Контрольна зі економіки праці за 5 курс ЦІПО

Содержание:ВСТУП 3 1. Основні засади державної політики у сфері зайнятості населення України 5 2. Оцінка стану ринку праці в Україні протягом 2005-2006рр. та початку 2007р. 8 3. Головні напрямки реалізації державної політики зайнятості населення в Україні 13 ВИСНОВКИ 22 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 25

Вступление:Проблеми зайнятості і працевлаштування сьогодні в Україні є одними з найбільш актуальних. Очікуваної стабілізації на ринку праці не відбулося, зберігається тенденція зростання як офіційного, так і прихованого безробіття (одного з парадоксів вітчизняного ринку праці). На відміну від розвинених країн у нас інша природа безробіття. Вона виникла не на тлі перевиробництва, а навпаки — при масових дефіцитах. Найбільше число працівників залишаються без роботи через скорочення обсягів виробництва у зв’язку з недопостачанням сировини, комплектуючих виробів, порушенням договірних зобов’язань, розривом виробничих зв’язків. Різке зростання цін на сировині, енергоносії, устаткування, а також тарифів на транспортне обслуговування привело до банкрутства і ліквідації нерентабельних підприємств, що також поповнило ряди безробітних. Необхідно мати на увазі зупинку деяких шахт, скорочення бюджетних установ і організацій. Таким чином, протягом останніх років на розвиток ринку праці впливали чинники, які привели до спаду виробництва, обмеження розвитку соціально-культурних галузей, зростання прихованого безробіття і вивільнення кадрів. Набула поширення нерегламентована зайнятість. Крім офіційного ринку праці в Україні склався тіньовий ринок. Тому в Україні трудові відносини як контекст політики зайнятості мають специфіку, яка визначається низкою факторів: ? Ринкові відносини в сфері праці знаходяться в процесі становлення; ? Безпосереднім слідством зниження виробництва стає не зростання безробіття, як це відбувається в умовах розвиненого, ефективно функціонуючого ринку праці, а зростання внутрішньовиробничої незайнятості. Аналіз роботи підприємств останніх років показує, що приховане безробіття зростає значно більшими темпами ніж відкрите. Різке скорочення виробництва не супроводжується адекватним звільненням робочої сили; ? Інфляція і економічний хаос здійснюють двосторонній вплив на заробітну платню: відбувається подальше зменшення й без того низької реальної заробітної платні та зростає відрив розміру винагороди за працю від її результатів, якості та складності. В результаті заробітна платня втрачає належну їй функцію розподілу праці між різними секторами економіки у відповідності з попитом. Це призводить до нарощення диспропорцій між структурами попиту на працю та її пропозиції в професійно-кваліфікаційному, галузевому, територіальному та інших аспектах.

Выводы:Провівши дослідження, можна сказати, що зміни в економіці України за останні роки вимагають критичного аналізу стану господарського механізму, особливо найбільш гострих моментів як соціальний захист незайнятого населення, критичний стан рівня зайнятості, особливо серед молоді. Основними нормативними актами, згідно з якими здійснюється регулювання ринку праці в Україні, є "Закон України про зайнятість населення" та Державна програма зайнятості. Регулювання ринку праці має бути органічно пов’язане з комплексом системних перетворень, які стимулюють економічне зростання. У зв’язку з цим виникає дві групи проблем: - перша – загальне пожвавлення економічної ситуації та інвестиційної активності капіталу, що сприятиме розвитку системи робочих місць і зростанню потреби в робочій силі; - друга – підвищення споживчого попиту населення через вдосконалення системи розподільчих відносин, збільшення можливостей для отримання додаткових доходів. Усі заходи державного регулювання ринку праці, зорієнтовані на вирішення перелічених проблем, можуть бути класифіковані за спрямованістю, характером, об’єктом впливу та джерелами фінансування. На практиці вирішення проблеми зайнятості відбувається шляхом побудови державної схеми законодавчого регулювання, а на регіональному рівні проводиться наповнення механізму державної політики місцевою специфікою. Для ефективного вирішення проблеми зайнятості населення в конкретних регіонах необхідне схематичне поєднання можливостей локальних ринків праці з територіально-адміністративним впливом забезпечення реалізації інтересів суб’єктів економічної діяльності та зняття соціально-економічної напруги в суспільстві. Український ринок праці має регіональний характер і державна політика зайнятості об’єктивно має потребу в “регіоналізації”. Стратегічна мета політики держави стосовно трудових ресурсів конкретизується в ряді завдань, покладених в основу діяльності урядів розвинутих країн, що включають, зокрема, досягнення оптимального співвідношення між попитом та пропозицією робочої сили, яке стримувало б зростання безробіття в соціально припустимих межах; стимулювання територіально-галузевої і професійно-кваліфікаційної мобільності робочої сили; забезпечення необхідної загальноосвітньої і професійної підготовки трудящих, що відповідає сучасному науково-технічному рівню, структурі і динаміці виробництва; державний захист соціально незахищених верств населення і підтримання на цій основі соціальної стабільності в суспільстві. Таким чином, можна констатувати, що найважливішим елементом соціальної політики в умовах формування ринкових відносин повинне стати управління зайнятістю, що складається в органічному сполученні механізмів саморегуляції й державного регулювання, що забезпечує умови для розвитку трудових ресурсів і їхньої економічної активності. Підводячи підсумок, зазначимо, що саморозвиток і пристосування ринка праці до сучасної економічної ситуації створили в Україні досить суперечливий клубок соціально-трудових відносин. У ньому сполучені нерегламентована зайнятість, низька мотивація до праці і заробітна плата, перетворена в соціальну виплату, регрес в структурі зайнятості і погіршення якості робочої сили, текучість кадрів і приховане безробіття. А як результат сучасні і майбутні втрати у використанні трудового потенціалу за рахунок розриву, що збільшується, між соціально орієнтованою моделлю повної, продуктивної зайнятості, рівних стартових умов і життєвих шансів і фактичним станом ринку праці. У світі накопичений достатній досвід як подолати безробіття, який ми завжди можемо використати. Але деформування розвитку ринку праці не нормалізується без створення ефективних механізмів його регулювання, без справжнього державного пріоритету політики зайнятості. Завданням сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого - відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль, у процес управління. Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп; підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу зайнятих, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

Литература:1. Ананьев А.И. Новые программы занятости в условиях перехода к рыночной экономике // Вопросы экономики. – 2006. – № 5. – С. 28-29. 2. Балацкий Е.М. Украина: проблема безработицы в переходный период // Проблемы теории и практики управления. – 2006. – № 1. – С. 11. 3. Батяева Т.Ф. Безработица – украинский феномен // Человек и труд. – 2006. – № 11. – С. 8. 4. Бородянский Э.И., Кузьмин В.С. Реальный путь противодействия безработице // Человек и труд. – 2006. – № 9. – С. 22. 5. Волынский Г.П. К вопросу о безработице в переходный период // Вопросы экономики. – 2006. – № 4. – С. 8. 6. Державне регулювання ринку праці в Україні: досвід та проблеми / Денисенко М.П., Гулик Л.С. // Економіка та держава. – 2006. – №1. – С. 11. 7. Еременко В.К. Трудности и перспективы трудоустройства в Украине // Экономика Украины. – 2002. – №6. – С. 4. 8. Заславский И.Б. Рынок труда // Вопросы экономики. – 2006. – № 9. – С. 4-5. 9. Карташева А.В., Кубишин Е.Н. Ситуация на рынке труда: направления развития // Экономист. – 2005. – №12. – С. 4-5. 10. Кашепов А.Л. Государственный фонд содействия занятости населения // Вопросы экономики. – 2006. – № 5. – С. 14. 11. Кубишин Е.Н. Ситуация на рынке труда: направления развития // Экономист. – 2005. – №12. – С. 17. 12. Прибиткова І. Трудові мігранти в соціальній ієрархії українського суспльства: статусні позиції, цінності, життєві стратегії, стиль та спосіб життя // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2007. – № 4. – С. 10. 13. Прибиткова І. Трудові мігранти в соціальній ієрархії українського суспільства: статусні позиції, цінності, життєві стратегії, стиль та спосіб життя // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2007. – № 1. – С. 17.