Клінічні прояви психічної норми та патології.

Содержание:  Вступ 3 1. Поняття психічної норми, критерії її виділення 4 2. Основні підходи до поняття патологія 4 Висновки 8 Список використаних джерел 12  

Вступление:  Потреба визначення чітких ознак, які вказували б на межу між нормою і розладом особистісної психіки, в усі часи була та залишається важливою не лише для клініцистів, але й для представників багатьох інших наук – психологів, криміналістів, філософів, соціологів, педагогів. З часів Гіппократа робилися спроби визначити основні критерії, що відрізняють, порушення від стану норми. Погляди на це питання ніколи не були однозначними, дискусії ведуться і до сьогодні. Прикладом тому є спроби науковців виділити критерії психічних хвороб і звести їх в єдину класифікацію. Хоча подібні спроби для більшості фахівців є сумнівними, оскільки надто багато різноманітних факторів (клінічних, психологічних, соціальних) визначають передумови розвитку патології. Неуспішними виявились численні спроби знайти єдиний критерій, що вказував би на момент переходу від здоров’я до патології, або дозволив би дати однозначну дефініцію норми. Всесвітня організація охорони здоров’я визначає здоров’я як «стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не лише відсутності хвороби чи інвалідності» 2, с. 104. Метою контрольної роботи є вивчення клінічних проявів психічної норми та патології.

Выводы: Таким чином, поняття психічної норми містить наявність статистичних показників психологічних проявів, коли нормальним визнається те, чого багато, що стосується середини розподілу; обумовленість соціальними стереотипами, коли поведінка людини не відповідає загальноприйнятому у суспільстві, сприймається як відхилення; асоціювання з психічним здоров’ям, коли ненормальним вважається необхідність звернення за допомогою до клініцистів (у психіатрії оцінний підхід дискутується, а більш вагомими показниками відхилення від норми сприймаються порушення продуктивності діяльності та здатність до саморегуляції); очікування, власний неузагальнений досвід та інші суб’єктивні змінні. Норма не є сталим явищем, вона постійно оновлюються, змінюються у часі та має динамічні показники. В основі психічної патології лежать різні причини та механізми. Вплив психогенних факторів може бути гострим чи хронічним. Досить широким є діапазон відхилень, що включає різні рівні та види психічних розладів: обмеження когнітивних можливостей, нестабільність емоційно-вольової сфери, різні форми соціальної дезадаптації. В порівнянні зі станом здоров’я будь-яке психічне відхилення проявляється якісно своєрідною і неповторною єдністю психічних проявів, перебігом і завершенням, що мають відносно стійкий і стереотипний характер, який де термінується властивою даній хворобі біологічною зумовленістю, що заважає реалізації тенденцій розвитку здорової особистості.  

Литература: 1. Гуцуляк Н. М. Поняття норми та девіацій поведінки. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. URL: http://ap.uu.edu.ua/article/220 (дата звернення: 28.02.2021). 2. Кардаш Є. В. Медико-психологічні аспекти диференціації норми патології психіки. Актуальні проблеми психології. Т. 12. Психологія творчості. 2013. С. 104–112. 3. Петьков В. Поняття норми у контексті психологічних досліджень. Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика. 2015. Вип. 1. С. 148–153. 4. Рогожинська Н. О. Сутність категорії «норма» та відхилення від неї. Проблеми сучасної психології. 2009. Вип. 5. С. 411–422. 5. Світлична Н. О. Історичні та сучасні підходи до визначення здоров’я. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2011. Вип. 9. С. 223–232. 6. Ямницький В. М. Поняття норми психічного здоров’я особистості у дзеркалі символдрами. Наука і освіта. Серія : Психологія. № 4–5. С. 66–71.