Історія держави та права України – контрольна робота з НТУ

Содержание:Вступ 3 1. Надайте характеристику суспільному та державному ладу Київської Русі 4 2. Назвіть джерела права гетьманської України у другій половині XVII ст. 13 3. Опишіть основні положення Зводу «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р., та збірника «Екстракт малоросійських прав» 1767 р. 15 Висновок 20 Література 21

Вступление:За соціальною структурою і правовим статусом населення Київської Русі поділялося на численні, строкаті групи, які ще не мали того майже замкненого характеру, що його матимуть пізніше суспільні стани. Саме ця чисельність станів приводила до того, що правові відмінності між ними не мали жорстких меж, поступово переходячи від вищих, упривілейованих, до нижчих, з меншими правами, і, навіть, до найнижчих, що не мали жодних прав. Умовно тогочасне суспільство можна поділити на три великі категорії: феодали, особисто вільна верства, феовально залежне населення. Правова система гетьманської України, що основувалася на численних джерелах, з одного боку, обумовлювала відносну автономію її правового укладу, а з іншого - містила багато внутрішніх суперечностей, а отже, прогалин у регулюванні суспільних відносин та інших вад. Зрештою, дослідники (В. Кульчицький, В. Чехович, А. Яковлів) наголошують, що така строката система джерел права, яка створювала певні труднощі в застосуванні правових норм і призводила до зловживань в українських судах, викликала необхідність систематизації чинного в Україні права. Різноманітність джерел правової системи також кепсько відповідала тим феодально-кріпосницьким відносинам, які дедалі більше утверджувалися в Україні. Прагнучи юридично їх оформити, українські феодали висунули ідею укладення кодексу, який був би затверджений царським урядом. Своєю чергою, російський уряд також розраховував на те, що кодифікація українського права сприятиме зближенню українських і загальноросійських правових норм.

Выводы:Могутня Київська Русь посідає значне місце у Всесвітній історії. Виникнення й розвиток Давньоруської держави обумовлювалось інтеграційними політико-економічними процесами внаслідок дії низки внутрішніх і зовнішніх чинників. Київська Русь являла собою центр об'єднання східнослов'янських народів. Це була удільна ранньофеодальна династична монархія на чолі з Великим князем. Відсутність кодексу престолонаслідування при сповідуванні принципу рівності усіх представників династії Рюриковичів, юридична невизначеність системи між-князівських відносин породжували взаємні претензії, що нерідко призводило до військових конфліктів. Аристократичну тенденцію у державному устрої уособлювали боярська рада та міжкнязівські з'їзди (снеми). Вона, як і демократична інституція - віче, належно не розвинулася і не перетворилася на відповідні витоки парламентаризму. В процесі зміцнення феодалізму відбувся перехід з десятинної системи управління державою, що сформувалася з дружинної організації, на нову - двірсько-вотчинну. Судові функції здійснювали органи влади й управління, захищаючи насамперед інтереси вищих верств населення Отже, історія кодифікаційного процесу в Україні XVIII ст. насамперед свідчить про те, що в основі тогочасних кодифікаційних робіт лежали зміни в соціально-економічних і політичних відносинах. Безпосередній вплив на кодифікацію українського права в той період мала внутрішня політика російської самодержавної влади. Наявність різних розробок правових збірок, нормативні акти гетьманської влади свідчили про високий рівень правової освіти, розвиток правових ідей у козацькій Україні, високу правову культуру українського народу і такий же рівень правової свідомості українців. Кодифікація українського права XVIII ст. засвідчила, що українське право та українська науково-юридична техніка того часу були набагато краще розвинені порівняно з російським правом і російською юридичною технікою.

Литература:1. Дорошенко Д. Нарис історії України.— Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1966.— Т. I.— С. 19 2. Крип’якевич І. П. Історія України.— Львів: Світ, 1990.— С. 307 3. Кузьмин А. Г. Две концепции начала Руси в Повести временных лет // История СССР.— 1969.— № 6.— С. 86. 4. Попов А. И. Славяне, Русь, Россия // Русская речь.— 1972.— № 2.— С. 107 5. Ключевский В. О. Сочинения: В 8 т.— М.: Госполитиздат, 1956.— Т. I.— С. 167 6. Грушевський М. Історія України-Руси: У 12 т.— К.: Наук. думка, 1991.— Т. I.— С. 623 7. Шахматов А. Древнейшие судьбы русского племени.— Петроград, 1919.— С. 52 8. Пайпс Ричард. Россия при старом режиме.— М., 1993.— С. 52 9. Стрижак О. С. Етнонімія Птолемеєвої Сарматії. У пошуках Русі.— К.: Наук. думка, 1991.— С. 3. 10. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т.— 3-тє вид.— К.: Либідь, 1995.— Т. I: До середини XVIII століття.— С. 79 11. Геллер М. История Российской империи: В 3 т.— М.: “МИК”, 1997.— Т. I.— С. 3 12. Шаскольский И. П. Вопрос о происхождении имени “Русь” в современной буржуазной науке // Критика новейшей буржуазной историографии.— Л.: Наука, 1967.— C. 176 13. Чапленко В. Походження назов “Русь”, “Рось” та споріднених із ними назов і слів // Наукові записки УТГІ.— Мюнхен.— 1973.— Т. XXV.— С. 116