Історія викладання іншомовних мов у Великобританії

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Викладання іноземних мов у Великобританії 6 1.1. Становлення мовної освіти 6 1.2. Викладання іноземних мов у ХХ ст. 9 Розділ 2. Основні педагогічні напрямки викладання іноземних мов у Великобританії 12 Розділ 3. Організаційні засади викладання іноземних мов 15 Висновки 21 Список використаної літератури: 25

Вступление:Актуальність. Внаслідок демократичних перетворень в Україні чітко простежуються дві домінуючі тенденції: з одного боку, – відродження національної самосвідомості, української культури і мови, з іншого, – прагнення інтеграції у світове та європейське товариство, що вимагає орієнтації на інтеркультурну освіту. Ідеї створення Європейського співтовариства змусили країни континенту визначити ряд завдань у всьому комплексі політичних, економічних, соціальних, культурних питань, у тому числі й у галузі освіти. Одним із найважливіших і пріоритетних було визначено завдання створення спільного мовного простору, що зумовило й визначило велику увагу до проблеми викладання мов на всіх рівнях освіти. Прагнення України стати повноправним членом європейської спільноти в усіх сферах суспільно-політичного життя спонукає фахівців до вивчення зарубіжного освітнього досвіду, в якому внаслідок розширення сфери міжнаціонального співробітництва, особливо на європейському континенті з формуванням поняття європейський вимір та акценту на формуванні багатомовності, серйозної теоретичної і практичної розробки набула проблема викладання іноземних мов. Дослідження розвитку викладання іноземних мов у Великій Британії зумовлено її статусом як однієї з провідних і високорозвинених країн світу, як країни із загальновизнаними традиціями і високоякісними показниками у галузі освіти, а також широким визнанням ідей учених британської школи мовної освіти (Г.Суїта, Г.Пальмера, М.Уеста, Д.Уілкінса, Г.Уіддоусона, У.Літтлвуда тощо). До того ж вивчення досвіду окремих європейських країн розкриває взаємовплив національних і європейських освітніх процесів, пропонує важливий орієнтир та джерело корегування освітньої політики, що обґрунтовує доцільність такого вибору. Вивчення вітчизняних досліджень показало, що предметом аналізу науковців обирався широкий спектр теоретичних і практичних проблем зарубіжної педагогіки. Проблема ж розвитку мовної освіти за кордоном у руслі навчання іноземних мов у шкільній і вищій освіті не була предметом спеціального окремого наукового дослідження, хоча у межах праць, присвячених системам освіти в зарубіжних країнах, знаходили висвітлення окремі питання методології, організації, структури, змісту, контролю в навчанні іноземних мов. Таким чином, актуальність дослідження зумовлена економічними, політичними вимогами пошуку шляхів удосконалення викладання іноземних мов в Україні в нових соціально-політичних умовах, що має здійснюватись з урахуванням і використанням досвіду зарубіжних країн, завданням інтеграції держави у світовий, у першу чергу, європейський економічний, політичний, культурний простір, що вимагає адекватної конкурентоспроможної підготовки у визначеній галузі; теоретичною і практичною значущістю наукового визначення особливостей, специфіки, своєрідності розвитку мовної освіти в різних країнах; необхідністю підвищення рівня мовної освіти, комунікативної компетенції громадян України. Об’єкт дослідження – зміст освіти у навчальних закладах Великої Британії. Предмет дослідження – розвиток теорії та практики викладання іноземної мови у Великобританії. Мета дослідження полягає у вивченні та аналізі розвитку теорії і практики викладання іноземних мов у Великобританії, визначенні шляхів використання британського позитивного досвіду у викладанні іноземних мов у системі шкільної і вищої освіти в Україні в сучасних умовах. Відповідно до об’єкта, предмета, мети визначено основні завдання дослідження: • проаналізувати політичні, соціально-економічні та організаційно-педагогічні передумови становлення і розвитку викладання іноземної мови у Великобританії; • окреслити етапи й особливості розвитку теорії та практики викладання іноземної мови; • визначити шляхи використання британського науково-практичного досвіду у викладанні іноземних мов у системі шкільної і вищої освіти України у сучасних умовах.

Выводы:Оволодіння іноземними мовами набуває дедалі більшої значущості в умовах соціокультурного контексту Західної Європи і досвід становлення викладання іноземних мов у Великобританії є дуже цінним. На становлення і розвиток мовної освіти в країні вплинуло формування державності країни; оформлення англійської мови як державної мови; перехід до ведення державних справ англійською мовою, розширення потреб налагодження зв’язків між державами, розвиток торгівлі, включення сучасних мов до навчальних планів середніх шкіл, вплив традицій класичної освіти на навчання сучасних мов; новаторська діяльність учителів-іммігрантів та окремих приватних учителів. У ХІХ ст. зростання практичних потреб політичного, економічного, культурного спілкування, створення системи публічних екзаменів, визнання граматико-перекладного методу теоретичною основою навчання мов у шкільній освіті стали рушійними силами розвитку мовної освіти у навчальних закладах країни. Розвитку напряму істотно заважала академічна та соціальна престижність класичних мов у освіті, відмова престижних приватних шкіл включити сучасні мови до навчальних програм. Всі ці чинники і спровокували появу у другій половині ХІХ ст. „реформаторського руху” – течії, що об’єднала зусилля видатних європейських і британських лінгвістів та викладачів мов у розробці та обґрунтуванні першої наукової концепції навчання мов. Почалося поступове включення сучасних іноземних мов до змісту шкільної та вищої освіти, реформування навчання мов на основі формування теоретичного наукового підґрунтя. Британські дослідники надавали першочергового значення у розвитку теорії навчання мов педагогічним концепціям та теоріям, поєднуючи загальнодидактичні положення зі специфічними, що дозволило визначити вплив загальнодидактичних концепцій і теорій на розвиток ідей викладання мов, поряд з цим відкрило специфічні риси у визначенні підходів, методів навчання, організації навчального процесу. Провідними педагогічними теоріями, що відстоювались у Великій Британії у другій половині ХХ ст., були предметоцентризм, педоцентризм та гуманістична педагогіка. Принципи та ідеї цих теорій здійснювали безпосередній вплив на вирішення теоретичних питань навчання мов, визначення мети, завдань навчання, формування змісту освіти, навчальної програми, визначення ролі вчителя та учнів у навчальному процесі. Ряд національних особливостей: обмежений термін вивчення дисципліни; історично низький освітній статус сучасних іноземних мов; статус англійської мови у світі та його суттєве підвищення протягом досліджуваного періоду, складність визначення, яка іноземна мова буде потрібна учневі у майбутньому тощо, зумовили визначення шкільного етапу навчання мов як етапу, протягом якого слід підготувати учнів до вивчення іноземних мов у дорослому житті. Суттєві перебудови у формуванні навчальних програм з іноземної мови були зумовлені формуванням у країні руху прихильників градуювання цілей навчання. В усіх частинах країни групи вчителів розробляли і відстоювали нові принципи навчання мов, побудови навчальної програми на основі таких характеристик: 1) визначення короткотермінових цілей навчання; 2) цілі навчання – комунікативні у чітко визначених обставинах з чітко визначеними ролями; 3) не регламентований часом контроль успішності, що здійснюється в міру готовності учнів; 4) рівні успішності у здобутті мовленнєвих компетенцій відкриті для всіх учнів безвідносно до їхніх здібностей; 5) указані характеристики слушні у навчанні учнів різних вікових груп, включаючи дорослих. Наприкінці ХХ ст. відповідно до вимог, висунутих екзаменаційною системою щодо отримання Загального свідоцтва про середню освіту, прагнення подолати проблему відмови від вивчення дисципліни на шкільному рівні після обов’язкового терміну її вивчення, посилити мотивацію учнів до вивчення дисципліни було введено професійно спрямовані мовні курси та запроваджено екзамени різного рівня складності (звичайного, підвищеного, підвищеного додаткового) і спрямованості. Шкільні освітні реформи, введення обов’язковості навчання іноземних мов усіх учнів висунули ідею раннього старту в навчанні школярів іноземних мов, що вилилось у ряд проектів із навчання іноземної мови на рівні початкової освіти у різних регіонах країни. Проведений аналіз засвідчив, що британський досвід “раннього старту” в навчанні іноземної мови виявив позитивну динаміку результатів успішності з іноземної мови на рівні середньої освіти і підвищення мотивації учнів до вивчення іноземної мови. Статус університетського навчання сучасних мов тривалий час був якісно нижчим за інші курси університетської освіти. Загалом в ході дослідження було висвітлено основні тенденції розвитку мовної освіти у середніх і вищих навчальних закладах Великобританії, що дає підстави узагальнити прогресивні ідеї британського науково-практичного досвіду галузі та визначити шляхи їх творчого використання в Україні у сучасних умовах. Зростання кількості університетів та інших закладів вищої освіти протягом другої половини ХХ ст., метою освіти в яких було визначено забезпечення більш практичного характеру освіти, зумовило введення навчальних курсів з сучасних мов для студентів немовних відділень. Уведення деякими вищими навчальними закладами курсів іноземної мови у навчальні програми як обов’язкових супроводжувалось рядом проблем, що зумовили тенденцію до обґрунтування важливості та пріоритетності самонавчання у вивченні іноземних мов у вищій освіті та розвиток технологій навчання іноземних мов з активним використанням ІКТ 1, С. 57. Вивчення іноземних мов у курсах на здобуття вищої освіти не стало обов’язковим, але кількість студентів, котрі їх вивчали у вищих навчальних закладах, постійно зростала, і для більшості студентів вивчення іноземної мови становило важливе доповнення у здобутті освіти з певної професійної галузі знань. Дослідження засвідчило еволюційний характер розвитку мовної освіти у Великій Британії, який мав діалектичний характер, був динамічним та неоднорідним за змістом. Утім у досліджуваний період у галузі було досягнуто суттєвих зрушень, що є свідченням розвитку загальних цивілізаційних процесів, у тому числі в галузі освіти.

Литература:1. Бадан А.А. Філософські аспекти впровадження закордонних моделей у становленні сучасної української освіти // Мультиверсум. Філософський альманах. – К. – 2004. – № 43. 2. Великобритания: Лингвострановедческий словарь. М., 1999. 3. Гапонів А., Возна М. Лінгвокраїнознавство. Англомовні країни. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 464 с. 4. Дем'янчук О. Політичні та інституційні аспекти впровадження закордонних моделей освіти // Україна в сучасному світі. – К., 2003. 5. Кашуба М.В., Завгородня М.Б. Лінгвокраїнознавство Великобританії. Навчальний посібник. – Одеса: Фенікс, 2005. – 80 с. 6. Корсак К. Освіта: від первинної до пожиттєвої // Дзеркало тижня. – 2002. – № 32. – 24 – 30 серпня. 7. Кузнецова О.Ю. Впровадження навчання іноземних мов у початкових школах Великої Британії у другій половині ХХ ст. // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2001. – Вип. ХІІІ. – С. 66–73. 8. Кузнецова О.Ю. Етапи розвитку педагогічної освіти у Великій Британії у другій половині ХХ ст. // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 19. – Ч. 1. – С. 64–68. 9. Кузнецова О.Ю. Зміни і проблеми у навчанні іноземним мовам у середніх школах Великої Британії у другій половині ХХ ст. // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2000. – Вип. ІХ. – С. 346–354. 10. Кузнецова О.Ю. Історичний розвиток методів мовної освіти (на матеріалі навчання іноземній мові) // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. – Слов’янськ: ІЗМН-СДПІ, 1999. – Вип. VII. – С. 280–288. 11. Кузнецова О.Ю. Основні підходи до викладання іноземної мови у зарубіжній педагогіці // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. – Суми: Наука, 1999. – Вип. 6. – С. 212–215. 12. Кузнецова О.Ю. Провідні британські педагогічні напрями другої половини ХХ ст. // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. – Київ: Видавничий центр КДЛУ, 2000. – Вип. 8. – С. 3–6. 13. Кузнецова О.Ю. Сучасні проблеми навчання іноземним мовам у Великій Британії // ПостМетодика. – 2000. – № 2. – С. 17–21. 14. Лакіза-Сачук Н. Глобалізація і проблеми формування соціальної політики в Україні // Україна в сучасному світі. – К., 2003. 15. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Просвіта», 2000. – 368 с. 16. Райхштейн А.Д. Лингвистика и страноведческий аспект в преподавании иностранных языков // Иностранные языки в школе. – 1988. – № 6.