Суспільний поділ праці: сутність і структура

Содержание:Вступ 3 1. Сутність суспільного поділу праці 4 2. Структура суспільного поділу праці 6 Висновок 10 Список використаної літератури 11

Вступление:Суспільне виробництво включає в себе процес взаємодії людини з природою(що характеризує стан продуктивних сил) і сукупність економічних відносин, які виникають при цьому(суспільний бік процесу виробництва). Процес взаємодії людини з природою є процес праці, який передбачає такі моменти: 1) праця людини ; 2)предмети праці – речовина природи, на яку людина впливає в процесі праці ; 3)засоби праці – те чим людина впливає на предмети праці. З часу виготовлення знарядь праці й прочинається власне людська праця, яка є процесом свідомої, доцільної діяльності людей, за допомогою якої вони видозмінюють предмети зовнішньої природи і пристосовують їх для задоволення своїх потреб. Впливаючи на зовнішню природу і змінюючи її, люди змінюють і власну природу: розвивають здібності до праці, збагачують свої знання, розширюють можливості їх використання. Суспільний поділ праці в еволюційному розвитку економічних систем відіграє вирішальну роль. Він визначає не тільки структуру та організаційну побудову продуктивних сил, комбінацію факторів виробництва, а й базові відносини, що виникають між суб'єктами господарювання. Це складне багато аспектне економічне явище, яке виявляється у співіснуванні різних видів конкретної праці та характеризується певною структурою суспільної організації виробництва. Представлений в часі, суспільний поділ праці виступає як процес. Його характер і результати зумовлені двома взаємопов'язаними, хоча й протилежними за змістом, тенденціями. Перша, з погляду розвитку продуктивних сил суспільства, відбивається у відокремленні нових сфер виробництва та їх спеціалізації відповідно до якісних змін у матеріальних засобах виробництва та господарських функціях виробників, змісті процесу праці, а також у суспільних потребах. Друга характеризується усуспільненням виробництва, формуванням складнішої системи господарських зв'язків і відповідної комбінації суспільного виробничого процесу, а отже, пов'язана із розвитком економічних відносин.

Выводы:Суспільний поділ праці безпосередньо пов'язаний з організаційно-управлінською структурою суспільного виробництва. Спеціалізація виробництва створює умови для виділення окремих функцій управління і управлінських підрозділів, які об'єднуються в певну організаційну структуру. Управління відокремлюється від виробництва і стає самостійною сферою, що відіграє вирішальну роль у формуванні якісних ознак економічної системи, передусім у плані її соціально-економічної ефективності. Сфера управління має власну організаційну структуру, засновану на внутрішньому поділі управлінської праці. Горизонтальну схему поділу широко застосовують при розподілі великого масиву робіт на численні локальні виробничі функції чи завдання як на рівні великих підприємств, так і на галузевому рівні організації та управління економікою. Вертикальна схема організації управління забезпечує координацію окремих управлінських функцій горизонтального рівня з метою досягнення загальних цілей виробничої системи (підприємства, галузі чи всього народного господарства). Характер виробничого процесу і принципи поділу праці всередині виробничих систем всіх рівнів визначають певну комбінацію горизонтальної та вертикальної організації управління, власне її систему. Поділ праці – це стійке виконання певних видів господарської діяльності певними економічними суб’єктами. Факторами поділу праці є: - індивідуальні здібності людей; - природно - кліматичні умови; - традиції; - набутий досвід.

Литература:1. Економічна теорія: Курс лекцій (для студентів неекономічних спеціальностей). — Чернівці, 1999. — 343 с. 2. Економічна теорія: Політекономія: підручник / За ред. В.Д.Базилевича. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2004. — 615 с. — (Вища освіта ХХІ століття). 3. Зінченко В.О., Калько І.В. Історія економічних вчень / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. — Луганськ: Альма-матер, 2003. — 111 с. 4. Кругляк Б.А., Молчанов В.Б. Історія економічних вчень: Навч. посібник для студ. екон. спец. ін-тів. — Житомир: Інститут підприємництва та сучасних технологій, 1998. — 188 с. 5. Мочерний С.В., Довженко М.В. Економічна теорія: Підручник. — К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. — 856 с. (Альма-метр). 6. Мочерний С.В., Політична економія: Навч. Посіб. — К.: Знання-Прес, 2002. — 687 с. — (Вища освіта ХХІ століття). 7. Петкова Л.О. Історія економічних вчень: Практикум / Черкаський держ. технологічний ун-т. — Черкаси: ЧДТУ, 2003. — 144 с. 8. Політична економія: Навчальний посібник / За ред. К.Т. Кривенка – К.: КНЕУ, 2001.– 198с. 9. Ревчун Б. Г. Історія економічних вчень: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — Кіровоград: КДТУ, 2003. — 136 с.