Выводы:Прибуткова теорія бізнесу нині втратила свою актуальність. Нова модель управління підприємством базується не на кількості виробленої продукції, а на її якості. Процеси в Україні щодо сфери менеджменту якості та її пріоритетного місця відповідають світовим. Повільно, але впевнено наша держава виходить на новий рівень економічного розвитку. У сучасній ринковій економіці основною конкурентною перевагою будь-якого підприємства стає якість. Це слово - "якість" - стало свого роду загальним місцем в програмних мовах керівників всіх рангів. Можливо, саме тому ми рідко замислюємося над тим, що таке, власне кажучи, якість, як його забезпечити і як переконати споживачів у високій якості вироблюваної продукції. Поступово в країні створюються сприятливі умови для ефективної реалізації політики менеджменту якості та впровадження систем управління якістю на підприємствах відповідно до міжнародних стандартів ISO. Одержання сертифікату відповідності є гарантією високої культури виробничо-збутового процесу та прав споживачів. Цим займається спеціалізована фірма за контрактом. Основна її робота полягає у порівнянні поточного рівня якості з запланованим. Для підприємств легкої промисловості проблеми управління якістю і, зокрема, сертифікації систем якості анітрохи не менш актуальні, чим для підприємств будь-якої іншої галузі. Все більше вітчизняних швейних і текстильних виробництв виходять на зарубіжні ринки. Найбільш поширена схема виходу підприємств легкої промисловості на експортні ринки - участь у виробничій кооперації із зарубіжними партнерами. Європейські виробники одягу готові співробітничати з постачальниками і субпідрядниками з України, проте вони вимагають високу і стабільну якості запрошуваних виробничих послуг. Звичайно ж, наявність документованої і сертифікованої системи якості може забезпечити більшу довіру з боку зарубіжних партнерів. Для підвищення якості у галузі легкої промисловості необхідно: ♦ Створення, принаймні, однієї галузевої або міжгалузевої (разом з МОЗ України) лабораторії для оцінки вказаних у названому документі показників (придбання сучасного випробувального обладнання, навчання персоналу, наприклад, в Польщі - Інститут Tricotextit (Lodz), з яким УкрНДІПВ має наукові контакти і який вже запровадив міжнародні методи і системи щодо текстилю та одягу), сприяння проведенню акредитації випробувальної лабораторії ♦ Розробка національних стандартів на методи цих випробувань, гармонізованих з відповідними міжнародними і європейськими, на які є посилання у відповідних Директивах ЄС ♦ Перегляд разом з Держспоживстандартом України номенклатури показників, за якими провадиться оцінка відповідності в законодавчо-регульованій сфері (обов'язкова сертифікація) певних виробів легкої промисловості, якщо таку буде визнано доцільною ♦ Сприяння створенню і акредитації органу з оцінки відповідності за показниками безпеки (доцільно на базі вищевказаної лабораторії для більш скоординованої їх роботи) ♦ Ініціативно разом з Держспоживстандартом проведення роботи щодо приєднання України до Європейського ЕКО-маркування згідно з відповідними Директивами ЄС щодо: загальних вимог, текстилю та одягу, взуття (№2002/231/ЕС), матраців (М2002/740/ЕС) тощо. Наступним заходом є реалізація в Україні прийнятих в Європи «нового підходу до технічної гармонізації та стандартів» та «глобального підходу до оцінки відповідності» і сприяння реальної втіленню у повсякденну практику вимоги Закону України «Про стандартизацію» щодо добровільності застосування стандартів (стаття 12) доцільними є: • Розробка технічних регламентів (з урахуванням думки організації із захисту прав споживачів) на основні види продукції легкої промисловості (волокна, текстильні та трикотажні матеріали, шкіру, одяг, взуття, підлогові покриття тощо), які б регламентували тільки основні показники (безпеки для людеї тварин, довкілля, захисту прав споживачів) та замінили десятки чинних сьогодні національних та міждержавних стандартів виду технічних та загальних технічних умов на ці види продукції • Розробка технічного регламенту щодо відповідності зазначених вище видів продукції з огляду на Директиву ЄС 92/59/ЕЕС стосовні загальної безпеки продукції щодо споживчих товарів, який би сприяв більшій відповідальності виробника і меншій залежності його від третьої сторони (органа оцінки відповідності) • Проведення зіставного аналізу з національними (ДСТУ) і міждержавними (ГОСТ) стандартами, гармонізованими із стандартами ISO та EN, чинних, не гармонізованих, проте розповсюджуваних на ті самі об'єкти, стандартів з метою відміни останніх • Приведення у відповідність з міжнародними (переглянувши відповідні стандарти) стандартизованих назв текстильних матеріалів і виробів, правил маркування їх • Розробка з метою захисту прав споживачів методів і стандартизація їх щодо збереження основних споживчих властивостей виробів легкої промисловості в процесі експлуатації • Сприяння ухваленню в Україні Закону «Про відповідальність постачальників за випуск і реалізацію неякісної і небезпечної продукції» Не менш важливими є заходи щодо набуття довготривалої конкурентоспроможності вітчизняною продукцією легкої промисловості, довіри до неї вітчизняного і зарубіжного споживача та пов'язаної з цим фінансової стабільності підприємств. Для цього необхідно: • Переглянути основні стандартизовані вимоги до якості продукції в бік їх підвищення і приведення до рівня міжнародних вимог • Провести оцінку здатності підприємств підтримувати стабільний рівень якості та безпечності для людей, тварин і довкілля своєї продукції шляхом розроблення та сертифікації систем управління якістю згідно із стандартами серій ISO 9000 і управління навколишнім середовищем згідно із стандартами серії ISO 14000. З метою проведення такої роботи слід організувати навчання керівного складу підприємств легкої промисловості щодо доцільності і навіть необхідності та подальшої фінансової вигідності таких робіт; з огляду на неконкретність вказаних ISO для різних галузей промисловості, розробити спеціальні стандарти-рекомендації щодо впровадження цих систем в легкій промисловості з урахуванням специфіки кожної підгалузі; враховуючи складність таких робіт, залучати до них тільки високопрофесійних фахівців Перспектива роботи галузі полягає у збільшенні частки вітчизняних товарів на внутрішньому ринку та у зростанні експорту продукції власного виробництва. Це дозволить щорічно стабільно нарощувати обсяги виробництва, розширювати асортимент продукції, суттєво покращувати фінансовий стан підприємств, створювати нові робочі місця. Легка промисловість взмозі повернути свої позиції у структурі промислового виробництва країни, що безумовно позитивно вплине на стан економіки в цілому. Сучасний стан легкої промисловості України, а також загострення конкуренції на світовому ринку в умовах його глобалізації, потребують здійснення державою системних кроків по забезпеченню конкурентоспроможності галузі. Для поліпшення якості необхідно здійснити заходи, спрямовані на: – удосконалення держаного сприяння розвитку легкої промисловості шляхом розробки відповідних законодавчих актів; – надання легкій промисловості статусу пріоритетної галузі шляхом удосконалення діючої нормативно-правової бази; – удосконалення структури виробництва і постійного моніторингу внутрішнього і зовнішнього ринків товарів легкої промисловості та запозичення світового досвіду функціонування виробничого комплексу виготовлення цих виробів; – прискорення інноваційного розвитку легкої промисловості, шляхом підтримки роботи нових об’єднань українських виробників: національного технопарку „Текстиль України” та „Український лляний консорціум”; – розвиток лізингу в галузі виробництва продукції легкої промисловості, сприяння і державну підтримку інвестиційних проектів, в яких беруть участь українські й іноземні суб'єкти господарювання; – розвиток національної сировинної бази для легкої промисловості, відродження і розвиток лляної промисловості; – дієвий захист вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції при імпорті товарів легкої промисловості за заниженими митними цінами; – підтримку підприємств галузі при ініціюванні ними антидемпінгових і спеціальних заходів у разі порушення імпортерами принципів добросовісної конкуренції; – проведення ефективної митно-тарифної політики з метою захисту вітчизняного виробника товарів легкої промисловості; – забезпечення розробки, сертифікації та впровадження систем управління якістю та екологічного управління при виробництві товарів легкої промисловості відповідно до вимог ISO 9000 і 4000; – розвиток технічного і технологічного переоснащення підгалузей легкої промисловості; – науково-технічне забезпечення розвитку галузі; – удосконалення маркетингової і кадрової роботи; – розширення впливу регіонів на розвиток легкої промисловості.