Грошово – кредитні системи зарубіжних країн

Содержание:1. Інтеграційні процеси у розвитку грошових систем західноєвропейських країн: сучасний стан і наслідки 3 2. Характеристика емісійних механізмів грошової системи в економічно розвинених зарубіжних країн 6 3. Універсальні банки Німеччини та їх роль у процесах концентрації банківського капіталу країни 8 4. Функціонування кредитної системи Росії в умовах командно-адміністративної системи господарювання 12 5. Банки розвитку у країнах, що розвиваються, та їх роль у забезпеченні економічного розвитку 17 Висновок 20 Список використаної літератури 23

Выводы:Грошова система - це форма організації грошового обігу в країні. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою. Основні елементи грошової системи: 1) найменування грошової одиниці; 2) масштаб цін; 3) валютний курс; 4) види готівкових грошових знаків, які мають законну платіжну силу; 5) регламентація безготівкового обороту; 6) емісійна система. Основні типи грошових систем. Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх взаємодією, які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи. Як елемент господарського механізму країни грошова система відображає властиву йому сукупність економічних відносин, у зв'язку з чим набуває характеру системи ринкового чи неринкового типу. 1) Неринкову грошову систему відрізняє наявність значних обмежень щодо функціонування грошей (талони, карткові системи розподілу тощо), використання адміністративних методів регулювання грошового обігу (раціонування видачі грошей, лімітування кредитів тощо). 2) Грошову систему ринкового типу характеризує вільне функціонування грошей. Зберігаються лише певні обмеження проведення грошових операцій на рівні банків як елемента грошової системи країни. Відповідно до механізму регулювання валютних відносин виділяються грошові системи відкритого та закритого типу. 1) У відкритій грошовій системі відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами. 2) Грошова система закритого типу передбачає використання валютних обмежень, які зумовлюють ізоляцію національної економіки від світової. Відповідно до загальних законів функціонування грошей виділяються саморегулюючі та регульовані грошові системи. Саморегулюючими були системи обігу металічних грошових знаків (монет ). Основою саморегулювання виступала рівність вартості, яку виражали монети в обігу, і вартості металу, що містився в них. З переходом до обігу як паперових, так і металічних грошових знаків, позбавлених власної вартості, припинив свою дію механізм стихійного приведення кількості грошей в обігу до величини потреби обороту в грошах. У таких умовах регулювання грошового обігу перетворилося в окремий елемент грошової системи. Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інституцій, які реалізують ці відносини. Кредитна система охоплює банківську систему та небанківські фінансово-кредитні інституції. Банківська система - це сукупність різних видів банків та банківських інституцій у їх взаємозв'язку, що існує в тій чи іншій країні в певний історичний період. Формування кредитної та банківської систем визначається характером існуючих у країні кредитних відносин та відповідних форм кредиту. На різних етапах розвитку суспільства склад кредитних установ зазнавав змін відповідно до еволюції історичних умов, розвитку національних економік. Разом з цим існують деякі загальні принципи побудови кредитних систем на сучасному етапі розвитку: - розподіл функцій центрального та всіх інших банків; - контроль та регулювання діяльності банків другого рівня з боку центрального; - центральний банк не бере участі у конкуренції на грошових ринках усередині держави. За своєю структурою банківські системи різних країн істотно різняться. Разом з тим є низка ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують у ринковій економіці. Це передусім дворівнева побудова. На першому рівні міститься один банк (або кілька банків, як у США), котрий виконує функції центрального емісійного. Він несе відповідальність за підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи. На другому рівні банківської системи розміщені всі інші банки: комерційні (універсальні) та спеціалізовані. Вони покликані обслуговувати економічних суб'єктів, виконуючи базові операції грошового ринку: мобілізацію коштів, надання їх у позички, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами. Банківська система потребує постійного контролю з боку спеціальних органів, що пов'язано з життєво важливим значенням для національної економіки стану та перспектив її діяльності. У кожній країні існує система правових актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності. Особливості історичного розвитку та дія різних політико-економічних чинників обумовили специфіку форм та методів нагляду та контролю за діяльністю банків, що забезпечує стабільність усієї системи. Важливою формою забезпечення стабільності банківської системи є надання вкладникам гарантій повернення їх депозитів. Нині практично в усіх країнах існує та чи інша форма страхування банківських депозитів. Діяльність небанківських кредитно-фінансових інституцій дає змогу заповнити окремі ніші на ринку банківських послуг, котрі з якихось причин залишилися незайнятими. Такі установи не мають статусу банку, бо не виконують комплексу базових операцій грошового ринку, їх діяльність, на відміну від банків, не змінює маси грошей в обігу. Тому немає потреби контролювати їх діяльність так ретельно, як банківську.

Литература:1. Бутенко О. Іноземні банки на фінансових ринках країн Центрально-Східної Європи // Банківська справа. – 2005. – №3. – С. 62-69. 2. Бутенко О. Становлення банківської системи в Україні. Проблеми капіталізації // Банківська справа. – 2005. – №6. – С. 23-34. 3. Бутенко О.І. Діяльність банків з розвитку іпотечного житлового кредитування в країнах Центральної та Східної Європи // Економіка і управління. – 2006. – №1. – С. 17-25. 4. Бутенко О.І. Інструменти та механізми регіональної диверсифікації банківської діяльності в Україні // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 14. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. 96-101. 5. Бутенко О.І. Механізми регулювання фінансово-кредитної системи в Україні // Проблеми управління підприємством у сучасних умовах: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції вчених та фахівців. – Сімферополь: ЧП “Кильбер”, 2005. – Ч. 1. – С. 62-63. 6. Бутенко О.І. Особливості та оптимізація реформування фінансово-кредитних систем у перехідних економіках // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкової трансформації: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції вчених, викладачів та практичних працівників. – Вінниця: Книга-Вега, 2006. – С. 238-241. 7. Бутенко О.І. Суть та значення регіональної диверсифікації сфери банківських послуг в умовах глобалізації // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 13. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. 209-217. 8. Зарипов А. Эффективность интеграции банков после слияния или поглощения // Банковские услуги. – 2003. – № 11. – С. 11-14. 9. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія та практика: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, – 2002. – 616 с. 10. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Навчальний посібник. Друге видання, виправлене. – К.: „Каравела”, 2003. – 344 с. 11. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 602 с.