Досягнення польської лексикографії

Содержание:ВСТУП 2 РОЗДІЛ І 4 Особливості розвитку польського та українського словникарства 4 1.1Лексикологія та лексикографія як розділи мовознавства 4 1.2. Українсько-польські мовні паралелі в рукописній лексикографії 10 XIX – початку XX ст. 10 РОЗДІЛ ІІ Польська лексикографічна традиція 16 в етнолінгвістичному 16 «Словнику народних стереотипів і символів» 16 ВИСНОВОК 28 БІБЛІОГРАФІЯ 30

Вступление:Загальновідомо, що у процесі перекладу основний помічник – це словник. Не можна собі уявити перекладача, який би не користувався словниками. І чим більше їх, чим різноманітнішими вони є, тим більше вони допомагають перекладачу. Іноді слова, яких немає в одному словнику, знайдеш в іншому, або один словник подає тільки переклад слова, а другий – ще й різні варіанти його використання. На жаль, на сьогоднішній день проблема словників – це найболючіша проблема не лише для перекладачів, але й пересічних громадян, що прагнуть до вдосконалення власного мовлення. Проблема польської лексикографії, зокрема словників, що видаються на території України полягає у тому, що тираж їх настільки обмежений, що не може задовольнити того попиту, який існує. Практично немає україномовних словників, майже всі вони російськомовні. Разом з тим, існують проблеми у поданні перекладу слів, які полягають у тому, що часто словник подає тільки переклад слова, не вказуючи деякі стилістичні нюанси. Звичайно, словник не може охопити всього, необхідна постійна і довготривала робота над собою, удосконаленням своїх знань. Окрім того, за останній час з’явилося дуже багато іноземних слів, пов’язаних з економікою, бізнесом, торгівлею. В словниках, виданих зазвичай ще в 70-80-х роках, цих слів ще немає. В чеській і польській мовах в таких випадках вживаються переважно англійські слова, і важко підшукати їх відповідники в українській мові, якщо не знаєш мови оригіналу. Крім цих скорочень, є ще одна проблема, яку би хотілося вирішити, але у більш вузькому колі перекладачів. Це стосується назви окремих документів. Так, наприклад, свідоцтво про народження можна перекладати (згідно з російсько-польським словником під редакцією І. Х. Дворецького) – ?wiadectwo urodzenia, metryka, а поляки говорять, що документ, який вони одержують, називається akt urodzenia, хоча в попередніх двох прикладах їм ясно, про що йдеться, в чеській мові це rodnэ list; свідоцтво про смерть перекладається не як akt ?mierci, а як akt zgonu; права водія – польський відповідник prawo jazdy, чеський ?idi?skэ pr?kaz. Ще одна проблема пов’язана з перекладом міст і населених пунктів. Так, наприклад, Кам’янець-Подільський перекладається не як Kamianiec-Podolski, а як Kamieniec-Podolski, Запоріжжя – польське Zaporo?e, чеське Zaporoћн, а польська назва міста Monachium, чеська Mnichov українською перекладається як Мюнхен. Саме тому тема курсової роботи «Досягнення польської лексикографії» є надзвичайно актуальною і потребує ґрунтовного дослідження. Метою дослідження є визначення особливостей функціонування словників польської мови. Поставлена мета конкретизується через вирішення таких завдань: —охарактеризувати особливості функціонування словників; —дослідити типи словників та особливостей їх укладання; —проаналізувати досягнення польської лексикографії. Об`єктом дослідження стали словники з польської мови. Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, 2-х розділів, висновків та бібліографії.

Выводы:Аналіз особливостей укладання та функціонування польських словників засвідчив певні досягнення польської лексикографії протягом ХХ століття. Проведене порівняння українсько-польських лексикографічних паралелей показало подібні і водночас відмінні епізоди з історії українсько-польських мовних зв’язків розкриваються при пильнішому погляді на інші лексикографічні пам’ятки. У даному дослідженні було досліджено і проаналізовано особливості укладання двох словників ”Словника народних стереотипів і символів” та “Слов’янські старожитності”. Було представлено методологію опрацювання мовного матеріалу, використовувану представниками люблінської школи та зіставлено люблінський етнолінгвістичний словник з московським етнолінгвістичним словником “Слов’янські старожитності”, а також здійснено порівняння когнітивної дефініції з традиційною лексикографічною, енциклопедичною дефініціями та з типом дефініції, що вживається Анною Вєжбіцькою. Було з`ясовано, що люблінський “Словник народних стереотипів і символів” та московський словник “Слов’янські старожитності” — етнолінгвістичні словники, що зумовлює наявність у них спільних рис, проте ці словники значною мірою відрізняються один від одного, адже відмінними є концепції їхньої побудови. Важливими критеріями для словникових одиниць у СС та СНСіС є критерій значущості та критерій повторюваності. У СС використовуються спеціальні схеми побудови словникової статті в залежності від того, чи вони присвячені предметам, особам, демонологічним персонажам, рослинам, тваринам чи діям. Варто відмітити, що, на відміну від СС, у СНСіС усі словникові статті побудовані за єдиною схемою. Словникова стаття складається з двох частин: експлікаційної та документаційної,– пов’язаних між собою цифровими відсиланнями. В експлікаційній частині наводяться у вигляді дефініційних речень усталені характеристики, які отримує об’єкт опису в народній традиції і які дозволяють відтворити його мовно-культурну картину. Ця частина має фасетну структуру. Документаційна частина містить вибрані цитати з народних текстів, у яких виступає словникова одиниця, а крім того, звичайно “записані авторами у синтетичній формі надбудовані над цитатами "мотиви"” Мотиви записуються метамовою дослідника, якою є загальна польська мова, або наводяться у вигляді цитати. Документаційна частина має жанрову структуру. Разом з тим у “Словнику народних стереотипів і символів” вперше в лексикографічній практиці здійснено поділ словникової статті на експлікаційну та документаційну частини. Крім того, у СНСіС використовується новий тип дефініції, запропонований Єжи Бартмінським та названий “когнітивною дефініцією”. Детальному розглядові цього поняття присвячена його стаття “Когнітивна дефініція як знаряддя опису конотації слова”. Проведене дослідження не претендує на всебічний аналіз особливостей розвитку польської лексикографії. Це лише одна зі спроб узагальнення специфіки укладання польських словників.

Литература:1. Апресян Ю. Д. Интерпретационные глаголы – группа ошибаться //W zwierciadle j?zyka i kultury /pod red. J. Adamowskiego, S. Niebrzegowskiej.- Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1999. — S. 309-332. 2. Bartmi?ski J. Definicja kognitywna jako narz?dzie opisu konotacji // Nepop-Ajdaczy? L. Polska etnolingwistyka kognitywna.— Kijów: CWP “Uniwersytet Kijowski”, 2007.- S. 57-67. 3. Винник В. О. Розвиток тематичних груп лексики в українській мові XIX – XX ст. // Історія української мови: Лексика і фразеологія. – К.: Наук. думка, 1983. – С. 523–556. 4. Галас Б. Карпатоукраїнські регіоналізми у фіксації Я. Головацького та Й. Скоморовського // Культура Українських Карпат: Традиції і сучасність / Матеріали міжнародної наукової конференції (Ужгород, 1–4 вересня 1993 року). – Ужгород: Ґражда, 1994. – С. 591–602. 5. Галас Б. Лексикографічна проблематика у листуванні І.Франка і А.Кримського // Син народу, що вгору йде... Науковий збірник праць викладачів, аспірантів, студентів УжДУ, присвячений 140-річчю від дня народження І.Франка. – Ужгород, 1997. – С. 26–32. 6. Галас Б. Лексикографічний аспект наукової діяльності К. Михальчука // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту: Секція філологічна. – Вип. 3. – Ужгород, 1998. – С. 3–8. 7. Горецький П. Й. Історія української лексикографії. – К., 1963. 8. Дзендзелівський Й.О. Українські рукописні регіональні лінгвістичні атласи як джерело для дослідження мовної інтерференції в галузі лексики на українсько-польському пограниччі // Badania dialektów i onomastyki na pograniczu polsko-wschodnioslowianskim. – Bialostok, 1995. – С. 33–40. 9. Дзендзелівський Й. О. Українсько-польський фразеологічний словник Івана Вагилевича // Studia z Filologii Polskiej i Slowianskiej. – Т. 18. – Warszawa, 1979. – S. 177–184. 10. Закревська Я.В. Творення назв поля з-під сільськогосподарських культур // Українська діалектна морфологія. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 34–44. 11. Историческая типология славянских языков: Фонетика, словообразование, лексика и фразеология /Под ред. А. С. Мельничука. – К.: Наук. думка, 1986. 12. Інверсійний словник української мови. – К.: Наук. думка, 1985. 13. Кульчицька Т. Українська лексикографія XIII–XX ст.: Бібліографічний покажчик. – Львів, 1999. 14. Czyzewski F. Fonetyka i fonologia gwar polskich i ukrainskich poludniowo-wschodniego Podlasia: Rozprawy slawistyczne 3. – Lublin, 1994. – 467 c. 15. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Гром’яка Р. Т. та інш. – К., 1996. – С. 503-504. 16. Літературознавчий словник-довідник.— К.: Академія, 1997. 17. Мацько Л. Українська мова в кінці ХХ ст.: (Зміни в лексиці) // Дивослово. – 2000. – № 4. – С. 14-20. 18. Нікітіна Н. Українська мова на телебаченні // Дивослово. – 2004. – № 12. – С.2-7. 19. Ожегов С. И. Очередные вопросы культуры речи. — У зб.: Вопросы культуры речи. Вып. 1, 1955. — С. 15. 20. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. – Т., 2000. – С. 78-84. 21. Потелло Н. Я. Українська мова і ділове мовлення.— К.: МАУП, 1996. 22. S?ownik stereotypów i symboli ludowych / Koncepcja ca?o?ci i redakcja: J. Bartmi?ski. Zast?pca redaktora: S. Niebrzegowska. — Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1996, 1999. — T. 1: Kosmos.- Cz. 1: Niebo, ?wiat?a niebieskie, ogie?, kamienie; cz. 2: Ziemia, woda, podziemie. 23. S?ownik ludowych stereotypów j?zykowych. Zeszyt próbny / Przygotowa? zespó? pod kier. nauk. J. Bartmi?skiego.- Wroc?aw: Wydawnictwo UW, 1980.- 275 s. 24. S?ownik j?zyka polskiego / pod red. W. Doroszewskiego.- Warszawa: Wiedza Powszechna, 1958-1962. — T. 1-11. — Przedruk elektroniczny.- Wydawnictwo Naukowe PWN, 2000. 25. Славянские древности. Этнолингвистический словарь / под ред. Н.И. Толстого.— М.: “Международные отношения”, 1995-2004.- Т. 1-3. 26. Словник української мови. — К.: Наукова думка, 1970-1980.— Т. 1-11. 27. Сучасна українська літературна мова: Підручник /За ред. А. П. Грищенка. – 2-ге вид. – К.,1997. – С.196-198. 28. Толстая С. М. Этнолингвистика Ежи Бартминьского // Бартминьски Е. Языковой образ мира: очерки по этнолингвистике. — М.: Индрик, 2005.— С. 9-20. 29. Wierzbicka A. Nazwy zwierz?t // Nepop-Ajdaczy? L. Polska etnolingwistyka kognitywna.- Kijów: CWP “Uniwersytet Kijowski”, 2007.- S. 68-82. 30. Wielka Encyklopedia Powszechna.- Warszawa: PWN, 1964.- T. 4. 31. Шевчук С. Українське ділове мовлення. — К.: Вища школа, 1997. 32. Український правопис. АН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні: Інститут української мови.- 4-те вид., випр. І доп. — К.: Наукова думка, 1993. 33. Українська радянська енциклопедія / М. П. Бажан (головний редактор) та ін.- Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1960-1964. — Т. 1-16. 34. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 377.