Характеристика співзалежності

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕН СПІВЗАЛЕЖНОСТІ 5 1.1. Поняття співзалежності 5 1.2. Причини та фактори, що впливають на формування співзалежної особистості 8 1.3. Психічна саморегуляція як фактор психічного здоров’я 11 РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПІВЗАЛЕЖНОЇ ОСОБИСТОСТІ 16 2.1. Організація та методичний інструментарій емпіричного дослідження 16 2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження 19 2.3. Психологічна допомога співзалежній особистості 24 ВИСНОВКИ 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29 ДОДАТКИ 32  

Вступление:Актуальність теми. Проблема співзалежності набуває все більшої актуальності у зв’язку з розширенням і поглибленням масштабів різних видів адикцій. Однак співзалежність ще недостатньо вивчена в світі, у тому числі і в Україні. Феномен рідко згадується як безпосередній об’єкт психотерапевтичних практик, хоча фахівцями обґрунтовуються підходи до психотерапії цієї категорії осіб. Водночас у психології співзалежність не класифікується як самостійна нозологія, а трактується лише як складний особистісний розлад. Дослідження питань динаміки розвитку співзалежності залишаються фундаментальними завданнями психологічної науки. Їх вирішення допоможе відкрити нові можливості для удосконалення соціально-психологічного моделювання та обґрунтування ефективної психологічної роботи. У теоретичному аспекті це явище важливе, тому що співзалежність є цілісною модифікацією поведінки і свідомості, зумовленою присутністю в контексті з індивідом залежного суб’єкта, а отже, зачіпає практично всі сфери особистості. Будь-який додатковий фактор, як співзалежність, підвищує пояснювальну здатність теоретичних схем інтерпретації психіки індивіда, знижує кількість нез’ясовних явищ. Суттєве значення цього феномена для практики обумовлено небезпечними перспективами для психологічного здоров’я особистості, що веде до постановки співзалежності як основної проблеми в багатьох випадках індивідуального консультування. Феномен співзалежності як адикції розглядався сучасними вітчизняними і зарубіжними авторами (А. Варга, М. Жидко, О. Ємельянова, Ц. Короленко, Г. Коцюба, В. Крамченкова, Н. Манухіна, В. Москоленко, Б. Бекнел та ін.). Вчені дотримуються позиції, що співзалежність є найбільш поширеним розладом, що чинить негативний вплив на фізичне, емоційне здоров’я людини, її духовний стан і соціальний розвиток. Вони вказують, що співзалежність сприяє формуванню всіх залежностей: наркоманії, алкоголізму, трудоголізму, хімічної залежності тощо. Теоретичною базою нашої роботи послужили наукові розвідки таких дослідників, як М. Бітті, Д. Макдауелл, П. Майєр, В. Москаленко, І. Лисенко, Н. Артемцева, Л. Литвинчук, Л. Зорина, М. Мілушина, Т. Лозинська, В. Волошина, С. Максименко, Н. Гончаренко, О. Царькова, І. Дубровіна, А. Рочняк, О. Ніконова та ін. Мета роботи – теоретично обґрунтувати й емпірично дослідити особливості співзалежної особистості. Враховуючи мету дослідження, було визначено такі завдання: ? розкрити поняття співзалежності; ? визначити причини та фактори, що впливають на формування співзалежної особистості; ? охарактеризувати психічну саморегуляцію як фактор психічного здоров’я; ? емпіричним шляхом дослідити особливості співзалежної особистості; ? визначити напрями психологічної допомоги співзалежній особистості. Об’єкт дослідження – феномен співзалежності як адикції. Предмет дослідження – особливості співзалежної особистості, принципи та фактори, що впливають на формування співзалежності. Методи дослідження. Під час написання роботи були використані такі методи: теоретичні: теоретичний аналіз й синтез зарубіжного й вітчизняного досвіду для обґрунтування теоретичних положень з досліджуваної проблеми; емпіричні: пряме й опосередковане спостереження, експериментальне дослідження з метою оцінки схильності до співзалежної поведінки особистості. Структура роботи. Робота складається зі вступу, 2 розділів, списку використаних джерел, який містить 32 найменування, та додатків.  

Выводы:Дослідивши особливості співзалежної особистості, ми дійшли таких висновків. Співзалежність можна визначити як будь-які відносини, в яких дві людини настільки занурені один в одного, що більше не можуть функціонувати незалежно, їхній настрій, щастя і особистість визначаються іншою людиною. У співзалежних відносинах зазвичай є одна людина, яка більш пасивна і не може приймати рішення самостійно, і більш домінуюча особистість, яка отримує певну винагороду і задоволення від контролю над іншою людиною і прийняття рішень про те, як вони будуть жити. Причини співзалежності в першу чергу лежать в особливостях особистості співзалежних. Як правило, це люди, що здатні співпереживати і заглиблюватися в проблеми іншої людини. Є у співзалежності й об’єктивна причина – родина як функціональна система, що має власні механізми саморегуляції. У другому підрозділі роботи було проведене емпіричне дослідження психологічного стану та здатності до саморегуляції респондентів. Результати дослідження свідчать, що серед респондентів переважає (55%) низький рівень саморегуляції, для решти 45% опитаних притаманний середній рівень саморегуляцій. Високий рівень за цією методикою виявлено не було. Ми виявили, що для 54% респондентів з низьким рівнем саморегуляції характерна нестійкість, коливання цілей, розкиданість у діяльності. Для таких людей характерна швидка зміна настрою слідом за мінливими обставинами, часта зміна своєї точки зору. Іноді в них виникає відчуття роздратування через розлад у справах. Ми виявили, що для 67% респондентів із середнім загальним рівнем саморегуляції характерна висока потреба в плануванні життя, чіткість в уявленні цілей діяльності, ближніх і далеких планів, їх стійкість і ієрархічність. Проте для таких людей є характерним низький рівень розвитку регуляторно-особистісної властивості – гнучкості. Таким людям потрібно більше часу для включення в роботу в звичних ситуаціях і, тим більше, в умовах, які швидко змінюються. Для 25% респондентів на момент проведення дослідження притаманний стан дезадаптації, що супроводжується недовірою, збудливістю, примусовістю, готовністю до переживань тощо. Збудженість, дратівливість і непередбачуваність поведінки в поєднанні з неможливістю ведення подальших збуджуючих дій визначають безсилля і відчайдушну надію на яке-небудь рішення, що вказує на вихід з положення. Отже, недостатність саморегуляції є фактором співзалежності, а ємоційна напруженість і дезадаптивність психічного стану тільки посилюють співзалежну поведінку особистості. Психологічна допомога співзалежній особистості сприяє виправленню особистісних деформацій, що відбулися в результаті сімейних деструкцій: актуалізує особистісний ресурсний потенціал; підвищує опірність стресу; зменшує прояв негативних психічних станів (тривожності, фрустрації, агресивності, ригідності); фіксує емоційне «пробудження» і позитивні зміни в поведінці та взаємодії з оточенням у результаті зміни психологічних захистів; заповнює та зміцнює психічний потенціал особистості, підвищуючи рівень соціально-психологічної адаптованості та здоров’я всіх членів сім’ї.  

Литература:1. Артемцева Н.Г. Феномен созависимости: психологический аспект : монография / Н.Г. Артемцева. – М. : РИО МГУДТ, 2012. – 222 с 2. Базыма Б. А. Психология цвета. Теория и практика / Б. А. Базыма. – СПб.: Речь, 2007. 3. Битти М. Алкоголик в семье, или Преодоление созависимости / М. Битти ; пер. с англ. – М. : Физкультура и спорт, 1997. – 331 с 4. Волошина В. В. Специфіка співзалежності подружніх пар у міжособистісних взаєминах / В. В. Волошина, О. В. Гущенко // Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. – 2011. – Вип. 7. – С. 157-162. 5. Высоцкий А.В.Мучительные отношения (о созависимости) Електронний ресурс / А. В. Высоцкий. – Режис доступу: https://mmc.grodno.by/375-muchitelnye-otnosheniya-o-sozavisimosti.html 6. Гончаренко Н. В. Категорія здоров’я як предмет психологічного дослідження / Н. В. Гончаренко // Актуальні проблеми психології. – 2012. – Т.1, Вип. 35. – С. 125-128. 7. Драгунский В. В. Цветовой личностный тест / В. В. Драгунский. – Минск: Харвест, 2007. 8. Дубровіна І.В. Практична писхологія освіти / І.В. Дубровіна. – СПб.: Питер, 2004. – 592 с. 9. Зайцев С.Н. Созависимость – умение любить: Пособие для родных и близких наркомана, алкоголика / С. Н. Зайцев. – Н. Новгород, 2004. – 90 с 10. Зорина Л. М. Созависимость и пути ее преодоления / Л. М. Зорина. – Казань : Новое знание, 2006. – 365 с 11. Козлов Н.И. Созависимость Електронний ресурс / Н. И. Козлов. – Режим доступу: https://www.psychologos.ru/articles/view/sozavisimost 12. Коцан І. Я. Психологія здоров’я людини / І. Я. Коцан, Г. В. Ложкін, М. І. Мушкевич; За ред. І. Я. Коцана. – Луцьк, 2011.– 430 с. 13. Куница М.Ю. Психологическая помощь созависимой личности из деструктивной семьи: автореф. ... кандидата психологических наук / М.Ю. Куница. – Ставрополь, 2006. 14. Лисенко І. П. Сімейні проблеми хворих на наркоманію та алкоголізм: робота психолога / І. П. Лисенко // Практична психологія та соціальна робота : науково-практичний освітньо-методичний журнал. – 2000. – № 6. – С. 28–31 15. Литвинчук Л. М. Проблема співзалежності як брак почуття внутрішнього власного значення / Л. М. Литвинчук // Технології розвитку інтелекту. – 2016. – Т. 2, № 4. 16. Лозинська Т. Л. Психологічні особливості спів залежності у сім’ї із залежними особами та основні підходи до її подолання на засадах християнської психології / Т. Л. Лозинська // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Сер. : Психологія і педагогіка. – 2013. – Вип. 25. – С. 86-91. 17. Майєр П. Выбираем любовь. Борьба с созависимостью / П. Майєр, Ф. Мінірт, Р. М. Хеммфелт ; пер. с анг. А. Имашева. – Москва : Триада, 2004. – 240 с 18. Макдауелл Д. Як бути героєм для своїх дітей / Д. Макдауелл, Д. Дей ; пер. з англ. Н. Ємець. – Київ, 1991. – 211 с 19. Максименко С.Д. Психічне здоров’я дітей / С.Д. Максименко // Психолог. – Січень1(1) 2002. – С. 4. 20. Милай Д. Что такое созависимость в психологии: признаки, причины, симптомы Електронний ресурс / Д. Милай. – Режим доступу: https://damienmilay.com/basis/zavisimye-otnosheniya-muzhchiny-i-zhenshhiny-psihologiya-prichiny-kak-ispravit/ 21. Мілушина М. О. Специфіка динамічних проявів розвитку співзалежності / М. О. Мілушина // Актуальні проблеми психології. – 2014. – Т. 7: Екологічна психологія, вип. 37. – С. 135–143. 22. Моросанова В. И. Опросник «Стиль саморегуляции поведения (ССПМ)» / В. И. Моросанова. – М.: Когито-Центр, 2004. 23. Москаленко В.Д. Зависимость. Семейная болезнь / В.Д Москаленко. – М. : ПЕР СЭ, 2009. – 352 с 24. Ніконова О. Ю. Діагностика співзалежності у роботі психолога-практика / О. Ю. Ніконова // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Психологія. – 2011. – Вип. 38. – С. 73-83. 25. Понизовский А.М. Психологические механизмы зависимыхотношений и методы их психотерапевтической коррекции / А.М.Понизовский, В.С. Ротенберг // Психологический журнал. – 1987. – № 2. 26. Психическая саморегуляция и здоровье (памятка для населения) Електронний ресурс. – Режим доступу: https://schrb.tula-zdrav.ru/психическая-саморегуляция-и-здоровь/ 27. Психологическая помощь при созависимости Електронний ресурс. – Режим доступу: https://psyocentr.ru/blog/psihologicheskaja-pomoshh-pri-sozavisimosti/ 28. Психологическая помощь созависимым членам семьи больных алкогольной зависимостью: методические рекомендации / НМИЦ ПН им. В.М. Бехтерева; авторы-сост.: Рыбакова К.В., Крупицкий Е.М. – СПб., 2018. – 22 с. 29. Психология здоровья: Учеб. для вузов / Под ред. Г. С. Никифорова.– СПб.: Питер, 2003.– 607 с 30. Рочняк А. Ю. Методи саморегуляції психічних станів як засіб корекції стану баскетболістів / А. Ю. Рочняк // Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія : Педагогіка і психологія. – 2018. – № 1. – С. 56–62. 31. Співзалежність: причини, стадії розвитку, способи позбавлення Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=2944 32. Царькова О. В. Методи емоційно-вольової саморегуляції психологічного стану студентів / О. В. Царькова // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Сер. : Психологічні науки. – 2013. – Т. 2, Вип. 10. – С. 316-320.