Вступление:
Особистість є ключовим поняттям у розумінні соціальної природи люди¬ни, дослідження її як індивідуальності та суб’єкта соціокультурного життя. Оосбистість охоплює такі риси, як характер, темперамент, здібності, звички, поведінкові особ¬ливості тощо. Особистість є повноцінним вираженням того, якою людина є насправді. З огляду на вищезазначене, розлади особистості є надзвичайно складним явищем як для вивчення та діагностування, так і для виокремлення діагностичних ознак.
Розлади особистості почали досліджувати ще за часів Стародавньої Греції. Зокрема, Гіппократ використовував термін «психопатичний темперамент». Тривалий час для позначення розладів особистості послуговувались терміном «психопатія». І лише на початку ХХ століття було здійснено першу спробу класифікувати психопатії. Німецький психіатр Еміль Крепелін виділив такі різновиди розладів особистості, як-от «вороги суспільства», «нестійкі», «імпульсивні», «збудли¬ві» тощо. Також значного поширення набула класифікація П. Б. Гବннушкіна (1933), що містила такі типи психо¬патичних особистостей: астенічний, шизоїдний, пара¬ноїдний, епілептоїдний, істеричний, циклоїдний, нестійкий, антисоціальний і конституційно-дурний. Донедавна науковці послуговувались Міжнародною класифікацією хвороб 9-го перегляду (МКХ-9), в якій термін «розлади особистості» використовували як синонім «психопатія» 4.
Проте водночас варто зазначити, що на сьогодні проблема розладів особистості не знайшла належного висвітлення в науковій літературі, що обумовлює актуальність теми.