Форми і методи залучення грошових заощаджень в сучасній Україні

Содержание:Вступ 2 Розділ 1. Теоретичні засади залучення грошових заощаджень населення 6 1.1. Економічна сутність заощаджень, їх роль в економіці 6 1.2. Нормативно-правова база залучення грошових заощаджень 16 1.3. Форми акумулювання заощаджень населення 20 Розділ 2. Аналіз форм і методів залучення заощаджень населення в Україні 32 2.1. Розвиток ринку депозитів в Україні 32 2.2. Динаміка і структура заощаджень населення 38 2.3. Сучасні форми і методи залучення заощаджень населення 50 Розділ 3. Напрямки удосконалення форм і методів залучення заощаджень населення в Україні 69 3.1. Зарубіжний досвід формування заощаджень населення 69 3.2. Пропозиції щодо активізації залучення заощаджень населення фінансовими інститутами в Україні 77 Висновки 95 Список літератури 103 Додатки 106

Вступление:Споживання та заощадження відіграють визначальну роль в економіці будь-якої країни. Країни, в яких інвестують значний відсоток своїх доходів і споживають відповідно менший, досягають високих темпів зростання національної економіки й продуктивності праці. І навпаки, ті країни, що споживають вищий відсоток своїх доходів та інвестують менший, розвиваються повільніше. Споживання – це найпростіший компонент валового внутрішнього продукту. Які ж основні компоненти споживання? Серед його найважливіших статей – житло, транспортні засоби, продовольство та медичні послуги. Більшість людей прагнуть підтримувати одинаків рівень споживання упродовж усього свого життя. Доходи ж зменшуються з виходом на пенсію, тому споживачі, як правило, заощаджують у молодшому віці, щоб забезпечити більш-менш пристойний обсяг споживання у старшому. Завдяки заощадженням раціональні споживачі нагромаджують майно, або багатство що дає змогу вирівнювати споживання протягом життя. Заощаджуючи, особа резервує свій поточний дохід для споживання у майбутньому. Якщо особа отримала у спадщину значний обсяг майна можливості її споживання розширюються. Більше багатство веде до більшого споживання, що називають ефектом майна, або ефектом багатства. Збільшення багатства переміщує функцію споживання в гору. Зменшення багатств домогосподарств скорочує обсяг видатків на споживання. Наприклад, фактична втрата вкладниками заощаджень у банківській системі внаслідок їх знецінення у роки гіперінфляції в Україні помітно знизила рівень споживання значної кількості домогосподарств. Однак здебільшого величина багатства домогосподарств змінюється з року в рік повільно і тому звичайно не викликає значних переміщень функцій споживання і заощадження. В країнах з розвиненою ринковою економікою чверть національних заощаджень формується саме за рахунок заощаджень громадян. Участь фізичних осіб в інвестиційних процесах в Україні характеризується гранично низьким рівнем. Перша і головна причина - украй незначні обсяги тимчасово вільних коштів (заощаджень) населення через низький рівень доходів, який диктує незначну схильність до заощадження. По-друге, існує значна недовіра до інститутів заощадження - банків, інвестиційних компаній, пенсійних фондів, страхових компаній тощо, яка має успадковану природу та може бути подоланою лише з плином часу. Це є додатковим чинником зменшення схильності до заощадження, а також веде до “доларизації” економіки – використання громадянами іноземної валюти як засобу заощадження, По-третє, значною мірою через дію вищезазначених чинників, низьким залишається рівень розвитку ощадних інституцій, які не здійснюють активної політики залучення заощаджень населення. По-четверте, громадянам України поки що властивий низький рівень економічних знань, корпоративної культури, поінформованості про можливі об’єкти вкладання грошей та оптимальні методи зберігання заощаджень. У сучасному суспільстві є інші чинники, які заохочують домогосподарства споживати менше або більше за кожного можливого рівня використовуваного доходу. На обсяг споживання впливають очікування можливість переміщення майбутнього доходу для поточного споживання, оподаткування, процентні ставки тощо. Сподівання споживачів пов’язані з майбутніми цінами, грошовими доходами та наявністю товарів, можуть суттєво вплинути на поточні видатки й заощадження. Наприклад, очікування зростання цін та нестача товарів ведуть до збільшення поточних видатків на споживання і до зменшення заощадження. Економічні дослідження показують, що доход є основним визначником споживання і заощадження. Багаті заощаджують більше, ніж бідні не тільки в абсолютних цифрах, а й як відсоток від доходу. Найбідніші неспроможні заощаджувати взагалі. Замість цього, доки вони можуть позичати або витрачати свої заощадження, доти мають місце від’ємні заощадження. Тобто найбідніші витрачають більше, ніж заробляють. Як результат, зменшуються нагромаджені заощадження, або найбідніші заходять ще більше в борги. Будучи відкладеним споживанням, накопичена сума грошових активів утворює інвестиційний потенціал держави, а його активне залучення як інвестиції в економіку є однією з головних передумов забезпечення економічного зростання. Основними складовими фінансових активів населення є: внески і депозити в банках, вкладення населення в цінні папери, запаси населення в наявній і іноземній валюті, резерви страхових внесків населення. Метою дипломної роботи є дослідження сучасних форм і методів залучення грошових заощаджень населення в Україні. Предметом дослідження є фінансовий сектор в якому акумулюються заощадження населення. Об’єктом дослідження є заощадження населення. Мета дослідження визначає основні завдання роботи: • визначити економічну сутність заощаджень, їх роль в економіці; • дослідити нормативно-правову базу залучення грошових заощаджень; • розглянути форми акумулювання заощаджень населення; • дослідити динаміку і структуру заощаджень населення; • розробити пропозиції щодо активізації залучення заощаджень населення. Теоретико-методологічною основою дипломної роботи є спеціалізована економічна література, періодичні видання, звітні матеріали комерційних банків. Під час написання дипломної роботи застосовувались аналітичні, теоретичні, економіко-математичні та конструктивні методи наукового дослідження. Дипломна робота складається з трьох розділів. В першому розділі розглядається теоретичні аспекти проблеми: сутність заощаджень, їх роль в економіці, досліджується нормативно-правова база залучення грошових заощаджень та форми акумулювання заощаджень населення. Другий розділ – аналітичний. В даному розділі аналізуються форми і методи залучення заощаджень населення в Україні, їх динаміка і структура. У третьому розділі – розробка пропозицій щодо активізації залучення заощаджень населення фінансовими інститутами в Україні. Аналізується зарубіжний досвід формування заощаджень населення.

Выводы:В ході дослідження проведеного в першому розділі можна зробити висновки. На сьогодні в літературі і практиці не існує сталого поняття «заощадження». У побутовому сенсі термін “заощадження” використовується для позначення грошових коштів, що відкладаються населенням на майбутнє. Держкомстат трактує заощадження як різницю між доходами населення і його поточними витратами, тобто, як ту суму грошових коштів, яка залишилася не спожитою в аналізованому періоді. Такий підхід до визначення заощаджень можна вважати спрощеним, оскільки він зводиться до обчислення арифметичної різниці, в процесі чого ігнорується економічна суть заощаджень. У сучасній економічній теорії дається декілька визначень заощаджень. • По-перше, під заощадженнями розуміють частину доходу, яку індивідуум збирається спожити в майбутньому замість того, щоб спожити її сьогодні. Відбувається свого роду “пожертва” поточним споживанням заради споживання майбутнього. • По-друге, під заощадженнями розуміють ту частина доходу, яку економічний суб'єкт збирається спожити в майбутньому замість того, щоб спожити її сьогодні. Можна розрізнити три види економічних суб'єктів: населення, корпорації і держава. Відповідно виникають три види заощаджень: заощадження населення, заощадження корпоративного сектора, заощадження держави. • Заощадження можна визначити як частина доходу, що залишилася після сплати податків, яка не споживається. Тобто заощадження розглядаються в розрізі складової частини доходу за поточний рік, яка не виплачується як податки або не витрачається на покупку споживчих товарів, а поступає на банківські рахунки, вкладається в страхування, облігації, акції і інші фінансові активи. В ході дослідження проведеного в другому розділі можна зробити висновки, що ощадні банки можуть видати в одні руки від 5 до 20% капіталу залежно від обсягу негативно класифікованих кредитів. При цьому якщо Нацбанк все-таки візьметься класифікувати кредитний портфель за міжнародними стандартами, під 5-відсоткове обмеження ризикують потрапити більшість фінансових закладів. Такий розклад може перекреслити всі вигоди від ощадного статусу у вигляді більшої довіри населення. Будь-який нормальний банк усвідомлює небезпеку великих концентрацій і прагне їх мінімізувати. Дотримання нормативів для ощадбанків також не позначилося на роботі банків, які ведуть зважену кредитну політику. Інша ситуація у банків, що захоплюються кредитуванням інсайдерів. Важливим напрямком у діяльності комерційних банків стає робота з залученню коштів населення, причому їм вдається успішно конкурувати з найбільшим монополістом у цій області. Багато комерційних банків у роботі з населенням використовують не тільки традиційні види внесків і послуг, пропонуючи клієнтам більш вигідні умови, але і знайшли нові форми організації заощаджень і залучення коштів громадян. Важливим засобом конкурентної боротьби між банками за залучення ресурсів є різноманітна процентна пластика, тому що одержання доходу на вкладені кошти служить істотним стимулом до здійснення клієнтами внесків. Визначальним фактором при встановленні процентної ставки по строкових вкладах є термін, на який розміщені кошти: чим триваліше термін, тим вище рівень відсотка. Істотним моментом є і частота виплати доходу, чим рідше виплати, тим вище рівень процентної ставки. Використовуються також різні способи числення сплати відсотків. Розвиток українського ринку депозитів розпочався у складний етап розбудови національної банківської системи в першій половині 1990-х років, що припав на період гіперінфляції та значної девальвації валютного курсу. З введенням національної грошової одиниці та зниженням показників інфляції ринок дещо стабілізувався, зменшилися ставки та збільшився період залучення депозитів. Після кризи 1998 р. завдяки різкій девальвації гривні до долару США доларовий еквівалент обсягів українського ринку депозитів юридичних осіб зменшився. Якщо на кінець 1997 р. загальний обсяг строкових депозитів у банках України сягав майже 1 млрд. грн. (або 518 млн. дол. США), то в кінці 1999 р. він перевищив 1,5 млрд. грн., але у доларовому вимірюванні це склало лише 294 млн. дол. США, тобто ринок зменшився майже вдвічі. Ставки за депозитами в Україні залишаються ще достатньо високими у порівнянні з іншими країнами світу, що на початковому етапі роботи недержавних пенсійних фондів робить інвестування саме в ці фінансові активи досить привабливим. Але світовий досвід свідчить, що поступово ставки за банківськими депозитами зменшуватимуться і пенсійні фонди зіткнуться з проблемою збереження майбутньої вартості власних активів. Особливою рисою ринку депозитів юридичних осіб, на відміну від інших фінансових інструментів, що доступні для інвестування активів недержавних пенсійних фондів, таких як державні та корпоративні облігації, акції чи нерухомість, є наближеність до так званого чистого ринку. Тобто між клієнтом, що має тимчасово вільні кошти, та банками, які залучають такі кошти до себе на депозити, немає посередників у особі брокерів, дилерів, бірж та позабіржових торгівельних систем, які є невід’ємною частиною функціонування інших ринків. А ціну (відсоткову ставку) депозиту визначає попит та пропозиція на ринку в кожний окремий проміжок часу. Умови, строки погашення та періодичність процентних виплат за депозитом є предметом переговорів між банком та клієнтом. Остаточно це затверджується депозитним договором. Слід відзначити різкі зміни поведінки населення стосовно операцій з іноземною валютою. По-перше, вони стосувалася обсягів придбання валюти. У перший період - із серпня по грудень 2004 р. - на ці цілі направлялася майже 1/5 споживчих витрат населення. З квітня 2005 р. ця частка витрат населення становила 5-8% загальних витрат. Якщо в серпні 2004 р. громадяни придбали валюти на 876 млн. грн. (20,3% загальних витрат), то через рік - на 362 млн. грн. (7,0%), через півтора року - на 270 млн. грн. (5,2%). По-друге, різко змінилася динаміка сальдо купівлі - продажу населенням іноземної валюти. Починаючи з квітня 2004 р., їх місячні обсяги фактично зрівнялися, а в червні і серпні 2004 р. і січні 2005 р. сальдо було негативним, тобто обсяги продажу валюти перевищували обсяги її придбання. В 2006 році структура витрат та заощаджень змінилась порівняно із 2005 роком. Зменшилася частка на придбання товарів та послуг – 81%, зросла частка доходів від власності до рівня 9%, також зросли фінансові активи – до 9%. Стратегія регіонального розвитку банку, що зорієнтована на партерів по всій Україні, спрямована на підготовку та формування стійкої та життєздатної мережі філій та відділень. Подальший її розвиток буде відбуватись відповідно до основних принципів роботи банку, з урахуванням специфіки кожного регіону Формування ресурсної бази, що включає в себе не тільки залучення нової клієнтури, але і постійна зміна структури джерел залучення ресурсів, є складовою частиною гнучкого управління активами і пасивами комерційного банку "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства". Ефективне управління пасивами припускає здійснення грамотної депозитної політики. Специфіка цієї області діяльності в тому, що в частині пасивних операцій вибір банку звичайно обмежений визначеною групою клієнтури, до якої він прив'язаний набагато сильніше, ніж до позичальників. Універсальний Банк Розвитку та Партнерства пропонує приватним клієнтам: ? Безкоштовне відкриття депозитного рахунка. ? Прийом внесків від фізичних осіб, як у національної, так і в іноземній валюті. ? Можливість поповнення депозитного рахунка . ? Нарахування відсотків по компенсаційній процентній ставці при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника . ? Можливість одержання відсотків на платіжну карту. ? Гнучке сполучення оптимальних процентних ставок з різними умовами депозитних внесків. ? Лояльна схема перерахунку відсотків при достроковому розірванні договору з ініціативи Вкладника . ? Можливість одержання кредитного ліміту на платіжну картку під заставу депозиту . ? Можливість оформлення в банку заповідального розпорядження на внесок і доручення на розпорядження внеском іншим особам ? Повернення внеску за бажанням клієнта здійснюється шляхом виплати наявними перерахуванням чи на власний поточний, картковий чи депозитний рахунок Ресурсна база банку в 2004 р. на 70,7 % складалася з грошових засобів клієнтів - юридичних і фізичних осіб. Клієнтські гроші протягом 2004 року зросли на 34%. З них засоби юридичних осіб у загальній сумі клієнтських засобів складали 48% засоби фізичних осіб - 52%. Позитивним фактором є позитивна динаміка росту залишків вкладів на строкових рахунках суб'єктів підприємницької діяльності - на 81,4% у порівнянні з ростом залишків вкладів на рахунках до запитання - 5,7%, що дало можливість здійснення раціонального планування й ефективного розміщення притягнутих засобів, а також щоденного контролю стану ліквідності і платоспроможності банку. Близько 60–80% вкладів фізичних осіб у вітчизняних банківських установах становлять вклади населення, здебільшого — осіб пенсійного віку. Середній депозит українського пенсіонера у столиці становить близько 2,5 тис. грн., у регіоні — 1,2–1,5 тис. грн. Така статистика може привернути увагу будь-якого банкіра. До цього ще додається характеристика: пенсіонер вважається найвигіднішим клієнтом через те, що він найдовше тримає кошти в банках. Якщо молодша частина населення зазвичай укладає депозитні угоди терміном на три–шість місяців, то люди похилого віку — на рік (після цього угоди ще переукладаються на наступний рік). З цього виходили банки, які останнім часом почали пропонувати нові види депозитів — пенсійні вклади. До речі, дехто з банкірів навіть встиг підбити перші підсумки. В умовах конкуренції на ринку банкіри замислилися над способами позбавлення клієнтів права достроково знімати гроші з депозитів. Не виключено, що скоро з’являться так звані безвідзивні вклади, які суттєво ускладнять повернення грошей вкладникам на першу їхню вимогу. Вкладникам, важливо знати, що гроші, довірені банку, перебувають під контролем вкладника, а його контролем банку. Цей ступінь свободи можна розглядати як додатковий елемент довіри між банківською установою і клієнтом. Проте кінець листопада — початок грудня 2005 р., який позначився відпливом з банків коштів населення на суму близько 4 млрд. грн., дав привід засумніватися у міцності відносин. Незадоволені не лише клієнти, які не отримали гроші у потрібний час, а й банки, поставлені перед фактом повернення заощаджень будь що. Саме тому в банківському співтоваристві тема заборони на дострокове зняття грошей вкладником набула особливої актуальності. З часу набуття Україною незалежності і до 1998 року в Україні не існувало системи, яка б забезпечувала захист інтересів та створювала фінансові можливості для відшкодування фізичним особам - вкладникам комерційних банків коштів у випадку неможливості виконання банками вимог вкладників щодо повернення їм коштів і зняття соціальної напруги у суспільстві у разі ліквідації банківської установи. У той же час, протягом цього періоду в Україні через порушення банківського законодавства та з інших причин було ліквідовано 58 банківських установ, що за відсутності механізму захисту інтересів фізичних осіб - вкладників комерційних банків створювало проблеми повернення вкладів населенню і підривало довіру до всієї банківської системи України. Крім того, чинним законодавством та нормативно-правовими актами України залишилися не врегульованими питання щодо: • можливості та форм інвестування коштів Фонду в умовах непроведення Міністерством фінансів України аукціонів з продажу державних цінних паперів; • плати за користування Національним банком України тимчасовими вільними залишками коштів Фонду; • порядку здійснення доплат фізичним особам у разі збільшення гарантованої суми відшкодування коштів. Таким чином, нормативно-правова основа діяльності Фонду є неповною та недосконалою. Законом України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" визначено такі джерела формування коштів Фонду: • початкові, регулярні, спеціальні збори з банків-учасників Фонду; • кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 млн. гривень; • доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України; • кредити, залучені від Кабінету Міністрів України, Національного банку України, банків та іноземних кредиторів; • пеня, яку сплачують банки - учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду; • доходи від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України. За весь період функціонування Фонду загальна сума надходжень до Фонду станом на 01.10.2004 склала 429,5 млн. гривень. Формування коштів Фонду розпочалося 19.02.99, тобто, з моменту перерахування Національним банком України внеску держави до Фонду у розмірі 20,0 млн. гривень. Підставою для перерахування цих коштів був Указ Президента України "Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб - вкладників комерційних банків України". На цю суму було збільшено витрати Національного банку України і, відповідно, зменшено розмір його перерахувань до Державного бюджету України як перевищення доходів над витратами. Проектом Держбюджету-2007 передбачена можливість за допомогою спеціального фонду здійснювати розрахунки за житлово-комунальні послуги, спожиті електричну та теплову енергію, природний газ, тверде паливо, водопостачання та водовідведення, квартирну плату за рахунок вкладів. Для цього потрібно отримати довідку про суму заборгованості в своєму ЖКО, з якою та ощадною книжкою звернутися у відділення Ощадбанку і одержати спеціальний документ. З цього моменту людина фактично перестає бути боржником, оскільки взаємозалік відбудеться за кошти держбюджету. Спеціальні регіональні комісії, створені відповідно до закону про реструктуризацію заборгованостей населення за спожиті житлово-комунальні послуги, залежно від кількості звернень вкладників вирішуватимуть на місцях, скільки таких взаємозаліків можна буде здійснити. Якщо ж людина має "заморожений" вклад, але не має боргів за житлово-комунальні послуги, вона, за бажанням, зможе погасити борги своїх родичів

Литература:1. КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛИСТ від 15.03.2005 р. N 06-10/10-230 2. Рішення ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ N 43 від 31.01.2006 Про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами 3. Рішення ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ N 38 від 21.04.2005 Про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами 4. Рішення ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ N 30 від 22.04.2004 Про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами 5. Ольга Марчук. Повернути довіру до держави // ПОДІЇ. КОМЕНТАРІ № 37. 6 жовтня 2004, с. 2 6. Артем Святненко. РІК ПРИБУТКОВИХ ДЕПОЗИТІВ. ВКЛАДНИКИ МОЖУТЬ РОЗРАХОВУВАТИ НА ГАРНИЙ ДЕПОЗИТНИЙ ДОХОД, ЯКЩО ЇМ ПОЩАСТИТЬ ІЗ БАНКОМ // Дзеркало тижня.-№ 3 (531) – 29 січня - 4 Лютого 2005 року. 7. Артем Святненко. Банки скребуть по засіках. Виснаження ресурсної бази веде до подорожчання грошей. // www.ukrop.com // 15 листопада 2005 року 8. Василишин Э.Н. Некоторые аспекты формирования ресурсной базы коммерческого банка // Бизнес и Банки // № 45.- 2004. – с. 25-28. 9. Дмитро Гонгальський. Володар вкладів // Український дiловий тижневик "Контракти". - № 10 від 08-03-2004 10. Гроші та кредит: Підручник / За ред. професора Б. С. Івасів. – К.: КНЕУ, 1999, с. 314. 11. Зростають обсяги депозитів населення в українських банках// www.ukrop.com // 27 жовтня 2004 року 12. Наталія Задерій. Статистика з варіаціями // Сучасність // № 12.- 2005. – с. 10-12. 13. Ощадкаси мимоволі. Банки прагнуть пом’якшення обмежень з боку НБУ при отриманні ними статусу ощадних.// Галицькі контракти // № 7.- 2004. – с. 15-17. 14. Офіційний сайт Відкритого Акціонерного Товариства “Універсальний Банк Розвитку та Партнерства” http://ubdp.com.ua 15. Олена АНДРІЄНКО. Пенсійний переділ // Український діловий тижневик "Контракти" / № 51 від 20-12-2004. 16. Тетяна КОВТУН. Ощадбанк починає погашати комунальні борги за рахунок знецінених заощаджень. // Український діловий тижневик "Контракти". - № 15 від 10-03-2005 17. Геленко В. Плата за терміновість// Контракти. — №3, 24 січня 2005 р. 18. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку. – К.: КНЕУ, 1999. 19. Роуз Питер С. Банковский менеджмент. Пер. с англ.-М.: „Дело ЛТД”, 1995.-768 с. 20. Сергій Грабовський. Чи потрібні уряду гроші? // Сучасність // № 10.- 2005. – с. 7-8. 21. Володимир Матвієнко. Головне завдання – побудова ринкової економіки // www.obriy.pib.com.ua - №25 (83). -20-26 червня.- 2002. 22. Про результати перевірки використання коштів у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб / Підготовлено департаментом з питань державного боргу, міжнародної діяльності та фінансових установ і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 27.12.2004 № 28-1 / - Київ: Рахункова палата України, 2005. - Випуск 5. 23. Олександра ГАЛИЦЬКА. Банкіри роблять ставку // № Галицькі контракти. - 46, листопад 2005. 24. Короленко М.В. Дивідендна політика акціонерного товариства. – Фінанси України. – 2003. - №2 25. Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. – Київ: Вища школа,1997 26. Костіна Н.І., Марахов К.С. Проблеми формування фондового ринку в Україні // Фінанси України. – 2002. - №3 27. www.rada.gov.ua – офіційний сай Національного банку України Сайт банку „Універсальний Банк Розвитку та Партнерства”