Система органів, що здійснюють загальне управління та контроль за формуванням доходної частини бюджету

Содержание:ВСТУП ............................................................................................................ 3 РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТІВ .................................................................................................... 6 1.1. Класифікація доходів Державного бюджету ....................................... 6 1.2. Законодавчо–нормативна база формування доходів Державного Бюджету України ................................................................................. 11 1.3. Учасники бюджетного процесу .......................................................... 16 РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ ЗА ФОРМУВАННЯМ БЮДЖЕТІВ ................................... 19 2.1. Повноваження Президента України як учасника бюджетного процесу .................................................................................................. 19 1.2. Верховна Рада України як орган безпосереднього контролю за доходною частиною бюджетів ............................................................ 21 2.3. Правова регламентація діяльності Кабінету Міністрів України ..... 22 РОЗДІЛ 3. ОРГАНИ ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ ЗА ФОРМУВАННЯМ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТІВ ................ 24 3.1. Міністерство фінансів України ........................................................... 24 3.2. Державне казначейство України ......................................................... 28 3.3. Державна контрольно–ревізійна служба України ............................. 31 3.4. Рахункова палата України ................................................................... 33 3.5. Державна податкова служба України ................................................. 38 ВИСНОВКИ ................................................................................................. 42 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................. 45

Вступление:Україна як суверенна держава обрала шлях ринкових та де¬мократичних перетворень, поступової інтеграції в Європейське співтовариство. Усе це вимагає нових підходів до процесу ви¬вчення питань формування та успішного функціонування фінан¬сової системи країни, провідне місце в якій належить бюджету – централізованому фонду ресурсів держави. Саме в бюджеті пере¬плітаються інтереси всіх верств населення, підприємців, політич¬них партій та гілок влади. Обсяг бюджету відображає не тільки масштаби діяльності держави та її фінансовий потенціал, але й можливості проведення ефективної політики зміцнення державно¬сті України, вирішення соціально–економічних проблем на сучас¬ному етапі її розвитку. Проблема бюджету як одного з основних інструментів пере¬розподілу валового внутрішнього продукту є однією із найголов¬ніших в умовах ринкового господарювання. Централізація коштів в бюджеті дає змогу державі виконувати свої функції, здійснювати єдину економічну та соціальну політику на всій території країни. Але цей процес супроводжується об'єктивними суперечностями між державою та учасниками суспільного виробництва під час розподілу та перерозподілу новоствореної вартості. За допомогою таких важелів як податки та збори частка до¬ходів населення та виробничих структур зосереджується в бюдже¬ті та набуває подальшого перерозподілу. Таким чином, у одних частина коштів забирається, а іншим надається безоплатно та без¬поворотно. Але без цього неможливо утримувати соціально–культурну сферу, оборонно–правову, забезпечувати існування держави. Тому форми і методи планування, мобілізації та розподі¬лу фінансових ресурсів державного бюджету створюють складний механізм впливу на увесь процес розширеного відтворення. Бюджет відображає кінцевий результат діяльності підприєм¬ницьких структур та господарюючих суб'єктів і водночас обмежує їх. Незважаючи на це, в бюджеті зосереджені суспільні кошти, якими розпоряджається держава. Поєднання інтересів платників податків та розпорядників і користувачів бюджетних коштів є одним із завдань організації ефективного бюджетного процесу. Досягнення цього не тільки ні¬велює суперечності при формуванні бюджету, але й підтвердить на практиці положення статті 95 Конституції України: „Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами". Це положення знайшло в законодавстві поступового розвитку. У червні 2001 року Верховна Рада України прийняла Бюдже¬тний кодекс. Цей документ уперше усунув розбіжності між бю¬джетним законодавством та нормами Конституції України. Бю¬джетний кодекс запровадив засади і принципи функціонування бюджетної системи, нові правила організації бюджетного процесу та міжбюджетних відносин, ввів поняття бюджетних правопору¬шень та відповідальність за їх вчинення. Актуальність обраної теми полягає в тому, що сьогоденне життя України сповнене труднощами щодо фор¬мування достатнього обсягу фінансових ресурсів в розпорядженні держави, необхідних для задоволення життєво важливих потреб суспільства. Тому вирішення питань оптимізації складу та струк¬тури доходів бюджету, ефективного та раціонального використання наявних коштів неможливо без забезпечення ефек¬тивної діяльності органів управління та контролю за бюджетними коштами, тобто учасників бюджетного процесу. Метою курсової роботи є вивчення функцій фінансових органів, органів законодавчої та ви¬конавчої влади щодо управління та контролю за формуванням доходної частини бюджету. Об’єктом дослідження виступає процес управління та контролю за формуванням доходної частини бюджетів. Предметом дослідження виступає система органів, які здійснюють загальне управління та контроль за формуванням доходної частини бюджетів. Особлива увага приділена органам оперативного управління бюджетом і бюджетного контролю, а саме: Міністерству фінансів України, Державному казначейству, Державній контрольно–ревізійній службі, Державній податковій службі та Рахунковій па¬латі України, їх функціям та завданням. Види доходів, які формують державний і місцеві бюджети, визначені Бюджетним Кодексом України, а правові режими різних видів бюджетних доходів визначаються податковим за¬конодавством, щорічними законами про Державний бюджет України, рішеннями місцевих рад про місцеві бюджети, поста¬новами Кабінету Міністрів України. Формуючи бюджетні доходи, держава в основному застосо¬вує обов'язковий метод мобілізації платежів у юридичних і фізичних осіб, головним із цих видів є податки. Податки – специфічний обов'язковий платіж, який встановлюється кон¬ституціями майже в усіх державах. У доходах державних бюджетів різних держав іноді податкові надходження скла¬дають майже 90%. Місцеві бюджети формуються за рахунок муніципальної власності, за рахунок відрахувань від державного бюджету або відрахувань частини загальнодержавних податків.

Выводы:Таким чином, державні доходи – це частина національ¬ного доходу країни, яка через різні види платежів, установ¬лених законодавством, щороку переходить у власність дер¬жави і використовується нею для фінансування першочерго¬вих завдань і функцій. Доходи органів місцевого самоврядування також є части¬ною національного доходу і використовуються для виконання завдань місцевого самоврядування в інтересах населення, що проживає на їх території. Ст. 142 Конституції України по¬клала обов'язок на державу брати участь у формуванні дохо¬дів бюджетів місцевого самоврядування і фінансово підтриму¬вати місцеве самоврядування. Процес створення публічних централізованих і децентра¬лізованих фондів коштів, необхідних для функціонування дер¬жави, органів місцевого самоврядування та інших суспільних потреб супроводжується виникненням і здійсненням фінансо¬вих правовідносин. Вони мають усі особливості фінансових, але їх правова природа різна, вони регулюються різними правовими актами, які встановлюють специфічні правові режими для всіх платежів. Формування бюджету, а також регламентація доходів та видатків здійснюється згідно з бюджетним законодавством України: 1. Конституція України 2. Бюджетний кодекс України 3. Закон про Державний бюджет на поточний рік Інші закони, що регулюють бюджетні відносини; нормативно–правові акти Кабінету Міністрів України; нормативно–правові акти центральних органів виконавчої влади; рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. Оскільки формування доходів держави – це складний процес, що регулюється величезною кількістю законодавчих та нормативно–правових актів, то і система органів, що здійснює управління і контроль є також розгалуженою. У бюджетному процесі на всіх його стадіях задіяні учасники бюджетного процесу, а саме – посадові особи та органи, які наді¬лені бюджетними повноваженнями, тобто правами та обов'язками. Бюджетні повноваження учасників бюджетного про¬цесу регулюються частково Конституцією України, Бюджетним кодексом та спеціальними законами. До основних учасників бюджетного процесу належать: ? Президент України; ? органи законодавчої влади: Верховна Рада України; Комітет Верховної Ради України з питань бюджету та інші Комітети ВР України; на місцевому рівні: ВР Автономної Республіки Крим; обласні, районні ради; ? органи виконавчої влади: Кабінет Міністрів України; Мініс¬терство фінансів, Державне казначейство, міністерства, відомства; місцеві державні адміністрації; виконавчі комітети місцевих рад; ? Національний банк України; ? Державна податкова служба України; ? органи державного контролю: Рахункова палата ВР Украї¬ни, Державна контрольно–ревізійна служба. Чітка координація дій всіх учасників бюджетного процесу та відповідальність кожного з них – є необхідною умовою ефектив¬ності бюджетного процесу. Систему органів державного фінансового контролю, які контролюють Державний бюджет доречно відповідно до Конституції України розглянути у вигляді двох під¬систем. До першої належать органи загальнодержавного контро¬лю, до другої підсистеми – суб'єкти спеціального контролю, яким повноваження контролю делеговані суб'єктами першої підсистеми. До першої підсистеми відносяться такі органи державного контролю, як Президент України, Верховна Рада України, та Кабінет Міністрів України. До другої – Рахункова палата України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно–ревізійна служба України тощо. Отже, як бачимо, система державних органів, що здійснюють загальне управління та контроль за формуванням доходної частини бюджетів, є досить розгалуженою, а це означає необхідність чіткої регламентації діяльності кожного органу з метою забезпечення здійснення повного обсягу управлінських та контрольних функцій. Зміцнення доходної частини бюджетів як бази розвитку держави потребує удосконалення системи державних органів на всіх напрямках бюджетної діяльності. Найважливішим напрямком удосконалення формування доходної частини бюджету, на мою думку, є удосконалення податкової системи країни з метою поповнення бюджетів усіх рівнів.

Литература:1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 30 (Із останніми змінами, внесеними згідно із Законом № 2222–IV від 08.12.2004 р. // ВВР. – 2005. – № 2). 2. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542–Ш (Із останніми змінами, внесеними згідно із Законом від 20.12.2005 p. № 3235–IV). 3. Декларація „Про державний суверенітет України" від 16.07.1990 р. №55–ХІІ. 4. Закон України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251–XII (Із останніми змінами, внесеними згідно із Законом від 06.12.2005 р. № 2960–1V). 5. Закон України „Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 77/97–ВР. 6. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996–XIV (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1707–Ш від 11.05.2000, № 1807–ІИ від 08.06.2000, № 1829–ІП від 22.06.2000). 7. Закон України „Про державну податкову службу в Україні" від 4.12.1990 р. № 509–ХІІ (Із останніми змінами від 25.03.2005 р. № 2505–IV). 8. Закон України „Про джерела фінансування органів державної влади" від 30.06.1999 p. № 783–XIV. 9. Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 p. № 2285–IV. 10. Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 p. № 3235–IV. 11. Закон України „Про державну контрольно–ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 р. № 2939–ХП (Із останніми змінами, внесеними згідно із Законом від 15.12.2005 № 3202–IV). 12. Закон України „Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 р. №586–XIV. 13. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с. 14. Дмитренко Е.С. Фінансове право України. Загальна частина: Навчальний посібник. – К.: Алеута; КНТ, 2006. – 376 с. 15. Капаєва Л.М., Лях М.С. Фінансове право: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 248 с. 16. Клець Л.Є. Бюджетний менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 640 с. 17. Научно-практический комментарий Бюджетного кодекса Украины / Коллектив авторов: Бех Г.В., Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. и др.; Под общей редакцией д.ю.н., проф. Н.П.Кучерявенко. – Х.: Одиссей, 2005. – 416 с. 18. Огонь Ц.Г. Дієвість бюджетного менеджменту – основа ефективності рішень у виборі пріоритетів державної політики. // Фінанси України. – 2004. – №11. – С. 158–160. 19. Панкевич Л.В. Бюджетний менеджмент: Підручник. – К.: Знання, 2007. – 341 с. 20. Старостенко Г.Г., Булгаков Ю.В. Бюджетна система: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 240 с.