Облік в страхових компаніях

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Вплив особливостей діяльності страхових компаній на організацію обліку, аналізу і аудиту 5 1.1. Види страхових компаній 5 1.2. Нормативно-правові основи страхування 10 Розділ 2. Організація і методика обліку діяльності страхових компаній 21 2.1. Облік наданих послуг страхової компанії та розрахунків з страховиками 21 2.2. Облік доходів, витрат і фінансових результатів страхових компаній. 29 2.3. Оподаткування страхових компаній України 44 Висновки 48 Список використаної літератури 53

Вступление:Актуальність дослідження. В умовах функціонування ринкової економіки, основу якої становить господарська (підприємницька) діяльність з використанням різних форм власності, та механізму державного регулювання відносин у сфері економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті своїх майнових прав та охоронюваних законом інтересів від різноманітних ризиків зростає. Інтерес у створенні адекватного розвиненим економічним відносинам ринку страхових послуг проявляють не тільки суб'єкти господарювання, а й держава, яка заінтересована у страховому захисті державного майна. Ці питання вирішуються шляхом впровадження в Україні перевірених світовою практикою форм і видів страхування. Страхування - одна з галузей економіки України, в якій останніми роками спостерігається зростання основних показників. За підсумками 2005р. загальний розмір статутного фонду усіх страховиків зріс на 150 млн. гривень, або більш як у 2 рази. Страхові резерви зросли на 20 відсотків і досягли 537 млн. гривень. Як і в попередні роки, спостерігається перевищення в 2 рази темпів надходження страхових премій над темпами інфляції. Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій. З урахуванням вказаних умов розвитку ринку страхових послуг в Україні набуває особливого значення організація обліку, аналізу та контролю діяльності страхової компанії. Саме своєчасна та достовірна інформація бухгалтерського обліку про стан активів та пасивів підприємства надасть можливість страховій компанії сформулювати подальшу стратегію розвитку. На даних обліку будується економічний аналіз діяльності компанії, за допомогою якого управлінський персонал компанії приймає важливі стратегічні та тактичні рішення. Правильна організація контролю діяльності страхової компанії дозволяє своєчасно визначити порушення нормативів ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості компанії, прийняти необхідні заходи щодо поліпшення фінансового стану. Мета дослідження – теоретичне обґрунтування та практичне застосування методики обліку страхової діяльності страхових компаній. Предметом дослідження даної роботи виступає організація і методика обліку страхової діяльності. Для написання даної роботи були поставлені наступні завдання: 1) розглянути сутність страхової діяльності; 2) вивчити нормативно-правове регулювання діяльності страхових компаній; 3) вивчити методику та організацію обліку послуг страхування на прикладах. Статистичну та фактологічну інформаційну базу становлять законодавчі та нормативно-правові акти щодо обліку у страхових компаніях, що діють в Україні, наукові праці та методичні розробки вітчизняних, зарубіжних вчених-економістів з бухгалтерського обліку страхових компаній.

Выводы:Реформування всієї системи економічних відносин, соціальні перетворення та трансформаційні зрушення, що відбуваються в Україні, надають особливої ваги розв'язанню проблем страхового захисту, спонукають до пошуку дієвих механізмів акумуляції ресурсів страховиків і страхувальників та їх ефективного використання під час реалізації страхової події. Страхування посідає важливе місце не лише у конкурентному ринковому середовищі, а й відіграє ключову роль в економічному і соціальному прогресі всього суспільства. В умовах ринкових перетворень в економіці України, розвитку підприємництва страховий захист майнових інтересів самостійних, незалежних від держави товаровиробників стає можливим тільки за допомогою страхування. Для ринкової економіки характерний вищий ступінь страхового ризику, пов'язаного з можливістю виникнення не тільки стихійного лиха, а й настанням економічних криз, спадів виробництва, інфляції, політичної нестабільності та інших явищ. Страхування забезпечує відшкодування збитків, створює механізми для зменшення та запобігання їм. Безумовно, це можливо лише при наявності чітко відпрацьованої законодавчої бази, потужних страхових компаній, широкого переліку їх послуг, сучасних технологій страхового бізнесу, гарантій своєчасної та в потрібному обсязі виплати необхідних компенсацій і зацікавленості в потенційних клієнтах. Традиційне тлумачення терміну „страхування” в Україні наведено в Законі Україні «Про страхування»: «Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів». Головне місце у страховій галузі належить страховикам. Страховик — це організація, котра згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату зобов'язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яких він назвав, завданий збиток або виплатити страхову суму. В Україні, як і в багатьох інших державах, основу страхової системи становлять компанії у вигляді акціонерних товариств. Акціонерне страхове товариство (корпорація) — це тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток — акцій. Перспективнішими для страхової індустрії є відкриті акціонерні товариства. Це компанії, що орієнтуються на великі обсяги страхових послуг. Вони вимагають пошуків коштів у багатьох власників, які здебільшого не схильні до активної участі в керівництві компанією. Залучати кошти таких осіб удається завдяки продажу компаніями акцій на фондовому ринку. Організаційна структура набирає таких форм, як поділ праці, створення спеціалізованих підрозділів, ієрархія посад, внутрішньо-організаційні процедури. Зарубіжний досвід показує, що останніми роками структури управління спрощуються. Так, у Великій Британії є чималі за нашими мірками компанії, які мають всього два-три структурні функціональні підрозділи. Багато компаній практикують періодичне переміщення співробітників з одного підрозділу до іншого. Це сприяє підвищенню їхньої кваліфікації, допомагає оволодіти знаннями з ведення справи й на інших ділянках роботи компанії. Працівники сприймають такі заходи позитивно, як один із способів боротьби із закостенінням організаційної структури. Суб'єктами страхування виступають страхувальник, страховик, застрахований, страхові агенти, страхові брокери. Об'єктом страхування є життя, майно, грошові кошти, матеріальні цінності, відповідальність різних видів, договірні обов'язки, в тому числі щодо лізингу, транспорту, вантажів, інших інтересів громадян та юридичних осіб. Існують різні підходи щодо класифікації страхування. Залежно від ознак, що є основами класифікації, існують такі класифікаційні групи: за формами власності (спеціалізовані страхові організації можуть бути такими, при заснуванні яких внесено державне майно, і такими, які створилися шляхом залучення виключно приватного капіталу, в тому числі іноземного); за територією (внутрішні (на території України) та зарубіжні операції); за організаційними формами (державне, акціонерне, взаємне). На відмінку від виробництва, де спочатку провадяться затрати капіталу, а потім, при реалізації, проходить їх відшкодування, - у страховій справі страховик спочатку збирає кошти і лише потім - зазнає затрат, що пов’язані з ліквідацією збитків в міру виникнення страхових випадків. Таким чином, завжди існує проміжок часу, коли страховик має у своєму розпорядженні значні кошти, які мають бути інвестовані в різні галузі економіки і використані як капітал з метою отримання прибутку. Але існують певні законодавчі обмеження при формуванні інвестиційного портфеля страховика спрямовані в першу чергу на диверсифікацію ризику втрати інвестиції чи отримання збитків від інвестиційної діяльності. Це дуже правильне рішення в умовах економічної нестабільності в нашій країні. Однак, в цих обмеженнях, є певні недоліки. Наприклад, обмеження по нерухомому майну - 10 %. Виділивши у складі нерухомого майна житлові будинки і піднявши ліміт наприклад до 30-40 % можна було б досягти значних залучень капіталу в сферу будівництва житла, яке на даний момент і необхідне і досить прибуткове. Така форма інвестицій (і будівництво в цілому) є найбільш привабливою особливо для компаній, що займаються довгостроковим страхуванням. Для обліку основної діяльності страховику достатньо трьох рахунків. Ось основні рахунки, які страховики можуть використовувати для обліку розрахунків за договорами страхування (перестрахування) щодо страхових платежів: 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"; 37 "Розрахунки з різними дебіторами"; 68 "Розрахунки за іншими операціями". При цьому передбачається використання відповідних субрахунків, до яких відкриваються рахунки третього порядку. За дебетом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" має відображатися сума належних страховику у звітному періоді страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за договорами страхування (перестрахування) у кореспонденції з рахунком 76 "Страхові платежі". Бухгалтерський облік зароблених страхових платежів здійснюється на рахунку 70 "Доходи від реалізації" субрахунок (рахунок третього порядку) 7031 "Зароблені страхові платежі". Щомісячно на зазначений рахунок списуються: - отримані (нараховані) відповідно до договорів страхування (перестрахування) страхові платежі в кореспонденції з рахунком 76 "Страхові платежі"; - суми часток страхових платежів, сплачених (нарахованих) перестраховикам, у кореспонденції з рахунком 705 "Перестрахування"; - результат зміни резервів незароблених премій з урахуванням операцій перестрахування в кореспонденції із субрахунком 4951 "Результат зміни резервів незароблених премій". Отримане внаслідок цих операцій сальдо субрахунку 7031 "Зароблені страхові платежі" становить основний складник доходів від страхової діяльності - зароблені страхові платежі. Таке сальдо щомісяця списується в кореспонденції з рахунком 79 "Фінансові результати". Інформація щодо виплачених страхових сум і страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування узагальнюється на рахунку 904 "Страхові виплати". За дебетом цього рахунку відображаються визнані страхові виплати, за кредитом — списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати". Оподаткування страхових компаній здійснюється на загальних засадах, за деякими виключеннями. Так як і всі підприємства на загальній системі оподаткування страховики сплачують загальнодержавні податки і збори, здійснюють відрахування до державних цільових фондів страхування. Об'єктом оподаткування визначено валовий дохід від страхової діяльності, який включає суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, нагромаджених страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами. Ставка податку визначена в розмірі 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.

Литература:1. Закон України "Про страхування" //Відомості ВРУ. — 1996. —№18.-250с. 2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" //Урядовий кур'єр. — 2001. — 7 листопада. — С. 1 -13. 3. Закон про ліцензування - Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-III. 4. Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 5. Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 15 “Доходи”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 6. Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 7. Наказ Мінфіну України від 29.11.99 р. №290 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 8. Наказ Мінфіну України від 31.01.2000 р. №20 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" 9. Александров А.А. Страхование. — М.: Приор,1998. — 186с. 10. Архипов А.П., Колесникова Й.А. О страховании рисков предприни-мательской деятельности // Финансы. — 2002. - № 2. — С.51 -55. 11. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1. - К.:Ника-Центр, 1999. - 592 с. 12. Бутинець Ф.Ф., Бухгалтерський фінансовий облік. – Житомир: ЖІТІ, 2005. – 672 с. 13. Бутинець Ф.Ф. та ін. Організація бухгалтерського обліку: Навч.посібник/2-ге вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2005. - 576 с. 14. Гвозденко А.А. Основы страхований: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 304с. 15. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні- Дніпропетровськ: ТОВ „Баланс-Клуб”, 2000 – 768 с. 16. Журнали „Дт Кт” за 2003 – 2006 роки. 17. Залетов О.М. Державна політика на страховому ринку України // Фінанси України. - 2003. -№ 11. -С.119-126. 18. Заруба О. Основи страхування: Посібник. — К.:Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1995. — 180 с. 19. Клапків М.С. Економіко-правові питання страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів //Право України. -2004. -№ 12.-С.43. 20. Калина А. В. и др. Совpеменный экономический анализ и пpогнозиpование (микpо- и макpоуpовень): Учеб.-метод. пособие / Калина А. В., Конева М. И., Ященко В. А.; Межpегион. Акад. упp. пеpсоналом. — 2-е изд. — К., 1998. — 266, с. 21. Козеріз Г. Страховий ринок України: проблеми становлення і розвитку // Фінанси України. — 2005. — №!. — С.70. 22. Лутак М. Ринок страхових послуг в Україні: стан і перспективи розвитку //Бухгалтерський облік і аудит. — 2005. — № 7. 23. Макконел К., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы и политика: пер. с англ. – К.:Хагар-Демос, 1993. – 785 с. 24. Мітюков І.О., Александров В.Т., Ворона О.І., Недбаєва С.М. Фінансові послуги України // Енциклопедичний довідник: У 6 т. — К: Укрбланковидав. - Т.4. — 754 с. 25. Приходько В.С. Бухгалтерський облік страхової діяльності. Навч. посібник. – 2-ге видання, доп. та перероб. – К.: Лібра. 2002. – 216 с. 26. Поддєрьогін А.М. та ін. Фінанси підприємст. 3-ге вид., перероб. та доп.– К.: КНЕУ, 2000. – 345с. 27. Страхування: Підручник./За ред. С.С.Осадця. — К.,2003. — 524с. 28. Сборник систематизированного законодательства “Энциклопедия бухгалтерских проводок” № 43 (458), 28 октября 2001 г. – К.: Блиц-Информ. 29. Сборник систематизированного законодательства “Энциклопедия бухгалтерских проводок” № 22 (385), 29 мая 2000 г. – К.: Блиц-Информ. 30. Сборник систематизированного законодательства “Золотая книга налогоплательщика” № 43 (406), 23 октября 2000 г. – К.: Блиц-Информ. 31. Страховое дело: Учебник/Подред. Л.И. Рейтмана— М.: Биржевой центр, 1992. —522с. 32. http://www-us.aska-life.kiev.ua/ukr/index.html