ринкових вiдносин. Економiка Украiни, 2005, №1, с.37-45. 13. Богиня Д., Волинський Т. Питання макроекономiчноi стабiлiзацii в Украiнi. Економiка Украiни, 2006, №2, с.4-13. 14. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономiка. Київ., “Основи”, 1995. 15. www.ukrstat.gov.ua 16. www.minfin.ua