Вступление:Гарантованим ст. 46 Конституції України соціальним захистом осіб, що знаходяться на утриманні, в разі втрати годувальника, пронизаний і загальний дух нового цивільного законодавства, який визначається всемірною охороною законної волі заповідача, інтересів членів його сім'ї та інших близьких до нього осіб. Між тим, поки держава не в змозі належним чином забезпечити зазначених осіб достатніми засобами до існування, на перші ролі виходить в даному аспекті матеріально-забезпечувальна функція спадкового права. Вона знаходить свій вираз в тому, що встановлені в цьому відношенні обмеження волі заповідача звернені до інтересів тих членів сім'ї, стосовно яких закон передбачає спеціальні міри матеріального забезпечення за рахунок коштів спадкодавця. Надаючи спадкодавцю значні права по розпорядженню власним майном, закон разом з тим не може допустити, щоб заповідальна воля носила такий абсолютно необмежений характер, за якого могли б залишитися без засобів до існування ті особи, які при спадкуванні за законом мали б свою гарантовану частку в спадковій масі. З огляду на це одним з основних обмежень свободи заповіту є встановлене законом правило про обов'язкову частку необхідних спадкоємців у спадщині, яке сформульоване в ст. 1241 нового ЦК України. Розглядаючи такий складний аспект інституту спадкового права, як спадкування за законом, необхідно знати сучасні проблеми життя суспільства, дивитися якомога далі в майбутнє, а також враховувати рівень юридичної обізнаності осіб та сучасну нотаріальну практику. При цьому практику діяльності нотаріальних органів необхідно брити до уваги саме такою, якою вона є, і лише потім, виходячи з нотаріальної функції, пропонувати відповідні зміни до законодавства. Саме тому дослідження питання офрмлення права на спадщину є актуальним напрямком сучасної правової науки. Сукупність зазначених факторів і зумовили вибір даної теми дослідження. В спеціальній літературі розгляд питання спадкування за законом, зокрема поняття спадщини, місце і час відкриття спадщини, коло спадкоємців за законом тощо проводився у працях таких дослідників як Азімов Ч.Н., Бірюков І А., Бойко М.Д., Гонгало Р.Ф., Дзери О.В., Ігнатенко В.М., Заіка Ю А., Кузнєцова Н.С., Малявко О.М., Саніахметова Н.О., Сібільов М.М., Хазін М.А., Харитонов Є.О., Червоний Ю.С., Шевченко Я М. та інших. Так вибір теми курсової роботи зумовлено її актуальністю на сьогоднішній день, оскільки все більше виникає відносин в суспільстві, які регулюються нормами цього права, а також змінюється кількість і якість його джерел, бо за останні роки в Україні прийнято багато нових і внесено змін до діючих нормативних актів. Завданнями нашого дослідження стали: розкриття проблем спадкування в праві, узагальнення основних рис спадкового права; аналіз законодавства України у сфері спадкового права. Метою дослідження є вивчення матеріалів даної теми, опрацювання нормативно-правової бази, яка є безпосередньо об’єктом дослідження, з’ясування основних проблем та внесення пропозицій по їх усуненню. При написанні роботи, за допомогою аналізу та порівняння, узагальнення та систематизації норм чинного законодавства, ми спробуємо з'ясувати відповіді на поставлені вище запитання та викласти їх в роботі.