Криміналістичне вивчення особи вбивці

Содержание:Вступ 3 Розділ І. Кримінально-правова характеристика вбивств 7 1.1. Поняття та види вбивств за чинним КК України 7 1.2. Структура криміналістичної характеристики вбивств 21 1.3. Дані про особу злочинця, як елемент криміналістичної характеристики вбивства 32 Розділ ІІ. Збір даних про невідомих злочинців 39 2.1. Джерела отримання даних про особистість злочинця 39 2.2. Огляд місця злочину і трупа як засіб отримання даних про особистість злочинця 43 2.3. Використання інших слідчих дій та оперативно-розшукових заходів для розкриття злочину 59 Розділ ІІІ. Методика вивчення особи підозрюваного у вбивстві 76 3.1. Дослідження даних, що характеризують підозрюваного, його зв‘язків і поведінки 76 3.2. Використання даних про попередні злочини підозрюваного в цілях його викриття 87 3.3. Вивчення та використання даних про підозрюваного під час проведення слідчих дій 94 Висновки 103 Список використаних джерел 107

Вступление:Актуальність теми. На шляху системних перетворень в Україні одним із стратегічних пріоритетів сьогодні є послідовне утвердження демократичних засад суспільства, прав та свобод людини, комплексне здійснення радикальних економічних, правових та організаційних заходів щодо усунення тіньової економіки, корупції, організованої злочинності. За роки незалежності права і свободи людини не лише значно розширились, але й були приведені державою у відповідність до загальновизнаних міжнародних норм і принципів. Згідно зі ст. ст. 3 і 27 Конституції України людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Разом з тим, під впливом негативних соціальних явищ, що пов’язані з економічною кризою, криміногенна ситуація в країні з початку 90-х років минулого сторіччя значно погіршилася. На фоні трансформації суспільних і економічних відносин відбулося об’єктивне послаблення державного контролю. Зазначені процеси супроводжувалися низкою негативних наслідків, серед яких – стрімке зростання злочинності, викликане кризовими явищами в економіці, маргіналізація частини населення, поширення серед молоді культу жорстокості і насильства, втрата значною її частиною традиційних світоглядних орієнтирів. Початок 90-х рр. минулого сторіччя позначився вибухом злочинності, особливо – зростанням кількості злочинів проти особи, у тому числі умисних убивств та тяжких тілесних ушкоджень. Така ситуація обумовлена: по-перше, активізацією організованої злочинності; по-друге, поширенням у суспільстві кримінальної ідеології, а отож – і кримінального досвіду у формуванні особи професійного вбивці; по-третє, недостатнім досвідом правоохоронних органів у боротьбі з різними новими видами убивств. Окрім того, існують проблеми кадрового та матеріально-технічного забезпечення слідчих і експертних підрозділів, не вдосконалені заходи щодо забезпечення правоохоронними органами безпеки свідків. З метою скорішого подолання ситуації, що склалася, правоохоронні органи ведуть постійний пошук шляхів удосконалення методики боротьби з особливо тяжкими злочинами, зокрема – корисливо-насильницької спрямованості, вживають заходів для зменшення кількості організованих злочинних угруповань, ліквідації їхнього економічного підґрунтя. Природно, що зазначена проблема викликала нагальну потребу в науковому забезпеченні розробки цільової методики розслідування вбивств. Вагомий внесок щодо створення методики розкриття та розслідування вбивств, зробили вчені-криміналісти Т.В. Авер’янова, Ю.П. Аленін, Ю.М. Антонян, Т.М. Арзуманян, Р.С. Бєлкін, В.І. Бояров, В.П. Бахін, І.В. Борисенко, О.Я. Баєв, О.Ю. Булулуков, Л.Г. Відонов, А.І. Вінберг, О.М. Васильєв, В.К. Гавло, В.І. Гаєнко, В.Г. Гончаренко, М.С. Гурєв, А.В. Дулов, В.А. Журавель, В.К. Звірбуль, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, А.Х. Кежоян, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, Н.І. Кліменко, В.С. Кузьмічьов, І.І. Котюк, В.К. Лисиченко, Є.Д. Лук’янчиков, Г.А. Матусовський, Г.М. Мудьюгін, В.А. Образцов, М.В. Салтевський, М.О. Селіванов та ін. Протягом останніх років питаннями вдосконалення розслідування вбивств займалися такі вчені України і Росії, як В.П. Бахін, О.І. Бородулін, Л.В. Бертовський, В.Ф. Глазирін, В.Я. Горбачевський, В.О.Коновалова, М.Ф.Козуб, І.М. Колошко, М.В.Костенко, В.В. Матвійчук, О.П Снігерьов, М.О. Селіванов, І.В. Сервецький, М.І. Слінько, Б.П. Тимошенко та В.Ю. Шепітько, але через те, що цей вид злочину дуже розповсюджений то виникла нагальна потреба в узагальненні існуючого наукового і практичного досвіду з метою узагальнення основ методики розслідування вбивств. Це і зумовило вибір теми дослідження. Мета і задачі дослідження. Головна мета дослідження – на основі аналізу спеціальної вітчизняної літератури розглянути основи методики розслідування вбивств на сучасному етапі і показати її особливості. Для досягнення цієї мети автор спробував вирішити такі наукові задачі: - визначити поняття та види вбивств за чинним КК України; - дослідити структура криміналістичної характеристики вбивства; - визначити основні характерні дані про особу злочинця, як елемент криміналістичної характеристики вбивства; - розглянути основні джерела отримання даних про особистість злочинця; - охарактеризувати особливості проведення огляду місця злочину і трупа, як основних засобів отримання даних про особу злочинця; - визначити інші слідчі дії та оперативно-розшукові заходи необхідні для встановлення особи злочинця; - дослідити данні, що характеризують підозрюваного (обвинувачуваного), його зв‘язки і поведінку; - охарактеризувати можливість використання даних про попередні злочини підозрюваного в цілях його викриття. Об’єктом дослідження є вбивства, а також діяльність правоохоронних органів у боротьбі з ними. Предметом дослідження є закономірності механізму вчинення вбивств, особливості початкового етапу розслідування і провадження окремих слідчих дій. Методи дослідження. Теоретичним фундаментом дослідження виступає діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання, який застосовувався для аналізу взаємозв’язків у механізмі вчинення вбивств. В процесі дослідження використовувались такі загальнонаукові методи, як: формально-логічний – з метою з’ясування структурних елементів криміналістичної характеристики вбивств; порівняльний – для визначення дієвих заходів щодо боротьби з убивствами в Україні. Загальнотеоретичну базу наукового дослідження забезпечили праці вчених у галузі кримінології, криміналістики, кримінального процесу і права. Наукові висновки і рекомендації, що містяться у роботі, базуються на методі системного аналізу положень Конституції України та відповідних законів та постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, відомчих наказів та інструкцій, статистичних та аналітичних документів МВС України. Структура роботи визначається її метою та завданнями. Диплом складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 106 сторінок друкованого тексту

Выводы:Результатом дипломної роботи є розробка методики розслідування вбивств, заснованої на комплексному підході до вивчення її основних параметрів, у тому числі криміналістичної характеристики, конструювання слідчих версій і визначення найбільш ефективних систем слідчих дій. Проведене дослідження дозволяє зробити певний внесок у практичну діяльність по розслідуванню вбивств, а також сформулювати наступні висновки й рекомендації: 1. Убивства, відрізняються від інших видів злочинів нетрадиційним механізмом вчинення, у підґрунті якого лежить складність розслідування цих злочинів, що полягає не тільки в тому, що слідчий має обмежений обсяг доказової інформації, а й тому, що певна їх частина подана у збоченому вигляді, що перешкоджає правильній побудові слідчих версій і визначенню напрямку розслідування. 2. У дослідженні методики розслідування вбивств особливе значення має встановлення способу злочину, зумовленого обранням виду його скоєння та інсценування. У зв'язку з цим у роботі аналізуються і класифікуються способи приховання вбивств. 3. Особливе значення для теорії і практики розслідування вбивств, має дослідження криміналістичної характеристики і таких її елементів, як способи скоєння злочину, типова слідча картина, особа злочинця. Так, залежно від способу скоєння вбивства слідча картина, що становить собою комплекс слідів, типових для вбивств, порушується відсутністю чи введенням таких елементів, які суперечать логіці причинних зв'язків, властивих природному розвитку події. Дослідження способу вчинення вбивства і слідчої картини в їх взаємозв'язку дозволяє конструювати версії про особу злочинця. 4. У дослідженні проаналізовані види негативних обставин, що є підставою для вирішення розумових задач, пов'язаних з виявленням злочинця й побудовою слідчих версій. 5. Теоретичне і практичне значення при розслідуванні цього виду злочинів має проведення початкових слідчих дій, особливо такої найбільш інформативної, як огляд місця події, що містить комплекс найважливішої доказової інформації, що дозволяє побудувати розумову модель події і виявити в ній прогалини, які допоможуть встановити особу злочинця. При вивченні провадження окремих слідчих дій у дипломі звертається увага на такі їх тактичні прийоми, що сприяють виявленню негативних обставин і тим самим створюють підстави для висунення слідчих версій. 6. Вивчення й аналіз практики розслідування вбивств, дозволив дійти висновку, що однією зі слідчих дій є окремі види судових експертиз. 7. Важливе теоретичне і практичне значення має дослідження і вивчення пропозицій, рекомендацій щодо планування й організації розслідування вбивств, що зумовлено надзвичайно малим обсягом наявної доказової інформації і перекрученим її змістом, а також можливістю використання тактичних операцій, що забезпечують швидкість і ефективність розслідування. 8. У роботі розглядаються питання, що стосуються висунення слідчих версій, підставою для яких є аналіз виявленої інформації при проведенні окремих слідчих дій. Версії висуваються відповідно до слідчих ситуацій, що складаються на відповідному етапі розслідування. Особливу значимість мають сформульовані в дипломі пропозиції з висунення слідчих версій за відсутності трупа: вони позначені аналізом тих обставин, уявлення про які порушує закономірний розвиток події. 9. Одним із найважливіших орієнтирів для слідчого щодо встановлення певних зв’язків між убивцею та потерпілим, а далі і рештою співучасників злочину, є ознаки, які характеризують особу, що скоїла вбивство. Отже, їхній взаємозв’язок також виступає елементом слідчої картини цього злочину. 10. Вбивство виступає специфічним видом злочину і кожний раз характеризується у зв’язку з слідчою ситуацією, яка склалася на місці події. Отже, його розслідування повинно проводитися за певними напрямками залежно від слідчої ситуації, яка кожного разу змінюється кардинально. В зв’язку з чим після приїзду на місце події слідчо-оперативної групи перш за все необхідно визначити місце перебування злочинця в момент нападу, бо саме там може бути залишена зброя, гільзи, боєприпаси, засоби спостереження, особисті речі злочинця, його біологічні сліди (слина, сеча, кров тощо). 11. Під час огляду місця події необхідно організувати його охорону, що сприятиме якісному виявленню слідів злочину, і виступатиме гарантом безпеки учасників слідчої дії. Місце події доцільно розділити на три зони: перша (найбільш віддалена від конкретного місця події) надається для роботи засобам масової інформації; друга (загальна зона) є місцем роботи органів дізнання для збору оперативної інформації (виявлення та опитування очевидців убивства, спостереження за натовпом громадян тощо); третя (слідча зона), де знаходиться труп та інші важливі докази, надається для роботи слідчих і спеціалістів. Такий підхід має максимально виключити можливість втрати важливих доказів і сприятиме ефективності проведення початкових слідчих дій. Особливе значення в ході огляду місця події слід приділяти виявленню знарядь убивства. Для цього доцільно залучати спеціалістів, які можуть користуватися металошукачами і використовувати службово-пошукових собак. 12. Визначено, що під час огляду місця події, окрім засобів кіно -, фото, та відеозапису, необхідно використовувати і засоби попередніх досліджень (пересувні експертні лабораторії), що дозволить скоріше провести слідчу дію і що сприятиме виявленню, фіксації та дослідженню речових доказів до призначення експертизи. 13. У разі затримання злочинця необхідно негайно провести його особистий обшук, звернувши увагу на наявність слідів злочину, що можуть залишитись на його тілі або одежі. 14. Визначено, що паралельно з оглядом місця події доцільно проводити і огляд помешкання, місця роботи або іншого тимчасового прижиттєвого перебування потерпілого, а якщо відомий злочинець, то й обшуки. 15. Перш ніж проводити слідчі дії треба визначити версії вчинення вбивства та намітити заходи їх відпрацювання. 16. Розглядаються питання щодо провадження інших слідчих дій, у процесі яких можна встановити невідповідність раніше отриманих показань подіям, які дійсно відбулися, а також обставинам, що викликають сумнів у їх вірогідності. До таких дій належать слідчий експеримент і перевірка показань на місці. Рекомендації й висновки цього наукового дослідження свідчать про його практичну спрямованість і можуть бути використані слідчими, оперативними працівниками у процесі їх діяльності, а також впроваджені в навчальний процес при вивченні курсу криміналістики

Литература:1. Авдеев М.И. Судебная медицина: Учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Госюриздат, 1953. – С. 138. 2. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С. Корухов Ю.Г., Рассейкин Е.Р. Криминалистика: Учебник . М.: "Норма- Инфра".- 1999.- 990с. 3. Аналіз роботи з розкриття умисних вбивств скоєних відносно злочинних “авторитетів” на території Луганської області у 1996-2006 році / УМВС України в Луганській області. -Луганськ, -2006. 4. Астапкина С.М. Тактика обыска и выемки: Лекция. - М.: Академия МВД СССР, 1989.- 22с. 5. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Конспект лекций. - Днепропетровск: «Пороги», 1992. - 167 с. 6. Басалаев А.Н., Гуняев В.А. Криминалистическая характеристика преступления (общее понятие и практическое значение) // Методика расследования преступлений. – М.: Юрид. лит., 1976. – С. 99-100. 7. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3-х т. – Т. 2: Частные криминалистические теории. – М.: Юристъ, 1997. – С. 411. 8. Белкин Р.С. Тенденция и перспективы развития криминалистики // Соц. законность. – 1983. – № 1. – С. 25-26. 9. Бидонов Л. Г. Криминалистические характеристики убийств и системы типовых версий о лицах, совершивших убийство без очевидцев. Горький, Прок. Горьковской обл., 1978. 10. Богатирьов І.Г. Деякі аспекти віктимологічного попередження злочину. // Вісник Запорізького юридичного інституту. -1997.- №1.- С.59-63. 11. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. - М.: Юридическая литература, 1977. – С. 17 12. Бородулин А.И. Убийства по найму: Криминалистическая характеристика. Методика расследования. - М.: Новый юрист, 1997.- 80с. 13. Быховский И.Е. Осмотр места происшествия. – М.: ВИ по изуч. причин и разработке мер предупр. преступности, 1973. – С. 7 14. Валуйская М.Ю. К вопросу о типологии лиц, совершивших умышленные убийства при отягчающих обстоятельствах // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України: Наук. теоретич. журнал. – 2000. – Вип. 2. – С. 140. 15. Васильев А.Н. Следственная тактика. - М.: “Юридическая литература”, 1976.- 200 с. 16. Васильев А.Н., Степичев С.С. Воспроизведение показаний на месте при расследовании преступлений. – М.: Госюриздат, 1959. – С. 37. 17. Ведерников Н.Т. Понятие личности преступника // Вопросы предупреждения преступности. – Томск, 1967. – С. 20-22. 18. Волков Б.С. Личность преступника (уголовно-правовое и криминологическое исследование). – Казань: Казанск. ун-т, 1972. – С. 15-22; Кондрашков Н.Н., Кудрявцев В.Н. Личность преступника. – М.: Юрид. лит., 1971. – С. 12. 19. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1985. – С.123. 20. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в методике расследования // Методика расследования преступлений. – М., 1975. – С. 94-95. 21. Голунский С.А. Криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений: Учебник для юристов. – М.: Юрид. Изд-во НКЮ СССР, 1939. – С. 165. 22. Гончаренко В.И., Сокиран Ф.М. Психологическое воздействие в целях получения объективной информации при допросе //Криминалистика и судебные экспертизы. - 1990. - №41. - С.24-29. 23. Гросс Ганс. Руководство для судебных следователей, как система криминалистики: Практическое руководство: Пер. с нем. / Перев. Дудкин Л. – Изд. 4-е, доп. – СПб.: Типография М. Меркулова, 1908. – С. 1040. 24. Гуковская Н.И. Следственный эксперимент: Пособие для следователей. – М.: Госюриздат, 1958. – С. 53. 25. Гурджі Ю.О. Проблеми формування і реалізації кримінально-процесуальної активності потерпілого на досудових стадіях: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08./ Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2000.-17с. 26. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1971. – С. 15. 27. Даньшин И.Н. К вопросу о понятии личности преступника // Проблемы социалистической законности: Респ. межвед. науч. сб. – 1980. – Вып. 6. – С. 117-126. 28. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (Тактико-криминалистический анализ): Научно-практическое пособие. - Харьков: Консум, 1999.-160с. 29. Журавель В.А. Ситуативность тактических приемов при допросе потерпевшего // Криминалистика и судебная экспертиза. - 1985. - № 30. – С.18-24. 30. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления // Соц. законность. – 1974. – № 11. – С. 14-19. 31. Зуйков Г.Г. Установление способа совершения преступления. - М., 1970. 32. Інформаційно-довідкове забезпечення розкриття і розслідування злочинів: (обліки): Фондова лекція / О.В. Одерій, М.Г. Щербаковський, М.Г. Чернець; каф. криміналістики і крим. експ. ДІВС. – Донецьк, 2001 – 19с. 33. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений: Текст лекции. – Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1976. – С. 20. 34. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин-т, 1985. – С. 27. 35. Колмаков В.П. Следственный осмотр. – М.: Юрид. лит., 1969. – С. 14-15. 36. Комментарий к уголовному кодексу Российской Федерации. - А.В.Арендаренко, Н.Н.Афанасьев, В.Е.Батюков и др. - М.: «Проспект», 1997. – С. 229 37. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учеб. пособие. – Х.: Основа, 1990. – С. 83. 38. Коновалова В.Е. Теоретические проблемы следственной тактики (познавательная функция логики и психологии в следственной тактике): Автореф. дисс… доктора юрид. наук. – Х., 1966. – 23 с. 39. Коновалова В.О. Вбивство: мистецтво розслідування: Монографія.: Факт, 2001.-311с. 40. Конституція України. Офіц. видання. – К.: Вид-во “Право”: Україн. правнич. фундація, 1996. - 55 с. 41. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи і власності. - К.: “Юринком”, 1996. – С. 5 42. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для юристов / Под ред. В.Ю. Шепитько. – Х.: Одиссей, 2001. – С. 56. 43. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Н. Васильева. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – С. 253. 44. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Н.Васильева. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – С. 289. 45. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.: Юрид. лит., 1984. – 543 с. 46. Криминалистическая сущность, средства и методы установления способов сокрытия следов преступления. Сборник трудов. М., Акад. МВД СССР, 1987. 47. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. В.Ю. Шепітька. – Х.: Право, 1998. – С. 181. 48. Криміналістика: Підручник для студ. юрид. ВНЗ / Кол. авт. Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничій Дім "Ін Юре", 2001. – С. 334-335. 49. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 124 50. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак./ М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Х.: Право, 1997. – С. 110 51. Кримінальне право. Особлива частина. Підручник. (Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та інші) Відповід. редактор Шакун В.І. - К.: НАВСУ –“Правові джерела”, 1998. – с. 127 52. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений (2-е изд., перераб. и дополн.) - М.: «Юристъ», 1999. – С. 63 53. Кудрявцев В.Н. Способ совершения преступления и его уголовно-правовое значение // Сов. государство и право. – 1957. – № 8. – С. 60-69. 54. Кузьмичов В.С., Прокопенко Г.И. Криминалистика: Учебник. – К.: Юринком Интер, 2001. – С. 239. 55. Курс советского уголовного права: в 5 т. Т. 3: Часть Особенная / Отв. ред. Н.А. Беляев, М.Д. Шаргородский. - Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1973. – 836 с. 56. Леви А.А., Михайлов А.И. Обыск: Справочник следователя. - М.: Юридическая литература ,1983.-95с. 57. Лисиченко В.К. Расследование убийств //Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. - К.: Вища шк., 1988.- 405с. 58. Личность преступника / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 48. 59. Максутов И.Х. Осмотр места происшествия: Пособие. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1965. – С. 22. 60. Мамчур В. Проблема визначення поняття вбивства в кримінальному праві України. // Право України, 1999. - № 3. 61. Митричев С.П. Методика расследования отдельных видов преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1973. – Вып. 10. – С. 13-14. 62. Мудьюгин Г.Н. Построение и проверка версий // Васильев А.Н., Мудьюгин Г.Н., Якубович Н.А.. Планирование расследования преступлений / Под ред. С.А. Голунского. - М., 1957. - С. 65-66. 63. Нагребецький В.В. Роль перевірки показань на місці при розслідувані злочинів, які вчиняються організованими злочинними групами // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в реґіоні ( на матеріалах Харківської та Полтавської областей) :Зб. наук. Матеріалів Міжнар. наук. - практ. конференції (Харків) 26-27 квіт. 1999.- Х.: ”Право”, 2000.- 260 с. 64. Овечкин В.А. Расследование преступлений, скрытых инсценировками: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин-т, 1979. – С. 6. 65. Осмотр места происшествия: Справочник следователя / Рук. авт. кол. А.А. Леви. – М.: Юрид. лит., 1979. – С. 165. 66. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961. – С. 21 67. Платонов К. К. Структура и развитие личности. М., Наука, 1986. 68. Платонов К.К. О системе психологии. - М., 1972. 69. Попов В.П. Осмотр места происшествия / Под ред. В.А.Хвана. – Алма-Ата: Казгосиздат, 1957. –С. 8-9. 70. Про вивчення та використання в практичній діяльності Методичних рекомендацій щодо пред’явлення для впізнання на попередньому слідстві: Наказ МВС України № 5483/Кл від 25 липня 2001 р .-К, 2001. 71. Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи // Постанова Пленуму Верховного суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 // Вісник Верховного Суду, 2003.- № 1 (35) 72. Про судову практику у справах про необхідну оборону. - Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 р., № 1 // Вісник Верховного Суду, 2002.- № 3. 73. Руководство по расследованию убийств / Отв. ред. С.И. Гусев. – М.: Юрид. лит., 1977. – С. 76-77. 74. С. Жбанков В. А. Способы выдвижения и проверки версий о личности преступников. В сб. “Вопросы борьбы с преступностью”. Вып. 39, М., ЮЛ, 1983. 75. Салтевский М.В. Следы человека и приемы использования их для получения информации о преступнике и обстоятельствах преступления. - Киев, 1983. 76. Салтевский М.В. Современные проблемы собирания доказательственной информации техническими средствами // Теория и практика собирания доказательственной информации техническими средствами на предварительном следствии. -К.: 1980.- С. 8-12. 77. Салтевский М.В. Тактические основы организации и производства следственных действий и получение информации от вещей // Специализированный курс криминалистики: Учебник / Отв. ред. М.В.Салтевский. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1987. – С. 236-237. 78. Селиванов Н.А. Расследование преступлений повышенной общественной опасности: Пособие для следователя - М.: Лига Разум, 1998.-444с. 79. Селиванов Н.А. Сущность методики расследования и ее принципы // Соц. законность. – 1976. – № 5. – С. 61; Танасевич В.Г. Теоретические основы методики расследования преступлений // Сов. государство и право. – 1976. – № 6. – С. 92. 80. Селиванов Н.А. Сущность методики расследования и ее принципы // Соц. законность. – 1976. – № 5. – С. 61. 81. Сидоров В.В. Начальный этап расследования: организация, взаимодействие, тактика. – М., 1982. – 138 с. 82. Смирнов Г.Л. Советский человек. – М., 1971. – С. 73. 83. Снигирев А.П., Колошко И.М. Раскрытие умышленных убийств: Учебное пособие. Харьков. Университет внутренних дел. -1996.- 88 с. 84. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений: Учебник для юрид. ин-тов и фак-тов / Под ред. В.К. Лисиченко – К.: Вища школа, 1988. – 404 с. 85. Советское уголовное право. Особенная часть / Под ред. В.Д. Меньшагина, Н.Д. Дурманова, Г.А. Кригера. – М.: Изд-во МГУ, 1975. – С. 144 86. Советское уголовное право. Особенная часть. Под ред. Г.А. Кригера, Б.А. Куринова, Ю.М. Ткачевского.- М.: Изд-во МГУ, 1982. – С. 192 87. Соколовский З.М. Проблема использования в уголовном судопроизводстве специальных знаний при установлении причинной связи явлений (криминалистическое и процессуальное исследование): Автореф. дисс… докт. юрид. наук. – Х., 1968. – С. 7-8. 88. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность – под охраной уголовного закона. Глава III Уголовного кодекса Украины с научно-практическим комментарием. – Симферополь: «Таврида», 1996. – С. 6 89. Стратонов В.М. Відтворення обстановки і обставин події як метод пізнання під час розслідування злочинів: Автореф. Дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 /Нац. юридична академія імені Ярослава Мудрого-Харків, 2001-16 с. 90. Танасевич В.Г., Образцов В.А. О криминалистической характеристике преступлений // ВИ по изуч. причин и разработке мер предупр. преступности. – М., 1976. – Вып. 25. – С. 94-104. 91. Тертишник В.М. Обыск: Учебное пособие. - Х.: ИКФ “Гриф”, 1997.-36 с. 92. Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств: Учебное издание. Харьков: “Арсис”, 1998.- 256 с. 93. Типовые модели и алгоритмы криминалистического исследования. Изд-во Московского у-та, 1989. 94. Тіщенко В.В. Корисливо-насильницькі злочини: криміналістичний аналіз: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2002. – 360 с. 95. Ткаченко Н.Ф. Особенности установления психологического контакта с обвиняемым по делам о бандитизме и серийных убийствах // Прокурорская и следственная практика. -№. 1-2.- 2000.- С.125-133. 96. Томилин В.В. Судебная медицина: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1987. – С. 199. 97. Уголовно-процессуальный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 20 января 2002 года). – Харьков.: ООО "Одиссей", 2002. - 288с. 98. Удалова Л.Д. Вопросы тактики предъявления для опознания // Криминалистика и судебная экспертиза. -1984.- №29. - С.45-48. 99. Федотов Ю.Д. Особенности осмотра места происшествия при самосожжении, а также при убийствах, инсценируемых под самосожжение. – Ташкент, 1958. – С. 75. 100. Франк Л.В. Виктимология и виктимность. – Душанбе: Ирфон, 1972. – С. 33-37. 101. Хазиев Ш. Н. Технико-криминалистические методы установления признаков неизвестного преступника по его следам. М., Академия МВД СССР, 1986. 102. Харкевич Д.А. Фармакология. – М., 1999. – С. 117-120. 103. Хилобок М.П. Следственный осмотр // Криминалистика: Учебник / Под ред. Б.А. Викторова и Р.С. Белкина. – М.: Юрид. лит., 1976. – С. 251. 104. Чередниченко В.І. На контролі у міністра: Повісті: В 2 т. – Дніпропетровськ: Пороги, 2000.- Т. 2. – 375 с. 105. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология: Учебное пособие. - М.: Право и закон, 1997.- 320с. 106. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья.- М.: Юр. изд-во Минюста СССР, 1948. – С. 59 107. Шепитько В.Ю. Криминалистика: Курс лекций. – Х.: Одиссей, 2003. – 352 с. 108. Шепитько В.Ю. Негативные обстоятельства в расследовании преступлений: логико-психологический подход // Проблеми законності: Республ. міжвіж. наук. зб. – Вип. 50. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 145-152. 109. Шепитько В.Ю. Роль негативных обстоятельств в расследовании преступлений, совершенных в условиях неочевидности // Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершенных в условиях неочевидности. – Волгоград, 1989. – С. 82-86. 110. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого: Довідкове видання. – К.: Видавничій Дім "Ін Юре", 2001. – 208 с. 111. Шорін М.О. Про позитивний досвід розкриття і розслідування умисного вбивства та інших тяжких злочинів //Слідча практика України. Із досвіду слідчої роботи органів прокуратури. -1998.- № 1. – С. 78-86. 112. Яблоков Н.П. Совершенствование методических основ расследования преступлений // Сов. государство и право. – 1976. – № 2. – С. 68. 113. Якимов И.Н. Криминалистика. Уголовная тактика: Практическое пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: НКВД РСФСР, 1929. – С. 79. Яковлев Я.М. Расследование убийств. – Сталинабад: Таджик. гос. ун-т, 1960. – С. 88