Редагування текстів дитячої літератури в контексті інших видів редагування

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА ЯК ОРИГІНАЛЬНИЙ ТИП ХУДОЖНЬОГО МИСТЕЦТВА 6 1.1 Дитячі видання в літературному та суспільно-культурному дискурсі 6 1.2 Типологія дитячих видань 11 Висновки до розділу 1 17 РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛІТЕРАТУРНОГО РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ 19 2.1 Видання для дітей як об’єкт редагування 19 2.2 Критерії редакторської оцінки змісту і форми дитячої літератури 24 Висновки до розділу 2 32 РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34 3.1 Редакційно-видавнича підготовка дитячих видань на сучасному етапі 34 3.2 Аналіз особливостей редагування текстів дитячих журналів «Пізнайко» та «Джміль» 39 Висновки до розділу 3 50 ВИСНОВКИ 51 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 55 СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ 59 ДОДАТКИ 61  

Вступление:Актуальність дослідження. Підготовка до видання творів дитячої літератури є одним з найскладніших напрямів видавничої діяльності. Для професійної оцінки та підготовки майбутнього видання для дітей редактору, окрім загальних критеріїв і методик, необхідно вміти застосовувати ще й систему специфічних підходів, які б сприяли поглибленню та розширенню можливостей впливу книги на формування дитини. Актуальність дослідження проблеми редагування дитячих творів нині обумовлюється прискореною динамікою життя, відкритим інформаційним простором, що призводить до змін психології. Сучасна дитина за психофізикою та динамікою розвитку дуже відрізняється від своїх попередників. Вона швидше й повніше поглинає інформацію, раніше готова до зустрічі з друкованими словом та до системного навчання, її пізнавальна й суспільна активність проявляються в значно молодшому віці. А оскільки саме в дитинстві людина починає формувати свій кругозір та власне сприйняття світу, отримуючи найпростіші знання про навколишній світ та закладаючи фундамент знань з усіх галузей, важливим редакторським завданням є правильне формування чіткого уявлення дитини про те, що вона є частиною суспільства, його вагомою одиницею, яка, власне, й формує його. Аналіз останніх публікацій. Прагнення дослідників з’ясувати та виокремити основні принципи редагування дитячої літератури, з’ясувати її сутність, типологію, здійснити класифікацію не залишилися безрезультатними. Так, серед досліджень можна виділити праці таких науковців, як І. Н. Аразамасцева, М. В. Білоусова, О. В. Ваніна, Н. Вернигора, О. В. Вовк, У. Гнідець, Д. П. Зилевич, Г. Л. Капустіна, Т. Качак, А. А. Ковакіна, І. Г. Мінеровало, Е. Огар, О. Папуша, Е. О. Путилова та ін. Проте, незважаючи на досить велику кількість досліджень, певні аспекти проблеми редагування текстів дитячої літератури й досі залишаються невирішеними питання (зокрема, визначення сутності поняття «дитяча література», вичерпна й повна типологія цьому виду видань, особливості редакторської підготовки дитячих текстів на сучасному етапі тощо). Мета – узагальнення характерних особливостей та принципів редагування текстів дитячої літератури в контексті інших видів редагування на сучасному етапі. Відповідно до мети, були сформульовані такі завдання дослідження: – визначити місце дитячих видань у суспільно-культурному дискурсі; – навести різновиди типології дитячих видань; – охарактеризувати видання для дітей як об’єкт редагування; – визначити критерії редакторської оцінки змісту і форми дитячої літератури; – охарактеризувати особливості редакційно-видавничої підготовки дитячих видань на сучасному етапі; – проаналізувати особливості редагування текстів дитячих журналів «Пізнайко» та «Джміль». Об’єкт дослідження – редагування як процес аналізу (контролю) та виправлення (реконструкції) авторського оригіналу. Предмет дослідження – принципи та особливості редагування текстів дитячої літератури (на прикладі дитячих журналів «Пізнайко» та «Джміль»). Методи дослідження. Робота ґрунтується на використанні загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Зокрема, застосовувались методи аналізу й синтезу, які було використано для дослідження принципів і характерних особливостей редагування текстів дитячих видань; визначення типології дитячої літератури; ознайомлення з науковими матеріалами щодо сутності та специфіки дитячих видань та редакторської роботи з ними. Метод наукової абстракції, систематизації й узагальнення застосовувався для упорядкування теоретичних узагальнень про редагування дитячих видань, опрацювання літературних і літературно-критичних джерел з теми дослідження. Практичне та теоретичне значення роботи полягає в тому, що розроблені в результаті дипломного дослідження теоретичні положення та висновки, опрацьовані матеріали можуть бути використані при підготовці лекцій, семінарів, занять, присвячених теоретичним і практичним аспектам редагування текстів дитячої літератури в контексті інших видів редагування. Також практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що було зроблено поглиблений аналіз сутності, функцій та значення редакційно-видавничої підготовки дитячих видань на сучасному етапі, який може бути використаний для подальшого вивчення цього питання. Загальна характеристика структури та обсягу. Структура роботи обумовлена її метою та завданнями. Робота складається з трьох розділів, шести підрозділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 63 сторінки, з них основний текст розміщено на 52 сторінках комп’ютерного набору. Список використаних джерел налічує 51 найменування. Робота містить 8 рисунків, 3 додатки.  

Выводы:Дослідивши характерні особливості та принципи редагування текстів дитячої літератури в контексті інших видів редагування на сучасному етапі, ми дійшли таких висновків. 1. У роботі з’ясовано, що науковий дискурс навколо літератури для дітей тільки починає активізуватися і розширюватися. Проте загальноприйнятого визначення поняття «дитяче видання» досі немає. Можна з упевненістю стверджувати, що термін «дитяче видання» ширший, ніж «дитяча література», так як в ньому розглядається і змістовна сторона об’єкта, і поліграфічне та художнє оформлення, видавничі особливості тексту та ілюстрацій. У нашому дослідженні поняття дитячого видання ми тлумачили так: це сукупність видань різноманітної тематики та конструктивних особливостей художньо-поліграфічного виконання, що включають твори, доступні для дитини до 17 років і дорослого, які повинні бути прочитані самою дитиною або почуті від батьків у певний віковий період. 2. Щодо типології дитячих видань, то за способом представлення інформації можна виокремити друковані, електронні та альтернативні; за домінуючими функціональними особливостями – навчально-пізнавальне, ігрове, творчо-моделювальне; за цільовим призначенням – пізнавально-ігрове, навчальне, художнє, універсально-тематичне, пізнавально-розважальне; за віковими ознаками – для дітей дошкільного віку, для дітей молодшого шкільного віку, для дітей середнього шкільного віку, для дітей старшого шкільного віку тощо. Також окремо були розглянуті електронні дитячі видання і їхня типологія. Так, електронний формат видання – це вид дитячої книги, самостійний закінчений продукт, що містить інформацію, надану в електронній формі, і призначений для тривалого зберігання та багаторазового використання. Умовно можна поділити електронні дитячі видання за допомогою ознак універсального характеру: природа інформації (текстове, образотворче, звукове, комбіноване); цільове призначення (художнє, пізнавальне, розвивальне тощо); читацька адреса (орієнтація на можливості дитини конкретного віку); а також ознаки специфічного характеру: технологія поширення (локальне та мережеве); тип подання інформації (моно-, мультимедійне); можливість зворотного зв’язку (інтерактивність); детермінованість і спосіб функціонування (он-, офлайн); характер пристроїв, на яких можливий перегляд; читабельні формати; ступінь зручності у використанні (т. зв. web-usability) тощо. 3. Дитяче видання є особливим об’єктом редагування. Працюючи над текстом такого видання, редактор має знати цілі, завдання та соціальне значення дитячої літератури, особливості читацької адреси, психофізичні властивості читачів різних вікових категорій, що впливають на сприйняття книги; орієнтуватися у видовому і жанровому розмаїтті дитячих книг; знати принципи формування кола дитячого читання; вміти оцінювати твір, призначений для дитячого читання з точки зору його придатності; вміти оформляти дитячу книгу, підбирати ілюстрації до неї тощо. Також при роботі з такими текстами дієвим є метод «погляду з дитинства», який передбачає перевтілення редактора в персонажів дитячого видання та його оцінку з позиції дитини. 4. Оцінка змісту твору дитячої літератури перш за все пов’язана з оцінкою виховної ідеї, на вирішення якої повинні бути спрямовані на розвиток сюжету, зв’язки і відносини героїв. Виховна ідея має відповідати морально-етичним нормам, оскільки під впливом читання формується ставлення дитини до своїх вчинків, здійснюється оцінка поведінки інших людей. Редактору при аналізі змісту дитячого видання слід пам’ятати, що діти сприймають книгу як реальне життя та глибоко переживають те, що відбувається в ній, вони наслідують улюблених героїв. Оцінка форми твору дитячої літератури передбачає аналіз жанру, композиції, сюжету, художніх прийомів, мови та стилю. Мова творів для дітей має певну специфікою, в основі якої – інформаційна та емоційна насиченість, яскравість і простота образів, своєрідність композиції та сюжету, поєднання повчального та художнього компонентів, текстової та ілюстративної складової. Загалом, характерними ознаками дитячих видань є образність, динамічність, доступність лексики, повчальність, емоційність, оптимістичність, особлива інтонація, яскравість, насиченість діалогами. 5. У роботі визначено, що редакційно-видавничий процес – це сукупність зумовлених практичним досвідом книговидання дій працівників видавництва, спрямованих на пошук, підготовку і випуск у світ того чи іншого виду видавничої продукції. Редакційно-видавнича підготовка дитячих видань відрізняється від редагування творів для дорослих. Зокрема, на етапі структурної правки, що стосується актуалізації теми та організації тексту, треба звернути увагу на наявність обов’язкових компонентів, притаманних усім творам, призначеним для дитячої аудиторії, а саме: сюжетності, образності та ігрових елементів. Окрім цього, важливо дотримуватися ціннісного впливу, виховання в дітей національної самосвідомості шляхом популяризації творів вітчизняної та світової літератури, фольклору, прагнення до знань, стимулювання творчих здібностей, сприяння в освоєнні дітьми навчального матеріалу тощо. 6. У роботі були проаналізовані особливості редагування текстів дитячих журналів «Пізнайко» та «Джміль». Так, специфіка дитячих журнальних видань полягає в тому, що вони розраховані на конкретну вікову категорію юних читачів і виконують комплекс цільових настанов пізнавального, навчального і художнього характеру. Характерною рисою журналів для наймолодших є їх яскраво виражений поліфункціональний та політематичний характери, а також наявність розважально-ігрового компонента. Зокрема, в обраних для нашого дослідження журналах «Пізнайко» та «Джміль», адресованих дошкільнятам та дітям молодшого шкільного віку, як правило, поруч публікуються матеріали інформаційно-пізнавального (найчастіше – короткі замітки, нариси тощо) та літературно-художнього характеру (казки, загадки, вірші, оповідання). Проаналізувавши граматичну конструкцію речень, ми з’ясували, що тексти загалом відповідають читацькій аудиторії. Речення прості, більшість із них – неускладнені та навіть непоширені. Проте ми також виявили, що більш складні граматичні конструкції має текст журналу «Джміль», зокрема трапляються складнопідрядні речення, речення, ускладнені однорідними членами, дієприслівниками. Нові слова вводяться з використанням пояснень, у текстових зносках наводиться тлумачення таких лексем. Проте в журналі «Пізнайко» були виявлені граматичні помилки та випадки вживання застарілої лексики без пояснень. Жаргонізми та запозичення, архаїзми, граматичні, змістові помилки у виданнях для дітей взагалі недопустимі Загалом, проаналізувавши журнальний репертуар та композиційне вираження видань «Пізнайко» та «Джміль», ми виявили, що за тематичним наповненням вони здатні замінити енциклопедії, задачники, розмальовки, а комунікативні моделі навчально-пізнавального матеріалу (дидактична гра, персоніфікація) виражені в нарисах, есе, байках, гуморесках, загадках, розмальовках тощо, що забезпечує навчання в грі.  

Литература:1. Арзамасцева И. Н., Николаева С. А. Детская литература : учебник для студ.учреждений высш. проф. образования. 8-е изд., испр. М. : Академия, 2012. 576 с. 2. Баран У. Комунікація у літературі для дітей та юнацтва. Рукопис дисертації Гнідець У. С. «Специфіка комунікації у літературі для дітей та юнацтва (на матеріалі сучасної німецькомовної прози)» на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 – література зарубіжних країн. Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Сімферополь, 2008. Львів: Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва, 2016. 234 с. 3. Баран У. Активний канон сучасної літератури для дітей та юнацтва: Захід та Схід. Наукові праці : науково-методичний журнал. Філологія. Літературознавство. 2014. Вип. 227. Т. 239. С. 8-12. 4. Бацевич Ф. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи. Л., 2005. 262 с. 5. Білоусова М. В. Специфіка мови творів для дітей. Лінгвістика. 2012. № 2 (26). С. 161-165. 6. Благовірна Н. Б. Слово в полоні букв: критерії редакторської оцінки казок. Масова комунікація: історія, сьогодення, перспективи. 2012. № 2. С. 100-105. 7. Ванина О. В. Детские издания: методология редактирования. Белорусская медиасфера на современном этапе / ред-колл.: Н. Т. Фрольцова (гл.ред.) и др.. Минск : БГУ, 2012. С. 13-24. 8. Вернигора Н. Особливості літературного редагування творів для дітей. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Журналістика. 2009. № 17. С. 52-55. 9. Вовк О. В. Основні завдання української дитячої літератури (роздуми над проблемою). Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. 2009. Вип. XX. С. 241-249. 10. Гнідець У. Канон літератури для дітей та юнацтва. Слово і час. 2014. № 8. С. 72-80. 11. Гнідець У. Специфіка комунікації в літературі для дітей та юнацтва (на матеріалі сучасної німецькомовної прози) : автореф. дис. канд. філол. наук : 10.01.04. Сімферополь, 2008. 20 с. 12. Давидченко Т. С. Типоформуючі ознаки та критерії типологічного поділу масмедіа (монографічне вивчення дитячої, молодіжної, жіночої та іншої періодики). Культура народов Причерноморья. 2007. № 120. С. 169-172. 13. Давидченко Т. Структурно-функціональні особливості преси для дітей періоду незалежності України : Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук із соціальних комунікацій: спец. 27.00.01 «Теорія та історія соціальних комунікацій». К., 2008. 14. Детская литература: учеб. для студ. сред. проф. учеб. заведений / под ред. Е. О. Путиловой. М.: Академия, 2008. 384 с. 15. Жалко Т. Й. Сучасні періодичні видання для дітей: інформаційний аспект. Масова комунікація: історія, сьогодення, перспективи. 2012. № 2. С. 105-109. 16. Журнал «Джміль. Дослідження, живопис, музика і література» : офіційний веб-сайт. URL: https://jmil.com.ua/about 17. Журнал «Пізнайко» : офіційний веб-сайт. URL: http://posnayko.com.ua/ 18. Зылевич Д. П. Редакторская подготовка изданий для детей : учеб. пособие для студентов специальности «Издательское дело». Минск : БГТУ, 2012. 210 с. 19. Єжижанська Т. Періодичні видання для дітей: комунікаційний аспект. Педагогіка. 2009. Вип. 17. С. 231-241. 20. Єфімова М. П. Типологія дитячої книги. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2014. Вип. 20. Т. 2. С. 143-147. 21. Капустина Г. Л. Детская периодика сегодня: к вопросу о целевой аудитории. Филология и лингвистика в современном обществе : материалы международной. заоч. науч. конф. (г. Москва, май, 2012 г.). М., 2012. С. 93-96. 22. Касьяненко К. М. Генезис функціонального формотворення дитячої книги. Вісник мистецтвознавства. 2012. № 26. С. 78–85. 23. Качак Т. Зарубіжна дитяча література: основі аспекти вивчення. URL: http://urccyl.com.ua/fileadmin/user_upload/Visnyk/Visnyk_2011/Visnyk_ 2011_19.pdf 24. Качак Т. Література для дітей та юнацтва: проблеми методології дослідження. Літератури світу: поетика, ментальність і духовність. 2017. Вип. 10. С. 22-34. 25. Кизилова В. В. Дитяча література : стан, проблеми, перспективи. Актуальні проблеми слов’янської філології : міжвуз. зб. наук. ст.. Донецьк : ТОВ «ЮгоВосток, Лтд», 2009. Вип. ХХ : Лінгвістика і літературознавство. С. 236–240. 26. Кіт Н.О. Особливості конструктивно-композиційного вирішення журналу для дошкільників: єдність у різноманітності. Наукові записки Інституту журналістики. К.: Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. 2004. Т. 10. С. 84–88. 27. Ковакина А. А. Детская литература: конспект лекций. М.: Приор-издат, 2007. 112 с. 28. Літературознавча енциклопедія: У 2-х томах / автор-уклад. Ю. І. Ковалів К.: ВЦ «Академія», 2007. 29. Марків О. Т. Дитяча періодика як засіб освіти: педагогічний і редакторський аспекти. Наукові записки. Серія: Педагогічні та історичні науки / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2014. Вип. 117. C. 99-105. 30. Марченко Н. «Текст для дітей» як форма самоусвідомлення та трансформації суспільства. Наукові праці Нац. бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. 2011. Вип. 31. С. 509-519. 31. Минералова И. Г. Детская литература: учеб. пособие. М.: Владос, 2007. 175 с. 32. Огар Е. Дитяча книга : проблеми видавничої підготовки : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. Л. : Аз-Арт, 2002. 160 с. 33. Огар Е. «Розмова» про дитячу книгу (характеристика нової дискурсивної практики). Поліграфія і видавнича справа. Репертуар сучасної української книги. 2005. № 42. С. 106-112. 34. Огар Е. І. Роль вікового критерію у типології видань для дітей. Наукові записки. Секція книгознавства, видавничої справи і організації книжкової торгівлі. 2020. Вип. 2. С. 89-91. 35. Огар Е. І. Сучасна дитяча книга як національний культурний продукт. Поліграфія і видавнича справа. 2014. № 1-2. С. 3-8. 36. Огар Е. Типологічні особливості українських цифрових медіа для дітей та підлітків. Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства. 2015. Вип. 5. С 241-251. 37. Орлик О. Тенденції та розвиток сучасної дитячої періодики (2008–2011). Вісник Книжкової палати. 2011. № 12. С. 26–30. 38. Папуша О. Дитяча література як маргінес літературознавчої теорії: до проблеми конституювання об’єктів наукового дискурсу. Слово і Час. 2004. № 12. С. 20-26. 39. Папуша О. Наратив дитячої літератури: специфіка художнього дискурсу : авторефер. дис. ... канд. філол. наук ; Тернопільський державний педагогічний ун-т ім. В. Гнатюка. Тернопіль, 2003. 20 с. 40. Папуша О. Теоретичний дискурс дитячої літератури: у пошуках об’єкта. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2004. Вип. 33. Ч. 2. С. 172-183. 41. Попова Д. М. Детская книжка-игрушка как развивающая дизайн-форма : автореф. дис. канд.искусств. : 17.00. 06. М., 2013. 20 с. 42. Редакторская подготовка изданий : учебник / под общ. ред. С. Г. Антоновой. М. : Изд-во МГУП, 2002. 468 с. 43. Робота редактора над авторським матеріалом: Методичні рекомендації / Упоряд. А. С. Близнюк. Житомир, 2006. 52 с. 44. Славова М. Попелюшка літератури. Теоретичні аспекти літератури для дітей. Київ, 2002. 81 с. 45. СОУ 18.1-02477019-11:2014. Поліграфія. Видання для дітей. Загальні технічні вимоги (чинний від 25.06.2014). Київ, 2014. 26 с. 46. Стаднійчук Р. Сучасна українська періодика для дітей: хто є хто. Слово і час. 1999. № 2. С. 69-72. 47. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця. К.: Наша наука і культура, 2006. 560 с. 48. Типология периодической печати: Учеб. пособие для студентов вузов / М.Е. Аникина, В.В. Баранов, О.А. Воронова и др.; Под ред. М.В.Шкондина, Л.Л. Реснянской. М.: Аспект пресс, 2007. 236 с. 49. Цейтлин С. Н. Язык и ребенок. Лингвистика детской речи. М. : Владос, 2000. 240 с. 50. Читательский адрес изданий для детей. Редакторская подготовка изданий : учебник / под общ. ред. С. Г. Антоновой. М. : Изд-во МГУП, 2002. 468 с. 51. Шулькова К. І. Тенденції розвитку дитячої літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. 2015. Вип. V. С. 294-303. СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Журнал «Джміль». «Літо». 2019. № 5-6. 2. Журнал «Джміль». «День котів». 2020. № 2. 3. Журнал «Пізнайко від 2 до 6» «Про транспорт». 2018. № 2 (157). 4. Журнал «Пізнайко від 2 до 6». «Про спорт». 2018. № 6 (161). 5. Журнал «Пізнайко від 2 до 6». «Професії». 2018. № 5 (160). 6. Журнал «Пізнайко від 2 до 6». «Святкова зима». 2018. № 12 (167). 7. Журнал «Пізнайко від 6 років». «Хижацький випуск». 2017. № 11 (255).