Учбова мотивація як психологічна категорія. Система організації учбової мотивації. Психологічні чинники, які впливають на процес навчання

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ УЧБОВОЇ МОТИВАЦІЇ 6 1.1. Теорія учбової мотивації у вітчизняній і закордонній психології 6 1.2. Уміння вчитися й формування шкільної мотивації 9 1.3. Особливості мотивації навчання в молодшому шкільному віці 11 РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УЧБОВОЇ МОТИВАЦІЇ 15 2.1. Об'єкти й методики дослідження 15 2.2. Результати дослідження вікової динаміки шкільної мотивації учнів початкової школи 17 ВИСНОВКИ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33 ДОДАТКИ 36

Реферат:Тема курсової роботи: „Учбова мотивація як психологічна категорія. Система організації учбової мотивації. Психологічні чинники, які впливають на процес навчання”. Об'єкт дослідження: учні з 1 по 4 класи початкової загальноосвітньої школи. Предмет дослідження: мотивація навчання й зв'язок між шкільною мотивацією й успішністю навчання, навчальною мотивацією й інтелектуальними особливостями учнів. Гіпотеза дослідження: Інтелектуальний розвиток не є головним чинником розвитку мотивації учнів у молодшому шкільному віці. Структура роботи складається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання; двох розділів, перший з яких присвячений дослідженню сучасного стану проблеми вивчення учбової мотивації, у другому розділі курсової роботи проведено практичне дослідження учбової мотивації. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки. Під час своєї роботи було використано 36 літературних джерел.

Вступление:Актуальність дослідження. Проблема дослідження мотивації в цілому й мотивації навчальної діяльності, зокрема, є однією із центральних і разом з тим важковирішених проблем антропологічних наук. Навіть у рамках психології, як вказують багато відомих учених (В.А. Іванников, Е.П. Ільїн, В.І. Ковальов, Н.І. Мєшков, X. Хекхаузен, Л. Хьюел, Д. Зиглер та ін.), ще не склалася єдина точка зору на природу мотивів, можливість їхнього усвідомлення, актуалізації й цілеспрямованого формування. Так, наприклад, у біхевіористських теоріях мотивація заперечується взагалі, підмінюючись актами зовнішньої стимуляції, у когнітивній психології вона проявляється лише як результат взаємодії цільової настанови індивіда й факторів середовища, а в гуманістичній психології - персоніфікує сугубо внутрішня властивість особистості й ототожнюється з її цінностями, інтересами й ідеалами. У вітчизняній науці учбова мотивація в основному розглядається в рамках діяльнісного підходу, відповідно до якого в якості її носія виступає учень як активний, діяльний суб'єкт, який розвивається, а джерелом цієї активності є навколишнє середовище, що представляється у вигляді опредмеченого людського буття (А.Н. Леонтьєв, П.А. Гальперін, А.В. Запорожець, Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, В.П. Зінченко й ін.). Саме діяльнісний підхід дозволив дати прийнятне пояснення наявності подвійності трактування мотивації (ситуативне спонукання - з одного боку, і стійке особистісне утворення - з іншого) як очевидного наслідку закону єдності особистості й діяльності. У результаті численних вітчизняних і закордонних психолого-педагогічних досліджень, що зачіпають розглянуту проблематику (П.К. Анохін, В.Г. Асєєв, В.К. Вілюнас, A.M. Волков, В.В. Давидов, В.П. Зінченко, І.А. Зімняя, В.А. Іванников, Е.П. Ільїн, І.І. Ільясов, В.І. Ковальов, А.Н. Леонтьєв, Й. Лінгарт, А.К. Маркова, А.Г. Маслоу, М.В. Матюхина, Н.А. Менчинська, Н.І. Мєшков, Р.С. Немов, К. Роджерс, O.K. Тихомиров, Л.М. Фрідман, X. Хекхаузен, І.С. Якиманська та ін.), склалося розуміння мотивації навчальної діяльності як багатокомпонентного й багаторівневого утворення, становлення якого припускає не просто зміну відношення до навчання, а ускладнення структури мотиваційної сфери за рахунок удосконалювання існуючих взаємозв'язків між її компонентами й появи нових взаємозв'язків. Відповідно до такого розуміння виявилося можливим уточнити зміст категорії мотивації, що ототожнювався раніше із системою мотивів людини; переглянути склад реалізованих нею функцій у ході учбово-пошукової діяльності; дати класифікацію мотивів, що регулюють цю діяльність; описати складний, неоднозначний характер їхнього впливу на той або інший її вид; виявити мотиваційну роль процесів цілеутворення й змістоутворення; визначити найбільш загальні умови, що забезпечують керований «перехід» учня по «шкалі рівнів». Отримані висновки багато в чому вплинули на усвідомлення педагогами необхідності повноцінного обліку в ході освітнього процесу потребо-мотиваційного компонента особистості учня. На сучасному рівні психологічної науки ми не вправі просто констатувати, що учень не хоче вчитися. Треба постаратися з'ясувати, чому саме він не хоче вчитися, що впливає на формування шкільної мотивації. Мета нашої роботи: дослідження мотивації навчання молодших школярів і факторів, що впливають на її формування. У роботі поставлені наступні завдання дослідження: 1. Аналіз досліджуваної проблеми за літературними джерелами. 2. Вивчення мотивації навчання учнів молодшого шкільного віку. 3. Дослідження впливу інтелектуального розвитку, успішності навчання учнів на формування мотивації навчання. Об'єкт дослідження: учні з 1 по 4 класи початкової загальноосвітньої школи. Предмет дослідження: мотивація навчання й зв'язок між шкільною мотивацією й успішністю навчання, навчальною мотивацією й інтелектуальними особливостями учнів. Гіпотеза дослідження: Інтелектуальний розвиток не є головним чинником розвитку мотивації учнів у молодшому шкільному віці Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання; двох розділів, перший з яких присвячений дослідженню сучасного стану проблеми вивчення учбової мотивації, в іншому розділі курсової роботи проведене практичне дослідження учбової мотивації. Завершують роботові узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы:Таким чином, проблемі мотивації навчання приділяється пильна увага у вітчизняній педагогічній психології. Важливість її рішення визначається тим, що мотивація навчання являє собою вирішальний фактор ефективності навчального процесу. Методологічною основою вивчення даної проблеми є положення діяльнісної теорії про психологічний зміст, функції, механізм утворення й функціонування мотивів. Реалізація діяльнісного підходу означає можливість і необхідність дослідження навчальних мотивів як структурного елемента діяльності навчання, що складається в процесі її здійснення. Розглянемо послідовно, як у педагогічній психології вирішуються основні питання теорії навчальної мотивації. Формування мотивації навчання в шкільному віці без перебільшення можна назвати однією із центральних проблем сучасної школи. Її актуальність обумовлена відновленням змісту навчання, постановкою завдань формування в школярів прийомів самостійного придбання знань і пізнавальних інтересів, формування в них активної життєвої позиції. Проблема формування мотивації навчання лежить на стику навчання й виховання, є найважливішим аспектом сучасного навчання. Це означає, що тут у поле уваги психолога виявляється не тільки здійснюване школярем навчання, але й розвиток, що відбувається в ході навчання, особистості учня. За результатами проведеного нами у другому розділі курсової дослідження видно: - Що високих показників у навчанні домагаються школярі з високою шкільною мотивацією. - Слабовстигаючі школярі мають як високу, так і низьку мотивацію. Низька успішність не є основним чинником низької шкільної мотивації, а також негативного відносини до школи. - Існує динаміка шкільної мотивації від 1 до 4 класи. - Існує різниця шкільної мотивації в хлопців і дівчат. - Інтелектуальний розвиток не є головним чинником розвитку мотивації учнів у молодшому шкільному віці.

Литература:1. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания. М.- Воронеж, 1996. 2. Божович Л.И. Проблемы формирования личности, М. – Воронеж, 1995. 3. Бреслав Г.М. Эмоциональные отклонения как первичный показатель деформации процесса формирования личности. – М., 1983. 4. Вопросы психологии школьника /Ред. Божович Л.И. Известия АПН РСФСР, вып.36, 1951. 5. Вилюс В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М., 1990. 6. Васильев И.А., Поплужный В.Л., Тихомирова О.К. Эмоции и мышление. – М., 1980. 7. Выготский Л.С. Проблема возрастной периодизации детского развития – Вопросы психологии, 1972, №2. 8. Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. – М., 1988. 9. Гаврилов Т.П. О воспитании нравственных чувств. – М., 1984. 10. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. – М., «Педагогика» 1987. 11. Диагностика и коррекционная работа школьного психолога /Под ред. Дубровиной И.В. – М., 1987. 12. Дьяченко В.К. Организационная структура учебного процесса в развитии. – М., 1989. 13. Закс Л. Статистическое оценивание. – М., 1976. 14. Запорожец А.В. Развитие логического мышления у детей дошкольного возраста. Издательство АПН РСФСР, 1948. 15. История зарубежной психологии 30-60 годы XX века Тест – М., 1986. 16. Истомина З.М. Развитие произвольной памяти в дошкольном возрасте. Известия АПН РСФСР, выпуск 14, 1948. 17. Изард К. Эмоции человека. – М., 1980. 18. Кроглус А.В. Вюрцбургская школа экспериментального исследования мышления и ее значение. Новые идеи в философии. СПб, 1934. 19. Леонтьев А.Н. Об историческом подходе в изучении психики человека. Т.1. – М., 1959. 20. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975. 21. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции: конспект лекций. – Издательство МГУ, 1971. 22. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения т.1 /под ред. В.В. Давыдова и др., М., 1983. 23. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения т.2. /под ред. В.В. Давыдова и др. – М., 1983. 24. Леонтьев А.Н. проблемы развития психики. – М., 1982. 25. Лурия А.Р. Эволюционное введение в психологию. – М., 1975. 26. Мануйленко З.В. развитие произвольного поведения у детей дошкольного возраста. Известия АПН РСФСР, вып. 14, 1948. 27. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. – М: Просвещение, 1990. 28. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. – М: Просвещение, 1990. 29. Мюррей. Исследование личности. Воронеж, 1993. 30. Мерлин В.С. Личность как предмет психологического исследования. – Пермь, 1988. 31. Мерлин В.С. Лекции по методике мотивов человека Пермский Гос. Пед. Институт – Пермь, 1978. 32. Миллер Д., Галавитер Е., Прибрам К. Планы и структура поведения – М., 1964. 33. Наенко Н.И. Психологическая напряженность. – М., 1996. 34. Новые исследования в психологии /Под ред. В.В. Давыдова. – М., 1987. 35. Общая психодиагностика /Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. – М., 1987. 36. Педагогическая диагностика в школе /под ред. Кочеткова А.И. – Минск, 1987.