Вільні економічні зони в Китаї: позитивні результати та недоліки (проблеми)

Содержание:Вступ 3 1. Значення вільних економічних зон в економічному розвитку Китаю 4 2. Переваги та недоліки вільних економічних зон Китаю 7 3. Китайсько-українські торговельно-економічні зв'язки 13 Висновки 17 Перелік використаних джерел 19

Вступление:Вже на кінець ХХ ст. можна було з певністю говорити про те, що Китай набуває ознак одного зі світових лідерів. Передусім, сприяло такому утвердженню становлення динамічної економічної системи та розвиток військової сфери. Китай доклав чимало зусиль для забезпечення економічних зв’язків з найбільш розвиненими країнами світу. Членство в СОТ, яке Китай виборов у 2001 році позитивно позначилося на закріпленні цих зв’язків та убезпечило Китай від дискримінаційних заходів з боку світових економічних гігантів. Не менш важливою для становлення китайської економіки була і підтримка з боку китайської діаспори. Адже зовнішня економічна політика Китаю може бути охарактеризована економічною інтервенцією в Південно-Східну Азію. Китайська діаспора контролює економіку Індонезії мало не на 90%, Таїланду – на 75%, Малайзії – на 50-60%. Створення сприятливого інвестиційного клімату і залучення внутрішніх і зарубіжних фінансових коштів, передових техніки і технологій сталі запорукою успіху економічної реформи, що проводиться, в КНР: в результаті, Китай упевнено утримує друге місце в світі по щорічних об'ємах залучення іноземних інвестицій, які досягли в 2000 році 47 млн. дол. Вільні економічні зони відіграють значну роль в залучені іноземного капіталу до економіки Китаю і сприяють економічному зростанню країни. В роботі будуть розглянуть основні характеристика вільних економічних зон Китаю, їх переваги та недоліки.

Выводы:Інвестиційні зони є важливим інструментом інвестування бізнесу в Китаї, тому іноземному інвестору доцільно добре вивчити дане питання. Різні види інвестиційних зон виступають як стимули для іноземних інвесторів, так і як свій рід барометра того, як Китай розуміє пріоритети розвитку своєї економіки на місцевому рівні, і, таким чином, проявляє певну гнучкість, яка неможлива в інших місцях. Не дивлячись на розмови про реструктуризацію деяких податкових пільг у зв'язку зі вступом Китаю у ВТО, інвестиційні зони залишаться, і надалі гратимуть життєво важливу роль в розвитку китайської економіки. Зокрема деякі райони внутрішнього, північного і західного Китаю вже зараз починають пропонувати прекрасні довгострокові пільги для інвестицій за допомогою відкриття нових інвестиційних зон. Інвестор, що прийшов до китайської вільної економічної зони за дешевою робочою силою, працює у досить жорстких рамках. Підприємство зі 100% іноземними інвестиціями (іноземці зазвичай обирають саме таку форму власності) має право реалізовувати на внутрішньому ринку КНР щонайбільше 50% своєї продукції — решта обов’язково має йти на експорт — так китайці захищають національного виробника. У таких галузях, як мас-медіа та телекомунікації, підприємства зі 100% іноземними інвестиціями в Китаї взагалі не мають права працювати. Утім, виграш від вкладання коштів у китайську ВЕЗ незрівнянно більший. Терміни реєстрації підприємства на цих територіях — мінімальні (до трьох днів), у деяких зонах адміністрації працюють цілодобово. У деяких ВЕЗ дозволено безмитне ввезення сировини. Ну і, ясна річ, неабиякі податкові пільги. На перші два роки підприємство зі 100% іноземними інвестиціями звільняється від податку на прибуток (ставка цього податку в Китаї становить 33%). Надалі залежно від економічної специфіки ВЕЗ підприємство сплачує пільгову ставку податку — від 15% до 50%. Компанії, які працюють у китайській вільній економічній зоні та експортують 100% своєї продукції, повністю звільняються від сплати ПДВ (повна ставка ПДВ у Китаї становить 17%). Хочеш мати бізнес у Китаї — йди до вільної економічної зони, бо на решті території цієї держави — соціалізм з усіма його «принадами»: цього принципу іноземні інвестори дотримуються вже понад двадцять років. За цей час китайський уряд створив понад сорок вільних економічних зон. Обнесена колючим дротом частина портового або прикордонного міста (або й ціле місто), що живе за особливими економічними законами, — так виглядає більшість «островів капіталізму» в Китаї.

Литература:1. Гао Далин. Экономический рост и экономическая стабильность по-китайски // Рос. экон. журн. - 1995. - № 9. - С. 81-83. 2. Пивоварова Э. Китайская реформа: проблема достижения баланса экономических и социальных интересов // Рос. экон. журн. - 1996. - №2. - С. 92-98. 3. Портяков В.Я. Стабилизация экономики: китайский вариант // Рос. экон. журн. - 1992. - № 12. - С. 83-92. 4. Економіка зарубіжних країн: Навчальний посібник / За ред. Ю.Г. Козака, В.В. 5. Ковалевського, К.І. Ржепішевського. – К.: ЦУЛ, 2003. – С. 264-284. 6. Економіка зарубіжних країн: Підручник. – 2-ге вид. / А. Філіпенко, В. Вергун, І. Бураківський та ін. – К.: Либідь, 1998. – С. 332-354. 7. Мировая экономика: Учеб пособие для вузов / Под ред. проф. И.П.Николаевой. – 2-е изд., перераб. и доп.– М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – С. 511-527. 8. Шніцер, Мартін. Порівняння економічних систем / Пер. з англ. – К.: Основи, 1997. – С. 354-380. 9. Петиш Джон М. Китайский путь и его перспективы // ПТПУ. – 1992. – №12. Чжоу Синьчэн. Экономическая реформа в Китае: достижения и задачи // ПТПУ. – 1997. – №2. 10. Китай: 20 лет политики реформ и открытости // ПТПУ. – 1999. – №5. – 11. Михеев В. Экономика Китая: новые горизонты // Экономист. – 2002. – №5. – С.72-83. 12. Федоровский А. Институциональные преобразования в Китае: предпосылки, особенности, перспективы // МЭ и МО. – 2003. – № 4. 13. Гельбрас В. Китайский общий рынок!? // МЭ и МО. – 2002. – № 6. 14. Намозов О. Китай, ВТО и мировая экономика // МЭ и МО. – 2002. – № 11. 15. Гельбрас В., Кузнецова В. КНР: год суровых испытаний // МЭ и МО. – 2000. – № 8.