Особливості методів психологічного дослідження

Содержание:Вступ 3 Особливості методів психологічного дослідження 4 Висновки 11 Список використаної літератури 13

Вступление:Науку як своєрідний, цілісний та самостійний спосіб пізнання світу визначають два його компоненти: предмет і метод. Якщо предмет — це чітко визначений зміст, якість та закономірність, в яких реальність (дійсність) постає перед дослідником, то метод – це шлях – спосіб або засіб осягнення сутності предмета пізнання. Виникнення нової галузі наукового знання завжди пов'язане зі змістовою диференціацією наукових уявлень людини про світ (об'єктивним процесом розвитку науки), виділенням сутнісно нового змісту в існуванні досліджуваної реальності (визначенням предмета) та побудовою засобів пізнання цієї реальності (створенням методу). Психологія як самостійна наука виникла, визначивши свій предмет і свій метод. Психологічне дослідження будь-якого явища, що має психологічний зміст, повинно являти собою завершений цикл. Завершеність циклу дослідження зумовлює цілісне пізнання його предмета. Загальна методика психологічного дослідження виступає послідовною реалізацією дослідником пізнавальних та перетворюючих дій щодо свого предмета, який на перших етапах дослідження має неструктурований (або недостатньо структурований) вигляд.

Выводы:Поняття «метод» використовувалося в стародавньому світі як синонім «учіння». Сьогодні у філософській літературі метод у широкому розумінні розглядається як форма практичного та теоретичного освоєння дійсності, що виходить із закономірностей досліджуваного об'єкта. Це — характеристика наукового методу, або методу наукового пізнання світу; метод, таким чином, являє собою систему пізнавальних та перетворюючих засобів, прийомів, принципів та підходів, які може застосовувати конкретна наука для пізнання свого предмета. У психології метод виступає також конкретним засобом реалізації психологічного пізнання предмета науки в конкретних умовах, з використанням конкретних прийомів дослідження та відносно конкретних характеристик досліджуваного предмета. Таким чином, метод у психології слід розглядати на двох рівнях: 1) як науковий метод психології у системному визначенні його змісту та 2) як конкретний засіб психологічного дослідження, зміст якого визначається предметом конкретного дослідження та ситуацією реалізації даного дослідження. Розрізняють універсальні та спеціальні методи психологічного дослідження. Універсальними називаються методи дослідження, які використовуються не тільки в психології, айв інших галузях наукового знання: як у споріднених за змістом, так і ні. До універсальних методів належать спостереження, експеримент, бесіда, анкетування тощо. Спеціальні методи — це методи, які використовуються тільки в психологічному дослідженні або в близьких за змістом наукових пізнавальних актах. Так, тестування використовується і в психології, і в педагогіці, а соціометрія — також і в соціології. Проте ці методи є спеціальними у психологічному дослідженні. Функціональна диференціація методів психологічного дослідження відбувається за ознакою змісту пізнавальних та перетворюючих дій, які реалізуються дослідником під час професійної взаємодії з предметом дослідження. Структурно ця диференціація відповідає етапам психологічного дослідження, на кожному з яких відбувається своєрідне функціональне поєднання типів пізнавальних та перетворюючих дій психолога-дослідника. Виділяють, таким чином: 1) методи теоретичного дослідження предмета психології; 2) методи емпіричного дослідження предмета; 3) методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та емпіричних даних дослідження. Індивідуально орієнтоване тлумачення сутності предмета дослідження, необхідність прогнозу ефективності пізнавальних та перетворюючих дій, спрямованих до сутності даного предмета та ініціації його розвитку, змінювання, вибір адекватних засобів забезпечення даних змін — складові стратегії психологічного дослідження, спрямованого до свого змістовного ефекту —психологічного впливу. У цілому психологічне дослідження — об'єктивний процес наукового пізнання дійсності в сукупності її психологічних ознак та характеристик, забезпечений об'єктивною методикою та засобами, прийомами відтворення суб'єктивного змісту цієї реальності з метою осягнення синтетичної природи індивідуального світу «Я» людини та побудови ефективних технік і технологій гармонійних впливів та перетворень життєвих проявів предмета психологічного пізнання.

Литература:1. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М.: ИНФРА-М, 2001. - 336 с. 2. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. – 280 с. 3. Кожухова Т. В. Основи психолого-педагогічного дослідження. – Х.: Золоті сторінки, 2002. – 240 с. 4. Куликов Л. В. Психологическое исследование: Метод. рекомендации по проведению. – СПб.: Речь, 2001. – 186 с. 5. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии – М.: Наука, 1984. – 444с 6. Основи психології: Підручник / За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 1996. – 632 с. 7. Якобсон П.М. Психологія. - М.: Літератор, 1998. – 210 с.