Зміст та організація соціальної роботи

Содержание:ВСТУП 3 1. ХАРАКТЕРИСТИКА КАТЕГОРІЙ КЛІЄНТІВ 5 2. МЕТОДИ ТА ФОРМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ 9 3. УПРАВЛІННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТИ 26 ВИСНОВКИ 31 Термінологічний словник 33 Список використаної літератури 36

Вступление:В останньому десятиріччя у розвитку української педагогічної науки досить помітними є пошуки ефективних підходів у технологіях соціальної роботи. За цей час соціальні технології збагатилися новими напрямами, методами і формами роботи. Можна без перебільшення сказати, що це був період, якому притаманні тенденції, спрямовані в майбутнє. Актуальність вивчення основних технологічних аспектів соціальної роботи за ці роки обумовлюється такими важливими процесами, які відбуваються сьогодні в українському суспільстві та соціальній сфері, які тісно пов'язані між собою. Це означає, що бурхливий розвиток суспільства ставить перед центрами соціальної роботи відповідальні завдання. Дійсність народжує нові потреби, нові інтереси членів суспільства, зокрема, тих, які потребують соціальної допомоги, соціального захисту і підтримки. Соціальний запит обумовлює не лише звернення людини з тієї чи іншої важливої проблеми, а й ті форми допомоги, які можуть і повинні надавати центри соціальних служб для молоді та спеціалізовані центри в Україні. Соціальна робота є синтезом теоретичних концепцій і практичних підходів, що вирізняються за правовими, психологічними, педагогічними, соціологічними, адміністративними та іншими ознаками. Водночас це безмежний простір практичної діяльності соціальних працівників, у якому співіснують ідеї щодо природи людської поведінки і соціальних проблем, етичні норми професії, перелік технологій, послуг та стратегій втручання, чітке уявлення про логічну послідовність процесу соціальної роботи. Знання, вміння і цінності соціальної роботи визначають її форми та рівні, на яких вона відбувається, специфіку методів роботи з різними групами клієнтів, взаємозв'язок між цими компонентами практичної діяльності соціальних працівників. Ця система методів і форм соціальної роботи являє собою специфічний інструментарій науково-практичних знань фахівців. Властивістю методології соціальної роботи є її гнучкість, яка виявляється в постійній зміні змісту і форми роботи соціальних працівників, та дискретність, свідченням чого є нерівномірність її впливу на клієнта на різних етапах діяльності. Поліпшення соціального самопочуття людини, вдосконалення умов її життя, забезпечення гідного, комфортного життя - це є в певній мірі практичними завданнями соціальної роботи. Здійснювати компетентно ці та інші завдання повинен спеціаліст, професіонал високої кваліфікації, який наділений особистісно-моральною спрямованістю, професійно необхідними якостями. Об’єктом соціальної роботи є всі люди, оскільки їх життєдіяльність з великими чи малими проблемами потребує уваги соціального працівника чи окремої служби, які спроможні створити чи видозмінити відповідні соціальні умови з метою усунення чи кореляції проблеми. Тому клієнт є узагальненим відображенням суті соціальної роботи. Суб’єктом соціальної роботи є ті, хто займається роботою в соціальній сфері. Предметом дослідження є організація соціальної роботи, тобто визначення об’єкта соціальної роботи, основних форм та методів та організація роботи суб’єкта в соціальній сфері. Так, соціальну роботу здійснюють конкретні соціальні служби, агенції, які мають певну систему управління, що спирається на загально управлінські підходи. Водночас управління соціальною роботою відрізняється від управління іншими організаціями, оскільки має специфічні завдання й етичні норми, що утворюють основу менеджменту соціального закладу. До того ж соціальним працівникам доводиться працювати в команді з іншими фахівцями, які можуть мати відмінні погляди на призначення допомоги клієнтові.

Выводы:Соціальна робота є відносно новою практичною діяльністю яка орієнтується на допомогу у розв’язанні соціальних проблем окремої людини, груп, спільнот, на розвиток у них техніки подолання труднощів і вироблення навичок самодопомоги. Фундаментальними в соціальній роботі є принципи соціальної справедливості й дотримання прав людини. Знання, вміння і цінності соціальної роботи визначають її форми та рівні, на яких вона відбувається, специфіку методів роботи з різними групами клієнтів, взаємозв'язок між цими компонентами практичної діяльності соціальних працівників. Важливими компонентами методології соціальної роботи як прикладної діяльності є: процес (послідовність дій із розв'язання проблем клієнтів); методи (засоби діяльності соціальних працівників); технології (організаційні процедури, що їх використовують соціальні працівники і соціальні служби); стратегії втручання (загальні підходи, спрямованість діяльності соціальних працівників і соціальних служб). Організаційною структурою системи соціального обслуговування є усталений, впорядкований зв'язок і взаємодія органів соціальної роботи (відомств і соціальних служб), що забезпечують загальні умови раціональної організації і нормального функціонування системи підтримки осіб, груп, громад, які опинилися в стані соціального ризику, відповідно до їхніх потреб, інтересів, можливостей. Створення системи соціального обслуговування є засобом подолання соціальних суперечностей у суспільних відносинах. Основою системи соціального обслуговування є соціальні служби. Соціальні служби - підприємства, установи та організації різних форм власності і відомчої підпорядкованості, а також громадяни, які надають соціальні послуги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги. Соціальні служби являють собою організаційну форму соціальної роботи, оскільки саме вони здійснюють практичну соціальну роботу, в них працюють соціальні працівники. Управління соціальною роботою - особливий вид управлінської праці, що забезпечує виконання відповідних соціальних завдань засобами адекватної організаційної структури соціальних служб (закладів соціальної роботи). Управління соціальною роботою здійснюється на основі загальних теорій управління. У своїй сукупності вони стверджують, що управління має відповідати таким засадам: спрямованість управлінської діяльності на забезпечення відповідно до цілей організованої роботи людей; забезпечення за допомогою управління функціонування і розвитку організацій; здійснення управління через реалізацію основних функцій - планування, організацію, мотивацію, контроль, прийняття рішення та комунікацію, а також лідерство (керівництво);управління може бути ефективним завдяки цілеспрямованості, прогнозованості, участі в ньому персоналу організації, наявності зворотного зв'язку тощо. Управління соціальною службою як системою спрямоване на розвиток ресурсів клієнта в конкретних умовах життєдіяльності організації.

Литература:1. Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. 2. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р. 3. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5.10.2000 р. 4. Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24.01.1995 р. 5. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Заг.ред.А.Й.Капської. – К.,2002. – 164 с. 6. Андрущенко В.П., Бех В.П. та ін. Соціальна робота: Навчальний посібник. - В 7 кн-ах. - Книга II. - К.: ДЦ ССМ, 2002. – 367c. 7. Димитрова Л. М. Соціальна робота: логіка розвитку // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. — 2003. — № 1. – 48с. 8. Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє. — К.: Гурт, 1998. – 98с. 9. Іванова О. Соціальна політика в Україні: Теоретичні аспекти: Курс лекцій. — К.: КМ Академія, 2003. – 205с. 10. Іванова О. Стандарти у соціальній роботі: якими їм бути в Україні? // Соціальна політика і соціальна робота. — 2004. — № 3. – 51с. 11. Іванова О., Семигіна Т. Система соціального обслуговування та соціальних служб в Україні // Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. І. Полтавця. — К.: КМ Академія, 2000. – 236с. 12. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навчально - метод. посіб. – К.: УДЦССМ, 2001. – 220 с. 13. Кікало А. В. Еволюція методології в соціальній роботі // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи // 36. міжн. наук.-практ. конф. — Ужгород: УжДУ, 1998. – Т. 1. – 38с. 14. Козлов А. А. Социальная работа за рубежом // Сб. научн. очерков. –М.: Флинта, 1988. – 199с. 15. Колков В. В., Студенова Е. Г. Основоположники социальной работы за рубежом // Российская знциклопедия социальной работы: В 2-х т. – М.: Ин-т социальной работы, 1997. – Т. 2. – 84с. 16. Кравченко Р., Кабаченко Н. Розвиток недержавних організацій соціальної сфери// Соціальна робота в Україні. К: 2000 – 236с. 17. Лекции по технологи социальной работы. В 3-х частях/ Под ред. Холостовой Е. Й. Часть 1. – М.: Социально-технологический институт, 1998. –386с. 18. Социальная работа: теория й практика / Под ред. Е.И.Холостовой, А.С.Сорвина – М.: ИНФРА– М, 2002. – 380с. 19. Лукашевич М. П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи. – К.: МАУП, 2002. – 165с. 20. Мигович І. І., Семигіна Т. В. Чому Україні потрібен Закон «Про соціальну роботу»? // Соціальна політика і соціальна робота. – 2004. – № 2. – 47с. 21. Мигович І.І. Соціальна робота / Вступ до спеціальності. – Ужгород, 1997. – 191с. 22. Сидоров В.М. Введения социальную роботу. Аннотация категориального аппарата социальной работы. – Донецк, 1997. – 196с. 23. Соціальна робота в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. І. Д. Звєрєвої, Г. М. Лактіонова. – К.: Центр навч. літератури, 2004. – 256с. 24. Соціальна робота: В 3-х ч. — Ч. 1. Основи соціальної роботи / За ред. Т. Семигіної, І. Григи. – К.: Києво-Могилянська академія, 2004. – 178с. 25. Соціальна робота: В 3-х ч. — Ч. 3. Робота з конкретними групами клієнтів / За ред. Т. Семигіної, І. Григи. – К.: Києво-Могилянська академія, 2004. – 166с. 26. Соціальні служби — родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. І. Григи, Т. Семигіної. – К., 2002. – 128с. 27. Соціальна робота: технологічний аспект: нав.пос. / за ред.. А.Й Капської. – К.:2004 – 352с. 28. Управлінські аспекти соціальної роботи: Курс лекцій/За заг. ред. М. Ф. Головатого. – К.: МАУП, 2004. – 376с.